Анализ финансовой отчетности

Операції з інвалютою у фізосіб: продаж, купівля, вивезення за кордон

Давно канули в Лету ті часи, коли слово "валюта" прямо асоціювалося з іноземцями, інтердівчатками, моряками із "загранки", "фарцовщиками"й імпортним одягом під кодовою назвою— "фірма". Тепер "заморські гривні" — повноправний атрибут нашого життя. Бажаєте купити чи продати? Тут таки за рогом до ваших послуг кіоск-обмінник. Потрібно перерахувати на рахунок родичам до ближнього зарубіжжя? Будь-який банк із радістю вас обслужить. А вже через кордон — вези не хочу... у розумних межах, звичайно. Ось саме про правила поводження з валютою ми сьогодні й поговоримо. Спершу скажемо, що інвалюта існує в двох формах: готівковій і безготівковій. Але суттєвіше те, наскільки вона конвертована. Отже, є вільно конвертована І групи. Вона в будь-якій точці земної кулі піде на "ура". Саме цим грошовим знакам ми надаємо перевагу при формуванні своїх заощаджень, серед них: фунти стерлінгів, євро, ієни і, звичайно, долари ' (канадські, австралійські і наші улюблені — американські).

У II групі прописалася валюта, добре відома вузькому колу користувачів. Як правило, її досить просто придбати чи продати, якщо у країни-емітента з нами спільні економічні, геополітичні та інші зв'язки. Наприклад, сюди потрапили російські рублі, польські злоті, ізраїльські шекелі, турецькі ліри тощо.

Ну й остання III група — неконвертована валюта. Від неї користі лише на її батьківщині. Розплатитися нею в іншому місці навряд чи вийде. Тут облаштувалися єгипетські фунти, азербайджанські манати, югославські динари та ін.

Перед тим як підійти безпосередньо до валютних операцій, уточнимо: їх учасниками можуть бути фізособи-резиденти (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання на території України) і нерезиденти (ті самі особи, але їх постійне місце проживання знаходиться за межами України). Завершивши стислий екскурс до різноманітного світу валют, перейдемо до першого розділу нашої теми.

Купуємо (продаємо) валюту в обміннику
Зрозуміло, що тут ітиметься про грошики, що приємно шелестять у руках, інакше кажучи — про готівку. Кожний із нас знає: простіше придбати чи продати її в пункті обміну валют або в касі банку. Крім купівлі-продажу інвалюти, до валютно-обмінних операцій відносять:
— конвертацію готівкової інвалюти однієї держави на валюту іншої держави (щоправда, подібний обмін можливий тільки між валютами І групи);
— зворотний обмін невикористаної готівкової гривні на готівкову інвалюту;
— купівлю-продаж дорожніх чеків за готівкову інвалюту або гривні;
— прийняття наінкасо інвалютних банкнот та іменних чеків.

Зрозуміло, у кожної з них — свої нюанси. їх ми зараз і розберемо. Адже щоб валютно-обмінна угода пройшла успішно, важливо орієнтуватися в умовах "гри".
1. Заздалегідь визначтеся, що ви хочете зробити з валютою, і дізнайтеся, що може запропонувати вам обмінник. У будь-якому обмінному пункті розміщено інформацію про те, які операції в ньому здійснюють. Адже не всім дозволено проводити конвертацію інвалюти або купівлю-продаж дорожніх чеків. А приймати банкноти на інкасо й зовсім дозволено лише касам банків. Проте кожен обмінний пункт із задоволенням купить або продасть вам валюту, а також поверне її в обмін на невикористані гривні. Хоча остання операція доступна виключно фізособам-нерезидентам, які надали довідку за формою № 377. Який це має вигляд на практиці? Уявімо собі туриста із Прибалтики, який приїхав насолодитися красотами стародавнього Києва, а заодно провідати своїх родичів.

Безумовно, йому знадобляться гривні. У найближчому обмінному пункті він здасть валюту, а разом із гривнями і квитанцією про купівлю валюти касир, попередньо з'ясувавши, звідки наш гість, зобов'язаний видати згадану довідку і попередити, що зворотний обмін можливий тільки після її пред'явлення. Якщо у прибалтійського гостя перед від'їздом на батьківщину залишаться українські гроші, він управі їх обміняти. Звичайно, сума зворотного обміну не має перевищувати зазначену в довідці. Будьте уважні: цей документ дійсний протягом 6 місяців із дня видачі.

2. Сума валютно-обмінної операції визначає документи, необхідні для її здійснення, і місце угоди:
до 15 тис. грн. — будь-який обмінник або каса банку до ваших послуг: купити або продати валюту (без будь-яких документів), здійснити її повернення. Однак існують деякі особливості, що стосуються фізосіб-нерезиденті в. По-перше, їм якраз потрібен документ, що свідчить про їх нерезидентність при здаванні валюти, тому що у довідці за формою № 377 фіксують громадянство і прізвище, ім'я, по батькові (якщо останнє, звичайно, є). По-друге, конвертувати валюту (сума ролі не відіграє) їм дозволено лише у касі банку. Там нерезидент зобов'язаний підтвердити джерело виникнення обмінюваної валюти (наприклад, надати митну декларацію про її ввезення, і в ній касир зробить відмітку про конвертацію. Проте продати або повернути інвалюту фізособи-нерезиденти можуть де завгодно;
від 15 тис. грн. до 50 тис. грн. — всі види обмінних операцій виключно в касах банку. Причому від учасників угоди касир вимагатиме документ, що посвідчує особу, а в квитанції запише ПІБ;
понад 50 тис. грн. — як і в попередньому випадку, всі операції переносять на територію каси банку. Але тут вам стануть у пригоді не тільки паспорт (інший документ, що посвідчує особу), але й ідентифікаційний податковий номер. Таким чином, у квитанції буде ваше прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, серія і номер паспорта, дата його видачі й орган, що його видав, місце проживання та ідентифікаційний код. Зрозуміло, у фізособи-нерезидента інформацію про податковий номер ніхто не проситиме.

3. Хто з нас не стикався із ситуацією, коли обмінна операція здійснена, а на думку раптом спадає, що не варто було так поспішати, краще було б придивитися до курсів валют в інших обмінниках, або несподівано з'ясувалося, що витрачені гроші терміново потрібні для інших цілей. Що тоді? Пункт 4.7 Інструкції про здійснення валютно-обмінних операцій дає відповідь: повернення витраченої інвалюти або гривні реальне, якщо громадянин встигне звернутися до обмінного пункту протягом 15 хвилин після угоди. Касир зобов'язаний оформити операцію сторно і повернути вам відповідну суму. І запам'ятайте: якщо ви вклалися у часі, різні відмовки співробітників обмінних пунктів, які не бажають сторнувати валютну операцію, незаконні.

Безготівкова інвалюта: купівля, продаж, обмін
Не секрет, що фізособи нарівні з юридичними особами і приватними підприємцями вправі відкривати валютні рахунки для забезпечення своїх потреб. Про це прямо сказано в п. 1.3 Інструкції №492, присвяченій відкриттю, використанню і закриттю банківських розрахункових рахунків. Зауважте: подібні дії дозволені не тільки громадянам України, але й іноземцям (особам без громадянства).

Отже, якщо є валютний рахунок, мають бути й способи його поповнення. Найпопулярніший — переказ на рахунок раніше купленої валютної готівки. А ось придбати безготівкову валюту на міжбанківському ринку у фізосіб не вийде (ми не говоримо про приватних підприємців, оскільки вони працюють із валютою за правилами, передбаченими для юросіб). Хоча і тут є винятки: якщо вам необхідно переказати валюту за кордон, доручіть банку, де відкрито рахунок, купити або обміняти (конвертувати) вам валюту (п. 4 Правил торгівлі іноземною валютою). Ґрунтовніше на закордонних переказах ми зупинимося трохи нижче.

Звичайно, поповнення рахунка за допомогою самостійно купленої готівкової або безготівкової валюти — не єдиний варіант Вам можуть переказати гроші як із-за кордону (гонорари, премії, призи тощо), так і в межах країни (від родичів або інших осіб, спадщина та ін.). Про те, які платежі зараховують на поточний інвалютний рахунок, поцікавтеся у своєму банку або зверніться до п. 7.12 (для резидентів) і п. 7.14 (для нерезидентів) Інструкції № 492.

Грамотно зняти (переказати) гроші з рахунка теж треба вміти. Як ви розумієте, найдоступніший спосіб — перевести валюту в готівку. Але ви вільні і перерахувати кошти за кордон згідно з Правилами здійснення переказів, а по Україні — переказати гроші іншим фізособам. Докладний перелік видаткових операцій наведено у п. п. 7.13 і 7.15 Інструкції №492.

Переказуємо (одержуємо) валюту по Україні і за її межі
1. Надсилаємо валюту в посилках
Ось такий незвичний спосіб руху грошей пропонує п. 6 Інструкції про переміщення валюти, причому і при відправленні валюти за кордон, і при її одержанні. Пересилати валюту слід у міжнародних поштових відправленнях з оголошеною цінністю. За межі України реально відправити тільки банкноти в сумі до 100 дол. США або еквівалент в іншій валюті. Та й адресатом мають виступати виключно фізособи (резиденти і нерезиденти).

Проте в посилці із-за кордону може знаходитися до 300 дол. США або їх еквівалент в іншій валюті. Цікаво ось що: крім банкнот, фізособа-одержувач може виявити в посилці на ту саму суму монети із недорогоцінних металів, що становлять нумізматичну цінність. І найголовніше: міжнародні поштові відправлення, в яких сума банкнот і монет перевищить установлений ліміт, одержувачам на руки не видадуть, а повернуть відправникам.

2. Переказуємо безготівкові кошти за кордон/ із-за кордону

Тут наш головний помічник — Правила здійснення переказів. Саме ними керуються банки (фінансові установи), яким ми доручаємо переказати валюту за кордон або в межах країни. Незважаючи нате що у назві нашого розділу згадано валюту в безготівковій формі, у деяких випадках фізособам не обов'язково відкривати рахунок. Вони можуть передати готівку банку, а той уже перекаже їх одержувачу за безготівковим розрахунком.

Покажемо деякі ситуації, що потребують переказу валютних коштів, у таблиці.





*Якщо сплачують податки, збори, держмито та інші обов'язкові платежі.
**Якщо сума перевищує названу, необхідно одержати індивідуальну ліцензію на переказ валюти.


У таблиці ми розклали по поличках перекази за межі нашої Батьківщини. А ось при одержанні грошей із-за кордону набагато менше паперової тяганини. Судіть самі: якщо валюта надходить на поточний рахунок резидента або нерезидента, жодних обмежень за сумою немає. Більше того, банк знімає гроші, що надійшли, у повній сумі на першу вашу вимогу.

Ну а тим, хто ще не має власного рахунка і чекає готівкову валюту із-за кордону, слід усвідомити таке:
1. Резидент управі розраховувати при одному переказі тільки на суму до 3000 дол. США (еквівалент в іншій валюті). Для більшої суми треба відкрити рахунок.
2. Нерезидент одержить готівку в сумі до 50 тис. грн. (еквівалент в іншій валюті). Якщо хочете більше — будьте ласкаві, зареєструйте рахунок.

3. Переказуємо інвалюту по Україні
Тут все ще простіше. Є рахунок — переказуйте з нього відповідно до його виду і режиму роботи. Якщо ж його немає, доведеться засвоїти деякі правила:
1) до 1000 дол. США (еквівалент в іншій інвалюті) на день дозволено переказувати на користь фізосіб без документів, що свідчать про родинні стосунки між ними. Щоправда, у нерезидента вимагатимуть документи, що підтверджують джерела походження валюти (митну декларацію, довідку з банку тощо), якщо сума — понад 200 дол. США;
2) перекидання валюти на власні поточні рахунки для поповнення відбуваються без обмежень. І знову-таки нерезидентів попрохають підтвердити джерело виникнення валюти.

Перетинаємо кордон з валютою в кишені
Багато хто з нас досить часто опиняється за межами Вітчизни — у справах, у відрядженні, на відпочинку або просто в гостях у родичів. Зрозуміло, з порожніми руками до чужої країни не поїдеш, а наші гривні везти незручно. Навіщо вони в далеких краях? Хіба що як сувеніри.

Безперечно, надійніше мати під рукою купюри тієї країни, до якої заплановано поїздку. Але й інша конвертована валюта цілком доречна — її можна обміняти вже на місці. Однак рух валютної готівки через кордон підпорядковується правилам, наведеним у p. IІІ Інструкції про переміщення валюти.

Обмеження в першу чергу залежать від мети поїздки. Якщо громадянин їде в турпоїздку або в особистих справах, йому із собою дозволено взяти:
а) за умови усного декларування — до 3 тис. дол. США або їх еквівалента в будь-якій валюті;
б) з обов'язковим зазначенням в митній декларації — від 3 тис. дол. США до 10 тис. дол. США або їх еквівалента в будь-якій валюті.

Зверніть увагу: граничні суми для фізосіб-нерезидентів аналогічні. Відмінність лише в тому, що при декларуванні суми в діапазоні від 3 до 10 тис. дол. США їм доведеться надати ще й довідку за формою 01. її оформлює банк, у якому нерезидент зняв валюту зі свого рахунка.

Якщо ж ви бажаєте вивезти більшу суму, ніж регламентовано Інструкцією про переміщення валюти, треба одержати індивідуальну ліцензію НБУ за формою 03 або вдатися до безготівкового переказу.

Під час службових відряджень без декларування можна провезти все ті самі 3 тис. дол. США або їх еквівалент у будь-якій валюті. А ось на суму від 3 тис. до 10 тис. дол. США всім без винятку фізособам — і резидентам, і нерезидентам — варто одержати згадану довідку за формою 01. Ну й, звичайно, без обмежень допустимо вивозити, попередньо задекларувавши, валюту, яка раніше була ввезена в Україну на законних підставах і підтверджена митною декларацією.

Повертаємося на Батьківщину: і знову в кишені валюта
Усе колись закінчується — і відрядження, і довгоочікувана відпустка. Час додому. І одними із перших на рідній землі нас зустрічають співробітники митної служби. Безперечно: їх більше за все цікавить, що ми веземо і головне — скільки. Щоб не розгубитися в подібних ситуаціях, візьміть собі до уваги.

По-перше, без обмежень дозволяють ввозити раніше законно вивезену валюту (її суму зазначають у митній декларації). Але даний дозвіл стосується тільки фізосіб-резидентів.

По-друге, суму до 3 тис. дол. США при ввезенні декларувати не треба, а все, що понад неї, але не більше 15 тис. дол. США або їх еквівалент у будь-якій валюті — неодмінно фіксуйте в декларації.

Якщо ж ви не вписалися в зазначені рамки, митниця забере у вас надлишок на зберігання. Подальша доля валюти лише у ваших руках. Якщо ви повідомите митникам, що у вас є поточний рахунок в інвалюті і підтвердите це документально, митниця перерахує вилучені грошенята на ваш рахунок. Можливе й готівкове повернення вилученої валюти. Для цього необхідний спецдозвіл НБУ за формою 05. А ось нерезидент може й не діяти, але тоді свої "тугрики" він побачить, лише прощаючись із Україною.

Окрема ситуація, коли іноземна компанія уповноважує фізособу ввезти валюту для оплати експортованої з України продукції (товарів, робіт, послуг). Тут сума коливається в межах 10 тис. дол. США включно або еквівалента даної суми. А на митниці від вас ще зажадають письмово задекларувати валюту і надати доручення на її ввезення із додатка 8 до Інструкції про переміщення валюти.

Розраховуємося інвалютою
Усім відомо, що єдиний законний засіб платежу на території України — гривня. А інвалюта фігурує суто в розрахунках із нерезидентами. Але є випадки, коли нею дозволено розплатитися й у нас. Тут нам допоможуть Правила використання готівкової інвалюти. У них ми знаходимо: якщо у фізосіб немає гривень і можливості обміняти на них валюту, то останню використовують, наприклад:
1) на територіях митниці (сплата мита, митних платежів, зборів, штрафів; для нерезидентів —дорожніх зборів і плата за оформлення перевезень небезпечних, великовагових вантажів, консульських зборів за відкриття віз та ін.);
2) на територіях вокзалів, аеропортів і портів (реалізація суб'єктами підприємницької діяльності, у т. ч. приватними підприємцями, продуктів харчування, ПММ, медикаментів нерезидентам, а також надання послуг з обслуговування їх транспортних засобів тощо);
3) для оплати проживання в готелях (для фізосіб-нерезидентів).

Утім, розраховуватися інвалютою можна й в інших місцях, але для цього слід звернутися до НБУ й одержати індивідуальну ліцензію.

Ось і підійшла до кінця наша подорож світом валют. Переконані, запропонована інформація допоможе вам впевнено в ньому орієнтуватися. Ну а для того щоб теорія не забувалась без практики, бажаємо вам багато грошей — і наших, і "заморських", і готівкових, і безготівкових. І хоча приказка каже: "щастя не в грошах", все-таки ми додаємо про себе — "а в їх кількості!".

Список використаних нормативно-правових актів:
1. Інструкція про здійснення валютно-обмінних операцій — Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затверджена постановою Правління НБУ від 12.12.02 р. №502.
2. Інструкція № 492 — Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.03 р. №492.
3. Інструкція про переміщення валюти — Інструкція про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України, затверджена постановою Правління НБУ від 12.07.2000 р. №283.
4. Правила здійснення переказів — Правила здійснення переказів в іноземній валюті за дорученням і на користь фізичних осіб, затверджені постановою Правління НБУ від 14.10.04 р. № 486.
5. Правила використання готівкової інвалюти — Правила використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджені постановою Правління НБУ від 26.03.98 р. №119.
6. Правила торгівлі іноземною валютою — Правила торгівлі іноземною валютою, затверджені постановою Правління НБУ від 10.08.05 р. № 281.
Наталія Ермакова