Анализ финансовой отчетности

Хто платить, той і ... відтворює музику: що треба знати про винагороду за використання музтворів

Погодьтеся, музичний супровід нині — невід'ємний атрибут кожного кафе, ресторану та навіть багатьох магазинів. Гарна музика приваблює відвідувачів — потенційних покупців, тобто сприяє збільшенню прибутку цих закладів. Та дуже небагатьом їх керівникам спадає на думку, що за використання музичних творів треба платити. Бо кожен із них має свого господаря, без дозволу якого програвати твір не можна (або тільки за гроші та в дозволених межах). Про те, кому, за що та скільки платити, а також про інші аспекти порушеної проблеми поговоримо у нашій публікації. За що платити авторові Тут ми маємо справу з доволі дражливою темою — авторським правом. Регулює його в першу чергу Закон № 3792 та статті 418 - 456 ЦКУ Музичні твори з текстом і без нього, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону № 3792, є об'єктами авторського права. А в п. 2 ч. З ст. 15 даного документа зазначено, що виключне право дозволяти або забороняти публічне виконання творів належить автору (або іншій особі, яка має авторське право).

Але це не все. Він (чи інша особа, якій належить авторське право), крім того, може вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору (ч. 5 ст. 15 Закону № 3792, ст. 445 ЦКУ).

Публічне виконання — подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, присутні вони в одному місці в один і той самий час або в різних місцях і в різний час (ст. 1 Закону № 3792).

Тобто якщо в магазині, ресторані лунає музика (з радіоприймача, магнітофону, у живому виконанні), ми маємо справу з публічним виконанням музичного твору, за що автор вправі вимагати винагороди.

Приклад 1
У ресторані музиканти, що перебувають у його штаті, виконують твори відомих українських музгуртів, співаків та композиторів. Уданому разі ресторан зачіпає авторські права авторів (чи інших осіб, які мають авторське право).

Якщо ж музиканти працюють у ресторані не за трудовими, а за цивільно-правовими договорами, то відповідати за дотримання авторських прав повинні вони, а не ресторан.

Доведеться платити не тільки авторові
У деяких випадках, окрім автора, платити слід суб'єктам суміжних прав — виконавцям творів, виробникам фонограм, організаціям мовлення (телерадіоорганізаціям) чи спадкоємцям (правонаступникам) зазначених суб'єктів (ст. 450 ЦКУ, ст. 36 Закону № 3792).

А навіщо ще й їм платити? Тому що виконання музичних творів через фонограми-звукозаписи на відповідному носії (наприклад, на компакт-диску), передачі (програми) організацій мовлення є об'єктом суміжних прав.

Так що публічно виконувати у закладі зафіксовані на будь-якому носії (скажімо, компакт-диску) музичні твори (виконання) необхідно з дозволу виконавця та ще й з виплатою йому винагороди.

Адже згідно з п. "д" ч. 1 ст. 39 Закону № 3792 виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам комерційний прокат своїх виконань, зафіксованих у фонограмі, належить до майнових прав виконавця.

Зауважимо: поняття "комерційний прокат" у законодавстві України немає. На практиці його трактують досить широко. Фактично, публічне виконання (відтворення) музики в будь-якому закладі торгівлі, громадського харчування тощо з метою приваблення покупців — той самий комерційний прокат.

А якщо так, то він потребує одержання дозволу та виплати винагороди і виробникам фонограм (п. "в" ч. 1 ст. 40 Закону №3792).

Приклад 2
У торговельному залі магазину, щоб привабити покупців, крутять музику — програють компакт-диски із записами відомих українських музгуртів, інших виконавців та композиторів.

У цьому разі зачіпаються не тільки авторські права авторів (чи інших осіб, які мають авторське право), але й суміжні права виконавців твору та виробників фонограм.

Що стосується передач організацій мовлення, то тут інша ситуація. Вважається, що об'єкта суміжних прав задіяно, якщо публічно виконують програми у місцях з платним входом (п. "в" ч. 1 ст. 41 Закону № 3792, п. 4 ч. 1 ст. 455 ЦКУ). Тому коли програму якої-небудь радіостанції увімкнули на весь голос у закладі, де за вхід не беруть плати, таке публічне виконання не розглядають як використання об'єкта суміжних прав радіостанції.

Приклад З
У кафе з платним входом з метою приваблення відвідувачів лунає музика відомих українських музгуртів, інших виконавців та композиторів, яку транслює місцева радіостанція.

Тут зачіпаються права авторів (чи інших осіб, які мають авторське право), суміжні права виконавців музики, виробників фонограм та місцевої радіостанції (організації мовлення).

Те саме для кафе з безкоштовним входом: зачіпають авторські та суміжні права всіх наведених вище суб'єктів, за винятком місцевої радіостанції.

Що робити ресторанам та магазинам
Звісно, публічно виконувати в торгових та інших закладах музику слід після укладення відповідних договорів з правовласниками на неї та з виплати винагороди за виконання.

Однак як бути, коли кількість об'єктів інтелектуальної власності надзвичайно велика? Всім нам зрозуміло, що публічне виконання музичних творів, права на які належать правовласникам (без виплати належної винагороди) — пряме порушення їх авторських та/чи суміжних прав. Хіба зможуть кафе та магазини укладати угоди щодо використання музичних творів, фонограм з численними правовласниками?

У даному разі уникнути порушення дозволяють ст. ст. 15 і 49 Закону № 3792. Вони передбачають можливість використовувати об'єкти авторських та/або суміжних прав, не отримуючи індивідуального дозволу від кожного правовласника. Достатньо укласти відповідні угоди з організацією, яка управляє майновими правами на колективній основі.

Організація колективного управління (далі — ОКУ) — не державний орган. її створюють суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав. ОКУ виконує відповідні функції від їх імені на основі одержаних від них повноважень. Зокрема, ОКУ укладає договори про використання прав, погоджує з користувачами (закладами торгівлі тощо) розмір винагороди, збирає винагороду, розподіляє і виплачує її суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав.

Тому кожному закладу, що відтворює (програє) музику, треба укласти з однією з ОКУ, що діють сьогодні в Україні1, відповідний договір. У ньому, серед іншого, необхідно навести перелік музичних творів, що публічно виконуватимуться в закладі, та розмір винагороди суб'єктам авторських та/чи суміжних прав, яку заклад повинен буде виплачувати їм через ОКУ. Тобто професійною мовою "очищення" прав на музтвори доцільно проводити не самотужки, а через ОКУ.

Щоправда, якщо фонограма опублікована для використання з комерційною метою, публічне виконання припустиме без згоди її виробника та виконавця. Але винагороду доведеться виплатити в будь-якому разі (п. "а" ч. 1 ст. 43 Закону № 3792).

Скільки платити
Нині діють два нормативних документи, якими встановлено граничні ставки винагороди. Це Ставки № 71 і Ставки №72.

Як зазначено у постанові, якою затверджено Ставки № 71, їх застосовують тільки за використання опублікованих з комерційною метою фонограм. Гроші виплачують суб'єктам суміжних прав — виконавцям та виробникам фонограм (ст. 43 Закону № 3792). Розмір цієї винагороди — 1% доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої задіюють об'єкти суміжних прав; або 2,5% загальної суми витрат на зазначений вид використання об'єктів суміжних прав, якщо доходи відсутні.

Винагороду переказують на рахунок ОКУ, яка надалі розподіляє зібрані кошти порівну між правовласниками — виконавцями та виробниками фонограм.

За використання фонограм (за публічне виконання записаних на них музичних творів), опублікованих без комерційної мети (наприклад, компакт-диски "для приватного прослуховування"), розмір винагороди встановлюють за погодженням із правовласниками після того, як буде отримано їх дозвіл.

У Ставках № 72 встановлено мінімальний розмір винагороди за використання авторських прав. Розмір авторської винагороди за публічне виконання музичних творів наведемо в таблиці.



Зауважимо: Ставки № 71 називають максимальний розмір винагороди, а Ставки № 72 — мінімальний. А конкретну цифру погоджують, укладаючи договір з ОКУ.

Приклад 4
Магазин уклав договір з ОКУ, в якому погодив перелік музичних творів, що можна програвати в ньому з компакт-дисків (тобто провів "очищення" прав). За договором розмір винагороди за використання суміжних прав — 0,7%, а за використання авторських прав — 1% від доходів торговельної діяльності, отриманих під час виконання музичних творів, без ПДВ. Винагороду перераховують за наслідками звітного кварталу впродовж 20 календарних днів після його закінчення.

Доход магазину від торговельної діяльності за І квартал 2006 року становить 200 тис. грн. (крім того, ПДВ — 40 тис. грн.), у тому числі одержаний під час програвання музичних творів—50 тис. грн. (крімтого, ПДВ — 10 тис. грн.). Розмір винагороди дорівнює 850 грн. (50000 х (0,7% +1 %)). її слід переказати до 20 квітня 2006 року на рахунок ОКУ.

Облік винагороди
Витрати на виплату винагороди доцільно віднести до витрат на збут (рахунок93 "Витрати на збут"), адже вони пов'язані з реалізацією товарів — сприяють їй.

Згідно із Законом про прибуток така винагорода належить до роялті (див. п. 1.30 Закону), тому за пп. 5.4.2 її включають до валових витрат.

Відповідальність за несплату
Суб'єкти авторських і (або) суміжних прав чи ОКУ, яка представляє їх інтереси, можуть звернутися до суду за захистом своїх прав — подати позов про відшкодування збитків (матеріальної шкоди) та/чи моральної (не-майнової) шкоди або про виплату компенсації в розмірі від 10 до 50000 мінімальних зарплат (з 01.01.06 р. по 30.06.06 р. — від 3500 грн. до 17500000 грн.).

Суд може винести також рішення про накладення штрафу на порушника в розмірі 10% суми збитку чи компенсації, присудженої до виплати на користь потерпілим (ст. 52 Закону № 3792, ст. 432 ЦКУ).

Окрім того, до закладу торгівлі, громадського харчування тощо може завітати державний інспектор з питань інтелектуальної власності, аби провести планову чи позапланову перевірку в порядку, передбаченому Положенням № 674. Якщо інспектор виявить порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності, він зобов'язаний скласти протокол про адміністративне правопорушення та передати його на розгляд до суду. Це тягне за собою накладення штрафу від 10 до 200 НМДГ (170 - 3400 грн.) (ст. 51 КпАП).

За умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди в значному розмірі (від 340 грн.), винних осіб можуть покарати штрафом від 200 до 1000 НМДГ (від 3400 до 17000 грн.) або виправними роботами на строк до 2-х років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які застосовували для їх виготовлення.

Якщо розмір шкоди великий (від 3400 грн.), для винних осіб, якими тут виступають зазвичай посадові особи підприємства, встановлено кримінальну відповідальність у вигляді штрафу від 1000 до 2000 НМДГ (17000 — 34000 грн.) або покарання виправними роботами строком до 2-х років або позбавленням волі на строк від 2 до 5 років. За ті самі дії, вчинені посадовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (від 17000 грн.), з винними вже можуть повестися набагато суворіше. їм загрожує штраф від 2000 до 3000 НМДГ (від 34000 до 51000 грн.) або позбавлення волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого (ст. 176 ККУ). Отже, як бачите, саме той, хто платить,дійсно, відтворюватиме музику чесно й без ризику.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. ЦКУ — Цивільний кодекс України.
2. ККУ — Кримінальний кодекс України.
3. КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення.
4. Закон № 3792 — Закон України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.93 р. № 3792-ХІІ.
5. Закон про прибуток—Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.
6. Ставки № 71 — Розмір винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядок її виплати, затверджені постановою КМУ від 18.01.03 р. № 71.
7. Ставки №72 — Мінімальні ставки винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав, затверджені постановою КМУ від 18.01.03 р. № 72.
8. Положення № 674 — Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності, затверджене постановою КМУ від 17.05.02 р. № 674.
Олександр Золотухін