Анализ финансовой отчетности

Дивіденди від нерезидента: обліковуємо правильно

До теми бухгалтерського і податкового обліку дивідендів, отриманих резидентами України від нерезидентів, ми звертаємося не вперше. Але щоразу — під час збору дивідендного врожаю — вона знову стає актуальною. Відомо, що власниками доходів від закордонних інвестицій можуть бути як юрособи (платники податку на прибуток, суб'єкти малого підприємництва), так і фізособи. Про оподаткування дивідендів для останніх можна дізнатися зі статті "Дивіденди фізособам: оподаткування, облік і звітність", опублікованої у газеті "Все про бухгалтерський облік"№ 29 за 2006 рік, на стор. 20. У нашій консультації ми вивчимо особливості обліку українськими юрособами нерезидентських дивідендів. Зауважимо: предмет нашої розмови виходить за рамки їх бухгалтерського і податкового обліку, оскільки ми розглянемо також і порядок відображення закордонних дивідендіву декларації з податку на прибуток, валютній декларації, фінансовій звітності, статзвітності за формою № 13-ЗЕЗ. ЧАСТИНА 1. ДИВІДЕНД ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ Слово "дивіденд" має латинські корені (dividendum —те, що слід розділити) і означає доход, що періодично виплачується акціонерам на кожну акцію. У міжнародній практиці дивіденди акціонерних товариств (далі — AT) можуть бути проміжними (щоквартальними) і остаточними (раз на рік). Наприклад, читаємо ст. 42 Федерального закону "Про акціонерні товариства" від 26.12.95 р.№ 208-ФЗ (Росія): "Товариство вправі за результатами першого кварталу, півріччя, дев'яти місяців фінансового року та (або) за результатами фінансового року приймати рішення (оголошувати) про виплату дивідендів за розміщеними акціями". Причому рішення про виплату проміжних дивідендів може бути прийнято протягом трьох місяців після закінчення відповідного періоду.

І все-таки найчастіше дивіденди виплачують по закінченні фінансового року. Це період, за який на підприємстві або в державній установі складають фінансові прогнози або за який підбивають фінансові результати. Як правило, фінансовий рік тісно пов'язаний із бюджетним. Скажімо, у Росії, Франції фінансовий рік починається у січні, у Великобританії — квітні, а в США — липні.

На підприємствах він триває, за деякими винятками, 12 місяців, але не завжди він дорівнює календарному року. Ось підприємства із сезонним режимом роботи підбивають підсумки своєї роботи за повний цикл діяльності.

Отже, резиденти України можуть одержувати дивіденди як від інвестицій в акції іноземних AT, так і до статутних фондів іноземних госптовариств різних організаційно-правових форм власності. Тоді порядок нарахування і виплати дивідендів регулює законодавство конкретної країни. У будь-якому разі оголошені до виплати AT, ТОВ тощо дивіденди — це прибуток цих госптовариств. А прибуток — це справжня мета інвестицій: одержання власниками корпоративних та інших аналогічних прав доходу від своїх грошових або майнових вкладень.

Нашим інвесторам необхідно розбиратися в закордонному законодавстві, що стосується дивідендів. Адже той самий п. 20 П(С)БО 15 вимагає, щоб підприємства визнавали дивіденди доходом у тому періоді, коли було прийнято рішення про їх виплату. Тому без інформації про орган, уповноважений розподіляти дивіденди, про строки їх нарахування та виплати резиденту України не обійтися. Зокрема, у російських AT, як і в українських, рішення про виплату (оголошення) як проміжних, так і остаточних дивідендів приймають загальні збори акціонерів. А ось у деяких західних країнах питання виплати проміжних дивідендів знаходиться в компетенції ради директорів AT. У цілому дата прийняття такого рішення — підстава для визнання дивідендного доходу українськими акціонерами.

Наприклад, 20 березня 2006 року в AT "Сентимент" (Росія) прийнято рішення про виплату дивідендів, у тому числі українському акціонеру ТОВ "Мажор". Значить, І квартал 2006 року — це той період, у якому ТОВ "Мажор" відобразить дивідендний доход. Тепер подивимося, як поняття "дивіденди" розшифровує вітчизняне законодавство. У Правилах бухобліку і П(С)БО 15 сказано: дивіденди — частина чистого прибутку, розподіленого між учасниками (власниками) згідно з їх часткою у власному капіталі підприємства.Словом, дивіденд — штука інтернаціональна.

ЧАСТИНА 2. ОПОДАТКУВАННЯ ДИВІДЕНДІВ
Облік у платників податку на прибуток. У нас для податкових цілей термін "дивіденд" розуміють в інтерпретації п. 1.9 Закону про прибуток. Нерезидентських дивідендів таке визначення торкається в частині платежу, що здійснює іноземний емітент корпоративних прав, оскільки потім п. 1.9 явно має на увазі українських юросіб, зокрема, некорпоратизовані держпідприємства, вітчизняні казенні і комунальні підприємства. Виходить, при тлумаченні дивідендів треба користуватися і законодавчими нормами країни їх виплати,а також міжнародними угодами.

Звідки така впевненість? Усе просто. Достатньо подивитися на міжнародні договори України про усунення (уникнення) подвійного оподаткування доходів (далі— міжнародні договори). Нагадаємо: сьогодні подібні домовленості підписано більш ніж із 50 країнами, їх перелічено у листах ДПАУ "Про застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування" від 27.01.06 р. № 1507/7/12-0117 і "Про набрання чинності міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування" від 22.02.06 р. № 3282/7/12-0116. Докладно про порядок уникнення подвійного оподаткування ми поговоримо пізніше.

А поки розставимо всі крапки над "і" з "дивідендами". Уважно вивчивши всі вищеназвані документи, робимо висновок: практично всі міжнародні договори одностайно називають дивідендами доход від акцій або інших прав, що не є борговими вимогами, які дають право на участь у прибутку, а також доход від інших корпоративних прав, що підлягає такому самому оподаткуванню, як доходи від акцій відповідно до законодавства держави, резидент якої — компанія, що розподіляє прибуток. Водночас договори з такими країнами,як Алжир, Великобританія, Бельгія, Ліван, Нідерланди,ОАЕ, США, Таїланд, Туреччина, Франція і ФРН пропонують дещо розширене податкове трактування дивідендів. Причому кожний своє.

Для наочності порівняйте Конвенцію між Урядом України і Урядом США про уникнення подвійного оподаткування (далі — Конвенція 1) і Конвенцію між Урядом України й Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування (далі — Конвенція 2) (див. таблицю 1).



Ідемо далі. Закон про прибуток згадує про нерезидентські дивіденди тричі:
1) у пп. 4,1.4. Тут сказано, що валовий доход (далі — ВД) платника податків включає в себе доходи у вигляді
дивідендів, одержаних від нерезидента;
2) у пп, 7.8.6. Згідно з ним дивіденди від нерезидента платник відносить до ВД податкового періоду їх
одержання;
3) у п. 19.3. Не підлягають заліку у зменшення податкових зобов'язань, зокрема, суми податку, сплачені
в інших країнах із пасивного прибутку у вигляді дивідендів.

Таким чином, платнику важливо знати, які конкретно доходи він має обліковувати при оподаткуванні закордонних дивідендів.

Згідно з пп. пп. 4.1.4 і 7.8.6 Закону про прибуток резиденту в податковому обліку, на відміну від бухгалтерського, треба визнавати доход тільки при фактичному одержанні дивідендів. Ну а як правильно визначити суму доходу? Адже нерезидент виплачує дивіденди в інвалюті, причому звичайно у вільно конвертованій і за офіційним курсом на день їх перерахування.

Довідково. Про нюанси перерахування дивідендів можна дізнатися з таблиці "Міжнародні угоди: особливості переказу" (див. газету "Все про бухгалтерський облік" № 72 за 2004 рік).

Звернемося до п. 7.3 Закону про прибуток, що регулює облік інвалютних операцій. Так, в його пп. 7.3.1 прямо вказано лише на доходи від продажу товарів (робіт, послуг). І жодного слова про нерезидентські дивіденди в інвалюті. Немає про них згадки й в інших підпунктах п. 7.3 Закону про прибуток. Відомо, якщо немає спеціальних норм за інвалютними дивідендами,
потрібно керуватися загальними, тобто пп. 7.3.1. Таким чином, українському одержувачу дивідендного доходу не залишається нічого іншого, як:
— визнати його в сумі переказаної інвалюти, перерахованої за курсом НБУ на день її зарахування на його
банківський рахунок;
— визначити балансову вартість такої інвалюти за вище зазначеним курсом.

Слід ще з'ясувати, яку саме суму треба віднести до ВД: усіх нарахованих нерезидентом дивідендів чи за мінусом уже утриманого за кордоном податку з доходів? Якщо міжнародний договір є, платнику треба включити до ВД дивіденди в сумі нарахування, тобто плюс податок, утриманий у державі — джерелі виплати. Потім із податку, що належить за підсумками звітного (податкового) періоду до сплати в Україні, вирахувати податок, сплачений за кордоном. І нехай вас, шановні читачі, не бентежить п. 19.3 Закону про прибуток,що забороняє залік податків із пасивних доходів, у тому числі і з дивідендів, за кордоном. Адже за ст. 18 норми міжнародних договорів головніші за положення Закону про прибуток. А перші саме й не проти заліку в країні резидента сум податку, сплачених ним в іншій державі — стороні договору. Докладніше про це читайте в статті "Подвійному оподаткуванню пасивних доходів підприємств — червоне світло", опублікованій у газеті
"все про бухгалтерський облік" № 52 за 2005 рік,стор. 21 —25.

Коли ж міжнародні договори передбачають звільнення від податку в країні виплати дивідендів,платнику просто доведеться вважати доходом суму,що фактично надійшла на свій рахунок. Та сама картина, якщо між Україною і країною — джерелом дивідендного доходу подібних угод немає взагалі.

У Декларації з податку на прибуток підприємств (далі — Декларація) пасивним доходам, у тому числі і дивідендам, відведено ряд. 01.6.

Далі згідно з формою Декларації ряд. 13 (в ньому "осідає" й податок з пасивних доходів, сплачених за кордоном) зменшує нарахований податок на прибуток. Показник цього рядка — розрахунковий. Його визначають на підставі додатка К6, до ряд. 13.3 якого і заносять весь сплачений в іноземній державі податок з пасивних доходів, включаючи і податок з дивідендів,
зрозуміло, якщо є відповідна домовленість про уникнення або усунення подвійного оподаткування.

Увага! Згадані вище міжнародні договори передбачають, що дивіденди оподатковують або в особи, яка їх одержує, або яка їх виплачує. Розмір ставок податку і перелік країн, з якими підписано міжнародні договори, подано в таблиці 2.

Таблиця 2







Дивіденди можуть бути не тільки у вигляді грошей,але й у вигляді майна. У цьому разі у платника виникає ВД згідно з пп. 4.1.4 Закону про прибуток і валові витрати (далі — ВВ) на вартість майна, еквівалентну розміру дивідендів. Адже дивіденди були нараховані в грошовій формі, й інвестор фактично придбаває ці товари. При цьому відбувається погашення заборгованості нерезидента за нарахованими дивідендами. Нагадаємо, якщо українське підприємство — пов'язана з іноземним емітентом особа, то відповідно до пп.7.4.2 Закону про прибуток до ВВ можна віднести вартість товарів, одержаних у рахунок дивідендів за цінами, що не перевищують звичайних.

Суми митних платежів, сплачені при ввезені майна на митну територію України, також потраплять до ВВ: ввізне мито —за пп. 5.2.5 Закону про прибуток, а митний збір — згідно з його пп. 5.2.1 (за умови, що платник податків використовуватиме ввезені товари в госпдіяльності).

Тут же скажемо про ПДВ. Відповідно до пп. 3.1.2 Закону про ПДВ операції з ввезення товарів (супутніх послуг) у режим імпорту оподатковують за ставкою 20%. При цьому резидент-імпортер сплатить ПДВ або безпосередньо при митному оформленні дивідендного майна, або за допомогою податкового векселя. Як би там не було, він має право на податковий кредит, лише якщо задіє ввезені товари в оподатковуваних операціях у межах власної госпдіяльності.

Облік у суб'єктів малого підприємництва. Указ № 727 об'єктом обкладення єдиним податком називає виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Під виручкою розуміють суму, фактично одержану суб'єктом малого підприємництва (далі — єдинник) на розрахунковий рахунок і (або) до каси, в результаті операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (ст. 1 Указу №727).

Звернемося до Порядку ведення Книги обліку. Прочитаємо п. 5: дивіденди відображають у графі 5 "Позареалізаційні доходи і виручка від іншої реалізації", якщо їх не оподатковували в джерела виплати згідно із Законом про прибуток. Зрозуміло: нерезидент, якщо й оподаткував дивіденди, то за своїми законами, а не українськими. Отже, єдинник покаже дивіденди від нерезидента у графі 5. Причому суму такого дивідендного доходу слід розрахувати у гривнях за курсом НБУ на дату його одержання. А ось єдиним податком, ми вважаємо, цю суму обкладати не треба, оскільки вона не відповідає поняттю "виручка", з точки зору Указу № 727.Очевидно, що при оподаткуванні дивідендів єдинники знаходяться в більш вигідному положенні, ніж платники податку на прибуток. Адже і ті, й інші не відображають доходу, коли авансовий внесок з податку на прибуток сплачено юрособою — джерелом дивідендів. Водночас "прибутківець" змушений за пп. 4.1.4 Закону про прибуток визнавати доходом дивіденди від нерезидента. І, судячи з усього, саме тому що такі дивіденди не оподатковували в момент їх виплати за пп. 7.8.2 цього Закону.

На завершення про те, як працювати з міжнародними договорами.
1. Резиденту України для звільнення (зменшення) податку з доходів, одержаних за кордоном, потрібно:
а) підтвердити свій податковий статус. Допоможе в цьому наказ № 173, згідно з яким статус податкового резидента України засвідчує довідка (далі — довідка) із додатка до наказу. її резиденту видадуть протягом 10 робочих днів, коли він звернеться за нею до податкового органу за своїм місцезнаходженням. Якщо резидент подасть заяву про звільнення (зменшення) від оподаткування закордонних доходів або заяву про відшкодування вже сплачених за кордоном податків, податковий орган підтвердить статус резидента прямо на цих заявах. До речі, їх форму затверджують компетентні сторони міжнародних договорів. І вони мають бути належним чином легалізовані та перекладені українською мовою (крім документів, складених російською мовою);
б) подати довідку до уповноваженого органу країни виплати доходів, у тому числі й дивідендів, функція якого, згідно з міжнародним договором, — справляти податки.
2. Щоб при сплаті податку на прибуток зарахувати податки з доходів, уже сплачені за кордоном, резиденту необхідно пред'явити письмове підтвердження фактичної сплати податків в іншій договірній країні (п. 19.4 Закону про прибуток) і подати заяву на їх відшкодування (залік) (п. З наказу № 173).

ЧАСТИНА 3. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ДИВІДЕНДІВ
Почнемо з П(С)БО 15. Як уже відомо, його п. 20 вимагає, щоб підприємство визнавало дивіденди доходом у тому звітному періоді, коли було прийняте рішення про їх виплату. Такий доход показують у сумі справедливої вартості очікуваних активів (п. 21 П(С)БО 15). Згідно з п. 5 П(С)БО 21 його визнають у сумі інвалюти, перерахованої за курсом НБУ на день нарахування дивідендів.

Зауважимо: від моменту визнання доходу до моменту його матеріального втілення в життя (надходження на рахунок підприємства) минає якийсь період часу, за який курс НБУ може змінитися. Коли дивіденди будуть одержані в інвалюті, то говорять про заборгованість нерезидента як про монетарну статтю балансу. Під нею розуміють статтю про кошти, а також про такі активи та зобов'язання, які будуть оплачені у фіксованій (або визначеній)сумі грошей чи їх еквіваленті.

Так що підприємству-резиденту потрібно вести облік курсових різниць від моменту первинного визнання такої заборгованості нерезидента до моменту її погашення: наприклад, на дату складання балансу або на дату фактичного надходження грошей. Ну а курсові різниці відносять до інших доходів (витрат) підприємства (п. 8 П(С)БО 21).

А як бути, якщо країна нерезидента утримує податок з дивідендів? Відображати в бухобліку всю нараховану суму чи показувати тільки суму дивідендів до фактичного одержання, тобто без податку? Ми вважаємо, що слід обрати перший варіант: адже підприємство спочатку дізнається про нараховані дивіденди і поки не одержить їх, воно не може бути повністю впевненим у тому, що нерезидент дійсно утримав якісь податки. Тим більше що за п. 20 П(С)БО 15 дивіденди визнають доходом у періоді прийняття рішення про їх виплату і їх сума в цей момент містить у собі потенційний податок із дивідендів. Потім, ставши власником і їх, і інформації від нерезидента про фактично утриманий податок, суму останнього можна буде списати як витрати, пов'язані з одержанням дивідендів (п. 7 П(С)Б016), або зменшити на неї податок на прибуток, що
підлягає сплаті в Україні.

Розглянемо описаний вище порядок бухгалтерського і податкового обліку на прикладах.

Приклад 2
(див. табл. 3). ТОВ "ОРКА" чекає на дивіденди з Франції в сумі 8 тис. євро. Компанія-нерезидент утримала податок із дивідендів у розмірі 15% згідно з Конвенцією між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування. Рішення про їх виплату прийнято 1 лютого 2006 року, а надійшли вони у квітні 2006 року. Суму податку з дивідендів ТОВ "ОРКА" у II кварталі 2006 року зараховує з податку на прибуток (п. п. 18.1, 19.1, 19.2, 19.4 Закону про прибуток і п. 2 ст. 23 Угоди). Курс євро — умовний.

Приклад 3
(див. таблицю 4). AT "КРОК" має перерахувати дивіденди з Марокко на суму 4 тис. дол. США. Нерезидент податку на доход не утримував, адже угоди про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Марокко немає. Рішення про виплату дивідендів прийнято 31 січня 2006 року. Заборгованість нерезидент погашає майном (товарами), воно ввезене в Україну 9 березня 2006 року. Митна вартість товарів — 24 тис. грн. Курс дол. США —умовний.





* Ввезені товари одержано в рахунок погашення заборгованості за дивідендами нерезидента, а не безкоштовно. Тому підстав
для їх оприбуткування за справедливою вартістю згідно з п. 12 П(С)БО 9 немає.


ЧАСТИНА 4. РЕІНВЕСТИЦІЯ ДИВІДЕНДІВ
Згідно із законодавством України (Указ про інвестування та Інструкція про інвестиції) резиденти можуть здійснювати за кордон як майнові, так і грошові інвестиції, якщо мають відповідні ліцензії. При цьому порядок реінвестиції
за кордон зароблених там само дивідендів залежатиме від виду інвестицій. Пояснимо сказане.

Ми знаємо, що одне й те саме визначення реінвестиції міститься в Законі про прибуток (пп. 1.28.3) і в Інструкції
про інвестиції (пп 1.6):
реінвестиція — госпоперація, що передбачає капітальні або фінансові інвестиції за рахунок доходу (прибутку) від інвестиційних операцій.

Проаналізувавши Указ про інвестування, Інструкцію про інвестиції, Положення про видачу індліцензій і Порядок видачі індліцензій, доходимо такого висновку: реінвестиція дивідендних доходів у вигляді майна або коштів теж вимагає індліцензії. На реінвестицію майнових дивідендів її потрібно одержувати згідно з положенням та Порядком видачі індліцензій, а на реінвестицію грошових доходів — відповідно до Інструкції про інвестиції.

При цьому слід пам'ятати ось про що. За Інструкцією про інвестиції доходами (прибутками) від інвестицій вважають кошти, фактично одержані резидентами як результат їх закордонної інвестиційної діяльності. Усі такі доходи (прибутки), включаючи дивіденди, підлягають перерахуванню в Україну на власний рахунок резидента в уповноваженому банку. Наступне їх реінвестування буде визнано легітимним, лише коли НБУ внесе зміни та доповнення до виданої раніше ліцензії на інвестицію.

У бухгалтерському і податковому обліку реінвестиції треба показувати як дві операції:
1) надходження дивідендів;
2) інвестиція за кордон.

Приклад З
ТОВ "Постулат" володіє 50% капіталу компанії "GERA" (Кіпр). Чистий прибуток компанії "GERA" за 2005 рік становив 150 тис. дол. США. На виплату дивідендів ТОВ "Постулат" спрямовано 50 тис. дол. США. Рішення про це прийнято 10 лютого 2006 року, а одержано дивіденди 15 березня 2006 року. Облік інвестицій резидент веде за методом участі в капіталі. За Конвенцією дивіденди оподатковують в Україні. Потім ТОВ "Постулат" реінвестує суму 25 тис. дол. США в об'єкт первинного інвестування. Бухгалтерський і податковий облік описаних вище операцій наведено у таблиці 5. Курс дол. США — умовний.



1 Балансову вартість фінансових інвестицій збільшують (зменшують) на суму, що є часткою інвестора у чистому прибутку
(убутку) об'єкта інвестування за звітний період, включаючи цю суму до складу доходів (втрат) від участі в капіталі. Одночасно балансову вартість інвестицій зменшують на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвестування (п. 12 П(С)БО 12).
2 Суму податкового доходу і балансову вартість інвалюти визначено за пп. 7.3.1 Закону про прибуток.


ЧАСТИНА 5. ДИВІДЕНДИ ТА ЗВІТНІСТЬ
У ч. 2 консультації ми вже згадували про відображення дивідендів у Декларації про прибуток (платниками податку на прибуток) і Книзі обліку (єдинниками). Тепер погляньмо, яке місце займають дивіденди у фінансовій, статистичній та іншій звітності.

Почнемо з Декларації про валютні цінності. З нею мають справу підприємства, що проводять зовнішньо-економічну діяльність, утому числі й інвестиційну. Інформацію про закордонні дивіденди в Декларації про валютні цінності показують у розділі IV "Доходи (дивіденди) в іноземній валюті, одержані за межами України". Зокрема, тут записують джерело одержання дивідендів та їх розмір; суму сплачених в іноземній державі податків та інших зборів з такого виду доходів; величину фактично одержаних дивідендів (за кожним кодом валюти окремо).

Зауважимо, що підприємству, якому перепали закордонні дивіденди, треба додати до Декларації про валютні цінності копії таких документів:
— аудиторського висновку про фінансову діяльність іноземного (спільного) підприємства за кордоном;
— рішення власників останнього про розподіл дивідендів;
— довідки податкової служби країни виплати дивідендів про сплачені податки та збори згідно з її законодавством.

Усі перелічені папери мають бути належним чином легалізовані (якщо інше не передбачено міжнародними договорами) та перекладені українською мовою (з нотаріальним засвідченням).

Нагадаємо: за ст. 7 Закону про аудит необхідно, щоб аудиторський висновок закордонного аудитора при офіційному його наданні вітчизняній установі, організації або господарюючому суб'єкту було підтверджено аудитором України. Як зазначено в листі Аудиторської палати України від 12.01.01 р. №2-6: "...на сьогоднішній день, дійсно, не визначена форма та порядок оформлення документа, яким підтверджується висновок аудитора іноземної держави.

Розроблені Аудиторською палатою України Національні нормативи аудиту не передбачають окремих вимог до підтвердження аудитором України аудиторського висновку аудитора іноземної держави, окрім встановлених Нормативом № 28 "Аудиторський висновок спеціального призначення".

Таким чином, підтвердження аудитором України висновку аудитора іноземної держави повинно в повній мірі відповідати вимогам Закону України "Про аудиторську діяльність", Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики аудиторів України стосовно порядку проведення аудиту та мати форму аудиторського висновку".

Підприємства, що одержують закордонні дивіденди,подають Декларацію про валютні цінності в порядку, наведеному у спільному листі НБУ й ДПАУ від 17.04.03 р.№28-311/1929-2823 | 3368/5/23-5316, і в строки, встановлені для подання квартальної (не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом) і річної (не пізніше 20 лютого, наступного за звітним року) бухзвітності.

Запам'ятайте, що невиконання вимог порядку та строків декларування тягне (п. 2.7 Положення про валютний контроль) за собою штраф за порушення:
1) строків декларування — 1 НМДГ (17 грн.) за кожний день порушення;
2) порядку декларування — 20 НМДГ (340 грн.).

При цьому якщо Декларацію не надасть або несвоєчасно надасть резидент України, який не має за кордоном валютних цінностей і майна, у тому числі дивідендів, штрафів не буде.

Фінзвітність. Тут визнані дивіденди відображають у Звітах про фінансові результати. Так, підприємства- єдинники показують дивіденди в ряд. 050 "Інші звичайні доходи" Форми № 2-М. Інші підприємства заносять їх до ряд. 120 "Інші фінансові доходи" Форми № 2 (крім дивідендів від фінансових інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі — їх вписують до ряд. 110 "Доходи від участі в капіталі" Форми №2).

У Формі № 5 "Примітки до фінансової звітності" дивідендам від фінансових інвестицій в асоційовані та дочірні підприємства та від сумісної діяльності відведено місце в рядках 500, 510 та 520 відповідно. Інші дивіденди відносять до числа інших фінансових доходів у ряд. 530 Форми № 5.

Статзвітність. Для збору статистичних даних про дивіденди, отримані українськими підприємствами від закордонної інвестиційної діяльності, призначено Форму № 13-ЗЕЗ "Звіт про інвестиції з України в економіку країн світу". Зокрема, її подають органам держстатистики резиденти України всіх всіх форм власності і видів економічної діяльності, які:

1) у звітному періоді або раніше здійснили прямі інвестиції за межі нашої держави;
2) володіють не менше 10% капіталу в загальному обсязі статутного фонду підприємства-нерезидента або не менше 10% голосів в його управлінні.

Названий вище звіт складають за кожний квартал, за кожною країною і видом валюти інвестування і подають 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Дивідендам у Формі № 13-ЗЕЗ відведено зазначені нижче рядки розділу І "Прямі інвестиції".

У ряд. 09 фіксують суми доходів (дивіденди тощо) інвестора-резидента відповідно до частки в акціонерному капіталі підприємства, розташованого за кордоном, які зараховують як капітал резидента в іноземне підприємство. Йдеться про реінвестовані дивіденди.

Усю суму дивідендів, відсотків, роялті і ренти, нараховані у звітному періоді резиденту, відображають у ряд. 27. Дивіденди, нараховані інвестору-резиденту, ще окремо заносять до ряд. 28.

На завершення хочемо нагадати читачам ось про що. За Законом про статистику респонденти зобов'язані безкоштовно, у повному обсязі, за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, у встановлені строки надавати органам держстатистики достовірні статистичні відомості і дані бухобліку. Склад,обсяги та методологія розрахунку показників і строки подання статінформації, зазначені у звітно-статистичній документації, обов'язкові для всіх респондентів і не можуть бути змінені без дозволу органів держстатистики (ст. 18).

За порушення законодавства про держстатистику посадові особи суб'єкта підприємницької діяльності несуть відповідальність за ст. 186КпАП.

Таким чином:
1) неподання органам державної статистики інформації для проведення державних статистичних спостережень або подання недостовірних відомостей не в повному обсязі, не за формою, визначеною звітно-статистичною документацією, чи із запізненням тягне за собою штраф від 10 НМДГ (170 грн.) до 15 НМДГ (255 грн.). За ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміншГрафу, "світить" від 15 НМДГ (255 грн.) до 25 НМДГ (425 грн.);
2) перекручення даних державних статистичних спостережень загрожує штрафом від 10 НМДГ(170 грн.) до20НМДГ(340грн.)


Список використаних нормативно-правових актів:
1. Закон про прибуток — Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.
2. Закон про госптовариства — Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. № 1576-ХІІ.
3. Закон про ПДВ — Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-BR
4. Закон про аудит — Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.93 р. № 3125-ХІІ.
5. Закон про статистику — Закон України "Про державну статистику" від 17.09.92 р. № 2614-ХІІ.
6. КпАП — Кодекс України про адміністративні право-порушення від 07.12.84 р. № 8073-Х.
7. Указ № 727 — Указ Президента України "Про спрощену систему оподатковування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" від 03.07.98 р. № 727/98.
8. Указ про інвестування — Указ Президента України "Про інвестування майнових цінностей резидентами за межами України" від 13.09.95 р. № 839/95.
9. Положення про видачу індліцензій — Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України і Положення про порядок контролю та звітності щодо використання майнових цінностей, які інвестуються за межами України, затверджені постановою КМУ від 19.02.96 р. №229.
10. Інструкція про інвестиції— Інструкція про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затверджена постановою правління НБУ від 16.03.99 р. №122.
11. Порядок видачі індліцензій — Порядок прийняття та розгляду Мінекономіки України документів для отримання індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України, затверджений наказом Мінекономіки України від 07.11.2000 р. № 240.
12. Порядок ведення Книги обліку — Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва — юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподатковування, обліку та звітності, затверджений наказом ДПАУ від 13.10.98 р. № 477.
13. Правила бухобліку — постанова правління НБУ "Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України" від 18.06.03 р. № 255.
14. Наказ № 173 — наказ ДПАУ "Про підтвердження статусу податкового резидента України" від 12.04.02 р. №173.
15. Положення про валютний контроль — Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49.
16. П(С)БО 9 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246.
17. П(С)БО 12 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затверджене наказом Мінфіну України від 26.04.2000 р. № 91.
18. П(С)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Мінфіну України від 29.11.99 р. № 290.
19. П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Мінфіну
України від 31.12.99 р. № 318.
20. П(С)БО 21 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затверджене наказом Мінфіну України від 10.08.2000 р. № 193.
21. Форма № 2-М — Звіт про фінансові результати,затверджений наказом Мінфіну України від 25.02.2000 р.№39.
22. Форма № 2 — Звіт про фінансові результати, затверджений наказом Мінфіну України від 31.03.99 р.№87.
23. Форма № 5 — Примітки до фінансової звітності,затверджені наказом Мінфіну України від 29.11.2000 р.№ 302.
24. Декларація про валютні цінності — Декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затверджена наказом Мінфіну від 25.12.95 р. № 207.
25. Форма № 13-ЗЕЗ — Інструкція щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 13-зез "Звіт про інвестиції з України в економіку країн світу", затверджена наказом Держкомстату України від 15.10.03 р.№ 343.
Наталя Гаук, Олена Рижикова