Анализ финансовой отчетности

За кордон з дорожніми чеками: що потрібно знати

Про можливість виїзду до інших країн, зокрема, із пластиковою корпоративною карткою під час закордонного відрядження відомо давно. Погодьтеся, це насправді зручний і безпечний спосіб переміщення та використання грошей. Але не всі здогадуються, що поряд з такими платіжними засобами існують й інші, не менш привабливі. Йтиметься про travelers cheques, або дорожні чеки (далі — ДЧ). Вони дозволяють не лише отримувати готівку в іноземних банках, але й розплачуватися за межами України, купуючи товари або одержуючи будь-які послуги. У багатьох іноземних державах їх приймають до оплати в магазинах, ресторанах або готелях поряд зі звичними банкнотами та монетами. ДЧ мають безсумнівні плюси, порівняно з готівковою валютою і навіть платіжними картками. Судіть самі: 1) для оформлення ДЧ не потрібно відкривати спецрахунок і чекати їх виготовлення; 2) скористатися ними може лише їх власник; 3) ДЧ не страшно загубити, адже при їх втраті або крадіжці центри відшкодування компанії-емітента, інші уповноважені особи нададуть компенсацію готівкою або іншими ДЧ. Беззаперечна перевага ДЧ — їх безстроковість. Невикористаний залишок можна витратити у наступних поїздках.

Зараз найбільш поширені ДЧ таких компаній-емітентів: American Express, Visa, Thomas Cook, Citi Corp., Bank of America, Swiss Bakers Travelers Cheque. Українські банки найчастіше реалізують перші 3 види.

Але будемо справедливі і зазначимо деякі мінуси ДЧ. Так, їх можна перевести в готівку лише під час роботи банківських установ або представництв компаній-емітентів, у той час як пластикова картка дозволяє отримувати готівку цілодобово — досить мати під рукою банкомат.

Українське законодавство ДЧ характеризує як"...паперовий розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті та використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру і є грошовим зобов'язанням чекодавця виплатити зазначену в чеку суму чекодержателю (власнику), підпис якого проставляється в зазначеному місці підчас продажу". Банки операції з купівлі (оплати) і продажу ДЧ (обміну готівкової інвалюти на них) здійснюють за вільно конвертовану інвалюту 1-ї групи Класифікатора (наприклад, долари США, євро, фунти стерлінгів) або за гривні.

Що важливо знати про ДЧ
1. Кожен з них має містити: назву документа; найменування компанії-емітента і підписи її уповноважених осіб; номінал і назву інвалюти; серію та номер; місце для підпису особи, яка має намір купити чек; місце для підпису чекодержателя при оплаті чека.
2. Дату і місце продажу ДЧ зазначають у відповідному повідомленні.
3. При їх продажу банк, як правило, справляє комісійну винагороду за внутрішніми тарифами. У середньому в Україні розмір винагороди, що сплачується юрособами, коливається в межах від 0,8% до 1,5% від загальної суми продажу ДЧ. Утім, незалежно від неї кожен з банків може встановити мінімальну суму винагороди.
4. ДЧ можуть бути емітовані в різних валютах (долари США, англійські фунти, євро, японські єни тощо) і певному номіналі. Так, дорожні чеки American Express у доларах США емітують номіналом в 50, 100, 500 і 1000 одиниць, а в євро — номіналом в 50, 100, 200 і 500 одиниць.
5. їх виписують на 1, рідше на 2 чекодержателі. В останньому випадку при продажу ДЧ обидва його власники проставлять на ньому свої підписи. Потім для одержання за ним готівки буде досить будь-якого з підписів, щоправда, після відповідної його ідентифікації.
6. В Україні кожен ДЧ оплачують (обмінюють на готівку) лише власнику (власникам) і лише в повній сумі, зазначеній у ньому. Проте за кордоном при оплаті за допомогою ДЧ покупок або послуг на суму, яка менше його номіналу, чекодержателю (особі, яка має право одержати кошти за чеком) можуть видати решту готівкою Так роблять, наприклад, у США з дорожніми чеками American Express.
7. Втрачені ДЧ банк (установа) відшкодовує в порядку, передбаченому угодою між ним і компанією-емітентом.

Купівля ДЧ за інвалюту
Через касу банку (установи) їх можуть придбати:
1) фізособи (резиденти та нерезиденти). Тут знадобиться повідомлення про продаж ДЧ і квитанція за ф. № 377-К;
2) юрособи-резиденти і представництва юросіб-нерезидентів (далі — юрособи), які придбавають їх для своїх працівників, котрі виїжджають у закордонні відрядження. У цьому разі потрібні заяви від таких юросіб (у довільній формі) на видачу ДЧ і повідомлення про їх продаж, оформлені працівником банку.

Через пункти обміну валюти банку (далі— пункт обміну) ДЧ продають лише фізособам-резидентам також з оформленням вищезгаданого повідомлення, але без ф. № 377-К.

Купівля ДЧ за гривні
Це можна зробити фізособам-резидентам у касах банку і пунктах обміну. Купівля проходить у 2 етапи: спочатку фізособа придбаває інвалюту за гривні, а потім за цю саму інвалюту— ДЧ.

В обох випадках на кожну операцію каса банка заповнює квитанцію за ф. № 377-К, пункт обміну— квитанцію заф. №377-А.

Зазначимо, що в усіх випадках продажу ДЧ (як заінвалюту, так і за гривні) фізособам протягом операційного дня встановлено такі обмеження:
1) через касу банку (установи) одній фізособі (резиденту або нерезиденту) їх можуть продати на суму до 6000 дол. США або на еквівалент цієї суми в іншій інвалюті 1-ї групи Класифікатора (далі— еквівалент в іншій інвалюті) за офіційним курсом НБУ, що діє в день операції;
2) через пункт обміну фізособа-резидент може їх придбати на суму до 1000 дол. США або на її еквівалент в іншій інвалюті.

Продаж фізособою ДЧ за інвалюту
Каса банку, приймаючи їх від фізособи (резидента або нерезидента, уповноваженого представника юрособи), оформлює квитанцію за ф. № 377-К. Пункт обміну також може купити (оплатити) ДЧ за інвалюту у фізособи-резидента на підставі квитанції за ф.№ 377-А.

Продаж фізособою ДЧ за гривні
Операції з купівлі (оплати) ДЧ за гривні проводять:
каса банку (установи) з фізособою-резидентом (оформлюють квитанцію за ф. № 377-К), з фізособою-нерезидентом (квитанцію за ф.№ 377-К і довідку за ф. № 377);
пункт обміну з фізособами — резидентами та нерезидентами на підставі квитанцій за ф. № 377-А і довідки за ф. № 377, відповідно.

Протягом операційного дня касам банків дозволено придбавати у фізосіб (резидентів і нерезидентів) ДЧ на будь-яку суму. Тоді як пунктам обміну — лише до 3000 дол. США або їх еквівалент в іншій інвалюті. До речі, пункти обміну можуть за бажанням фізособи оплатити їй ДЧ на суму до 1000 дол. США або її відповідного еквівалента за готівкову інвалюту, а понад 1000, але не більше 3000 дол. США чи їх еквівалент в іншій інвалюті — за готівкові гривні.

У будь-якому разі каси банків і пункти обміну не беруть до оплати ДЧ без підпису їх власника.

Деякі особливості документального оформлення операцій із ДЧ
Купівля-продаж ДЧ. її відносять до категорії валютно-обмінних операцій. Зупинимося на найважливіших нюансах їх проведення.
1. Касир повинен перевіряти:
— щоб ДЧ, пред'явлені клієнтами, були справжніми та на них були ознаки платоспроможності. Під час купівлі (оплати) ДЧ уповноважений працівник каси банку або пункту обміну перевіряє паспорт або інший документ, що посвідчує особу. При цьому фізособі-резиденту потрібно пред'явити касирові банку (пункту обміну) паспорт громадянина України або, якщо вона живе в Україні, але не є її громадянином —довідку про проживання особи та проїзний документ для виїзду за кордон або паспорт для виїзду за кордон. Фізособі-нерезиденту, крім паспорта (іншого документа, що посвідчує її особу), доведеться показати уповноваженому працівнику банку документи про джерело походження інвалюти. Наприклад, митну декларацію на її ввезення в Україну. У ній касир банку проставить свою позначку про продаж нерезиденту за цю інвалюту чеків на певну суму;
— відсутність на ДЧ виправлень і/або написів, що заважають прочитанню першого підпису чекодержателя;
— реквізити ДЧ на наявність захисних елементів і першого підпису чекодержателя в певному місці;
— відповідність такого першого підпису на ДЧ його підпису в паспорті (іншому аналогічному документі).

Також уповноважений працівник з'ясовує, яку інвалюту чекодержатель хоче отримати за ДЧ. Коли виникли будь-які сумніви щодо справжності підпису, він може запропонувати чекодержателю поставити підпис втретє на зворотному боці ДЧ. Якщо всі підписи не будуть співпадати, ДЧ до оплати не приймають.

2. Форми № 377, № 377-А і № 377-К — це касові і розрахункові документи, які виписують у 2-х екземплярах.
Перший з них (екземпляр клієнта) передають фізособі як підтвердження операції купівлі-продажу.
3. Довідка за ф. № 377 (Довідка-certificate) дійсна 6 місяців з дати її видачі. Вона підтверджує не лише операцію купівлі у фізособи-нерезидента ДЧ за гривні, але й дає їй право на зворотний обмін невикористаних коштів протягом цього строку.
4. Оформити і видати вищезазначені довідки й квитанції, якщо валютно-обмінні операції не відбулися, або не видавати їх під час таких операцій заборонено.
5. Виправлення в заповненому тексті довідок і квитанцій не припустимі. їх вважають недійсними, якщо реквізити каси і пункту обміну, дані про операцію нерозбірливі.
6. За видачу форм 377, № 377-А і № 377-К плату з фізосіб не справляють.

Переміщення дорожніх чеків через митний кордон України
Банки, які продають ДЧ, зобов'язані видати (безкоштовно!) довідки на вивезення валютних цінностей за межі України за затвердженими формами. Причому вибір форми залежить від статусу особи, яка їх одержує.

Довідка за формою 01 потрібна фізособі-нерезиденту, яка, наприклад, захоче вивезти з України ДЧ на суму понад 3000 дол. США або її еквівалент в іншій інвалюті. Фізособи-резиденти, на відміну від своїх іноземних побратимів, можуть вивозити ДЧ в інвалюті без будь-яких підтверджуючих документів.

Юрособам (точніше, їх працівникам) знадобляться такі довідки:
1) при виїзді в службові відрядження за межі України — за формою 01 с на вивезення інвалюти та/або ДЧ в інвалюті, на суму понад 3000 дол. США або її еквівалент в іншій інвалюті, але більше ніж на 10000 дол. США (їх еквівалент);
2) для оплати експлуатаційних потреб транспортних засобів за кордоном — за формою 02с на вивезення з України інвалюти та/або ДЧ в інвалюті на суму до 3000 дол. США та до 10000 дол. США або еквівалентну в іншій інвалюті на автотранспорті та літаках (суднах, паромах), відповідно.

Капітанові судна, що належить нерезиденту або зафрахтовано ним, дозволено вивозити готівкову інвалюту і ДЧ на експлуатаційні потреби, оплату праці членам екіпажа в межах суми, встановленої судновласником-нерезидентом і одержаної від морського агента (юрособи-резидента). її фіксують у формі 01 м.

Усі вище перелічені довідки залишаються у відповідному митному органі.
Далі на схемі розглянемо основні дії учасників операції купівлі фізособами ДЧ за інвалюту через касу банку.



Олена Рижкова