Анализ финансовой отчетности

Закон про цінні папери: перевтілення

Правду кажучи, час нового закону про цінні папери настав давно. Його появи багато хто очікував, й особливо — активні учасники фондового ринку. Адже, погодьтеся, Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.91 р. № 1201 -XII (далі — Старий закон) уже не крокував у ногу із часом, тобто не відповідав сьогоднішнім ринковим відносинам. Виправити положення покликаний Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.06 р. № 3480-IV (далі - Закон про ЦП). І нехай вас не бентежить співзвучність назв цих документів, оскільки все одно ми судитимемо про останній за внутрішнім змістом, а він, повірте, дуже багатий. Цінні папери Перше, на що звертаємо увагу, — з'явилася чітка класифікація цінних паперів (далі — ЦП), про що й гадки не було в Старому законі. Признатися, у Законі про ЦП вона навіть краще й зрозуміліше побудована, ніж у ст. 195 ЦКУ. Для зручності ми покажемо вам її у вигляді схем 1—4.





Ну що, вважаємо, ви побачили, що класифікація, запропонована ст. З Закону про ЦП, дійсно вдала. А зараз докладніше про новини, що стосуються самих ЦП.

Акція. її поняття наведено в ч. 1 ст. 6 Закону про ЦП. Треба сказати, воно повністю відповідає чинному законодавству, зокрема, ЦКУ і ГКУ, а також правовій природі акції (а інакше й бути не може). Однак одна принципово нова річ у ньому є. Згідно з даною нормою акція — це іменний ЦП. Звідси перший висновок: акції тепер будуть тільки іменними, а такий вид, як акції на пред'явника, зважаючи на усе, залишаться в минулому. Тобто, ймовірно, вони поки обертатимуться на ринку, але цілком можна сказати, що новоствореним акціонерним товариствам (далі — AT) дозволять розміщати лише іменні акції. Підтвердження тому — ч. 4 ст. 6 Закону про ЦП: "акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції". Раніше це стосувалося лише ЗАТ (ст. 27 Закону про госптовариства).

Як і раніше, акції діляться на два типи: прості та привілейовані. При цьому прості не можна конвертувати в привілейовані або інші ЦП AT, а ось деякі класи привілейованих акцій залежно від умов розміщення можна конвертувати у прості або привілейовані акції інших класів. Обсяг прав за обома типами акцій практично не змінився. Якщо взяти право на участь в управлінні AT, то власники привілейованих акцій, як і раніше, можуть його реалізувати у випадках, передбачених статутом. Тепер це ще може бути передбачено законом, що регулює питання створення, діяльності й припинення AT. Сподіватимемося, закон про AT незабаром з'явиться. Аті, що регулюють діяльність AT зараз —тобто ЦКУ, ГКУ і Закон про госптовариства — не містять випадків, коли привілейовані акціонери могли б втілювати вжиття право на управління товариством.

Хоча у Законі про ЦП і говориться про те, що частка привілейованих акцій у статутному капіталі AT не повинна перевищувати 25% — а за Старим законом було не більше 10% — віднести це до розряду свіжих новин не можна. Аналогічною нормою із ч. 1 ст. 158 ЦКУ AT користуються ще з 01.01.04 р.

Так само Закон про ЦП на своєму рівні встановив мінімальну номінальну вартість акції (простої, привілейованої) — не менше 1 копійки в національній валюті (ч. Зет. 6).

І ще. Хоча Закон про ЦП, на відміну від свого попередника, не наполягає на тому, що дивіденди за акціями виплачують 1 раз на рік за його результатами, це не означає, що AT одержали повну свободу в плані періодичності виплат дивідендів. Адже залишається ст. 37 Закону про госптовариства, а вона, по суті, повторює ст. 9 Старого закону.

Облігації. Як ви напевно помітили, згідно із Законом про ЦП вони можуть існувати в документарній та без-документарній формі, бути іменними і на пред'явника, процентними і цільовими. Такі види Старий закон теж передбачав. Проте про дисконтні облігації він не згадував, хоча вони й існували, завдяки Положенню № 322. Це облігації, що розміщуються за ціною, яка нижче за їх номінальну вартість, а власник під час погашення облігації одержує різницю між ціною придбання і номіналом. Вона-то й становить дисконт.

Підприємство (будь-яка юрособа) вправі розміщувати облігації тільки після повної оплати свого статутного капіталу. Причому зробити це можна буде на суму, що не перевищує 3-кратного розміру власного капіталу (ймовірно, мається на увазі підсумок за 380-м рядком пасиву балансу) або розміру забезпечення, яке надається йому з цією метою третіми особами (ч. З ст. 8 Закону про ЦП набере чинності лише з 12.04.08 р.)- Старий закон подібного обмеження не мав. Але як тут не пригадати ч. 2 ст. 158 ЦКУ, хоча вона й стосується AT: товариству дане право випускати облігації на суму, що не перевищує розміру статутного капіталу або розміру забезпечення облігацій третіми особами. Тому вважаємо, для AT до 12.04.08 р. діятиме обмеження саме за ЦКУ, оскільки для них це спеціальна норма. Ще раз зверніть увагу: ч. 2 буде виключено зі ст. 158 ЦКУ з 12.04.08 р. (п. 1 Прикінцевих положень Закону про ЦП).

Мінімальна номінальна вартість облігації теж не менше копійки.

Обіг облігацій, як і акцій, дозволяється лише після реєстрації ДКЦПФР звіту про результати розміщення та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.

Державним облігаціям і казначейським зобов'язанням України Закон про ЦП (ст. ст. 10 —11) приділив куди більше уваги, ніж Старий закон. Однак, враховуючи їх специфіку, докладно зупинятися на них ми не маємо наміру. Про інвестиційні та депозитні сертифікати, а також векселі нічого нового із Закону про ЦП ми не дізнаємося. У цій частині він повторює Закон про ІСІ, ЦКУ і Старий закон. А якщо взяти іпотечні, приватизаційні, похідні і товаророзпорядні ЦП, ст. 15 Закону про ЦП відсилає до відповідного законодавства. Тому перейдемо до наступної теми.

Діяльність на фондовому ринку
До неї у Закону про ЦП теж новий підхід. Зокрема, до видів професійної діяльності на фондовому ринку він відносить: діяльність з торгівлі ЦП, з управління активами інституційних інвесторів, з організації торгівлі на фондовому ринку і депозитарну діяльність (ч. 2 ст. 16).

Діяльність з торгівлі ЦП складається з:
— брокерської діяльності —укладення торговцем ЦП від свого імені або від імені іншої особи цивільно-правових договорів (комісії, доручення), що стосуються ЦП. Щоб нею займатися, статутний капітал торговця ЦП має бути оплачений грошима у розмірі від 300000 грн.;
— дилерської діяльності — укладення торговцем ЦП цивільно-правових договорів із ЦП від свого імені і за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом. За умови, що оплачений грошима статутний капітал торговця ЦП не менше ніж 120000 грн.;
— діяльності з управління ЦП — проводиться торговцем ЦП від свого імені за договором про управління ЦП і грошима, призначеними для інвестування у ЦП, а також одержаними в процесі управління ЦП, і грошима, що належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах зазначених ним третіх осіб. Торговець ЦП повинен мати оплачений статутний капітал у грошовій формі не менше ніж 300000 грн.;
— андеррайтингу— розміщення (передплата, продаж) ЦП торговцем за дорученням, від імені і за рахунок емітента (тут рівень статутного капіталу торговця ЦП уже має бути не нижче за 600000 грн.).

Водночас у статутному капіталі торговця ЦП частка іншого торговця не може перевищувати 10%.

Закон про ЦП висуває низку вимог до договорів, що укладаються торговцями. Так, сума договору про управління ЦП з одним клієнтом — фізособою має бути еквівалентна 100 мінімальним зарплатам (35000 грн.). А ось укласти такий договір із компанією з управління активами торговцю не можна (ч. 5 ст. 17). Ну й для договорів про управління ЦП, комісії та доручення обов'язкова письмова форма.

Ще торговцям слід вести облік ЦП і коштів окремо за кожним клієнтом й окремо від майна (у т. ч. ЦП і грошей), що знаходиться в його власності згідно з вимогами ДКЦПФР. Кредитори торговця не вправі звернути стягнення за його зобов'язаннями на ЦП та гроші, якими від управляє, —забороняє ч. 7 ст. 17 Закону про ЦП.

Крім всіх названих вище критеріїв, заняття професійною діяльністю на фондовому ринку вимагає від його учасників наявності ліцензії ДКЦПФР, а також членства хоча б в одній саморегулівній організації (останнє не стосується депозитаріїв і фондових бірж).

Якщо раніше для того, щоб визначити перелік операцій, які не належать до торгівлі ЦП, ми керувалися Рішенням ДКЦПФР № 321, то тепер такі закріплено на рівні закону. І треба сказати, даний перелік мало відрізняється від попереднього. По-перше, він розділяє операції, що не вважаються торгівлею ЦП, й операції, якими займаються без залучення торговця. По-друге, втім, ви зараз самі все побачите в таблиці.



До переліку потрапила операція щодо внесення ЦП до статутного капіталу, якої у Рішенні ДКЦПФР № 321 немає. Щоправда, її безперешкодно здійснювали й раніше.

Тепер про викуп емітентом власних ЦП. Як ви бачите з ч. 8 ст. 17 Закону про ЦП, він не пов'язаний із їх подальшим перепродажем, розповсюдженням серед своїх працівників або анулюванням. Насправді щодо акцій це нічого не змінює, оскільки за ст. 32 Закону про госптовариства AT може викупити в акціонерів оплачені ними акції саме для таких цілей. Але як би там не було, головне — викуп емітентом власних ЦП не належить до торгівлі ЦП.

Діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку (ФОНДОВИМ БІРЖАМ) приділили серйозну увагу. Треба визнати, що визначення даного виду діяльності, запропоноване Законом про держрегулювання ринку ЦП, у ст. 20 Закону про ЦП описано набагато конкретніше. Це діяльність професійного учасника фондового ринку (організатора торгівлі) зі створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових й інших умов для збирання та розповсюдження інформації про попит та пропозиції, про проведення регулярних торгів фінінструментами за встановленими правилами. А також діяльність з централізованого укладення та виконання договорів, що стосуються фінінструментів, у тому числі кліринг і розрахунки за ними, і з вирішення спорів між членами організатора торгівлі.

Але важливо тут навіть не це, а те, що фондові біржі як організатори такої торгівлі зобов'язані підтримувати власний капітал у розмірі не менше 3 млн. грн., а фондові біржі, що займаються клірингом і розрахунками, — не менше 6 млн. грн. І хоча поняття "власний капітал" (статутний, додатковий, резервний капітал, нерозподілений прибуток тощо, інакше кажучи, підсумок рядка 380 пасиву балансу), вжите ч. 2 ст. 20 Закону про ЦП, ширше, ніж "статутний", зрозуміло, що левову частку його буде сформовано саме за рахунок статутного капіталу. Залишається додати, що Старий закон для статутного фонду фондових бірж пропонував межу на рівні не менше ніж 10000 НМДГ (170000 грн.)

У створенні фондових бірж теж є нововведення: тепер вона може існувати у формі товариства з обмеженою відповідальністю, AT або ж дочірнього підприємства об'єднання торговців ЦП. Тобто спектр організаційно-правових форм помітно розширився, адже була ж тільки одна — AT. Засновниками можуть виступити 20 і більше торговців ЦП, які мають
ліцензії на право професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об'єднання, що нараховує не менше 20 торговців ЦП. Один торговець ЦП може володіти часткою у статутному капіталі фондової біржі, що не перевищує 5% (ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону про ЦП).

Не можна оминути ч. ч. 4 і 5 ст. 21 Закону про ЦП. У них йдеться про те, що ДКЦПФР управі призупинити діяльність фондової біржі як організатора торгівлі, якщо кількість її членів стала менше 20(за Старим законом — не менше 10)! А якщо фондова біржа "одягнута" у форму дочірнього підприємства — коли кількість членів об'єднання-засновника стало менше 20. Встигнути прийняти нових членів потрібно за 6 місяців. Після їх закінчення діяльність фондової біржі припиняється. Справа ускладнюється ще й тим, що коли ліцензію торговця ЦП анулюють, призупиняється і його членство у фондовій біржі до поновлення ліцензії або подання на біржу листа про його виключення із членів біржі.

Закон про ЦП висуває вимоги до статуту й правил фондової біржі, до організації торгівлі та до інформації, яку необхідно оприлюднити (ст. ст. 22 — 25).

І ще декілька слів про суміщення декількох видів діяльності на фондовому ринку. Наприклад, торговець ЦП може поєднувати свою діяльність з діяльністю зберігача ЦП. Але якщо зберігач ЦП одержить ліцензію на діяльність по веденню реєстрів власників іменних ЦП, йому заборонено будь-які операції з ЦП, реєстр власників яких він веде, крім операцій реєстратора за договором з емітентом.

Фондовим біржам не можна займатися іншою діяльністю, крім організації торгівлі на фондовому ринку, проведення клірингу та розрахунків за договорами з похідними (деривативами), які на них укладають.

Управління активами інституційних інвесторів можна поєднувати лише з веденням реєстрів власників іменних ЦП інститутів спільного інвестування у випадках, передбачених законом.

Діяльність з управління активами інституційних інвесторів і депозитарна діяльність змін не зазнали. Тут Закон про ЦП просто направляє до спеціального законодавства.

Закон про ЦП не тільки впроваджує розглянуті нами норми, що торкаються діяльності на фондовому ринку, але й відразу вносить поправки до ст. 4 Закону про держрегулювання ринку ЦП. А в ній, нагадаємо, йдеться саме про діяльність на ринку ЦП. Із ГКУ ж, навпаки, виключать ч. 2 ст. 365, присвячену видам посередницької діяльності торговців ЦП.

Емісія ЦП: відкрите і закрите розміщення
Публічне або відкрите розміщення ЦП — це їх відчуження на підставі публікації в ЗМІ або оголошення будь-яким іншим способом про продаж ЦП, зверненого до невизначеного кола осіб. Закрите (приватне) розміщення ЦП — це їх розміщення шляхом безпосередньої пропозиції заздалегідь визначеному колу осіб. Щоб уявити собі, який вигляд згодом матиме емісія ЦП при їх відкритому та закритому розміщенні, достатньо прочитати ст. 28 Закону про ЦП. Вона детально описує етапи відкритого і закритого розміщення, яких нараховується 17 і 14 відповідно. Насправді більшість з них емітентам знайомі давно.

Зверніть увагу: Закон про ЦП вимагає присвоєння ЦП міжнародного ідентифікаційного номера. До нього це питання регулювали в основному нормативні документи ДКЦПФР (наприклад, Положення № 95). А тепер даний реквізит закріплено на рівні закону.

Нове поняття "форма існування" ЦП замість "форма випуску" може викликати заміну свідоцтва про реєстрацію випуску ЦП, одержання якого майже завершує процес розміщення ЦП. Так, бланк свідоцтва про реєстрацію випуску акцій, затверджений Положенням № 210, поки містить графу "форма випуску". Але давайте будемо оптимістами і сподіватимемося, що заміни все-таки не відбудеться.

Строк реєстрації випуску акцій ДКЦПФР буде старим, він становитиме ЗО днів. Що може змінитися, так це перелік документів, необхідних для такої реєстрації, а також вимоги до розкриття інформації, яка міститься в проспекті емісії ЦП. І перше, й друге має встановити ДКЦПФР. Судячи з ч. 6 ст. 8 Закону про ЦП, строк реєстрації випуску облігацій підприємств також не зміниться. Він дорівнює ЗО дням із дати подання заявки і необхідних документів (п. 2.13 Положення № 322).

Майбутнім створювачам акціонерок особливо радимо засвоїти ч. 4 ст. 28 Закону про ЦП: перше розміщення акцій ВАТ — винятково закрите (приватне) серед засновників. Очевидно, можна стверджувати, що нарешті запрацює ч. 2 ст. 155 ЦКУ. Вона вже давно наказує, створюючи AT, розподіляти всі його акції серед засновників, а відкрите розміщення проводити тільки після повної оплати статутного капіталу AT.

Візьміть до уваги ще декілька норм Закону про ЦП з розміщення ЦП. Закрите розміщення ЦП емітент зобов'язаний закінчити в строк, передбачений рішенням про закрите (приватне) розміщення, але не пізніше 2-х місяців з дня його початку. А відкрите — не пізніше 1 року. Але якщо врахувати, що при створенні ВАТ розміщення завжди буде закритим — маємо всього 2 місяці. Порівняйте зазначений строк із строком за ст. ЗО Закону про госптовариства (не більше 6 місяців) і ви зрозумієте, що це набагато менше. Хоча, з іншого боку, засновникам більше навряд чи знадобиться. А якщо протягом цього часу не буде покрито (розміщено) 60% акцій, ВАТ будуть вважати незаснованим.

При відкритому і закритому розміщеннях пайові ЦП (акції, інвестсертифікати) можуть продаватися за ціною не нижче номіналу. А відкрите розміщення дозволено проводити не раніше ніж через 10 днів після опублікування проспекту їх емісії. Фактичну кількість розміщених ЦП записують у звіті про результати відкритого (закритого) розміщення ЦП.

Крім того, Закон про ЦП вводить поняття недобросовісної емісії ЦП: це дії, що порушують процедуру емісії, встановлену даним Законом. Емісію можуть визнати такою, якщо:
— емітент порушив вимоги Закону про ЦП, подані ним документи або відомості не відповідають вимогам законодавства та/або переліку, визначеному ДКЦПФР;
— порушено порядок ухвалення рішення про відкрите розміщення ЦП;
—- у проспект емісії ЦП і в документи, подані для реєстрації випуску ЦП і проспекту їх емісії, внесено недостовірні відомості;
— емітентом систематично або грубо порушені права інвестора.

У результаті ДКЦПФР може прийняти рішення про відмову в реєстрації проспекту емісії та випуску ЦП,призупинення відкритого (публічного) розміщення ЦП. Якщо порушення, що спричинило тимчасове призупинення відкритого розміщення, не усунено протягом 15 днів після того, як ДКЦПФР ухвалила відповідне рішення, або їй не надіслані документи, що підтверджують його усунення, вона приймає рішення про визнання емісії ЦП недійсною (ст. 36).

Розкриття інформації емітентами
Емітентам, які здійснили відкрите розміщення ЦП, необхідно буде своєчасно й у повному обсязі розкривати інформацію про:

1) фінансово-господарський стан і результати своєї діяльності (регулярна інформація):
2) будь-які дії, що можуть вплинути на фінансово-господарський стан і призвести до значної зміни ціни на його ЦП (особлива інформація);
3) власників великих пакетів акцій (10% і більше).

Перший вид — регулярна інформація про емітента — складається з річної та квартальної. Звітний період для річної інформації — календарний рік. Але перший звітний період, як і згідно з Положенням № 72, може бути й менше року. І тоді порядок його обчислення такий: для AT — з дня держреєстрації до 31 грудня поточного року включно, для емітентів облігацій — з дня реєстрації їх випуску до 31 грудня поточного року включно.

Річну інформацію подають не пізніше ЗО квітня року, наступного за звітним. Обнародують звітну інформацію, публікуючи в одному з офіційних друкованих видань ВРУ, КМУ або ДКЦПФР і розміщуючи у загальнодоступній інформаційній базі ДКЦПФР про ринок ЦП. Один примірник друкованого видання з опублікованою звітністю емітент повинен надіслати до ДКЦПФР. Втім, строк, порядок і форми регулярної інформації (річної та квартальної) про емітента встановлює ДКЦПФР. Вона ж визначає додаткові вимоги до розкриття зазначеної інформації та вживає заходів щодо розкриття (ч. 6 ст. 40 Закону про ЦП). А поки діє механізм подання, передбачений п. п. 1.5 і 1.6 Положення № 72.

Декілька слів про квартальну звітність. Звітний період для її складання — квартали поточного року. Наповнюють квартальну інформацію такими самими відомостями, як і річну, крім аудиторського висновку (ч. ч. З, 5 ст. 40 Закону про ЦП). В іншому — очікуємо нормативних документів ДКЦПФР.

До другого, або особливого виду інформації про емітента, входять відомості про:
— прийняття рішення про розміщення ЦП на суму, що перевищує 25% статутного капіталу;
—- прийняття рішення про викуп власних акцій;
— факти лістингу/делістингу ЦП на фондовій біржі;
— одержання позики або кредиту на суму, що перевищує 25% статутного капіталу;
— зміну складу посадових осіб емітента;
— зміну власників акцій, яким належать 10% і більше голосуючих акцій (тобто до цього числа можуть не потрапляти привілейовані акції);
— рішення емітента про створення, припинення його філій і представництв;
— рішення вищого органу емітента про зменшення статутного капіталу;
— порушення справи про банкрутство емітента, винесення ухвали про його санацію;
— рішення вищого органу емітента або суду про припинення (реорганізація або ліквідація) або банкрутство емітента.

Вражаючий список, чи не так? Словом, діяльність емітентів буде як на долоні. Строки, порядок, форму подання такої інформації, як і додаткові вимоги до її розкриття, встановить ДКЦПФР.

Інформацію про власників великих пакетів акцій(10% і більше) до ДКЦПФР подають зберігачі ЦП і, швидше за все, будуть подавати незалежні реєстратори. Порядок для зберігачів установлено Положенням № 4, яке запрацює одночасно із Законом про ЦП. Це Положення названу інформацію відносить до нерегулярних даних. Останні доведеться надавати в центральний апарат ДКЦПФР протягом 3-х робочих днів після дати виникнення змін на особових рахунках у ЦП внаслідок (п. 3.1 Положення № 4):
— змін на рахунку (відкриття рахунка) у ЦП депонента, в результаті яких він стає власником пакету акцій емітента обсягом 10% і більше статутного капіталу;
— збільшення або зменшення кількості акцій на особовому рахунку в ЦП власника пакету акцій обсягом від 10% до 100% статутного капіталу;
— змін на особовому рахунку власника пакету акцій, в результаті чого володіння акціями емітента стає менше 10% статутного капіталу (або закриття рахунка).

Нерегулярні дані подають у вигляді файлів, встановлених ДКЦПФР. Не зрозуміло тільки, про які файли йдеться. Одне можна сказати, що до Положення № 4 є додаток 11 — Дані про власників пакетів акцій і додаток 12 — Довідка про надання нерегулярної інформації про власників пакетів акцій. Мабуть, їх і будуть використовувати для цих цілей. Додамо: інформація про власників великих пакетів акцій відкрита, і оприлюднюється ДКЦПФР у її загальнодоступній інформаційній базі про ринок ЦП.

Ще учасники депозитарної системи України зобов'язані розкривати інформацію про облік іменних ЦП за письмовим запитом власника інформації або з його письмового дозволу. Він не потрібен, якщо інформацію про операції в системах обліку іменних ЦП, який здійснює конкретна юр- або фізособа за конкретний проміжок часу, запитують за рішенням суду або за письмовою вимогою органів прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, ДКЦПФР і Антимонопольного комітету України, інших держорганів згідно із законодавством (ч. 1 ст. 42 Закону про ЦП).

У свою чергу, ДКЦПФР повинна забезпечити оприлюднення інформації про професійних учасників фондового ринку (номер, дата видачі та строк дії ліцензії, обсяг повноважень за ліцензією, керівник та уповноважена особа, діюча від його імені).

Закон про ЦП не забув і про інсайдерську інформацію: будь-яка неоприлюднена інформація про емітента, його ЦП або угоди, що стосуються їх, оприлюднення якої може значно вплинути на вартість ЦП. Не є такими відомості про оцінку вартості ЦП і/або фінансово-господарського стану емітента, якщо вони взяті винятково на підставі оприлюдненої інформації або з інших публічних джерел, не заборонених законодавством.

Група ризику — інсайдери. До їх числа увійшли:
— власники голосуючих акцій емітента або часток (паїв) у статутному капіталі емітента;
— посадові особи емітента;
— особи, які мають доступ до інсайдерської інформації у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків або договірних зобов'язань незалежно від відносин з емітентом, зокрема: юрособи, які перебувають з емітентом у договірних відносинах або прямо або опосередковано у відносинах контролю; фізособи, які перебувають з емітентом або юр- чи фізособами, пов'язаними з емітентом договірними відносинами або відносинами контролю, у трудових або договірних відносинах або прямо чи опосередковано у відносинах контролю; держслужбовці.

Вести облік інсайдерів зобов'язаний емітент або професійні учасники ринку ЦП. Детальний перелік інформації, що стосується інсайдерської, повинна визначити ДКЦПФР.

Хоча вже зараз відомо, що інсайдерам, а також особам, які не відносяться до таких, але які володіють інсайдерською інформацією і знають (мають знати), що інформація отримана від інсайдера, заборонено:
— використовуючи інсайдерську інформацію, укладати на свою користь або на користь третіх осіб угоди, спрямовані на придбання або відчуження ЦП, яких стосується інсайдерська інформація, до моменту її оприлюднення;
— передавати інсайдерську інформацію або надавати доступ до неї іншим особам, крім розкриття-інформації в межах професійних, трудових або службових обов'язків та в інших випадках, передбачених законом;
— надавати будь-кому рекомендації з придбання або відчуження ЦП, стосовно яких інсайдер володіє інсайдерською інформацією, до її оприлюднення.

Якщо у професійних учасників ринку ЦП з'явилася підозра, що під час операції з ЦП використовується (може бути використана) інсайдерська інформація, вони зобов'язані повідомляти ДКЦПФР.

Відповідальність за незаконне використання інсайдерської інформації повинен установити закон. І якщо говорити, наприклад, про кримінальну відповідальність, то тут Закон про ЦП це вже зробив. Завдяки йому в КК з'явиться ст. 2321. Згідно з нею до кримінальної відповідальності можуть притягти за навмисне розголошення або інше використання не опублікованої або не оприлюдненої іншим чином інформації про емітента, його ЦП або угоди щодо них (інсайдерська інформація) особою, якій вона стала відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави або юр- чи фізосіб. Покарання: обмеження волі до 3-х років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю строком до 3-х років.

Отже, ми можемо сподіватися, що завдяки Закону про ЦП будуть краще захищені інтереси емітентів і власників ЦП, а ще це черговий крок на шляху до гармонізації нашого законодавства з нормами ЄЕС. Там Директива 89/592/ЄЕС, що регулює інсайдерські відносини, діє щез кінця 90-х.

Саморегулівні організації
Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону про ЦП саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку (далі — СО) створюються за принципом одна СО за кожним видом професійної діяльності на ринку ЦП. СО повинна об'єднувати більше 50% професійних учасників фондового ринку за одним із видів діяльності. Щоправда, ч. 1 ст. 48 Закону про ЦП набере чинності тільки з 12.04.09 р.

Повноваження, які СО може делегувати ДКЦПФР, перелічені в ст. 49 Закону про ЦП. Але щоб претендувати на це, організація має відповідати трьом умовам, а саме мати: правила і стандарти професійної діяльності на фондовому ринку, які обов'язкові для виконання всіма членами СО; статус непідприємницької організації; у власності для забезпечення статутної діяльності активів у розмірі не менше, ніж 600000 грн.

СО одержує делеговані їй повноваження ДЦПФР з дня опублікування в її офіційному друкованому органі рішення про делегування таких повноважень. Але перед тим дане рішення повинно пройти держреєстрацію в Мін'юсті як нормативно-правовий акт і оприлюднено згідно з вимогами законодавства.

Прикінцеві положення
Закон про ЦП набере чинності 12.05.06 р., а Старий закон, зрозуміло, її втратить. Але в учасників фондового ринку є в розпорядженні 3 роки після цієї дати, щоб привести свою діяльність у відповідність із Законом про ЦП. Протягом цього періоду учасники, які мають ліцензії на право займатися професійною діяльністю на фондовому ринку, можуть користуватися ними. А ті, у яких є ліцензія на діяльність з організації торгівлі на ринку ЦП, провадять свою діяльність як організатори торгівлі. Тільки-но мине 3 роки, потрібно буде отримати ліцензію, видану згідно із Законом про ЦП. І ще. Дія Закону про ЦП не поширюється на емісії ЦП, рішення про які ухвалені до 12.05.06 р. Отже, вважаємо, зміна правил гри на ринку ЦП пройде для його учасників спокійно і непомітно.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. ЦКУ — Цивільний кодекс України.
2. ГКУ — Господарський кодекс України.
3. КК — Кримінальний кодекс України.
4. Закон про держрегулювання ринку ЦП — Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.96 р. № 448/96-ВР.
5. Закон про іпотеку— Закон України "Про іпотеку" від 05.06.03 p. №898-IV.
6. Закон про госптовариства — Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. № 1576-ХІІ.
7. Закон про ІС1 — Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" від 15.03.01 р. № 2299-ІН.
8. Рішення ДКЦПФР № 321 — рішення ДКЦПФР "Про визначення операцій, які не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності" від 29.10.02 р. №321.
9. Положення № 4 — Положення про порядок складання адміністративних даних депозитарними установами, які здійснюють депозитарну діяльність зберігана цінних паперів, і надання відповідних документів до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, затверджене рішенням ДКЦПФР від 17.01.06 р. № 4.
10. Положення № 72 — Положення про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами — емітентами облігацій у редакції рішення ДКЦПФР від 17.01.2000 р. № 3.
11. Положення № 95 — Положення про вимоги до сертифікатів цінних паперів, випущениху документарній формі, затверджене рішенням ДКЦПФР від 31.07.98 р. № 95.
12. Положення №210— Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств у редакції рішення ДКЦПФР від 09.02.01 р. № 18.
13. Положення № 322 — Положення про порядок випуску облігацій підприємств, затверджене рішенням ДКЦПФР від 17.07.03 р. № 322.
14. Директива 89/592/ЄЕС — Директива 89/592/ ЄЕС Ради Європейських співтовариств з координації правил щодо регулювання внутрішніх (інсайдерських) відносин від 13.11.89 р.
Юрій Хілінський