Анализ финансовой отчетности

Як єдиннику розрахувати середньооблікову чисельність працівників

Спрощена система оподаткування обіцяє чимало переваг. Проте де привілеї, там і обмеження. Зокрема, доводиться щомісяця підраховувати своїх працівників, аби вписатися у дозволені рамки. Але з нового року тут не все просто. Принаймні юридичним особам цей рік приніс зміни, в яких ми і спробуємо розібратися в нашій публікації. ОСНОВА ОСНОВ - УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА Як завжди, спочатку звертаємося до головного документа для єдинника — Указу № 727, на якому базуватимемо наші подальші судження. Саме його ст. 1 обмежує кількість працівників. Розглянемо її детально. По-перше, планка, яку не можна перестрибнути юрособам-єдинникам, — 50 осіб. Але це не просто кількість людей, а специфічний показник—середньооблікова чисельність працюючих (далі — Соч), який слід контролювати. За Указом № 727 враховувати треба усіх працівників підприємства, у тому числі тих, хто працює за договорами та за сумісництвом, а також у представництвах, філіях,відділеннях та інших відособлених підрозділах. Тут майже все зрозуміло, крім одного слова, "договорами", котре Указ № 727 ніяк не пояснює. Наскільки можна судити з його тексту, мали на увазі саме договори цивільно-правового характеру, адже особи, які уклали трудовий договір, підпадають під вираз "усіх його працівників".

Ще один важливий момент: середні величини кількості осіб обчислюють за певний період: місяць, квартал, півріччя, рік тощо. Про який саме йдеться в Указі № 727? Там сказано:".. .за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб..." (виділено авт. — Є. О.)- Постанова № 507 конкретизує, що це саме календарний рік. Тобто у юридичної особи — єдинника не повинна перевищувати вказану межу Соч, розрахована за період з 1 січня по 31 грудня кожного року, хоча якщо взяти Сочокремо за місяць або квартал, вона може виявитися більшою за 50. Наприклад, якщо в єдинника протягом 11 місяців цей показник дорівнював 51 особі, а за 12-й місяць — 39 осіб,середня за рік буде 50, тобто в межах норми.

Особи, які тільки-но вирішили стати єдинниками, зазначають свою Соч на дату подання заяви про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку, тобто у ній відображають дані з початку року до дати подання заяви.

Соч визначають за методикою, затвердженою органами статистики. Звісно, для єдинників персональної методики не розробляли. Вони мають користуватися загальною, яка сьогодні міситься в Інструкції № 286.

Ось тут і починається найцікавіше.

ЯКИЙ ПОКАЗНИК ОБРАТИ
До 01.01.06 р. діяла Інструкція № 171. З усіх наведених у ній показників вимогам Указу № 727 більш-менш відповідав лише один — середньооблікова чисельність всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості. Тільки він дозволяв враховувати сумісників та працюючих за договорами підряду. Зокрема, про це йшлося в багатьох листах Держкомпідприємництва (наприклад, лист від 11.10.05 р. № 8836). Тому єдинники використовували саме його.

Однак із появою Інструкції № 286 ситуація змінилася. З нового року у нас не один, а два показники, які на перший погляд нам підходять. Це — середня кількість працівників за період (далі — СК) та середня кількість працівників в еквіваленті повної зайнятості (далі — СКЕПЗ). Вони обидва включають працівників на основному місці роботи, сумісників та тих, хто виконує роботу за цивільно-правовими договорами, а також дають можливість розрахувати середню величину за календарний рік.

То як же чинити тепер єдиннику?

Держкомпідприємництва вже висловився на користь СКЕПЗ (лист від 22.03.06 р. № 2184, див. на стор. 27). Його аргумент — слід уникнути різних підходів визначення Соч. Тобто якщо торік розраховували цей показник, то і надалі варто чинити так само. Як бачите, аргумент не дуже переконливий: не будемо ж ми завжди ігнорувати законодавчі нововведення лише тому, що звикли до іншого. Хоча певна логіка у цьому теж є: змінивши показник при такій самій кількості людей, можна отримати зовсім інший результат.

ДПАУ від коментарів поки що утримується. Проте податківцям і раніше не подобалася ідея використання єдинниками показника середньооблікової чисельності всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості за старою Інструкцією. Про це свідчить, зокрема, публікація у "Віснику податкової служби України", № 43 за 2004 р. Тож, напевно, податківці надаватимуть перевагу СК.

Дійсно, посперечатися є про що, але краще спробуємо розібратися. За п. 1.8 Інструкції № 286 показник середньооблікової кількості штатних працівників (який входить до СК) служить для визначення кількості зайнятих працівників за сферами економічної діяльності та для спостереження за змінами мобільності робочої сили. Тут кожна особа має враховуватись один раз як одна одиниця, а особливості її графіку роботи (неповний робочий день,внутрішнє сумісництво, перебування у щорічній відпустці або на лікарняному тощо) не беруть до уваги. Простіше кажучи, СК — це фактична кількість людей, зайнятих на підприємстві протягом певного періоду.

На відміну від неї, СКЕПЗ — умовна величина, яка дорівнює кількості осіб, яких слід залучити для виконання всього обсягу робіт на підприємстві за умови, що кожен працюватиме повний робочий день. За її допомогою визначають середній рівень зарплати та інші середні величини у цілому по підприємству, а також аналізують ефективність використання робочої сили. СКЕПЗ не відповідає реальній кількості людей. Зазвичай це лише етап у розрахунку інших показників.

Отже, мета впровадження СКЕПЗ дещо особлива і не дуже нам підходить. Саме тому, на нашу думку, єдинникам слід обирати СК.

ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ
Оскільки розрахунок СК для єдинників є новим, варто на ньому зупинитися. Він визначається як сума:
— середньооблікової кількісті штатних працівників;
— середньої кількості зовнішніх сумісників;
— середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.

Кожен з них представляє собою середні дані за місяць. Аби їх отримати, спершу треба на кожне календарне число місяця підрахувати:
— кількість штатних працівників;
— кількість зовнішніх сумісників;
— кількість працюючих за цивільно-правовими договорами.

Кожен день особу враховують як цілу одиницю. За вихідні, святкові та неробочі дні данні залишаються на рівні останнього робочого дня, що їм передував.

Кого саме включати або навпаки не включати в облікову кількість штатних працівників, можна прочитати в п. п. 2.4 — 2.6 Інструкції № 286. Оскільки повний її текст та коментар до неї подано в газеті "все про бухгалтерський облік" № 4 за 2006 p., наводити його зараз не будемо.

Працівників на основному місті роботи та залучених на підставі цивільно-правових договорів відносять до кількості зовнішніх сумісників та кількості працюючих за цивільно-правовими договорами, відповідно. Підкреслимо, приватні підприємці, які виконують роботу за такими договорами, взагалі не потраплять до розрахунку.

Коли ж маємо справу з внутрішнім сумісником або штатним працівником, який одночасно виконує роботи за цивільно-правовим договором, його включають тільки до кількості штатних працівників як одну одиницю.

Для обчислення показників середньої кількості за місяць потрібно скласти щоденні дані про кількість штатних працівників (сумісників, працюючих за договорами) і поділити на кількість календарних днів у місяці. Результат округлюють до цілих.

Далі пропонуємо вам декілька прикладів. Як ми вже казали, для єдинника зараз головне знати СК. Але довідково ми наводимо також і СКЕПЗ. Порядок його обчислення дещо змінено порівняно з його попередником із Інструкції № 171, до якого ми звикли. Проте, на нашу думку, таке порівняння дасть можливість відчути принципову різницю цих статистичних показників, а також зацікавить тих, хто все ж таки, керуючись думкою Держкомпідприємництва, вирішить, які раніше, користуватися СКЕПЗ (див. приклади 1 — 5).

Приклад 1
У березні 2006 р. на підприємстві було 40 працівників,у тому числі: 5-ом встановлено неповний робочий день (6 годин), 2 перебувають у відпустці по догляду за дитиною, а 15 — зовнішні сумісники, які оформлені на півставки (див. таблицю 1).

Для спрощення тут і надалі в прикладах припустимо, що на підприємстві встановлено 40-годинний робочий тиждень, а всі працівники, для яких не вказано особливих умов, зайняті повний (8-годинний) робочий день на основному місті роботи.

Приклад 2
На початку квітня 2006 р. на підприємстві працювало З штатних працівника, один з них цілий місяць перебував на лікарняному. 10 квітня прийняли на роботу ще двох, а 14 квітня одного із них звільнили. З 19 квітня один пішов у
щорічну відпустку (див. таблицю 2).

Таблиця 1





* Зверніть увагу, у наших прикладах ми виходили з норми тривалості робочого часу для кожного працівника згідно із законодавством.Ви ж братимете свої дані із табелю обліку робочого часу, розрахунково-платіжної відомості тощо.
** Норму тривалості робочого часу на кожен місяць можна підрахувати самостійно або скористатися інформацію Міністерства праці та соціальної політики України (лист "Про норму тривалості робочого часу на 2006 рік" від 04.10.05 р. № 7881/0/14-05/036-15, див. газету "Все про бухгалтерський облік" № 118 за 2005 p.).


Приклад З
У травні 2006 р. на основному місті роботи перебувало 10 осіб. Із них протягом усього місяця четверо працювали вдома (надомники) та отримували по 650,00 грн. Плюс за цивільно-правовими договорами залучили 3-х осіб (договори укладено 11 травня на три місяці). Середньомісячна заробітна плата одного штатного працівника — 800,00 грн. (див. таблицю 3).

Приклад 4
У червні 2006 р. на підприємстві є 28 працівників. Із них 6 осіб працюють на 1,5 ставки, а 2-м встановлено скорочену тривалість робочого часу — 24 годин на тиждень (див. таблицю 4).





Для того щоб обчислити СК або СКЕПЗ більш ніж за місяць (квартал, рік, період з початку року), сумуємо їх місячні показники за потрібний період та ділимо на кількість місяців у періоді.

Приклад 5
Визначимо СК за квартал. Дані СК за відповідні місяці кварталу, розраховані так, як ми описали вище, становили: 45, 34 та 38 осіб.

СК за квартал - 39 осіб ((45 + 34 + 38): 3)

Як бачите, зміна методу розрахунку Соч— справа серйозна, адже результат застосування СК та СКЕПЗ
суттєво відрізняється. Для порівняння: якщо на підприємстві є чимало людей, які працюють більше ніж на ставку, результат розрахунку СК буде значно меншим, ніж тогорічний, в еквіваленті повної зайнятості, а от якщо більшість з них оформили на півставки — матимемо протилежну картину. Загалом, подібних ситуацій можна навести безліч і їх яскраво ілюструють наші приклади. Для когось цьогорічні нововведення стануть доброю новиною: вони зможуть розширити штат і не вилізти за встановлене обмеження в 50 осіб. А комусь доведеться вибирати, що краще: скоротити кількість працівників чи залишити спрощену систему оподаткування.

ЯК ЗВІТУВАТИ
Ми вже з'ясували, що для єдинників вирішальним є річний СК. Від нього залежить саме право перебувати на спрощеній системі оподаткування. Хоча не забудемо підрахувати і поквартальні показники, які знайдуть своє відображення у рядку 1 Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва — юридичною особою (далі — Розрахунок). Зверніть увагу: п. 11 Порядку № 98, що регулює заповнення Розрахунку, передбачає занесення поквартальних даних у графи 3 — 6 та їх суму — у графу 7. Але внаслідок маємо абсолютно абсурдну величину СК. Уявіть, якщо СК за І та II квартали дорівнює, відповідно, 50 та 49 осіб, тоді у рядку 7 повинно бути 99! Тому, заповнюючи графу 7 "Наростаючим підсумком", беремо середню величину за потрібний період з початку року. Скажімо, якщо Розрахунок подають за II квартал, то у графах 3 та 4 будуть СК за відповідні квартали окремо, а у графі 7 — середня величина за І півріччя (сума СК з першого по шостий місяць року, поділена на 6).
Єлизавета Осколкова