Анализ финансовой отчетности

Документарні операції: стисло про головне

Ні для кого не секрет, що коло банківських послуг досить велике. Одна з них — обслуговування документарних операцій. Типові представники такої форми розрахунків: банківські гарантії, інкасо та акредитиви, їм і присвячена наша бесіда. 1. Основні моменти Суть документарних операцій — при проведенні розрахунків між платником і одержувачем трансакція не обов'язкова, а самі розрахунки йдуть через третю особу, у ролі якої виступає банк (низка банків). Для здійснення платежу в банк, крім грошей, потрібно надати документи, передбачені домовленостями сторін — учасників розрахунків. Як правило, вони підтверджують настання умови платежу. Розрахунки за документарними схемами популярні на внутрішньодержавному ринку, й у зовнішньоекономічній діяльності (далі — ЗЕД). Вони дозволяють істотно зменшити ризики сторін при виконанні договорів поставки товарів, знизити ризик неплатежів тощо. Ось найпоширеніші схеми розрахунків із використанням документарних інструментів.

2. Банківська гарантія
Простими словами, це письмове зобов'язання банку заплатити проти пред'явлення письмової платіжної вимоги (інших зазначених у гарантії документів) відповідно до умов зобов'язання (див. п. 2 розділу І Положення про гарантії).

Банківські гарантії найчастіше є інструментом зниження ризиків неодержання постачальниками товарів (послуг) коштів при виконанні своїх зобов'язань за договорами. У практичній діяльності, особливо у сфері ЗЕД, краще в умовах гарантії встановити, чи поширюються на неї Правила для гарантій.

Скористатися гарантією може будь-який суб'єкт господарювання або фізична особа, яка зацікавлена в додатковому підтвердженні того, що її фінансові зобов'язання у будь-якому разі будуть виконані.

У розрахунках з використанням банківських гарантій беруть участь:
1) бенефіціар (кредитор) — особа, на користь якої відкривають гарантію;
2) принципал (боржник) — особа, за заявою якої відкривають гарантію;
3) банк-гарант — банк, що надає гарантію на користь бенефіціара;
4) банк бенефіціара — банк, що обслуговує бенефіціара за гарантією.

Головні умови надання гарантії:
— забезпеченість (недопущення збитків банком-гарантом через невиконання регресних вимог принципалом);
— терміновість (у договорі закріплюють строк, на який надано гарантію);
— зворотність (повернення боргу принципалом за регресною вимогою гаранта у разі виконання банком платежу за гарантією);
— цільове використання (наявність документів, що підтверджують зобов'язання принципала, забезпечення яких гарантується).

Забезпечення гарантії — результат домовленості сторін. Найчастіше зустрічаються такі форми забезпечення, як резервування коштів принципала на окремому рахунку і кредитування. Банк і принципал можуть обрати й інші форми забезпечення {див. п. п. 5 глави 1 розділу II Положення про гарантії).

Як правило, зобов'язання гаранта перед бенефіціаром погашають на підставі вимоги останнього за умови, що її подано до закінчення строку гарантії, відповідає умовам, зазначеним у гарантії, а також якщо додаються всі необхідні документи. Причому варто наголосити, що вимогу бенефіціара про сплату банком-гарантом грошової суми пред'являють у письмовій формі (див. ст. ст. 563, 565 ЦКУ).

Перед вами у таблиці 1 основні види гарантій згідно з Положенням про гарантії.



Гарантії надають як у національній, так й іноземній валюті (див. п. 4 р. 1 Положення про гарантії). Гарантія припиняється:
— коли минає її строк;
— за заявою принципала (за згодою бенефіціара);
— коли суму гарантії виплачено бенефіціару;
— якщо бенефіціар відмовився від своїх прав на гарантію. Розмір плати за користування гарантією визначає банк
і прописує в договорі. Середні тарифи на цю послугу такі (див. табл.2)



3. Документарне інкасо
Дану операцію застосовують переважно у сфері ЗЕД. її суть полягає в тому, що банк за дорученням клієнта (експортера) одержує на підставі розрахункових документів кошти (акцепт) від імпортера за відвантажені йому товари (надані послуги). Це має такий вигляд: продавець (експортер), відвантаживши товар, направляє до свого банку документи з інструкціями інкасувати (одержати оплату) суму документів через банку країні покупця (імпортера). Інкасуючий банк (банк імпортера) виконує у такому випадку роль посередника, тобто не бере на себе додаткових платіжних зобов'язань перед постачальником (експортером), забезпечуючи видачу покупцеві (імпортерові) документів, за якими товар може бути отриманий, тільки після платежу (документи проти платежу) або акцепту (документи проти акцепту). Як бачимо, механізм інкасо не надає можливості покупцеві отримати у свою власність неоплачені товари. Цю форму розрахунків радять застосовувати клієнтам, які працюють за договорами, умовами яких передбачено оплату після відвантаження товару.

Банки можуть обслуговувати як Імпортні, так й експортні інкасо. Останні використовують для розрахунків за експортовані товари (надані послуги) — їх направляє банк за дорученням українських експортерів на адресу іноземного банку для подальшої оплати. Імпортні застосовують для розрахунків за імпортовані товари (надані послуги) і навпаки надсилаються іноземними банками в банкукраїнського імпортера для здійснення оплати.

Згідно з Правилами по інкасо в документарному інкасо можуть брати участь такі сторони:
1) довіритель — клієнт, який доручає операцію з інкасування своєму банкові;
2) банк-ремітент — банк, якому доручають інкасування;
3) інкасуючий банк — будь-який банк (крім банку-ре-мітента), який бере участь в операції з інкасування;
4) представляючий банк — пред'являє документи покупцеві (платникові) для оплати чи акцепту. Цей банк часто буває в т. ч. й інкасуючим;
5) платник — особа, якій має бути зроблено подання згідно з інкасовим дорученням.

Імпортеру розрахунки за інкасо вигідні, оскільки:
а) інкасуючий банк провадить платіж тільки за згодою клієнта, надавши йому можливість ознайомитися з документами;
б) вартість операції невелика;
в) можна одержати фінансування у вигляді комерційного кредиту від експортера або у формі акцепту строкового векселя (якщо такий варіант платежу передбачено контрактом).

Експортера документарне інкасо зацікавить з огляду на такі причини:
а) контроль над товаром зберігається до моменту їх оплати або акцепту документів покупцем;
б) є можливість одержати фінансування у своєму банку на строк оплати документів покупцем при акцепті документів.

І все-таки розрахунки за допомогою інкасо радять провадити з тими фірмами, з якими довіритель підтримує тривалі ділові стосунки.

На завершення цього розділу наведемо середні тарифи на даний вид послуг (див. таблицю 3).



4. Акредитив
Спочатку ми пропонуємо розібратися з поняттям "акредитив", а потім перейдемо до його документарної форми.

Отже, це письмове зобов'язання банку виплатити продавцеві товарів (послуг) (бенефіціару) певну суму в разі, якщо останній виконає всі умови акредитива, тобто пред'явить вчасно документи про підтвердження відправки товару (виконання послуги), названі в акредитиві (див. п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки).

У розрахунках за акредитивами беруть участь:
1) заявник акредитива — платник коштів;
2) бенефіціар — одержувач коштів;
3) банк-емітент — банк, який відкриває акредитив;
4) виконуючий банк — банк, який за дорученням банку-емітента здійснює платіж проти документів, зазначених в акредитиві.

Зверніть увагу на те, що нормативи Нацбанку розглядають акредитив як договір, окремий від основного договору (наприклад, поставки, купівлі-продажу та ін.).Під час операцій з акредитивами сторони мають справу тільки з документами, виключаючи з поля зору все інше. Такий підхід стикується з міжнародною практикою, зокрема з Правилами для документарних акредитивів (нагадаємо, вони працюють у тій частині, що не суперечить законодавству України).

В акредитиві обов'язково фіксують:
— строк дії. Його контролюють два банки: емітента та виконавця. За невиконаними покритими акредитивами заявникові повертають кошти і закривають акредитив;
— місце подання документів для оплати. Ознайомтеся з різними формами акредитивів у таблиці 4.



У сфері ЗЕД застосовують так звані документарні акредитиви. Чим вони відрізняються від звичайних? Це умовні грошові зобов'язання, що надаються банком-емітентом за дорученням наказодавця (заявника) акредитива провести платіж на користь бенефіціара або ж акцептувати й оплатити виставлені бенефіціаром переказні векселі (тратти). У такому ж порядку банк-емітент може уповноважити інший банк:
1) здійснити платіж;
2) акцептувати й оплатити переказні векселі (тратти);
3) передати повноваження іншому банку здійснити негоціацію, тобто купити та/або врахувати переказні векселі (тратти) та/або передбачені акредитивом документи {див. п. 1.4 р. 1 Положення про документарні акредитиви у ЗЕД).

Як бачимо, тут поряд з грошовою формою застосовують векселі. А загалом у сфері ЗЕД можна працювати з усіма формами акредитивів, передбаченими Правилами для документарних акредитивів.

Залучення акредитива до ЗЕД доцільно:
— якщо треба одержати додаткові гарантії за рахунок участі в розрахунках третьої сторони — банку;
— коли бракує інформації про репутацію контрагентів, оскільки інші методи розрахунків надто ризиковані.

Сторони — учасники розрахунків з документарними акредитивами:
1) наказодавець акредитива — особа, за дорученням якої у банку-емітенті відкривають акредитив;
2) бенефіціар — особа, на користь якої відкривається акредитив;
3) банк-емітент — банк, який за дорученням наказодавця акредитива (або за дорученням іншого банку чи від свого імені) відкриває акредитив на користь бенефіціара;
4) банк бенефіціара — банк, який обслуговує бенефіціара;
5) авізуючий банк — банк, який на прохання банку-емітента або іншого банку авізує та повідомляє бенефіціару про умову акредитива.

Можливі й інші учасники розрахунків: виконуючий банк, негоціюючий банк, підтверджуючий банк, рамбур-суючий банк (усі визначення див. в п. 1.4 розділу І Положення про документарні акредитиви у ЗЕД).

Документарні акредитиви, які звичайні, "живуть" окремо від основного договору, і вони також бувають відкличними і безвідкличними, покритими та непокритими.

Крім того, документарні акредитиви поділяють на акредитиви:
1)з негайною оплатою по пред'явленню;
2) з оплатою в розстрочення;
3) з акцептом;
4) ті, що передбачають негоціацію.

Безумовно, розрахунки за акредитивами — дороге задоволення. Однак є беззаперечна перевага — додаткові гарантії обом сторонам розрахунків. Наказодавець (заявник) акредитива має гарантію, що гроші не опиняться в одержувача (бенефіціара) раніше, ніж він, наприклад, виконає умови поставки. Постачальник (бенефіціар) упевнений у наявності коштів для розрахунку з ним при виконанні умов акредитива.
Насамкінець традиційні тарифи (див. таблицю 5).

Таблиця 5
Тарифи на обслуговування операцій за документарними акредитивами



Отже, ми розглянули найпоширеніші види документарних схем розрахунків. Тепер ви знаєте, наскільки умови розрахунків можуть відрізнятися. Тому щоб обрати оптимальну для вас схему, рекомендуємо звернутися за допомогою до кваліфікованого банківського консультанта.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. ЦКУ — Цивільний кодекс України.
2. Правила для гарантій — Уніфіковані правила Міжнародної торговельної палати для гарантій за першою вимогою 1992 року, публікація Міжнародної торговельної палати №458.
3. Правила по інкасо — Уніфіковані правила по інкасо, редакція 1978 року, публікація Міжнародної торговельної палати №322.
4. Правила для документарних акредитивів — Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, редакція 1993 року, публікація Міжнародної торговельної палати № 500.
5. Положення про гарантії — Положення про здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.04 р. №639.
6. Положення про документарні акредитиви у ЗЕД — Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затверджене постановою Правління НБУ від 03.12.03 р. №514.
7. Інструкція про безготівкові розрахунки — Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.04 р. № 22.
Анатолій Литвинов