Анализ финансовой отчетности

Концесія: перше знайомство

Якщо ви бажаєте знати, як ще, крім оренди, можна використовувати об'єкти державної і комунальної власності в підприємницькій діяльності, наша стаття — саме те, що вам треба. Але навіть якщо такого інтересу немає, не пропускайте цих сторінок — вони допоможуть вам розширити свій правовий кругозір і, хто знає, може, отримані знання стануть вам колись у пригоді. У багатьох розвинутих країнах концесія існує вже давно, а в деяких з них її історія налічує більше 100 років. Вік концесії у нашій молодій державі, звичайно, не такий солідний. Хоча відомо, ще в 1882 році міська управа м. Харкова передала за концесією французьким підприємцям право на облаштування кінно-залізних доріг для пасажирського і товарного руху. Але тоді була інша епоха й інша країна. А ми повернемося до сьогоднішніх реалій. Правове регулювання концесії в Україні здійснює насамперед Закон про концесії, глава 40 ГКУ і Закон про концесії на автодороги. Отже, концесія — надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування (концесієдавець) юрособі або фізособі-підприємцю (концесіонеру) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння) на підставі концесійного договору за плату і на певний строк. Це за умови, що концесіонер бере на себе зобов'язання щодо створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності і можливого підприємницького ризику (ст. 1 Закону про концесії, ст. 406 ГКУ).

Словом, держава або територіальна громада як власник, передавши об'єкт до концесії, одержує за це плату, а концесіонер (СПД) — доходи від його експлуатації (управління). Виходить взаємовигідна співпраця. Чи ж не правда, тут є щось спільне із приватизацією? З тією лише різницею, що власник не втрачає права власності на своє майно: він передає тільки права на створення та (або) управління ним на певний строк. Давайте подивимося, з чим іще не слід ототожнювати концесію.

КОНЦЕСІЯ І "СХОЖІ" ПРАВОВІДНОСИНИ
Насамперед, концесію не потрібно плутати з комерційною концесією, більш відомою під назвою — "франчайзинг". Його предметом виступає комплекс прав, що складається з права на використання об'єктів інтелектуальної власності (найчастіше це торгові марки, а також винаходи, промислові зразки, комерційні таємниці тощо), ділової репутації і комерційного досвіду (ст. 1115 ЦКУ). І користувач одержує їх від правоволо-дільця для виготовлення та/або продажу конкретного товару та/або надання послуг уже під відомими торговими марками. А в рамках концесії уповноважений орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування передає своє право концесіонеру на створення об'єкта державної або комунальної власності чи його суттєве поліпшення та/або управління (експлуатацію) ним з метою задоволення суспільних потреб. Одержавши дане право, концесіонер одночасно приймає обов'язок створити (побудувати) або поліпшити об'єкт концесії та/або керувати їм (залежно від умов договору) у тій сфері госпдіяльності, в якій за Законом про концесії задовольняються суспільні потреби.

До речі, така цілеспрямованість концесії — одна з головних її відмінностей від оренди, при якій подібне завдання не ставиться. Ще, якщо державне чи комунальне майно передано до концесії, то протягом дії концесійного договору (далі — КД) воно не підлягає приватизації, що зовсім не є перепоною при оренді. Є й інші розходження між концесією, орендою та комерційною концесією, але ті, які ми зазначили, на наш погляд, основні.

А ось усе, що пов'язує концесію з комісією і консигнацією, це деяка співзвучність у назвах, не більше. Тому що і комісія, і консигнація — посередницькі договори, до яких ну ніяк не можна зарахувати концесію.

Концесія відрізняється і від підряду. Обидва вони можуть передбачати створення (будівництво) об'єкта, але за концесією обов'язкове подальше його використання (експлуатація), а за підрядом — ні.

Підсумуємо: концесія — окремий вид правовідносин, який виникає між органом публічної влади і СПД (на підставі відповідного договору), який треба відрізняти від оренди, комерційної концесії, підряду і тим більше від комісії та консигнації. Переконавшись в неповторності концесії, з'ясуємо...

...ЩО МОЖНА ОДЕРЖАТИ В КОНЦЕСІЮ
Звичайно, тільки об'єкти державної і комунальної власності, причому вони обов'язково повинні використовуватися в таких сферах госпдіяльності (крім тієї, якою можуть займатися виключно держпідприємства та об'єднання), як:
— водопостачання, водовідведення й очищення стічних вод;
— надання послуг міським громадським транспортом;
— збирання та утилізація сміття;
— надання споживачам послуг, пов'язаних з теплопостачанням;
— будівництво й експлуатація:
а) автомобільних доріг, об'єктів дорожнього транспорту, інших дорожніх споруд;
б) шляхів сполучення;
в) вантажних і пасажирських портів;
г) аеропортів;
— надання телекомунікаційних послуг, у тому числі з використанням телемереж;
— надання поштових послуг;
— транспортування і розподіл природного газу;
— виробництво та (або) транспортування електроенергії;
— громадське харчування;
— будівництво житлових будинків;
— надання послуг у житлово-експлуатаційній сфері;
— використання об'єктів соціально-культурного призначення (за винятком розташованих у рекреаційних зонах);
— створення комунальних служб паркування автомобілів;
— надання ритуальних послуг;
— будівництво й експлуатація готелів, туристських комплексів, кемпінгів та інших об'єктів туріндустрії.

Для здійснення госпдіяльності в одній з перелічених сфер у концесію дозволено надавати: цілісні майнові комплекси або системи цілісних майнових комплексів; об'єкти незавершеного будівництва і законсервовані об'єкти, які можна добудувати; спеціально побудовані об'єкти згідно з умовами КД. Ще раз повторимося: такі об'єкти можуть бути передані СПД для використання (у концесію) тільки з метою задоволення суспільних потреб у названих сферах госпдіяльності.

Тут треба сказати, що наведений перелік не вичерпний. Оскільки згідно з ч. З ст. З Закону про концесії органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) стосовно об'єктів комунальної власності своїм рішенням, прийнятим на пленарному засіданні, вправі доповнити даний список іншими сферами госпдіяльності. Що стосується держвласності, то існує спеціальний Перелік КМУ, куди включені об'єкти права держвласності, які держава готова передати до концесії. Зрозуміло, що доповнити згаданий документ від імені держави дозволено КМУ. А поки що там можна знайти пару вітрових електростанцій і трохи більше автомобільних доріг (об'єктів дорожнього господарства). До речі, переважання останніх свідчить про те, що на сьогодні для держави ця сфера є пріоритетною. Підтверджує це й окремий Закон про концесії на автодороги, а також Типовий концесійний договір на автодороги.

Ну а як же одержати бажаний об'єкт у концесію? Запитання закономірне, і з відповіддю ми баритися не станемо. Претенденту доведеться пройти три основних етапи: взяти участь у концесійному конкурсі, заручитися рішенням відповідного органу про надання об'єкта за результатами конкурсу й укласти КД. Звичайно ж, названі етапи потребують більш детального розгляду, чому ми і приділимо нашу увагу. І спочатку — алгоритм дій у вигляді схеми.



КОНЦЕСІЙНИЙ КОНКУРС
Умовно його можна поділити натри етапи: 1-й — підготовка, 2-й — здійснення і 3-й — оформлення результатів. Так і йтимемо по порядку.

Підготовка
Усе починається з того, що концесієдавець формує конкурсну комісію в кількості не меншій, ніж 5 чоловік. До її складу входять представники самого концесієдавця (голова і секретар комісії мають бути саме його представниками), місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, органу, уповноваженого керувати відповідним держмайном, а також Мінекономіки і Держкомзему (у разі надання концесії на об'єкт права держвласності).

На комісію покладено низку обов'язків, серед яких — розробка умов конкурсу, конкурсної документації та проекту інформаційного оголошення про проведення конкурсу (ч. 2 ст. 7 Закону про концесії і п. 14 Положення про конкурс).

Оголошення публікують у газетах "Урядовий кур'єр" і "Голос України" або в друкованому ЗМІ відповідного органу місцевого самоврядування. Вимоги до нього записані в п. 21 Положення про конкурс.

Протягом 60 календарних днів з дати публікації оголошень у ЗМІ подають заявку на участь у концесійному конкурсі. Якщо концесієдавець одержить її пізніше, то розглядати не стане і поверне претенденту за його рахунок. У заявці треба зазначити:
— для фізосіб: ПІБ, інші паспортні дані;
— банківські реквізити; дані декларації про доходи, телефон, факс;
—для юросіб: повне найменування, місцезнаходження, телефон, факс;
— дату, місце й орган реєстрації;
—- організаційно-правову форму;
— загальні відомості про посадових осіб.

До заявки додають:
— засвідчені у встановленому порядку копії установчих документів, свідоцтва про держреєстрацію;
— дані, які підтверджують можливість претендента забезпечити належне фінансування своєї концесійної діяльності (баланс, звіти про фінансові результати і про фінансово-майновий стан підприємства, розшифрування дебіторської і кредиторської заборгованості із зазначенням дат їх виникнення, відомості про наявність досвіду, технологічного та організаційного забезпечення такої діяльності).

Заявку підписує уповноважена посадова особа претендента (іноді і головний бухгалтер), засвідчує печаткою і подає її комісії.

Заявку з доданими до неї документами можуть розглядати протягом 45 днів з останнього дня її подання. За цей час претенденти мають право коригувати пропозиції про виконання умов концесійного конкурсу (з метою їх удосконалення) або зняти їх з розгляду. За 10 календарних днів до закінчення строку розгляду заявки (пропозицій) зміни вже не вносять.

Комісія, зареєструвавши заявку, передає її концесієдавцю. Той приймає рішення про допуск (чи недопущення) претендента до участі в конкурсі. Причиною відмови можуть бути: відсутність у заявці необхідних відомостей, надання неповної чи неправдивої інформації. Про допуск чи недопущення (з обґрунтуванням причин) концесієдавець зобов'язаний повідомити претендентів протягом 2-х тижнів із дня реєстрації заявки. Ну а тих претендентів, які допущені до конкурсу, одночасно забезпечують інформацією про спосіб, строки і місце одержання конкурсної документації й розмір реєстраційного внеску. Але і це ще не все.

Щоб претендента зареєстрували учасником концесійного конкурсу, йому необхідно сплатити реєстраційний внесок у розмірі від 1 до 10 НМДГ (від 17 до 170 грн.), якщо інше не встановлено спецзаконом про концесії в окремих сферах госпдіяльності. Поки що такий закон тільки один — Закон про концесії на автодороги, і він нічого іншого не передбачає.

Як тільки реєстраційний внесок перерахований, що підтвердить платіжка, претенденту нададуть конкурсну документацію. Вона складається з інструкції для претендентів, проекту КД та інших документів (за рішенням концесієдавця). Якщо йдеться про концесію на будівництво автодоріг, до конкурсної документації входять ще відомості про максимальний розмір плати за проїзд дорогою, побудованою на умовах концесії (п. 10 Порядку проведення конкурсу на будівництво автодоріг).

Кілька слів про інструкцію для претендентів. Вона містить інформацію і вимоги щодо умов конкурсу, порядку його проведення, розробки, оформлення і подання пропозицій, і за необхідності — інформацію про сам об'єкт концесії, яку повинна містити заява для надання згоди органу Антимонопольного комітету на одержання об'єкта в концесію. Докладні відомості, які обов'язково фіксують в умовах конкурсу, зафіксовані в п. 18 Положення про конкурс: основні критерії і порядок оцінки пропозицій і визначення переможця конкурсу, а також конкурсні пропозиції претендента (вимоги до них ви знайдете там само). Про КД ми поговоримо окремо.

Проведення
Концесійний конкурс одноетапний. Але все одно претендента, напевно, відсторонять від участі в конкурсі, якщо з'ясується, що він навмисне подав свідомо неправдиві відомості про себе або неповну чи неточну інформацію.

Кожний претендент вправі подати тільки одну конкурсну пропозицію. Ось критерії визначення переможця конкурсу (п. 32 Положення про конкурс):
— надійність концесіонера, серйозність намірів його і партнерів;
— найбільш вигідна і надійна схема фінансування проекту (на стадіях будівництва або реконструкції об'єкта концесії);
— розмір витрат щодо експлуатації об'єкта концесії, який забезпечує оптимальну прибутковість від його експлуатації, його самоокупність;
— найкоротші строки окупності об'єкта концесії, одержання прибутку, а також будівництва чи реконструкції об'єкта концесії;
— найкращі умови використання об'єкта концесії для надання послуг щодо задоволення суспільних потреб;
— максимальне використання в концесійній діяльності працівників — громадян України, у тому числі і звільнених у зв'язку з ліквідацією державного чи комунального підприємства, майно якого передано до концесії (за рішенням концесієдавця можуть бути встановлені й інші критерії визначення переможця).

Перемогти в конкурсі більше шансів у того, хто запропонує найкращі умови концесії згідно з КД.

А може трапитися так, що концесійний конкурс оголосять таким, що не відбувся. Наприклад, коли протягом строку прийняття пропозицій жодна не надійшла, пропозиції не відповідають умовам концесійного конкурсу, подані пропозиції оформлені з порушеннями умов, визначених у конкурсній документації, а виправлення можуть змінити пропозицію претендента і, нарешті, вимоги комісії про приведення пропозицій у відповідність з конкурсною документацією не виконані в строк.

А ось якщо заявку на участь у конкурсі подав тільки один претендент, то це не буде причиною для оголошення конкурсу таким, що не відбувся. Зрозуміло, за відсутності вищезгаданих підстав. Більше того, концесієдавець може з таким претендентом укласти КД, узгодивши попередньо з ним всі суттєві умови договору.

Оформлення
Переможця конкурсу визначає комісія на своєму закритому засіданні. Воно правомочне, якщо в ньому беруть участь не менше 2/3 усіх членів. А для того щоб визначити переможця, потрібна більшість голосів присутніх. Якщо голоси розділилися порівну, вирішальний голос має голова комісії.

Своє рішення комісія оформлює протоколом, який підписують усі її члени, а потім не пізніше ніж через З дні його надсилають концесієдавцю для винесення остаточного рішення про переможця.

Отже, все залежить від висновку концесієдавця, який він зробить на підставі рішення комісії. Він має право затвердити результати конкурсу, його переможця і запросити останнього для підписання КД. Або мотивовано відхилити результати конкурсу. Поставити крапку у справі концесієдавець повинен у тижневий строк з моменту надходження до нього протоколу комісії. Про рішення концесієдавця комісія зобов'язана у 5-денний строк повідомити переможця конкурсу (ч. 9 ст. 7 Закону про концесії). Якщо ви помітили, концесійному конкурсу на будівництво автодоріг присвячений окремий документ — Порядок проведення конкурсу на будівництво автодоріг. Однак підготовка, проведення й оформлення останнього нічим не відрізняються від вище розглянутого.

Що ж, позитивний підсумок конкурсу означатиме для претендента-переможця завершення другого етапу на тернистому шляху до мети — отримання бажаного об'єкта в концесію.

УКЛАДЕННЯ КОНЦЕСІЙНОГО ДОГОВОРУ
Цей розділ, як і попередній, ми розділимо на три блоки: приділимо увагу положенням самого КД, порядку його укладання і реєстрації.

Концесійний договір
Майже кожний його розділ — особливий. Причина в тому, що ст. 10 Закону про концесії відносить їх до суттєвих умов договору. Тобто без них договір не відбудеться. Тому варто на них зараз поглянути і дати деякі пояснення:
— сторони договору (зазначають повні найменування сторін)]
— види діяльності, роботи, послуги, які здійснюються за умовами договору (мається на увазі сфера госпдіяльності, якою займатиметься концесіонеру,
— об'єкт концесії (склад і вартість майна або технічні і фінансові умови створення об'єкта концесії) (конкретне майно державної чи комунальної власності, що передається в концесію)]
— умови надання земельної ділянки, якщо вона необхідна для концесійної діяльності (взявши до уваги ч. З ст. 125 ЗКУ, а також п. 43 Положення про конкурс, можна констатувати, що спочатку укладають договір оренди землі, а потім концесійний договір, тому дана умова може тільки в загальних рисах зобразити, як концесіонеру буде надана земля);
— перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню (якщо, наприклад, концесіонер за договором взявся побудувати якийсь об'єкт, то до його умов включається обов'язок отримати ліцензію на будівельну діяльність);
— умови установки, зміни цін (тарифів) на виготовлені концесіонером товари (роботи, послуги);
— строк дії договору концесії, умови найму, використання праці працівників — громадян України (згідно зі ст. 9 Закону про концесії строк договору не може бути менше 10 і більше 50 років)]
— умови використання вітчизняної сировини, матеріалів;
— умови й обсяги поліпшень об'єкта концесії і порядок їх компенсації. 5 ст. 15 Закону про концесії зобов'язує концесієдавця компенсувати концесіонеру витрати на поліпшення отриманого в концесію об'єкта, тому, визначаючи умову про компенсацію, важливо не забути встановити строки для цього)]
— умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів (концесійний платіж — це плата концесіонера за право створення (та/або управління) об'єктів, переданих до концесії. Дані платежі розраховують за допомогою Методики КМУ(п. п. 1 — 4). Загальний алгоритм такий: за формулою визначають розмір річного концесійного платежу, який не може перевищувати 10% вартості об'єкта концесії, потім на підставі розміру річного платежу в договорі фіксують розмір платежу за перший квартал після його укладення, а розмір платежу за кожний наступний квартал визначають так: множать платіжза попередній квартал на індекс інфляції за поточний квартал. Концесіонери збиткових чи низько рентабельних об'єктів, що мають важливе соціальне значення, можуть спробувати одержати пільги за концесійними платежами. Умови їх надання регулює постанова КМУ №1114.1 пам'ятайте: концесійні платежі потрібно вносити незалежно від результатів госпдіяльності),
— порядок використання амортизаційних відрахувань (амортизацію, нараховану на основні фонди, отримані в концесію або створені за концесійним договором, залишають у розпорядженні концесіонера і спрямовують суто на відновлення таких основних фондів (ч. З ст. 20 Закону про концесії))]
— відновлення об'єкта концесії та умови його повернення;
— відповідальність сторін (за порушення умов договору можна передбачити, припустимо, пеню та/або штраф. Типовий концесійний договір пропонує штраф);
— страхування концесіонером об'єктів концесії;
— порядок продовження і припинення дії договору (деякі випадки його припинення записані в ч. 1ст. 15 Закону про концесії: закінчення строку дії, ліквідація концесіонера, загибель об'єкта концесії. Але це, звичайно, далеко не всі випадки. Дію договору може бути припинено за згодою сторін або, скажімо, у разі смерті підприємця-концесіонера. А ось реорганізація юрособи-концесіонера — не підстава для припинення договору)]
— порядок вирішення спорів між сторонами.

Усі ці суттєві умови КД — це та когорта, яка сформована законом, тобто суттєві умови, визначені Законом про концесії. Але сторони можуть, окрім них, внести до договору й інші, без яких, наїх думку, договір укладати не можна. А оскільки є Типовий концесійний договір, то майже зі 100-відсотковою упевненістю можна стверджувати, що концесієдавець опиратиметься на нього. Значить, у сторін виникне запитання: хто з них несе ризик випадкової загибелі об'єкта концесії — концесіонер чи концесієдавець? Якщо немає конкретної вказівки, ризикуватиме другий (ст. 22 Закону про концесії).

Якщо вже ми торкнулися Типового концесійного договору, то доречно відповісти і на запитання: чи обов'язково сторонам неухильно його застосовувати при укладенні концесійного договору? Вважаємо, що ні. По-перше, хоча він і затверджений постановою КМУ, але ч. 4 ст. 9 Закону про концесії не дає КМУ права затверджувати типовий концесійний договір загального характеру, а тільки "...для здійснення певних видів концесійної діяльності". По-друге, сам Закон про концесії цього від сторін не вимагає. По-третє, згідно з ч. 4 ст. 179 ГКУ сторони господарського договору, яким, безумовно, є концесійний, вправі визначити зміст договору на підставі вільного волевиявлення, яке не суперечить законодавству. А згідно з ч. З ст. 6 ЦКУ сторони в договорі можуть відступити від положень актів законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. На необов'язковість типових умов договору вказує і ст. 630 ЦКУ.

Однак, швидше за все, у концесієдавця буде інша позиція, але знайте: "За згодою сторін у концесійному договорі можуть бути передбачені й інші умови, утому числі передбачені спеціальними законами про концесійну діяльність в окремих сферах господарської діяльності" (ч. 2 ст. 10 Закону про концесії). Тобто якщо і КД буде складений на підставі типового, ви маєте право його доповнити або конкретизувати.

Укладення
Оголосивши переможця, комісія за дорученням концесієдавця протягом 5 днів повинна надіслати майбутньому концесіонеру запрошення на переговори, де буде узгоджений кінцевий варіант КД. Саме там переможець може спробувати внести зміни або доповнення до договору, не торкаючись при цьому суттєвих, з якими він був ознайомлений, беручи участь у конкурсі. Підписати договір сторонам потрібно у тижневий строк після узгодження його проекту і укладення договору оренди землі. А до цього концесієдавцю заборонено вести переговори з приводу укладення КД з іншими претендентами.

Вважати концесійний договір укладеним можна тільки в той день, коли будуть узгоджені всі його суттєві умови і сторони підпишуть текст договору (це, до речі, свідчить про те, що даний договір належить до розряду консесуальних) (ч. 2 ст. 9 Закону про концесії, п. 44 Положення про конкурс). А набере чинності концесійний договір у момент підписання.

Рішення про переможця конкурсу анулюють, якщо раптом він відмовиться від підписання договору, висуне неприйнятні умови його підписання або ж не надасть гарантій (встановлених у конкурсній документації), що підтверджують можливість профінансувати свою концесійну діяльність. При такому розкладі комісія і концесієдавець вправі вступити у переговори щодо підписання КД з іншими претендентами, які запропонували кращі умови для концесії.

Реєстрація
На це у концесієдавця є 5 днів з дня укладення КД, а якщо об'єкт концесії — комунальна власність — 5 днів з дня реєстрації договору у виконкомі відповідної ради (п. 1 Положення КМУ про реєстрацію). Протягом цього строку концесієдавець подає Фонду держмайна України (ФДУ) заяву, копію рішення місцевої ради про затвердження переліку об'єктів комунальної власності, які можна передавати в концесію (якщо реєструють договір, що стосується об'єкта комунальної власності), і копію КД. Вивчивши ці документи, ФДУ приймає рішення про реєстрацію договору у реєстрі концесійних договорів або у відмові від неї. Про реєстрацію договору концесієдавця повідомлять протягом 5 днів з дня внесення даних до реєстру, а про відмову — теж протягом 5 днів, але з дня прийняття рішення про це.

"А для чого взагалі потрібна реєстрація концесійних договорів?" — запитаєте ви. Відповідь лише одна — з метою їх обліку. Тобто ця процедура ніяк не впливає на дійсність самого договору, оскільки Закон про концесії та інші акти законодавства такої умови не висувають. Немає і відповідальності за нереєстрацію КД. Отже, ст. 14 Закону про концесії, яка передбачає реєстрацію, на даний момент просто декларативна норма.

Ось, власне, і все, що ми хотіли вам розповісти про етапи великого шляху потенційного концесіонера до одержання об'єкта державної чи комунальної власності в концесію. І якщо ви себе ним вважаєте, впевнені, вам буде легше на цьому шиляху, оскільки ви озброїлися корисною інформацією. А на завершення три дуже важливих нюанси, що стосується концесії, які ми просто не можемо випустити з уваги.

Перший: право власності на майно, передане в концесію, до концесіонера не переходить, воно зберігається за державою або місцевою територіальною громадою. Не переходить воно і на створене (побудоване) або на поліпшене, реконструйоване, технічно переоснащене майно на виконання КД (ст. 20 Закону про концесії). Але для захисту прав на майно, взяте в концесію, у концесіонера є такі самі права, як і у власника: вимагати його повернення з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у його використанні,відшкодування шкоди, завданої фіз- і юрособами, концесієдавцем. Право власності у концесіонера є тільки на прибуток, отриманий від управління (експлуатації) об'єктом концесії, і на продукцію, отриману при виконанні умов КД.

Другий: державне або комунальне підприємство, чиє майно (цілісний майновий комплекс) передається в концесію, підлягає ліквідації, а право господарського відання на майно у такого підприємства припиняється. Його працівників у зв'язку з ліквідацією звільняють, але з дотриманням усіх, передбачених законодавством соціально-правових гарантій (ст. 23 Закону про концесії).

Третій: майно, передане в концесію, не підлягає приватизації протягом дії концесійного договору. А якщо після закінчення строку дії КД буде прийнято рішення про приватизацію такого майна, колишній концесіонер отримує право на його викуп. За умови, що він, виконуючи умови КД, створив (збудував) це майно або вартість поліпшень даного майна становить не менше 25% його ціни на момент приватизації (ч. ч. 6, 7 ст. З Закону про концесії).

Список використаних нормативно-правових актів:
1. ЦКУ — Цивільний кодекс України.
2. ГКУ — Господарський кодекс України.
3. ЗКУ — Земельний кодекс України.
4. Закон про концесії— Закон України "Про концесії" від 16.07.99 p. №997-XIV.
5. Закон про концесії на автодороги — Закон України "Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг" від 14.12.99 p. № 1286-XIV.
6. Перелік КМУ — Перелік об'єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію, у редакції постанови КМУ від 23.04.03 р. № 571.
7. Типовий концесійний договір — Типовий концесійний договір, затверджений постановою КМУ від 12.04.2000 р. №643.
8. Типовий концесійний договір на автодороги — Типовий концесійний договір на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги, затверджений постановою КМУ від 04.10.2000 р. № 1519.
9. Положення про конкурс — Положення про проведення концесійного конкурсу на укладення концесійних договорів на об'єкти права державної і комунальної власності, які надаються в концесію, затверджене постановою КМУ від 12.04.2000 р. № 642.
10. Порядок проведення конкурсу на будівництво автодоріг — Порядок проведення концесійного конкурсу на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг, затверджений постановою КМУ від 04.10.2000 р. № 1521.
11. Методика КМУ — Методика розрахунку концесійних платежів, затверджена постановою КМУ від 12.04.2000 р. №639.
12. Постанова КМУ № 1114 — Порядок визначення об'єктів концесій, концесіонерам яких можуть надаватися пільги щодо концесійних платежів, дотації, компенсації, та умови їх надання, затверджений постановою КМУ від 13.07.2000 р. №1114.
13. Положення КМУ про реєстрацію — Положення про реєстр концесійних договорів, затверджене постановою КМУ від 18.01.2000 р. № 72.
Юрій Хілінський