Анализ финансовой отчетности

Митна вартість товарів: що день прийдешній нам готує

Україна протягом останніх років дедалі наполегливіше декларує свої наміри зі вступу до COT (Світової Організації Торгівлі,). У результаті численних змін до митного законодавства митна вартість стала в абсолютній більшості випадків базою для нарахування митних платежів. Атому для підприємця митна вартість — це насамперед кошти, які доведеться сплатити до бюджету. І, на жаль, логіки та прозорості у визначенні митної вартості усе ще бракує... 22 грудня 2005 року Верховна Рада ухвалила Закон №3269, який, по суті, повністю відредагував статті Митного кодексу України від 11.07.02 p. № 92-IV (далі — МКУ), котрі стосуються митної вартості товарів (далі — МВТ). І це зовсім не косметичні зміни, хоча на перший погляд вони такими видаються. Закон № 3269 набрав чинності 20 березня поточного року. Для оптимістів це черговий крок на шляху країни до СОТ, обізнані реалісти вбачають у ньому значне посилення впливу митної служби на сплату до держбюджету податків. Власне, для підприємців новина одна — головне, вони втратили можливість та підстави оскаржувати рішення митних органів щодо визначення МВТ, якими б вони (рішення) не були. Слід зазначити, що Держмитслужба до нововведень підготувалася заздалегідь і видала два накази за № 1134 та № 1135, дата набрання чинності якими — 20.07.06 р.

Наказ № 1134 регламентує формування довідника контрольних показників МВТ, а наказ № 1135 — дії інспектора митниці, спрямовані на її "підвищення" до контрольного показника, що міститься у згаданому довіднику. Тобто реальна ринкова вартість товару митним органам уже майже не цікава.

Компроміс довіри, або Коротка історія боротьби за достовірне декларування
Складності із визначенням МВТ не новина для України. Вони — діти ще вітчизняного внутрішнього ринку, котрий не просто сприяє ухиленню від податків, а навіть стимулює та заохочує такі вчинки. Поступове зростання податків, посилення контролю з боку митних органів веде до того, що підприємці активніше шукають шляхи та способи, аби не поповнювати держбюджет. Можливість безперешкодно і поза увагою будь-яких контролерів продавати на нашому ринку товар невідомого походження лише підбурює фантазію потенційних порушників щодо методів його ввезення в Україну: від банальної "чорної" контрабанди до інтелігентно названого "сірого" імпорту. До останнього якраз і відносять заниження МВТ.

Схема елементарна: товар ввозять в Україну, декларуючи символічну вартість. Зрозуміло, що податки сплачують теж символічні. А варіантів, як уникнути в подальшому сплати ПДВ та податку з прибутку з різниці між реальною ціною продажу на українському ринку та заявленою МВТ, безліч.

Між тим у комплексі такі дії — це злочин, якому можна було б запобігти, якщо б у нас були реальні механізми та практика притягнення до відповідальності таких "підприємців". Але цього, на жаль, поки бракує, тому митні органи лишилися сам на сам із цією проблемою.

Класичне та "українське" визначення митної вартості
До 2004 року (моменту набрання чинності МКУ) існувало єдине законодавчо прописане тлумачення поняття митної вартості — у ст. 16 Закону № 2097, яка працювала до 20.03.06 p., оскільки потім її скасував Закон № 3269.

Нагадаємо, що за вищезазначеною статтею основою для визначення МВТ була його контрактна ціна. Зауважимо: ст. 16 цілком і повністю відповідала світовим нормам взагалі і вимогам СОТ зокрема. Тут варто б зупинитися, але...

У чинному МКУ МВТ присвячено цілий розділ XI (статті 259 — 275). Відкриємо ст. 259:
"Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу".

Одразу здається — усе логічно і правильно, особливо враховуючи долю ст. 16 Закону № 2097. Втім, насправді з розшифровки МВТ зникли два центральних елементи, які були раніше. А саме — прив'язка до:
1) моменту перетину кордону (ст. 16 Закону № 2097 та попередня редакція ст. 259 МКУ);
2) ціни в рахунку-фактурі (ст. 16 Закону № 2097).

Натомість з'явилась фраза "обчислена відповідно
до положень цього Кодексу". Тому в контексті цілого розділу XI Митного кодексу у редакції Закону № 3269 слова "підлягає сплаті за ці товари" можна трактувати будь-як.

Митний адмінресурс - ефективна зброя проти шахрайства?
Здавна маніпуляції з МВТ стали реальним та одним з основних механізмів ледь не безкарного уникнення сплати митних платежів. Усвідомлюючи, що юридично довести фальсифікацію комерційних документів (особливо якщо це робиться з відома та за участі всіх сторін зовнішньоекономічної операції) дуже важко, митна служба протягом 2002 — 2004 років вдавалася до різних заходів, аби зменшити кількість таких махінацій. Наприклад, застосовувала повний переогляд товарів, направляла їх до лабораторій, відмовляла у митному оформленні за формальними ознаками тощо. У Держмитслужбі навіть створили спеціальну
базу цінової інформації, до якої почали вносити мінімальні ціни виробників на товари, обсяги ввезення яких в Україну тоді були найбільшими, а імовірність фальсифікації митної вартості — найвищою. Митників при цьому зобов'язали давати детальне пояснення кожного випадку митного оформлення товарів із ціною нижчою від "базової".

Головною перевагою такої системи до 2005 року було те, що законодавство фактично не порушувалося, а цінова база мала гриф "для службового користування". У підприємців до неї не було доступу (окрім випадків витоку інформації в митницях, що виправляли, регулярно оновлюючи її та коригуючи ціни в базі). Але в цю схему було втягнуто судові органи, які зазвичай у спірних випадках із визначенням МВТ ставали на бік підприємців.

Недоліками системи вважали підвищений корупційний ризик та часте затягування митного оформлення товарів. І все ж таки на рівні ДМСУ компроміс було знайдено: митників поставили в такі умови, коли оформлення за нижчими від бази цінами необхідно було обґрунтувати і затягування оформлення також потребувало пояснень. Тому ні перше ні друге, в принципі, не йшло на користь жодній митниці. Отже, на деякий час ситуація порівняно стабілізувалася.

Нововведення Держмитслужби
1. Індикатори ризику та індикативні ціни — знайди 10 відмінностей

Торік Держмитслужба "навела лад" із визначенням МВТ у досить цікавий спосіб: із цінової бази, яка слугувала митникам для перевірки достовірності заявлених декларантом відомостей, зняли гриф ДСК(!), тобто "мінімальні ціни", нижче яких митники "не мають права" оформлювати товари при імпорті, стали загальнодоступними (наказ № 308). Називалися ці "мінімальні ціни" індикаторами ризику, а "не мають права" реалізували через повноваження, надані МКУ та "поглиблену увагу", тобто аналізи, обґрунтування та пояснення митними органами фактів оформлення товарів із цінами нижче зазначених індикаторів. При цьому конфліктні ситуації (за індикаторами) траплялися досить рідко, оскільки самі рівні цін насправді значно нижчі від відпускних цін виробників.

Взагалі індикатори ризику, встановлені згаданим наказом, — це така собі середня температура у лікарні. Адже відштовхувались при порівнянні заявленої МВТ від бази митних оформлень попередніх періодів. Оскільки протягом останніх 7-8 років МВТ у більшості оформлених декларацій була викривленою (відверто кажучи — сфальсифікованою), то використання індикаторів ризику— це просто подальше викривлення вже викривленої статистики — фальсифікація сфальсифікованого. І що найголовніше, до реальних цін та ринку все це не має жодного відношення.

2. Контрольні показники: дежавю або бомба уповільненої дії?
У жовтні 2005 року наказ № 308 було скасовано іншим наказом — № 960. У результаті утворився певний правовий вакуум: формально цінової бази у митників немає, але пояснення причин заниження її даних від митниць продовжують вимагати... Як то кажуть, святе місце пустим не | буває, і 21 листопада того самого | року ДМСУ видає вже згадані на початку нашої розмови накази № 1134 та № 1135, які вищеописану систему суттєво "удосконалюють". Саме у лапках, оскільки не на користь підприємців та без прив'язки до ринкових цін.

Насамперед те, що раніше називалося "індикаторами ризику", тепер називатиметься контрольними показниками МВТ (далі — КП МВТ). Окрім назви, зміниться спосіб та частота обчислення цих даних. У Держмит-службі буде створено спеціальну базу даних, яка стане "розумною", тобто КП МВТ будуть уточнюватися щомісяця. І базою для їх обчислення будуть митні оформлення за попередні 3 місяці.

Отже, що таке КП МВТ? Відповідно до наказу № 1134, КП МВТ обчислюється за формулою:

(сі1п-сквНп),

де: Сі1п — середня вартість товару за останні три місяці;
СКВНп — середнє квадратичне відхилення (від середньої. — Прим. авт.) за той самий період.

КП МВТ розраховують на товар ідентичного коду за 10 знаками ТН УКТЗЕД ідентичної країни походження та з ідентичними умовами поставки.

Але найцікавішим є те, що математика обчислення середнього квадратичного відхилення дозволяє останньому бути більшим, ніж максимальне відхилення від середньої. Таким чином, контрольний показник може бути меншим від мінімальної митної вартості попередніх оформлень (це у випадку, якщо середньою вартістю вважається загальна сума митних вартостей партій ідентичних товарів, поділена на загальну кількість таких товарів). Річ у тім, що поняття "середня вартість" у наказі № 1134 виписано недостатньо прозоро. Насправді КП МВТ залежить від амплітуди цін та вартості основної кількості ввезених товарів: або вони ближчі до середніх, або до крайніх її показників.

Отже, із набранням чинності наказами № 1134 и № 1135 спрогнозувати, чи не потрапить заявлена підприємством МВТ у "червону зону", тобто чи не буде вона нижчою від обчислених на цей місяць КП МВТ — майже не реально. Навіть якщо підприємство вже декілька років імпортує один і той самий товар зі стабільною МВТ і раніше митне оформлення проходило безболісно, — це не гарантує йому відсутності проблем у майбутньому.

6 методів визначення та декларація: прямуємо до Європи?
за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);
за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);
за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);
на основі віднімання вартості (метод 4);
на основі додавання вартості (обчислена вартість) (метод 5);
резервного (метод 6).

Причому ця сама стаття називає основним методі. Основним, але далеко не єдиним! Як зазначено далі у цій статті МКУ "...якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу ("відповідно, 2 та 3 методи. — /. Г.;. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (тут і далі в цитатах виділено авт. —/. Г.)".

На практиці це означає, що інспектор частіше на власний розсуд вирішує, чи можливо застосувати перший (попередній) метод і перейти до наступного (детальніше про самі методи, їх специфіку ми поговоримо іншим разом). Виникає закономірне запитання: чи не призведе таке формулювання ст. 266 МКУ до того, що підприємця фактично примусять "самостійно" визначити МВТ у потрібний спосіб?

Далі — більше. Відповідно до ст. 262 МКУ МВТ заявляють митному органу у декларації митної вартості (далі — ДМВ). Норма сумнівна сама по собі з точки зору як ефективності боротьби з фальсифікаціями, так і спрощення митних процедур. Заради справедливості зазначимо, що такий документ, як ДМВ, використовується у багатьох країнах світу. Проте там він має інше призначення, крім того, там вищий рівень прозорості та легальності операцій на внутрішньому ринку...

Права митника та обов'язки підприємця
Читаємо абз. 1 та 2 ст. 264 МКУ: "Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України."

Цікаво, а як саме підприємець в Україні може виконати свій обов'язок? Наведемо приклад.
— Чи є взаємозалежність продавця та покупця? — запитує п. 7 (а) ДМВ.
— Ні! — відповідає підприємець, сподіваючись на застосування методу 1.
— Доведіть! — вимагає (на законних підставах) митник.

І підприємець не шкодує часу й сил, збирає необхідні документи, копіює статути, біографічні довідки і так далі — по кожному пункту декларації. Деколи під сумнів ставлять контрактні умови поставки (спробуйте довести, що постачальник дійсно оплатив транспортування!). Аби своєчасно надати суто комерційну інформацію, навіть самий чесний підприємець замислиться про фальсифікацію документів. Інакше на митне оформлення піде не один місяць! І все заради того, щоб контракт
на ціна товару була визнана його МВТ! Але найцікавіше, що митник має всі правові підстави або взяти такі документи до уваги (повірити) або ні.

Ось як це було прописано у попередній редакції ст. 265 МКУ:
"Митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів..."

А ось які права надала ст. 265 МКУ у світлі нової редакції згідно із Законом № 3269: "...Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення."

Можна довго сперечатися про демократичність нової редакції ст. 265 МКУ та її відповідність європейським нормам (такі принаймні слова були у пояснювальній записці до проекту Закону № 3269). Але головне, що майже нічого у практичному застосуванні цієї статті не змінилось. Тільки якщо раніше митники були вправі "приймати рішення" (за яке потім хтось повинен відповідати), то з 20 березня 2006 року (дати набрання чинності Законом № 3269) вони можуть лише "упевнитися" та "дійти висновку". А вже переконає їх підприємець чи ні, скільки часу це забере — заздалегідь не відомо... Вже не кажучи про таємничість такого "висновку": у законодавстві це не закріплено.

Зрозуміло одне: якщо підприємцю з "різних причин" не вдалося обґрунтувати застосування методу 1, тоді МВТ вже визначатиме по суті митник, переконуючи клієнта самостійно переробити декларацію.

Що робити підприємцям?

Ситуація насправді складна, але не безнадійна. Дійсно, втративши ст. 16 Закону № 2097, підприємець втратив законодавчі підстави наполягати саме на першому методі. Тому доведеться виконувати вимоги митників. Проте якщо підприємці-імпортери впевнені у своїй правоті, можна спробувати довести її за допомогою дзвінка на гарячу лінію КМУ (8-044-2567997) чи за телефоном довіри ДМСУ (8-800-50131 ЗО). Або все-таки пробувати шукати підтримки у суді.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. МКУ — Митний кодекс України від 11.07.02 p. № 92-IV.
2. Закон № 3269 — Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 22.12.05 р. №3269-IV.
3. Закон № 2097 — Закон України "Про єдиний митний тариф" від 05.02.92 р. № 2097-ХІІ.
4. Наказ № 1134 — наказ ДМСУ "Про затвердження Порядку формування й оновлення Довідника контрольних показників митної вартості товарів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України" від 21.11.05 р. № 1134.
5. Наказ № 1135 — наказ ДМСУ "Про затвердження Порядку дій посадових осіб митних органів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, у разі, якщо рівень митної вартості поданого до митного оформлення товару нижчий за контрольний показник митної вартості цього товару" від 21.11.05 р. № 1135.
6. Наказ № 308 — наказ ДМСУ "Про встановлення індикаторів ризику" від 19.04.05 р. № 308.
7. Наказ № 960 — наказ ДМСУ "Про вдосконалення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України" від 12.10.05 р. № 960.

Ігор Гринів