Анализ финансовой отчетности

Надаємо знижки: як обґрунтувати звичайність ціни

Із приводу знижок до нас надходить безліч запитань. І не дивно, адже багато підприємств сьогодні практикують такий ефективний спосіб просування нового товару, завоювання ринку, збільшення обсягів продажу тощо. Як же знижки — запорука вдалої реалізації — відіб'ються на обкладені ПДВ та податком на прибуток? Зараз ми і поговоримо про це, узявши за основу конкретну ситуацію одного з наших читачів. Ситуація: підприємство вийшло на ринок із новим товаром. Аби збільшити обсяги реалізації продукції, воно надає значні знижки (від 2 до 20%) різним категоріям споживачів (як юридичним, так і фізичним особам). Як у даному випадку знижки впливають на обкладення податком на прибуток та ПДВ? Яку ціну вважати звичайною? Що таке знижка Перш за все з'ясуємо, що розуміють під терміном "знижка". Нормативні акти нам пояснення не дають. Тому заглянемо до економічного словника: знижка — одна з умов операції, що визначає розмір можливого зниження базової ціни товару, зазначеної у договорі про операцію. Величина знижки залежить від виду операції, обсягу продажів (Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. Современный экономический словарь.— 2-е изд., испр. М.: ИНФРА-М, 1999).

Якими ж вони бувають?
Автори словника виділяють такі види знижок:
— бонусна — для постійних покупців, якщо вони за визначений період купують певну кількість товарів (на обумовлену суму);
— оптова — залежить від розміру партії товару, що купується;
— сезонна — зниження ціни товару в період несезонного його продажу;
— торгова — умовна назва частки роздрібної ціни товару, зумовлена необхідністю відшкодувати торгові витрати і створити прибуток для торговельних організацій, продавців.

Даний перелік можна і доповнити. Наприклад, розрізняють ще дилерські знижки (постійним оптовим по-купцям-дилерам), збутові (посередникам за послуги з продажу продукції), спеціальні (превілейованим покупцям) тощо.

Отож, вибір чималий. Головне, що підприємство вправі скористатися ним. Адже ГКУ, а саме його ст. 44 "Принципи підприємницької діяльності", дозволяє самостійно формувати програми діяльності, вибирати споживачів продукції, що виробляється, встановлювати ціни на продукцію та послуги відповідно до закону.

Зважаючи на це, а також на той факт, що законодавство прямо не забороняє вдаватися до знижок, можна стверджувати: рішення, кому, в яких розмірах та за які заслуги надавати знижки, підприємство приймає самостійно, виходячи із власних господарських інтересів.

Однак тут потрібно знати: Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.91 р. № 1023-ХІІ висуває конкретні умови до використання слова "знижка" при продажу товарів (робіт, послуг) фізособам. Так, у його п. 4 ст. 15 сказано: "Вживання понять "знижка" або "зменшена ціна" або будь-яких інших, аналогічних за значенням, дозволяється лише з додержанням таких умов:
1) якщо вони застосовуються до продукції, яку безпосередньо реалізує суб'єкт господарювання;
2) якщо такого роду знижка або зменшення ціни застосовується протягом визначеного та обмеженого періоду часу;
3) якщо ціна продукції є нижчою від'["[звичайної ціни".
Пам'ятайте: після публічного повідомлення про початок застосування знижок підприємство повинно інформувати споживачів про попередню ціну продукції та ціну зі знижками (п. б ст. 15 згаданого Закону).

Далі — про оподаткування.

Бути чи не бути знижкам при встановленні звичайної ціни
Звичайно, це хвилює більшість бухгалтерів. Бо при поставці товарів (послуг) базу обкладення ПДВ визначають виходячи з договірної (контрактної) вартості, обчисленої за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни (п. 4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР). На останні також орієнтуються, формуючи валовий доход та витрати при бартері, операціях із пов'язаними особами, пільговиками, неплатниками податку на прибуток (пп.пп. 7.1.1, пп. 7.4.1 —7.4.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі - Закон про прибуток). Саме цим і пояснюється підвищена увага до обґрунтування звичайності ціни у тих чи інших випадках (у нашій ситуації — при наданні знижок). Тим паче що податківці під час перевірок частенько виявляють підвищений інтерес до операцій зі звичайними цінами, запит на обґрунтування яких вони вправі надати платнику податків згідно з пп. 1.20.8 Закону про прибуток.

Відповідь ми знайдемо у пп. 1.20.2 Закону про прибуток, який описує процедуру визначення звичайної ціни, орієнтуючись на інформацію про ідентичні (однорідні) товари, які продаються в співставних умовах. У ньому сказано: для встановлення звичайної ціни товару (робіт, послуг; далі — товар) використовують інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) у співставних умовах. Зокрема, зважають на такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань,умови платежів, звичайних для даної операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. А умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності — однорідних) товарів визнають співставними, якщо відмінність між названими умовами суттєво не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому при укладенні угод між непов'язаними особами враховують звичайні надбавки до ціни чи знижки. Зокрема, але не виключно, — знижки, пов'язані із сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари, втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів із метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, знижки враховують при визначенні звичайної ціни.

Як оформити надання знижок
Знижки — річ хороша. Однак аби можна було довести звичайність ціни та уникнути зайвих запитань від перевіряючих, рекомендуємо закріпити систему знижок документально. Скажімо, у наказі про цінову політику, положенні про знижки чи інших документах, які б мотивували їх зв'язок із вашою господарською діяльністю та описували механізм надання знижок. Причому важливо, щоб знижки були загальнодоступними при виконанні умов, визначених у згаданих документах. А в ідеалі рекомендуємо забезпечити відкритий доступ до інформації про знижки для кожного покупця. Наприклад, оприлюднити умови та механізм надання знижок у ЗМІ або в торговій точці, розмістити на стенді, в офісі тощо.

Зупинимося детальніше на документах. Першим кроком може бути оформлення розпорядчого документа, наприклад, наказу про розробку положення про знижки.



Тепер можна узятися за розробку самого положення про знижки. У ньому наводять найменування видів продукції (товарів, робіт), які продають клієнтам зі знижками, їх розміри та умови надання. Обов'язково чітко обґрунтуйте необхідність застосування знижок, цілі їх надання (підвищення обсягів реалізації, формування попиту споживачів тощо). Це допоможе підтвердити їх зв'язок із господарською діяльністю підприємства. Ось приклад положення про знижки (див. стор. 8).



Таким чином, при належному документальному озброєнні та дотриманні встановленого механізму надання знижок, зокрема в межах маркетингової (збутової) політики, підприємство визначає звичайну ціну з урахуванням таких знижок. Так, як це передбачено пп. 1.20.2 Закону про прибуток.

Упевнені, наша стаття допоможе вам розібратися у тонкощах надання знижок, і вдаватись до них ви будете у повному "озброєнні".
Галина Корнійчук