Анализ финансовой отчетности

Податок з доходів і продаж ломбардами заставленого майна: зробіть усе правильно

Треба визнати, що документ, з яким ви щойно ознайомилися (далі — лист № 4526), викликав у нас хвилю позитивних емоцій. І тут немає нічого дивного — лист написано професійно і, головне, правильно. Направляючи наш запит, ми очікували зовсім іншої відповіді— як мінімум, подібної до роз'яснень ДПА у м. Києві, які нещодавно були опубліковані у відомчих ЗМІ. Саме ці роз'яснення, з якими ми не могли ніяк погодитися, і підштовхнули нас звернутися до ДПАУ (та й із дзвінків на консультаційну лінію ми зрозуміли, що столичні (і, напевне, не тільки) ломбарди почали діяти згідно з такими роз'ясненнями). Заінтриговані? Що ж, розповімо про все по порядку.

Міні-екскурс у ломбардну діяльність
Ломбарди — установи фінансові. На цьому наголошує ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.01 р. № 2664-ІИ. Основний вид їх діяльності — надання коштів у позику під процент. І, що важливо, таку позику цей Закон називає фінансовим кредитом. Чому ми акцентуємо на цьому увагу? Всім вам відоме ставлення податківців до позики: оскільки її слід повернути, то ніякого доходу в позичальника не виникає. Тільки якщо для звичайної позики обґрунтування здебільшого побудовано на логіці, то для позики від ломбарду можна сміливо посилатися на пп. 4.3.23 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 p. № 889-IV (далі— Закон про доходи), де серед доходів, що не підлягають оподаткуванню, зустрічаємо кредити.

Йдемо далі. Щоб отримати позику, позичальник заставляє якесь цінне майно. Але не думайте, що одержання позики і передача майна у заставу -— єдине ціле. По суті — це дві окремі господарські операції, які лише у комплексі формують одну ломбардну послугу. Добре, коли ти позичив гроші, потім віддав їх, сплатив проценти та забрав майно. Але в житті все не так оптимістично і багато позичальників так і не повертають позиченого.

Тоді ломбарди використовують механізм, передбачений у ст. 19 Закону України "Про заставу" від 02.10.92 р. № 2654-ХІІ (далі — Закон про заставу) та ст. 589 Цивільного кодексу України: за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. І ось тут починається найцікавіще...

Роз'яснення ДПА в м. Києві
Обмежимося стислим переліком висновків столичних податківців щодо ломбардів:
1. При отриманні позики доходу в позичальника не виникає.
2. Після того як ломбард зверне стягнення на заставлене майно, у позичальника виникає доход у вигляді суми такої позики.
3. Фізична особа -— позичальник отримала доход не від податкового агента, а тому цей доход підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу. Тобто цій особі доведеться задекларувати доход та сплатити з нього податок.
4. Якщо сума від реалізації предмета застави перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю слід повернути заставодавцю (ст. 25 Закону про заставу). До того ж ломбард є податковим агентом щодо таких виплат, а тому повинен утримати податок з доходів.

Очевидно, що справедливим із перелічених умовиводів є перший. Решта — явно вимагають переосмислення.

Що відповіла нам ДПАУ
Безперечно, ДПАУ підійшла ґрунтовніше до описаної проблеми. І хоча вона обмежилася лише однією думкою, але остання перекреслює все, що радили столичні податківці: "Із сум одержаних від цього продажу коштів... суб'єкт господарювання має нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів... (виділено нами. — Прим. ред.)". Як бачите, у листі № 4526 жодного слова про доход у розмірі отриманої позики, про необхідність подачі боржником декларації, про утримання податку із суми перевищення. Правда, в силу процитованого положення це й зрозуміло. Хоча податківці не взяли на себе сміливість пояснити, чому так, а не інакше, зробимо це ми...

Як все-таки вчиняти правильно
Ми вже згадували, що одержання позики і передача майна у заставу — різні господарські операції. Тепер уявіть собі час "Ч" — день, коли позичальник повинен повернути все позичене ломбарду. Але він "забуває" і в ломбарду з'являється право звернути стягнення на заставлене майно (ст. 589 ЦКУ). До речі, якщо договором застави чи законом не передбачено інше, допомогти може лише суд.

Так от, факт звернення стягнення на майно ще не означає, що у позичальника виник доход на суму позики. Його заборгованість була і залишилась заборгованістю — ніхто її не пробачав. Між тим ломбард через свій комісійний магазин продає заставлене майно. І ось тут — у момент продажу -— у позичальника з'являється доход від продажу рухомого майна. Цю фразу ми виділили, аби підкреслити, що порядок оподаткування таких доходів регулює п. 12.3 ст. 12 Закону про доходи, у якому йдеться про продаж майна за посередництвом юрособи. Керуючись цим пунктом, така юрособа (читайте — ломбард) вважається податковим агентом і зобов'язана утримати та перерахувати в бюджет податок з доходів. Так-так, ми хочемо сказати, що спочатку ломбарду потрібно потурбуватися про податок і тільки потім погашати заборгованість позичальника сумою, що залишилася після його сплати.

Дехто зауважить, що такий порядок призведе до того, що ломбард не зможе компенсувати собі всю суму заборгованості позичальника. Однак ми не згодні. Ломбарди ніколи не позичають коштів у сумі, що перевищує 65% вартості заставленого майна (для виробів із дорогоцінних металів, каміння, перлин, годинників у золотому корпусі — не більше 90%). Та й строки встановлюють так, щоб у разі неповернення позики не зазнати збитків — як правило, термін позики не довший трьох місяців. Тож викладений нами порядок навряд чи завадить ломбардам отримати своє.

Говорячи про утримання податку, варто сказати і про строки його сплати. За правилом, встановленим пп. 8.1.2 Закону про доходи, робити це слід одночасно з виплатою доходу. Але у випадку із ломбардами такої виплати нібито немає — виручені кошти йдуть на погашення заборгованості позичальника. Як же бути? Впевнені: ломбарду слід керуватися пп. 8.1.4 Закону про доходи, де йдеться про виплату доходу в негрошовій формі. Очевидно, що зарахування — негрошовий спосіб виплати доходу, тому податок потрібно перерахувати протягом банківського дня, наступного за днем зарахування заборгованості. Тут особливо важливо відстежити такий день, тому найкраще, якщо в бухобліку продаж майна і зарахування заборгованості (краще підтверджене документально) буде показано однією датою. Щодо випадку, коли сума виручених від продажу заставленого майна коштів перевищує розмір заборгованості, то логічно припустити, що ломбарду доведеться суму податку ділити на дві частини і сплачувати його:
— у частині, що припадає на суму заборгованості (зарахування) — за правилами пп. 8.1.4 Закону про доходи;
— у частині, яка відповідає сумі перевищення і виплачується позичальнику — за правилами пп. 8.1.2.

Між тим нічого поганого не буде, якщо ломбард перерахує податок повністю в момент зарахування.

А зараз коротко про заповнення розрахунку ф. № 1ДФ. ДПАУ рекомендує відображати доходи від проданого заставленого майна під кодом "14". Втім, не поспішайте — це не зовсім коректно. Ми говорили, що йдеться про доходи від продажу рухомого майна, а для таких у довіднику ознак доходів передбачено код "07". Впевнені, що саме його потрібно використовувати.