Анализ финансовой отчетности

Корпоративні права не є об'єктом для ПДВ

"А ніхто з цим і не сперечається", — можливо, скажете ви, прочитавши назву нашої консультації до опублікованого нижче судового рішення. Дійсно. Але чи давно? З 31 березня минулого року, коли пп. 3.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі — Закон про ПДВ) дещо змінився. З тих пір згідно з ним продаж за гроші корпоративних прав, а також їх обмін на цінні папери не є об'єктом оподаткування. Однак до цієї дати згадка про корпоративні права уданому підпункті була відсутня. Тому у платників податку з контролерами виникали розбіжності. Саме про них і йтиметься у нашій консультації. І не тільки про них. У зв'язку з новою нормою виникає запитання: чи обкладають ПДВ обмін корпоративних прав на товарно-матеріальні цінності (а не на цінні папери), а також їх безкоштовну передачу? Спробуємо відповісти і на нього. А зараз поговоримо про постанову Вищого адміністративного суду України від 11.05.06 р. (далі — постанова В АСУ), яка стосується оподаткування продажу корпоративних прав до 31.03.05 р. Суть справи Перевіряючи підприємство, податківці донарахували ПДВ і штраф. На думку контролерів, продаж корпоративних прав обкладають ПДВ, оскільки вони підпадають під визначення товару. Підприємство з цим не погодилося і звернулося з позовом спочатку до обласного госпсуду, а потім до апеляційного. Обидва шановних відомства відмовили у задоволенні позову. Але підприємство не змирилося, впевненість у своїй правоті спонукала його шукати справедливості вище.

Що вирішив ВАСУ
І ось перед вами постанова ВАСУ. У ній він скасував 2 попередніх рішення і задовольнив касаційну скаргу підприємства. У постанові ВАСУ чітко сказано: "Частка у статутному фонді (корпоративні права) не є товаром з точки зору оподаткування податком на додану вартість, а тому операції з їх продажу не є об'єктом оподаткування цим податком, а отже, висновки судів першої та апеляційної інстанції у цій частині не відповідають вимогам чинного законодавства". Атому при продажу корпоративних прав ПДВ не нараховують.

До речі, обговорювана постанова —- не перша ластівка. Судових рішень щодо даного питання маса (наприклад, постанова ВГСУ від 28.05.05 р. у справі №32/547, від 21.04.05 р. у справі № 33/374 та ін.). І всі вони стверджують: продаж корпоративних прав по своїй суті — операція з передачі прав на інвестиції, а не продаж товарів чи послуг. "Проаналізувавши визначення терміна "товари", яке дається в пункті 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд дійшов висновку про те, що корпоративні права не охоплюються визначенням цього терміна. Суд також зазначив, що операції з продажу корпоративних прав не можна розглядати як операції з продажу робіт (послуг), оскільки поняття "корпоративні права" та "роботи (послуги)" не є ідентичними або аналогічними за своєю правовою природою. Постанова вмотивована тим, що операції з продажу корпоративних прав не відносяться до операцій з продажу товарів (робіт, послуг) та відсутні в переліку операцій, які є об'єктом оподаткуванні"-згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону про ПДВ, атому не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість", — з посиланням на раніше прийняте рішення ВГСУ зауважує Верховний Суд України у постанові від 12.04.05 р. у справі № 7-5-16/133-03.

Позиція ДПАУ
Вимоги контролюючих органів на місцях про нарахування податкових зобов'язань на корпоративні права при їх продажу — не випадковість. Саме такої думки ДПАУ (див., наприклад, її лист від 29.05.03 р. № 8557/7/15-2417-26). Головний контролюючий орган переконаний: продаж корпоративних прав — це продаж послуг, оскільки відповідає визначенню із абз. З п. 1.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі — Закон про ПДВ). А тому він має бути об'єктом оподаткування. Аналогічний висновок зроблений і в інших листах від 29.05.03 р. № 4921/6/15-2415-26 і від 01.03.05 р. №3746/7/15-2417-26.

Підхід Держкомітету
Свою позицію Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва виклав у листі від 14.07.04 р. № 4773. Одразу зауважимо: він не згодний з ДПАУ Аргументом йому служить Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції' від 22.05.97 р. № 283/97-ВР(далі— Закон про прибуток). Саме до нього відсилає Закон про ПДВ за поясненням, що таке корпоративні права. Отже, посилаючись на абз. 2 пп. 1.28.2 Закону про прибуток, Комітет робить висновок: "Господарська операція, що передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, є прямою фінансовою інвестицією. Оскільки інвестиція не є операцією з продажу товарів (робіт, послуг), то продаж корпоративних прав не є об'єктом обкладення ПДВ.

Таким чином, на думку Держкомітету, лист ДПА України від 29.05.2003 № 4921/6/15-2415-26 суперечить нормам чинного законодавства України".

Наші висновки
Насамперед нагадаємо: ДПАУ наполягала на нарахуванні податкових зобов'язань при продажу корпоративних прав ще з 1999 року (див. лист від 03.09.99 р. № 13358/7/16-1218). Щоправда, тоді вона посилалася на абз. 1 п. 1.4 Закону про ПДВ, заявляючи, що корпоративне право — товар.

Але цю, м'яко кажучи, хибну думку контролерів легко спростувати. У товарів і корпоративних прав за законодавством різні визначення (див. п. 1.6 і п. 1.8 Закону про прибуток), які аж ніяк не можна зрівняти. Адже корпоративним правом називають право власності на статутний фонд юрособи або його частину, а зовсім не матеріальний чи нематеріальний актив або ж цінний папір. Хоча право на частку можуть підтверджувати цінні папери —- акції. Загалом, з наступних листів ДПАУ зрозуміло, що вона відмовилася від своїх колишніх поглядів і... стала стверджувати: продаж корпоративних прав — продаж послуг.

Добре. Звернімося до терміна "продаж(поставка) послуг" з п. 1.4 Закону про ПДВ. До речі, після 31 березня 2005 р. він дещо змінився, але це не позначилося на аспекті, що цікавить нас. Наведемо пункт в оновленому вигляді: "Поставка послуг — будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, утому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг (виділено авт. — Прим. ред.)". Із цитати добре видно: поставку корпоративних прав ніяк не можна пов'язати з наданням послуги. Адже якщо є її надання, то має бути і споживання. Дивіться самі. Поняття "послуги" у податковому законодавстві не розшифровано. А ст. 1 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" від 01.12.05 р. № 3164-IV трактує його так: "Послуга— результат економічної діяльності, яка не створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій". Відповідно до Національного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності" ДК 009:2005, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.05 р. № 375: "Економічна діяльність — процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції". Тобто корпоративне право ніяк не може бути результатом економічної діяльності підприємства, атому, з позиції даного закону, — це не послуга. Адже послугою не можна володіти, можна тільки користуватися її результатами.

До того ж хіба корпоративні права надають у користування?! Безсумнівно, корпоративне право—об'єкт власності (ст. 167 Господарського кодексу України). Але його не передають у користування, а продають. Причому тоді право власності на нього переходить до покупця. Уданій цитаті немає ані слова про перехід права власності. Ось ще й тому корпоративне право — не послуга і не об'єкт для обкладення ПДВ.

Можливо, взявши на озброєння виділені в нормі Закону про ПДВ слова, ви заперечите: "Мовляв, поставка об'єктів власності — і є передача права власності на них" (у колишній редакції замість "поставка" було "надання"). Дозволимо собі з вами не погодитися. Визначення поставки в Законі про ПДВ немає. У ньому зазначений термін вживають, говорячи як про продаж товарів, так і про надання (авансування) послуг. Крім того, навіть якщо припустити, що у даній фразі під поставкою мають на увазі перехід права власності, то виходить, що безкоштовна передача корпоративного права — вже не поставка послуг, оскільки у виділеному фрагменті йдеться про поставку за компенсацію. Значить, є компенсація — є поставка послуги, немає компенсації — немає поставки послуги. Де ж логіка? Просто сміх, хоча і крізь сльози тих платників податків, яким доведеться висловлювати свої міркування контролерам.

Так що поставка корпоративного права не може бути об'єктом оподаткування. Нагадаємо: при його продажу за гроші або обміні на цінні папери проблем уже немає. Адже тепер ця пільга чітко сформульована у пп. 3.2.1 Закону про ПДВ.

Однак довести необ'єктність передачі корпоративних прав безкоштовно або в обмін на товари і зараз, ймовірно, буде складно. Ми у своєму коментарі не випадково навели цитату з оновленої редакції пп. 1.4 Закону про ПДВ. Сподіваємося, це допоможе вам підібрати аргументи на захист відсутності об'єкта оподаткування.

До того ж зауважимо: від того, що в пп. 3.2.1 Закону про ПДВ додали корпоративні права, вони не стали ні товарами, ні послугами. Та й хіба мало операцій, які не є об'єктом оподаткування, перелічено або взагалі не названо в п. 3.2 Закону про ПДВ? Візьмемо ту саму безповоротну фіндопомогу. Ніде в Законі про ПДВ про неї ані слова, але ж нікому не спаде на думку обкладати і її ПДВ! Вона — не об'єкт оподаткування, оскільки не товар і не послуга. Або згадані у пп. 3.2.7 Закону про ПДВ виплати "у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі)". Якби про ці операції даний підпункт навіть не заїкався, їх все одно б податком не обкладали, оскільки вони — не поставка товарів чи послуг.

Тому ми вважаємо, що корпоративні права як раніше, так і сьогодні, ПДВ не обкладають. Причому незалежно від того, продають їх за гроші, передають безкоштовно чи в рамках бартерного контракту.
Наталя Алпатова