Анализ финансовой отчетности

Як повертають знецінені заощадження Ощадбанку СРСР і Укрдержстраху

Уже майже 12 років Україна намагається повернути накопичення своїм громадянам. Так, ще 24 листопада 1994 року Президент України прийняв Указ "Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадного банку України та Укрдержстраху". Він наказував: — проіндексувати грошові заощадження громадян України в установах Ощадного банку України і колишнього Укрдержстраху за всіма видами вкладів, договорів довгострокового страхування майна виходячи, відповідно, з їх залишку, суми сплачених страхових платежів на 2 січня 1992 року, збільшивши їх у 2200 разів (і з урахуванням індексу зростання споживчих цін у 1992 — 1993 роках); — на суму індексації обов'язково видавати сертифікати номінальною вартістю, кратною 1 мільйону карбованців (причому суму індексації потрібно округлити в бік збільшення до суми, кратної 1 млн. карбованців). Згадані сертифікати підлягали вільному обігу і мали використовуватися для приватизації державного майна, крім цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств, які приватизують згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", об'єктів незавершеного будівництва (Указ Президента України від 14.10.93 р. №456), а також автозаправних станцій, що реалізують пально-мастильні матеріали винятково населенню (Указ Президента України від 29.12.93 р. № 612). Ці сертифікати діяли до 1 липня 1997 року.

Потім, щоб гарантувати повернення коштів за вкладами в установи Ощадбанку, у 1996 році навіть прийняли особливий документ — Закон України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" від 21.11.96 р. № 537/96-ВР (далі - Закон про гарантії).

Він урегулював два основних питання, що стосуються заощаджень громадян. По-перше, у ньому було чітко обумовлено: Україна не відмовляється від зобов'язань з виплати громадянам України грошей, поміщених у період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР і державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР). Більше того, Закон про гарантії встановив, що компенсації підлягають і грошові заощадження громадян України, що були поміщені в установи Ощадного банку України і колишнього Укрдержстраху протягом 1992 — 1994 років і перебували на рахунках Ощадного банку України не менше одного повного календарного року в період з 1992 по 1995 рік.

По-друге, у Законі про гарантії було прописано порядок забезпечення збереження і відновлення реальної вартості заощаджень громадян. Так, за його ст. З всі вищезгадані заощадження громадян відновлюються у співвідношенні 1 карбованець заощаджень на 1,05 гривень станом на 01.10.96 р. Наступну індексацію варто провадити, видаючи вклади, страхові внески, погашаючи цінні папери відповідно до індексу інфляції (ст. З Закону про гарантії). Далі установи Ощадного банку України протягом грудня 1996 року — березня 1997 року зобов'язані були одноразово проіндексувати вклади громадян і на отримані суми, що значаться на забалансовому рахунку Ощадного банку України, видати вкладникові ощадну книжку (ст. 5 Закону про гарантії).

Отже, якщо у вкладника на 2 січня 1992 року в установі Ощадбанку була сума в 1000 карбованців і йому не видали жодних компенсацій, він не забирав грошей із Ощадбанку і не вкладав нічого додатково, зараз у нього на ощадкнижці повинно бути 1050,00 гривень. А при видачі грошей з рахунка названу суму необхідно проіндексувати з урахуванням інфляції.

Якщо ж вкладник помер, його спадкоємці чи інші особи, представники місцевих органів виконавчої влади, .органів місцевого самоврядування або громадських організацій, які захотіли зайнятися організацією похорону, можуть пред'явити ощадну книжку вкладника і свідоцтво про смерть, взяти в установах Ощадного банку України частину проіндексованого вкладу для організації похорону і проведення поминально-ритуальних заходів, суму якого розраховують виходячи з розміру державної допомоги на поховання. Цю суму Міністерство фінансів України і Національний банк України перераховують протягом 7 календарних днів на рахунок Ощадного банку України (ст. 8 Закону про гарантії).

За Законом про гарантії гроші для компенсації заощаджень громадян визначають у Державному бюджеті України окремою статтею, а безпосередній порядок перерахування грошей із держбюджету установам Ощадного банку України і колишнього Укрдержстраху встановлює Уряд.

Виходило, заощадження повинні повертати поетапно залежно від суми вкладу в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.

У 2004 році КМУ видав постанову "Про виплату в 2004 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли та території України, і установи колишнього Укрдержстраху" від 11.03.04 р. № 306. Відповідно до нього позаторік сума компенсації коливалася в залежності від того, хто на неї претендує — безпосередньо вкладник чи уже його спадкоємець.

А от торік порядок виплат трохи видозмінився завдяки Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.04 p. № 2285-IV у постанові КМУ "Про заходи щодо проведення в 2005 році розрахунків по погашенню зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги" від 29.07.05 р. № 664. "Живі" виплати припинилися, проте власникам знецінених заощаджень дозволили перекрити борги за житлово-комунальними послугами сумою відшкодування старих ощадних вкладів. Між іншим, початий у 2005 році залік планують завершити в поточному році. Про це свідчить ст. 36 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.05 р. № 3235-IV. Ну а про те, як це відбувається на практиці, ми неодноразово розповідали на сторінках газети "Все про бухгалтерський облік" №№ 82 і 115 за 2005 p., № 7 за 2006 р.

Оподаткування компенсацій
Зрозуміло, що не обкладають податком з доходів фізичних осіб і не включають до податкової декларації компенсацію грошових заощаджень і внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР і в установи державного страхування СРСР або в папери цільової державної позики, випущеної на території колишнього СРСР (пп. 4.3.23 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 p. № 889-IV, далі — Закон про податок з доходів).

Спадкування сум вкладів
Щоб узяти успадковану суму в банку (страховій компанії), спадкоємцю слід пред'явити документ, що посвідчує його особу, і свідоцтво про право на спадщину. Однак так роблять не завжди. Коли в договорі особистого страхування спадкодавець вказав спадкоємця, до якого має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, свідоцтво про право на спадщину не потрібно. Замість нього пред'являють свідоцтво про смерть.

Щоб отримати свідоцтво про право на спадщину, треба звернутися до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця.

Виняток становлять спадкоємці, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на момент смерті (визнання померлим) спадкодавця: їх вважають такими, що отримали спадщину, якщо вони не заявили про відмову від неї.

Утім, якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюють у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття (ст. 1270ЦКУ). Якщо ж спадкоємець протягом цього строку не подасть заяви про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. При цьому з письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, котрий пропустив строк, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Також за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подачі заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦКУ).

Письмову заяву про прийняття спадщини спадкоємець зобов'язаний подати до нотаріальної контори особисто. Допускається також надіслати поштою (п. 207 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін'юсту України від 03.03.04 р. № 20/5, далі — Інструкція).

У загальному випадку свідоцтво про право на спадщину видають на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня смерті (визнання померлим) спадкодавця.

Слід наголосити: у даний час одержувати свідоцтво про право на спадщину на вклад потрібно навіть тоді, коли спадкодавець розпорядився своїм правом на вклад у банку на випадок своєї смерті, зробивши належне розпорядження банку. Тому що, як говорить ст. 1228 ЦКУ, заповіт, складений після того, як було зроблено розпорядження банку (фінансовій установі), може повністю або частково скасувати зазначене розпорядження, якщо в заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується всього майна спадкодавця. Таким чином, банк не повинен видавати суму вкладу особі, на користь якої зроблено розпорядження, поки не пред'являть свідоцтва про право на спадщину.

Звертаємо увагу, що нотаріус на прохання спадкоємців померлого вправі зробити запит до банків (фінансових установ), страхових установ про наявність на ім'я померлого вкладів, страхових виплат (п. 222 Інструкції).

Також пам'ятайте, якщо спадкоємець (за заповітом чи за законом) помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини (крім права на прийняття обов'язкової частки в спадщині) переходить до його спадкоємців (ст. 1276 ЦКУ).

Спадкування за заповітом
Спадкування сум вкладів, як і іншого майна, може відбуватися за заповітом.

При цьому страхові виплати (страхове відшкодування) успадковуються на загальних підставах. Якщо страховик у договорі особистого страхування записав особу, до якої переходить право на одержання страхової виплати у разі його смерті, таке право не входить до складу спадщини (ст. 1229 ЦКУ).

Спадкування за законом
Якщо ж заповіт не був написаний або якщо він визнаний недійсним, спадкоємці за заповітом не прийняли спадщини або відмовилися від її прийняття, а також якщо заповіт охоплює не всю спадщину, право спадкування за законом мають:
— у першу чергу — діти спадкодавця (у тому числі загаті за життя спадкодавця і народжені після його смерті), батьки спадкодавця і чоловік (або дружина) померлої особи;
— у другу — рідні брати і сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
— у третю — рідні дядько і тітка спадкодавця;
— у четверту— особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до моменту смерті (оголошення померлим) спадкодавця;
— і, нарешті, у п'яту чергу — інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (при цьому ступінь споріднення визначають за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця), а також утриманці спадкодавця, які не є членами його родини.

Спадковий договір
За ним одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і у разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача (ст. 1302 ЦКУ).

Спадкоємцю за таким договором також необхідне свідоцтво про право на спадщину, щоб потім пред'явити його в банк (чи страхову компанію) і одержати належну суму.

Оподаткування права на одержання компенсації
На сьогодні спадкування сум, розміщених у фінансових установах колишнього СРСР, має свої особливості. Зокрема, зауважимо, успадковується не сума, що знаходиться на рахунку в банку (чи небанківській фінансовій установі), а право на одержання компенсації за вкладами в установи колишнього СРСР.

До 2005 року не підлягали оподаткуванню суми грошей, майно, майнові чи немайнові права, які одержують спадкоємці фізичної особи у разі оформлення права на спадщину в порядку, передбаченому законодавством. Але з 1 січня 2005 року запрацювала ст. 13 Закону про податок з доходів, за якою спадкоємці сплачують податок з доходів фізичних осіб з вартості наслідуваного майна (зокрема, з вартості права на одержання компенсації) за такими ставками:
— чоловік (дружина) спадкоємця — за нульовою ставкою (тобто нічого не буде платити);
— інші члени родини першого ступеня споріднення — за ставкою 5%;
— інші спадкоємці — за загальною ставкою, яка зараз становить 13%.
Олександр Низков