Анализ финансовой отчетности

Аудит лізингових операцій як вид контролю

Здійснення лізингових операцій підприємствами-учасниками мають свою цільову функцію, яка реалізується за допомогою ефективного та діючого управління. Управління в лізинговій діяльності – це систематичний, свідомий, цілеспрямований вплив на лізинговий процес залежно від поставленої мети. Однією з функцій управління у лізинговій діяльності виступає контроль, основною метою якого є об’єктивне вивчення фактичного стану лізингового процесу, виявлення тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення необхідної мети. Контроль як функція управління має на меті виконання таких дій: – порівняння планових і фактичних значень параметрів; – проведення аналогій із зовнішнім економіко-правовим середовищем; – виявлення відхилень у параметрах; – оцінка небезпечності розміру відхилень для системи; – виявлення факторів, що викликали відхилення; – визначення ступеню їх впливу; – підготовка інформаційної бази для прийняття управлінських рішень [1, с. 7].
Сутність контролю, економічну необхідність його становлення, роль і значення для вітчизняної теорії і практики в наукових джерелах обґрунтовано такими економістами як Андрєєв В.Д., Бєложецький І.А., Бєлов М.Г., Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Вайнштейн Є.Г., Вознесенський Е.А., Дерій В.А., Ізбицький Л.М., Карауш М.І., Крамаровський Л.М., Кужельний М.В., Лінник В.Г., Мітрофанов В.М., Мурашко В.М., Радостовець В.К., Рудницький В.С., Сопко В.В., Усач Б.Ф., Чумаченко М.Г., Шевчук В.О., Шпіг О.О., Штейман М.Я. та іншими.
Спираючись на дослідження вчених-економістів, ми вважаємо, що під контролем лізингової діяльності слід розуміти систему спостереження та перевірки лізингових операцій, стану та наявності предметів лізингу з метою встановлення відхилень від визначених параметрів.
Контроль дає інформацію щодо процесів, які відбуваються у лізингодавця чи лізингоодержувача; допомагає прийняти найбільш доцільні рішення із загальних і спеціальних питань розвитку лізингової діяльності; надає можливість судити про правильність прийнятих рішень, своєчасність і результативність їх виконання. Контроль дозволяє своєчасно виявити й усунути ті умови й фактори, які не сприяють ефективному здійсненню лізингових операцій.
Для раціональної організації й методики проведення контролю лізингової діяльності необхідна чітка класифікація господарського контролю, що дозволяє вдосконалювати практику контрольно-ревізійної роботи на підприємствах, підвищувати її ефективність і якість, поліпшувати підготовку і покращувати кваліфікацію ревізорських кадрів, вдосконалювати методику здійснення господарського контролю. Класифікацію господарського контролю можна представити за допомогою схеми (рис.1).
На нашу думку, якщо контроль розглядати як засіб для досягнення ефективного результату лізингової діяльності, то основними видами, що вимагають вивчення, повинні бути: внутрішній та зовнішній, попередній, поточний та наступний. Оскільки перераховані види контролю мають на меті не лише виявлення відхилень щодо дотримання законодавства й визначення „виду покарання”, а і надання необхідних рекомендацій щодо прийняття ефективних управлінських рішень.
Зовнішнім слід вважати контроль, що здійснюють спеціальні органи, які стоять вище підприємства, що перевіряється, або незалежні від нього організації. Відповідно, внутрішній контроль – це контроль у межах однієї організації або галузі силами їх структурних підрозділів або працівників. Для контролю лізингових операцій особливе значення має попередній контроль, оскільки від його ефективності залежить успіх лізингової угоди, оскільки він виконується до прийняття управлінських рішень і здійснення лізингового процесу.

Рис.1. Класифікація господарського контролю
Рис.1. Класифікація господарського контролю


На нашу думку, попередній контроль у лізинговій діяльності повинен носити визначальний характер і забезпечувати керівництво як лізингодавця, так і лізингоодержувача достовірною інформацією щодо доцільності та ефективності здійснення лізингової угоди. З цією метою управлінський персонал має використовувати методи економічного аналізу та імовірно-статистичні методи для встановлення економічної ефективності лізингової операції.
Поточний контроль проводиться в момент вчинення лізингових операцій безпосередньо в процесі формування і використання коштів. Його мета – оперативне втручання в господарські операції, що дає можливість вчасно виявити недоліки, прорахунки, упущення й оперативно усунути їх [2, с. 65].
Наступний контроль охоплює перевірку правильності і законності проведених лізингових операцій на підприємствах, виявлення порушень і зловживань, а також дає можливість розробки заходів щодо усунення недоліків та попередження їх у майбутньому.
Одним із радикальних прийомів для повного розкриття діючої системи господарського контролю лізингових операцій на підприємствах та її удосконалення є моделювання контролю. Моделювання забезпечує процес осмислення й аналізу як лізингових операцій, що здійснилися, так і процесів, що намічаються до здійснення у майбутньому для забезпечення ефективності лізингової діяльності на підприємствах. Це дає можливість наочно відтворити характеристику об’єктів господарського контролю і поглиблено їх вивчити.
На першій стадії моделювання процедур контролю потрібно чітко визначити: кого, коли і як контролювати при здійсненні лізингових операцій. У моделях контролю повинен забезпечуватися і відповідний зв’язок між нормативними (плановими) і обліковими показниками. Система господарського контролю пов’язана з організаційною структурою управління і відповідно дає змогу уявити контроль як цілісну систему його об’єктів, методів, джерел інформації і способів узагальнення результатів. Тому, на основі моделювання лізингові операції вивчаються у взаємозв’язку між об’єктами контролю, джерелами інформації і його методами.
Розроблена модель дає можливість управлінському персоналу чітко усвідомлювати:
- які сторони лізингової діяльності вимагають постійного контролю;
- в яких документах міститься інформація для проведення перевірки законності та доцільності здійснення лізингових операцій;
- за допомогою яких методів можливо здійснювати контроль процесу лізингу та узагальнювати результати досліджень.
Як засіб ефективного управління контроль може здійснюватися як власними спеціалістами, так і залученими зі сторони, оскільки на підприємстві (серед його працівників) може не бути фахівців достатнього рівня кваліфікації. Також, на вимогу власників підприємства для контролю за діяльністю управлінського персоналу можуть бути залучені відповідні незалежні фахівці або організації. До послуг незалежного контролю відносяться аудиторські послуги.
Питання аудиторського контролю (аудиту) висвітлюються багатьма вченими-економістами, проте аудиту лізингових операцій присвячено не достатньо уваги. Так, Адамс Р. висвітлює лише необхідність перевірки права власності на необоротні активи згідно відповідних документів [3]. А.Кузьмінський зазначає необхідність перевірки не лише власних, а також і орендованих основних засобів [4]. Нитецкий В.В. та Кудрявцев Н.Н. розглядають порядок відображення в обліку суб’єктів лізингових операцій та отримання майна в лізинг, зазначають завдання аудиту лізингових операцій [5]. Баришніков Н.П. лише зазначає, яким нормативним документом слід керуватися при здійснення аудиту лізингових операцій [6]. Білухою М.Т. розглянуто аудит оцінки вартості об’єктів оренди, що відносяться до цілісних майнових комплексів [7]. Дробишевський Н.П. [8] та Пупко Г.М. [9] розглядають аудит лізингових операцій у лізингодавця та лізингоодержувача.
На наш погляд, аудит лізингових операцій не можна зводити до аудиту операцій з основними засобами, що передані у фінансовий чи оперативний лізинг, оскільки фінансовий лізинг передбачає наявність ще і довгострокових зобов’язань як у лізингоодержувача, так і у лізингодавця.
Перед початком проведення аудиту лізингових операцій аудитору необхідно чітко визначити: яку мету він переслідує, що буде предметом його вивчення, які основні завдання він має вирішити при проведення аудиту лізингових операцій.
Метою лізингових операцій, на наш погляд, має стати встановлення достовірності первинних даних щодо наявності та руху предметів лізингу, а також повноти і законності відображення нарахованих зобов’язань та винагороди лізингодавця; повноти і своєчасності відображення первинних даних у зведених документах та облікових регістрах; правильності ведення обліку лізингових операцій та відповідності нормативним документам і прийнятій обліковій політиці протягом періоду, що перевіряється. Мету аудиту лізингових операцій визначають ще й по кожному компоненту, виходячи з якісних характеристик фінансової звітності. До того ж, мета аудиту лізингових операцій, на нашу думку, буде прямо залежати ще й від того, хто є замовником аудиторської перевірки: лізингодавцем чи лізингоодержувачем (табл. 1).

Таблиця 1 Мета аудиту лізингових операцій, виходячи з якісних аспектів фінансової звітності
Таблиця 1 Мета аудиту лізингових операцій, виходячи з якісних аспектів фінансової звітності


Предметом аудиту лізингових операцій виступають відображені в документах господарські процеси і явища, пов’язані з наявністю, рухом і використанням предметів лізингу, а також розрахунки між суб’єктами лізингових угод із точки зору їх законності, достовірності та доцільності.
Основним завданням аудиту лізингових операцій виступає збір та узагальнення наявної інформації про лізингову діяльність підприємства- замовника з метою надання висновку про реальний фінансовий стан господарюючого суб’єкта. До того ж, аудитор може надавати рекомендації щодо підвищення ефективності лізингової діяльності та виправлення помилок, із метою обґрунтування оптимальної програми розвитку підприємства на майбутнє або з метою попередження помилок, що можуть виникнути в процесі лізингової діяльності та при відображенні лізингових операцій в обліку й звітності.
Для проведення аудиту лізингових операцій аудитору необхідно оцінити надійність системи внутрішнього контролю і визначити ризик контролю в частині основних засобів, одержаних (переданих) у лізинг, та розрахунках по лізингових платежах. На невеликих підприємствах система внутрішнього контролю, як правило, відсутня, тому ризик внутрішнього контролю при цьому є високим. Це означає, що перевірка по суті проводиться повна, а не вибіркова.
Якщо підприємство-замовник має систему внутрішнього контролю, то аудитор проводить тестування системи контролю лізингових операцій. Система внутрішнього контролю повинна бути опротестована за декількома напрямками, що представлені у табл. 2.

Таблиця 2 Загальні напрямки системи внутрішнього контролю
Таблиця 2 Загальні напрямки системи внутрішнього контролю


Для розуміння системи внутрішнього контролю аудитору необхідно вивчити процес здійснення операцій, пов’язаних із предметами лізингу, та операцій щодо нарахування та сплати лізингових платежів. Як правило, для досягнення цієї мети аудитор вивчає письмові внутрішні процедури, що регламентують здійснення лізингових операцій, а також опитування керівників, що відповідають за ці операції. Далі аудитор може опитати співробітників середньої ланки, що задіяні у лізингових процесах. При цьому аудитор має впевнитися в існуванні усіх видів внутрішнього контролю:
– контроль санкціонування на всіх етапах;
– контроль збереження предметів лізингу;
– контроль за погашенням основної суми кредиту;
– контроль облікових записів.
Оцінивши ступінь довіри до системи внутрішнього контролю лізингових операцій і можливості використання результатів роботи внутрішнього аудитора, зовнішній аудитор визначає ступінь ризику і відповідно планує обсяг вибірки для перевірки по суті. Від оціненого рівня ризику перевірки лізингових операцій залежить кількість і види аудиторських процедур, які будуть виконані.
Виходячи з розуміння системи внутрішнього контролю та оцінки ризику аудитор складає план і програму аудиту лізингових операцій. На наш погляд, основні положення програми аудиту й джерел інформації можна представити за допомогою табл. 3.


Таблиця 3. Програма аудиту лізингових операцій  (витяг)
Таблиця 3. Програма аудиту лізингових операцій (витяг)


При складанні аудиторської програми аудитор повинен обов’язково враховувати наступні порушення щодо обліку лізингових операцій:
1. При здійсненні аналітичного обліку:
– документальне оформлення операцій по руху основних засобів документами довільної форми; відсутність договорів лізингу; наявність інвентарних карток не за всіма видами предметів лізингу.
2. Порушення дисципліни щодо здійснення контролю за схоронністю лізингового майна:
– відсутність договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність; відсутність деяких предметів; проведення інвентаризації рідше 1 разу на 3 роки.
3. Порушення правильності нарахування зносу:
– нарахування зносу рідше 1 разу на місяць; із метою навмисного заниження кінцевого результату відбувається нарахування зносу за об'єктами операційного лізингу; неправильне віднесення витрат на ремонт лізингового майна; завищення обсягу ремонтних робіт і необґрунтоване списання виплаченої зарплати.
5. Порушення обліку й оподатковування надходження предметів лізингу (неправильне формування первісної вартості).
Відповідно до розробленої нами програми аудиту лізингових операцій, аудитор може безпосередньо здійснювати аудит. При цьому він найчастіше використовує ті ж самі методичні прийоми, які були перераховані нами у моделі здійснення контролю лізингових операцій.
Програма аудиту враховує всі необхідні кроки, які повинен здійснити аудитор при проведенні аудиторської перевірки. При цьому, на наш погляд, суттєвим моментом при проведенні аудиту виступає досвідченість аудитора щодо можливих правопорушень в обліку вказаних операцій.
Крадіжка предметів лізингу, як і будь-яких інших основних засобів, повинна бути попереджена методами внутрішнього контролю і не може вважатися основним видом шахрайства. Такими повинні вважатися дії, які можуть спричинити серію помилок у фінансовій звітності. Їх найчастіше здійснює управлінський персонал, рідше – працівники більш низьких ланок, оскільки управлінський персонал не підпадає під сильний контроль і може переступити перешкоди звичного контролю.
Крадіжку предметів лізингу чи їх незареєстрований продаж можна виявити за допомогою інвентаризації та спостереження.
Складніше виявити підкуп управляючих контрагентами (постачальниками чи виробниками лізингового майна), оскільки підкуп неможливо виявити в регістрах обліку клієнтів. Аудитори повинні бути уважними, щоб знайти дані про вартість предметів лізингу, що перевищує ринкову ціну.
Іще складніше виявити випадки шахрайства при придбанні предметів лізингу, передачі (одержанні) їх у лізинг чи придбанні страховки у підприємств, які контролюються представниками замовника (директорами, співробітниками, менеджерами з продажу). Такі господарські операції, як правило, здійснюються за цінами, що відрізняються від ринкових. Подібні правопорушення повинні бути розкриті у поясненнях до фінансової звітності. Оскільки, відповідно до одного з основних облікових принципів, господарські операції з предметами лізингу повинні відображатися за справедливою вартістю, яка визначається в ході комерційних угод між незалежними учасниками. Операції між пов’язаними сторонами такими не виступають.
Оскільки аудитор повинен виявляти всі факти можливого шахрайства, то йому необхідно застосовувати розширені процедури, що направлені на виявлення фактів обману. Основні види шахрайства та можливих правопорушень при проведенні аудиту лізингових операцій, а також відповідних аудиторських процедур по їх виявленню ми згрупували за допомогою таблиці. На наш погляд, висвітлення вказаних даних повинно допомогти аудиторам при визначенні основних напрямків проведення аудиту лізингових операцій та виявленню можливих помилок у фінансовій звітності замовника.
Після проведення аудиту лізингових операцій і виявлення відхилень, останні необхідно відобразити в документах і проаналізувати їх вплив на показники фінансової звітності. Відхилення, що виявлені при проведенні аудиту, виникають у тих випадках, коли аудитор не погоджується із сумами (визначення вартості оприбуткування предметів лізингу, розрахунку суми лізингових платежів тощо), класифікацією (лізингу на оперативний і фінансовий, зобов’язань на короткострокові та довгострокові тощо), наданням і розкриттям окремих підсумків фінансової звітності. Важливо проаналізувати всі відхилення для того, щоб визначити причину їх здійснення. А разом із тим, встановити, чи є відхилення систематичними.
До завершення аудиту аудитор повинен визначити, чи не є фінансові звіти суттєво викривленими у випадку, коли відхилення, що виявлені при проведенні перевірки і відображені в списку не відкоригованих різниць, не відкоректовані замовником аудиту. Якщо, на думку аудитора, такі відхилення приведуть до суттєвих викривлень звітної інформації, необхідно попросити замовника відкоригувати деякі з них. Відмова клієнта може призвести до необхідності підготовки негативного висновку.
При складанні аудиторського висновку щодо перевірки лізингових операцій, на нашу думку, аудитор обов’язково повинен зазначити наступне:
1. Балансову вартість предметів лізингу, суми довгострокових зобов’язань;
2. Види лізингових операцій, що перевірялися протягом визначеного періоду;
3. Виявлені правопорушення та випадки шахрайства під час здійснення лізингових угод;
4. Установлені відхилення при відображенні лізингових операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також звітності;
5. Повноту виконання договірних зобов’язань.
У той же час, при проведенні аудиту лізингових операцій аудитор може використовувати у своїй роботі комп’ютер. Завданням автоматизації аудиту при цьому виступає підвищення продуктивності праці аудитора за рахунок вивільнення його від нетворчої роботи.
При автоматизації аудиту лізингових операцій може бути використане програмне забезпечення, що повинне відповідати таким вимогам щодо можливості виконання:
- аналізу змісту баз даних, які формуються в бухгалтерії замовника;
- контролю показників регістрів бухгалтерського обліку;
- тестування алгоритмів, що використовуються в автоматизованій системі бухгалтерського обліку;
- контролю відповідності показників бухгалтерської звітності даним бухгалтерських регістрів чи баз даних, що формуються на основі первинної документації;
- використання можливостей пошуково-довідкових інформаційних систем в області законодавчих і нормативних даних, що регламентують облік лізингових операцій;
- формування аудиторської документації (робочої та звітної).
Слід зазначити, що на ринку комп’ютерних програм зараз не має достатньо великої кількості спеціалізованих продуктів, які направлені на вирішення задач аудиту, що виступає як свідоцтво про відсутність загальноприйнятих принципів автоматизації аудиту. Серед відомих програм ми можемо назвати такі: „Помічник аудитора” компанії „ДІЦ” та „Експрес – аудит”, „Асистент аудитора” консалтингової групи „Терміка” (м. Москва). На наш погляд, програмне забезпечення аудиту лізингових процесів має поєднувати як використання тестів (робочих таблиць), які орієнтовані на введення констатуючої інформації (типу „так”, „ні”) про додержання тих чи інших правил бухгалтерського обліку наявності та руху предметів лізингу й розрахунків за лізинговими платежами, так і оцінку достовірності первинної бухгалтерської документації замовника, в якій відображені лізингові операції на синтетичному та аналітичному рівнях, що дозволить сформувати заключну думку аудитора про стан лізингової діяльності.
Необхідно підкреслити, що при перевірці аудитор знаходиться у принципово іншому інформаційному середовищі, ніж при звичайних методах проведення аудиту. Кожному аудитору повинна бути доступна інформація, яка знаходиться в бухгалтерській звітності і Головній книзі, а також результати її обробки.
Тому, на початковому етапі необхідно домовитися з керівництвом замовника, що аудитору буде надана необхідна бухгалтерська інформація на паперових носіях, а також забезпечений доступ до комп’ютерної бази даних. До того ж необхідно спланувати час перевірки, щоб необхідна інформація була одержана оперативно і без шкоди для організації облікового процесу на підприємстві [10, с.12].
Міжнародний стандарт „Проведення аудиту в компетентному інформаційному середовищі” розглядає основні положення організації аудиту в автоматизованій бухгалтерії і конкретні питання планування аудиторської перевірки в середовищі комп’ютерної обробки даних. Тому при перевірці лізингової діяльності підприємства-замовника аудитору слід на достатньому рівні розбиратися в тому середовищі комп’ютерної обробки даних, яке використовується в господарстві, та реально оцінювати рівень складності автоматизованого обліку лізингових операцій.
Система комп’ютерної обробки даних лізингових процесів вважається складною, якщо:
- комп’ютер виконує складні розрахунки лізингових платежів і автоматично формує проводки;
- обсяг лізингових операцій настільки значний, що важко визначити можливі помилки при обробці даних;
- застосовуються автоматичні процедури обміну даними при операціях з іншими підприємствами й замовниками (наприклад, лізингоодержувачами, постачальниками лізингового майна);
- на підприємстві використовується комп’ютерна система ієрархічної структури; підприємство використовує складні комп’ютерні управлінські програми, які напряму поставляють інформацію обліковій системі.
При здійсненні перевірки аудитор має дослідити сукупність лізингових операцій (величина сукупності визначається внутрішньофірмовими стандартами). При чому автоматизація аудиту дозволяє сумістити безпосередню перевірку і її документування, що неможливо при традиційній технології аудиту, оскільки вказані процеси відокремлені.
Можлива технологічна схема проведення перевірки лізингових операцій при застосуванні аудиторської програми приведена нами на рис. 2.
Таким чином, вся інформація по кожному елементу сукупності лізингових операцій повинна записуватися в базу даних безпосередньо в момент висвітлення аудитором особистої думки по перевіреній операції. Інформація, що зібрана всіма членами перевірки при проведенні аудиту лізингової діяльності, повинна записуватися в єдину базу даних, що дає можливість зробити цю інформацію доступною для всіх членів групи.

Рис. 2. Технологія проведення аудиту лізингових операцій в умовах автоматизації
Рис. 2. Технологія проведення аудиту лізингових операцій в умовах автоматизації


У міжнародній практиці застосовуються два підходи до організації аудиту: пооб’єктний та циклічний [11, с. 27].
При пооб’єктному підході лізингові операції досліджуються з точки зору відокремленого одержання доказів по відношенню до окремих рахунків бухгалтерського обліку. При чому одна і та ж операція може досліджуватися декілька разів різними експертами, що як мінімум нераціонально з точки зору зниження затрат на проведення аудиту.
При циклічному підході об’єктом аудиторського дослідження виступають взаємозв’язки між об’єктами обліку, які з’являються при здійсненні лізингових операцій. Тобто предметна область ділиться на комплекси облікових завдань.
Наприклад, один аудитор досліджує розрахунки з постачальниками предметів лізингу, а інший – облік основних засобів, переданих у лізинг. При перевірці розрахунків із постачальниками буде обов’язково розглянута правомірність відображення оборотів по дебету рахунку 15 „Капітальні інвестиції”. В той же час іншим аудитором будуть розглянуті операції і по кредиту рахунку 15. Їх думки запишуться в базу даних, і аудитор, який перевіряє достовірність відображення в обліку капітальних вкладень, при висвітлені своєї думки використає і результати перевірки суміжних розділів, що безперечно підвищить якість перевірки. Виходячи з особливостей замовника, керівник перевірки може прийняти рішення про суцільну перевірку лізингових операцій.
Таким чином, ми вважаємо, що автоматизована обробка облікових даних не змінює суть і значення аудиторської перевірки лізингових операцій, змінюються лише її методи. Перевірки, які враховують автоматизацію роботи господарюючого суб’єкта, мають вищу якість аудиторських послуг, дозволяють достовірно оцінити системи внутрішнього контролю, а також рівень аудиторського ризику.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: „Каравелла”; Львів: „Новий світ-2000”, 2002. – 504 с.
2. Калюга Є.В. Фінансово-господарський контроль у системі управління: Монографія. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. – 360 с.
3. Адамс Р. Основы аудита: пер. с англ. Под ред. Я.В.Соколова. – М.: Аудит, ЮНИТИ. – 1995. – 398 с.
4. Аудит: Практическое пособие // А. Кузьминский, Н.Кужельный, Е.Петрик, В.Савченко и др.; под ред. А.Кузьминского. – К.: „Учетинформ”, 1996.– 283 с.
5. Аудит предприятия. Методология аудиторской проверки хозяйственно-финансовой деятельности предприятия: Учебное пособие // Сост. Нитецкий В.В., Кудрявцев Н.Н. – М.: Дело, 1996. – 448 с.
6. Барышников Н.П. Организация и методика проведения общего аудита. Издание 5-е, перераб. и дополн. – М.: Информационно-издательский дом „Филинъ”, Рилант, 2000. – 656 с.
7. Білуха М.Т. Аудит у бізнесі: посібник для бізнесменів.– Дніпропетровськ, 1994
8. Дробышевский Н.П. и др. Аудит в строительстве. Справочное пособие / Под общей редакцией Н.П.Дробышевского. – Мн.: ООО „Мисанта”, 1999. – 192 с.
9. Пупко Г.М. Аудит и ревизия: Учебн. Псобие. – Мн.: Мисанта, 2002. – 429 с.
10. Шлифер Е. Аудит в условиях автоматизированной обработки учетных данных // Бухгалтер и компьютер. – 2003. – №11 (50). – С.12 – 15.
11. Пресняков С. Подойдем к проверке творчески! Аудит как информационная система // Бухгалтер и компьютер. – 2002. – №10 (37). – С.21 – 28.