Анализ финансовой отчетности

Відпустка для працівників з дітьми

Діти — наше щастя та радість. І особливо приємно, коли вони здорові. А про здоров'я батьків, сподіваємося, потурбується Закон про відпустки, який дає можливість окремим категоріям татусів і мам відпочивати довше. Почнемо цитатою зі ст. 19 Закону про відпустки: "Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів", перелічених у ст. 73 КЗпП. Звісно, зрозуміти, що хотів сказати законодавець, важко. Тож давайте розіб'ємо цитату на окремі ситуації. Правом на додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів користуються працюючі: 1) жінка, у якої є 2 та більше дітей віком до 15 років; 2) жінка, яка має дитину-інваліда; 3) жінка, яка усиновила дитину; 4) одинока мати; 5) батько, який виховує дитину без матері (у тому числі, коли мати тривалий час знаходиться у лікувальному закладі); 6) особа, яка взяла дитину під опіку.

Іноді працівник водночас може відноситися до декількох груп. На такий випадок діє правило: "за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів".

Наголошуємо: спочатку здається, що вік дитини має значення тільки у першому пункті переліку, а в інших — ні. Утім, граничного обмеження — повноліття — все одно треба дотримуватися. Адже в загальному розумінні діти —- особи до 18 років.

На окрему увагу заслуговують додаткові відпустки одиноким матерям, тому що законодавець, поповнивши ст. 19 Закону про відпустки цією групою осіб, забув дати їй чітке визначення. Отже...

Хто такі "одинокі матері"
Уст. 10 Закону про відпустки знаходимо таке: щорічні відпустки надають у зручний час одиноким матерям (батькам), які виховують дитину без батька (матері). Як бачите, з'явилася ознака— "виховують дитину". Але цього замало.

Першим внести термінологічну ясність вирішив Мін'юст, і у листі від 21.03.05 р. № 21 -45-430 написав:
1) ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.92 р. № 2811-XII (далі — Закон № 2811) дає право на допомогу на дітей одиноким матерям (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька або запис про нього зроблено державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері дитини;
2) водночас із п. 9 постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.92 р. № 9 (далі — постанова № 9) витікає, що одинокі матері (крім вищезгаданої) — це також вдови та інші жінки, які виховують і утримують дитину самі.

Але Мінпраці вже через місяць (у листі від 20.04.05 р. № 36-152) конкретизував це поняття дещо по-іншому:
1) з моменту набрання чинності Законом про відпустки поняття одинокої матері з постанови № 9 не повинно застосовуватися, оскільки у ст. 10 цього Закону такою є матір, що виховує дитину без батька. Тому участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матір статусу одинокої. Із цим ми на сто відсотків згодні;
2) у результаті статус одинокої матері для цілей ст. 19 Закону про відпустки має жінка, яка:
— не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблений за вказівкою матері;
— є вдовою;
— виховує дитину без батька (у тому числі розведена жінка, що виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але новий чоловік не усиновив її дитини).

Також пам'ятайте про такий висновок: одинока мати має право на цю відпустку лише до досягнення дитиною 18 років.

Чи впливає на цю відпустку тривалість роботи у першому році
Ні, не впливає, бо право на неї виникає кожного календарного року. Тож кількість відпрацьованих днів чи місяців не відіграє ролі.

Однак зверніть увагу на один нюанс: із дня, коли дитині виповнилося 18 років (для деяких відпусток — 15 років), право на додаткову відпустку втрачається. Тому ми рекомендуємо батькам поквапитися та брати такі відпустки не пізніше ніж у переддень повноліття (15-річчя) своїх дітей. Утім, Мінпраці ставиться до цієї ситуації трохи ліберальніше. У листі від 25.08.05 р. № 36-455 спеціалісти компетентного відомства пояснили: "Якщо працівник із будь-яких причин не скористався своїм правом на таку відпустку в році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, він має право використати її... Чинним законодавством не передбачено строк давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей (виділено авт. — С. С.)". Як бачите, на думку Мінпраці, скористатися правом на таку додаткову відпустку можна і після 18-річчя.

На закінчення наведемо ще деякі особливості надання додаткових відпусток на дітей:
1) їх надають понад щорічні відпустки. Тобто навіть коли тривалість щорічних основної та додаткових відпусток максимально можлива (69 календарних днів для зайнятих на підземних гірничих роботах, 59 — для всіх інших), працівник усе одно вправі взяти 7 (14) днів відпустки на дитину;
2) відкликати працівника з такої відпустки не можна, адже це не передбачено Законом про відпустки (у ст. 12 йдеться тільки про щорічні відпустки);
3) відповідно до ст. 20 Закону про відпустки додаткові відпустки на дітей можна перенести або продовжити у порядку, прописаному у ст. 11 Закону про відпустки (див. стор. 7 поточного номера);
4) таку відпустку не переносять, якщо працівника переводять на інше підприємство. Йому при звільненні мають виплатити компенсацію або можуть надати можливість відбути цю відпустку (якщо він про це попросить). Щоправда, в силу цього, він у жодному разі не має права отримати таку відпустку в новому місяці в році прийняття на роботу;
5) компенсацію за таку невикористану відпустку виплачують за всі невикористані дні і лише у разі звільнення. При цьому для кількості днів додаткової відпустки (7 або 14), які підлягають компенсації, місяць звільнення не має жодного значення. Наприклад, працівниця — одинока мати — звільняється в середині лютого 2006 року. Тривалість додаткової відпустки на дітей, на яку вона має право, —7 календарних днів. Тож незважаючи нате, що вона відпрацювала трохи більше місяця, компенсувати їй потрібно всі 7 днів.
Сергій Строїч