Анализ финансовой отчетности

Методика формування облікової політики в Пенсійному фонді

Саме на підприємствах у США виникла ідея розробки облікової політики, оскільки державними органами в даній країні облік найменш регулюється. В 1934 р. Конгрес США доручив розробити Комісії з цінних паперів і фондових бірж положення про облікову політику для фірм, що котирують свої цінні папери, з метою забезпечення в практиці бухгалтерського обліку прогнозування. Значно змінює роль бухгалтера в управлінській ієрархії, а також його статус, використання поняття «облікова політика» як на практиці так і у теорії, до того ж це забезпечує визнання ролі бухгалтера і облікових методів при формуванні прибутку підприємства, зазначає відмінності в облікових даних [1, с.220]. Питанням облікової політики на підприємствах присвячено наукові праці Р.А. Алборова, В.П. Астахова, П.С. Безруких, С.А. Ніколаєвої, М.С. Пушкаря, Л.З. Шнейдмана, Ф.Ф. Бутинця, В.В. Сопка та інших вчених. В Україні термін «облікова політика» ввійшов та був закріплений у вживаній термінології наприкінці дев’яностих років, разом з прийнятим у липні 1999 р. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На даний час відсутня однозначність стосовно визначення змісту облікової політики, їй приділяється досить багато уваги в обліковій літературі і на практиці (табл. 1).



Таблиця 1 Визначення терміну «облікова політика»
Таблиця 1 Визначення терміну «облікова політика»


Міжнародний стандарт фінансової звітності 1 «Подання фінансових звітів» визначає облікову політику як обрані підприємством для формування та представлення фінансових звітів певні основи та домовленості, принципи та правила, а також практика. Підприємствам надається право вибору облікової політики, проте її застосування має повністю відповідати усім вимогам конкретного МСБО при формуванні фінансових звітів [16, с.25].
Методи бухгалтерського обліку є реалізацією фундаментальних концепцій на практиці – зазначається у 3-ому та 4-ому параграфі 2-го стандарту прийнятої концептуальної основи на якій ґрунтуються методи бухгалтерського обліку та облікова політика у Великобританії [17, с.171].
Відмінним, від вище зазначених, є визначення терміну «облікова політика» представлене професором В.А. Дерієм. На його думку під обліковою політикою слід розуміти офіційно затверджене на підприємстві надане державою йому право вибору, з урахуванням специфіки діяльності підприємства та чинних правових актів, відповідних методик та форм, техніки ведення бухгалтерського обліку [18, с.10].
Отже, підсумовуючи усі вище зазначені визначення, можна сказати, що облікова політика підприємства – це сукупність варіантів реалізації конкретним підприємством (установою, організацією) методів та процедур бухгалтерського обліку, з метою досягнення ним поставленої мети у фінансово-господарській діяльності, в межах діючого законодавства і базуючись на принципах бухгалтерського обліку.
Питанням побудови облікової політики у Росії на відміну від України присвячене положення бухгалтерського обліку, де чітко сформовані правила та вимоги щодо формування облікової політики.
Однак, з урахуванням невизначеності відносно побудови та висвітлення основних положень облікової політики Міністерством фінансів України було видано Лист від 21.12.2005 р. «Облікова політика підприємства» у якому визначено:
- що саме компетенцією власника підприємства чи органу, який уповноважений управляти державним майном та корпоративними правами держави, є формування облікової політики;
- лише у випадках коли за певними методами оцінки, обліку та процедур нормативно визначено більше одного варіанту доцільним є їх відображення;
- основні питання, що стосуються методів оцінки, які доцільно відобразити при формуванні облікової політики;
- за яких умов передбачається внесення змін до облікової політики [19, с.16].
Згідно даного Листа зміни в обліковій політиці організації здійснюються у таких випадках:
- за умови зміни статутних вимог підприємства;
- при умові зміни вимог органу, до компетенції якого входить державне регулювання методології фінансової звітності та бухгалтерського обліку;
- за умови, якщо запропоновані зміни в обліковій політиці гарантуватимуть більш достовірне відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій та у фінансовій звітності [19, с.16].
Відповідно до п.5 ст.8 Закону № 996 підприємство самостійно визначає облікову політику, тому ефективність її залежить безпосередньо від керівництва.
Варто звернути увагу також і на поділ облікової політики в залежності від рівня її побудови. Так Ф.Ф. Бутинець і Н.М. Малюга зазначають, що в Україні облікова політика формується з урахуванням двох рівнів:
1) макрорівень – це є політика стосовно розвитку бухгалтерського обліку, що визначається державними органами, тобто її формування відбувається у формі прийнятих законодавчих актів, які затверджуються урядовими структурами.
2) мікрорівень – кожним підприємством на основі прийнятих законодавчих актів формується власна облікова політика щодо забезпечення надійності фінансової звітності у вигляді внутрішнього нормативного документу [20].
М.С. Пушкар [21, с.21], А.А. Пилипенко та В.І. Отенко [22, с.132] також виділяють два рівні облікової політики: перший - політика державних органів щодо розвитку обліку та другий - політика конкретного підприємства.
П. Сук зазначає, що формування облікової політики представлено трьома рівнями: міждержавний – формування в межах об’єднання держав принципів і правил функціонування бухгалтерського обліку; державний – впровадження загальних стандартів та правил ведення обліку; облікова політика підприємства – затверджені на підприємстві з урахуванням особливостей його діяльності сукупність прийомів і способів ведення бухгалтерського обліку. Він також визначає, що обов’язковий характер містить облікова політика міждержавного і державного рівнів, оскільки формується на загальних засадах ведення обліку. Власна облікова політика формується на основі вимог першого і другого рівнів з урахуванням діяльності підприємства [23, с.2-3].
Такої ж думки дотримується Т.В. Барановська, виділяючи три рівні формування та застосування облікової політики:
1) міждержавна (регіональна) облікова політика – в рамках геополітичних країн використовується сукупність правил, норм та стандартів для встановлення принципів функціонування бухгалтерського обліку;
2) державна облікова політика – в межах країни через розроблені правила, норми та стандарти визначається сукупність дій стосовно формування загальних принципів функціонування бухгалтерського обліку;
3) облікова політика підприємства – з урахуванням інтересів власників підприємства та особливостей його діяльності формується комплекс методичних процедур та прийомів, способів організації та ведення бухгалтерського обліку [24, с.9].
Слід зазначити, що з урахуванням специфіки діяльності значний вплив на формування змісту облікової політики у бюджетних установах мають ще й такі основні фактори, які виділені професором С.В. Свірко:
- з державного чи місцевого бюджету проводиться фінансове забезпечення відповідної бюджетної установи;
- закріплений рівень розпорядника коштів (головний розпорядник коштів, розпорядник коштів 1-го рівня, розпорядник коштів 2-го рівня) за бюджетною установою;
- специфіка діяльності бюджетної установи, яка визначається галузевою її належністю (охорона здоров’я, освіта, культура, державне управління і т.д.), а також впливає на порядок організації та ведення облікового процесу;
- асортимент та обсяги запасів, що споживаються, а також обсяги здійснюваної бюджетною установою діяльності;
- здійснювані види позабюджетної діяльності та її обсяги [25, с.196].
Облікова політика різних підприємств може суттєво відрізнятися, оскільки при побудові облікової політики враховується ряд факторів, які представлено у табл. 2.

Таблиця 2. Фактори, що впливають на формування облікової політики
Таблиця 2. Фактори, що впливають на формування облікової політики


Для визнання та закріплення облікової політики підприємства формується документальна її форма у вигляді наказу чи положення про облікову політику. Даний документ є розпорядчим та має безпосередній вплив на фінансовий результат господарської діяльності підприємства.

При цьому слід виділити такі основні ознаки, що притаманні наказу (положенню) про облікову політику:
- формується та приймається з дотриманням визначених правил;
- має документальну форму закріплення;
- визначає загальнообов’язкові правила поведінки для визначеного кола осіб;
- містить чітко сформульовані методи оцінки та визначає умови їх реалізації.
На процес формування облікової політики у Пенсійному фонді вагомий вплив справляє бюджетна політика країни, що виявляється через дію таких факторів, як:
1) політичні – виявляються у тому наскільки ефективною є діяльність законодавчо-виконавчої влади; як ефективно організоване управління державою в цілому; чи дотримується в країні внутрішній правопорядок;
2) економічні – політика держави щодо розвитку важливих галузей, що потребують державної підтримки; економічне зростання чи спад виробництва; рівень інфляції;
3) соціальні – рівень життя населення; дотримання взаємозалежності рівня заробітної плати від категорії працівника; рівень споживчого кошика; рівень безробіття.
Слід відмітити, що побудова облікової політики це процес, який має визначену структуру та характеризується розвитком в часі. Процес формування облікової політики можна визначити як циклічну послідовність дій облікових суб’єктів, що направлені на вибір в процесі аналізу альтернативних варіантів щодо тих чи інших об’єктів обліку та прийняття рішення відносно виконання їх. Основні стадії процесу формування облікової політики для Пенсійного фонду можна подати так (рис. 1):

Рис. 1 Стадії процесу формування облікової політики
Рис. 1 Стадії процесу формування облікової політики


Розглянемо детальніше стадії процесу формування облікової політики у Пенсійному фонді:
1) Аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на діяльність органів Пенсійного фонду. Перш за все необхідно зібрати і опрацювати всю необхідну інформацію щодо положення в середині організації та стану основних факторів зовнішнього середовища. Отримані дані обліковці аналізують й порівнюють з прогнозованими (запланованими), що дає змогу виявити наявні проблеми.
2) Визначення варіантів вибору процедур обліку. Для визначення оптимальних варіантів процедур обліку керівництву необхідно визначити показники за якими проводитиметься аналіз альтернативних варіантів і вибір найкращих.
3) Формулювання альтернативних варіантів процедур обліку. Вище керівництво Пенсійного фонду не завжди зможе знайти час для дослідження усіх наявних альтернатив. Саме тому бухгалтер завчасно повинен оцінити можливі оптимальні варіанти з метою уникнення завчасно непридатних альтернативних варіантів вибору процедур обліку, що були визначені на попередній стадії.
Обрані альтернативні варіанти процедур необхідно оцінити, тобто виявити їхні позитивні та негативні сторони та проаналізувати об’єктивно очікувані результати, з метою вибору оптимального варіанту для підприємства.
4) Узгодженість прийнятого рішення. На практиці формування облікової політики відбувається індивідуально, а не колегіально. Розробляє та готує наказ про облікову політику одна людина, затверджує – інша, а виконують – треті люди. Тобто, керівник (власник) затверджує наказ не приймаючи участі в його розробці, оскільки це вважається обов’язком головного бухгалтера, при цьому працівники, які матимуть справу з тими чи іншими положеннями облікової політики – не приймали участь в підготовці та розгляді альтернативних варіантів.
5) Формування та реалізація облікової політики. Вибравши та узгодивши оптимальні варіанти процедур обліку необхідним є їх документальне відображення, тобто формування положення про облікову політику та реалізація його основних положень на практиці.
6) Контроль та оцінка обраної облікової політики. На даній стадії проводиться контроль за виконанням положень облікової політики, здійснюється фактична оцінка отриманих результатів з плановими щодо обраних варіантів. Метою контролю також є своєчасне виявлення неефективних положень або тих, які потребують коригування.
Враховуючи вище викладене слід відмітити, що наказ (положення) про облікову політику є одним із складових елементів організаційно-управлінського процесу, і його можна визначити, як:
1) план для виконання визначених положень (завдань);
2) процес реалізації та виконання положень (завдань);
3) результат виконання плану положень (завдань).
При побудові облікової політики слід враховувати принципи, які сформовані з урахуванням бюджетної політики у сфері пенсійного страхування та на яких ґрунтується бюджетна система Пенсійного фонду:
- єдності бюджетної системи - гарантується дотриманням єдиного порядку формування та виконання бюджету, веденням бухгалтерського обліку та звітності, єдиної правової бази, єдиного регулювання бюджетних відносин;
- збалансованості – відповідності обсягів надходжень на відповідний бюджетний період до бюджету та повноважень на проведення витрат бюджету;
- повноти – відображення всіх надходжень та витрат бюджетів, здійснюваних згідно чинного законодавства у структурі бюджетів;
- обґрунтованості – в основі формування бюджету закладено розрахунки його надходжень і витрат відповідно до нормативно-правових актів та реалістичні макропоказники економічного і соціального розвитку держави;
- цільового використання коштів – порядок використання коштів визначений їх бюджетним призначенням, а тому використовувати кошти на інші цілі заборонено [26].
Враховуючи вище зазначене, в основі побудови облікової політики Пенсійного фонду можна виділити такі принципи:
- плановості – основу фінансової діяльність становлять планові показники, які закладені у побудові «планового» бюджету на відповідний рік з урахуванням показників минулого звітного періоду;
- законності – порядок формування та використання коштів детально визначений нормативно-правовими актами, дотримання яких носить обов’язковий характер;
- інформованості – зміст фінансово-планових документів які носять нормативний характер та звіти про їх виконання підлягають оприлюдненню. Зокрема, підлягає публікації: Постанова про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік; інформація по основних показниках діяльності Пенсійного фонду та щодо виконання бюджету.
- відповідальності – особи відповідальні за формування та використання фінансових ресурсів у випадку бездіяльності несуть відповідальність визначену законодавством.
Пенсійний фонд характеризується відсутністю формуванням власної облікової політики. Це пояснюється тим, що Пенсійний фонд на сьогоднішній день функціонує як центральний орган виконавчої влади і бухгалтерський облік в ньому ведеться як у державних установах, де облікова політика не формується. А у державних установах право на вибір тих чи інших методів обліку відносно обмежений, а в окремих випадках чітко визначений законодавством.
Однак, державні установи не обмежені у виборі організаційних питань побудови обліку, а саме:
1) виборі суб’єкта, що здійснює облік:
- самостійно власником або керівником;
- введенням до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець;
- ведення централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою на договірних засадах.
2) форми організації побудови бухгалтерської служби: централізованої, децентралізованої, змішаної;
3) типу організаційної структури бухгалтерського апарату: лінійна, лінійно-штабна, функціонально-комбінована;
4) форми бухгалтерського обліку: меморіально-ордерної, журнальної, автоматизованої;
5) технології обробки облікової інформації: ручної, із застосуванням комп’ютерної техніки;
6) форми облікових документів: перелік типових уніфікованих, форм документів розроблених організацією самостійно;
7) правил документообігу: затвердження термінів формування та подання документів;
8) порядку проведення інвентаризації: дати проведення їх, хто відповідальний;
9) наявності відокремлених структурних підрозділів;
10) розробці робочого плану рахунків;
11) організації та побудові внутрішнього контролю.
Також необхідно врахувати в даному випадку і те, що відбувається реформування існуючої пенсійної системи, що у свою чергу призводить до зміни форми господарювання існуючого Пенсійного фонду України.
Формуючи облікову політику в Пенсійному фонді необхідно враховувати наступне:
1. У випадку, коли за конкретним питанням законодавчо не визначені процедури і методи ведення бухгалтерського обліку, то при формуванні облікової політики слід розробити відповідні процедури та визначити методи з урахуванням діючих норм законодавства.
2. Обрані процедури і методи встановлюються на визначений період часу. В основному це є звітний рік, тобто на період з 1 січня по 31 грудня включно. Також передбачається послідовність застосовування обраної облікової політики, від одного звітного року до іншого.
3. Визначені процедури і методи бухгалтерського обліку обов’язкові повинні бути документально закріплені у наказі (положенні) про облікову політику.
4. Обрані процедури і методи встановлюються у всіх управліннях органів Пенсійного фонду, незалежно від місця їхнього знаходження. Таким чином, окремі управління Пенсійного фонду України повинні дотримуватись встановленої Пенсійним фондом України облікової політики. Тому відповідним чином оформлений наказ (положення) про облікову політику повинний бути доведений до відома усіх управлінь Пенсійного фонду України в областях вчасно (тобто до початку нового звітного року).
Усі зміни до облікової політики органів Пенсійного фонду повинні вводиться з початком нового року, тобто з 1 січня фінансового року. При цьому всі зміни необхідно затверджувати відповідним розпорядницьким документом.
Однозначності відносно структури Наказу про облікову політику не має. Про це свідчать нижче наведені погляди науковців на його структуру.
Зокрема, професори М.В. Кужельний та В.Г. Лінник виділяють наступні чотири основних розділи у наказі про облікову політику:
1. Загальні положення: форма власності підприємства; організаційно-правова форма підприємства; рівень централізації структурної побудови підприємства; види діяльності (головний та інші); види звичайної, операційної, фінансової та інвестиційної діяльності; чи береться участь у спільній діяльності; процентний склад акціонерів підприємства; середньооблікова кількість працюючих; обсяги діяльності та наявні пільги стосовно оподаткування.
2. Методичні принципи побудови бухгалтерського обліку: формування порядку розподілу прибутку та види резервів, що створюються; визначення методів оцінки та обліку виробничих запасів та порядку обліку транспортно-заготівельних витрат; порядок оцінки нематеріальних активів та визначення строку їхньої служби, обраний варіант нарахування амортизації необоротних активів.
3. Техніка ведення бухгалтерського обліку: визначення форми обліку на підприємстві; розробка робочого плану рахунків та графіку документообігу; зазначення, у разі відсутності стандартних, форм бухгалтерських документів; організація внутрішньогосподарського контролю та обліку; визначення порядку організації та проведення інвентаризації.
4. Організація роботи бухгалтерської служби: визначення порядку призначення та звільнення з посади головного бухгалтера; формування взаємовідносин бухгалтерії з іншими господарськими підрозділами; встановлення відповідальності за організацію бухгалтерського обліку [27, с. 318].
Дещо інший підхід до побудови розділів облікової політики представлений професором Ф.Ф. Бутинцем. Пропонується виокремлювати такі складові наказу:
1. Преамбула - наводяться загальні відомості про підприємство, зокрема його назва і місцезнаходження, організаційно-правова форма; назва органу управління; коротко описується здійснювана основна діяльність і т.д.
2. Організація роботи бухгалтерської служби: зазначається обрана форма організації бухгалтерського обліку, визначаються права та обов’язки головного бухгалтера, а також взаємодія бухгалтерії з іншими підрозділами підприємства.

3. Методика бухгалтерського обліку: обрані методи амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів; порядок оцінки запасів, товарів, незавершеного виробництва і готової продукції; обрані варіанти ведення обліку виробничих витрат; порядок визнання доходів та витрат від реалізації; інші способи, що відповідають вимогам суттєвості та обрані підприємством.
4. Організаційно-технічні аспекти організації обліку: обрана форма ведення бухгалтерського обліку; визначення кількості та дат проведення інвентаризації; розробка робочого плану рахунків; затвердження правил та порядку документообігу і технології обробки облікової інформації та регістрів аналітичного обліку; розробка систем і форм управлінського (внутрішньогосподарського) обліку, звітності і контролю [28, с. 57].
Професор М.С. Пушкар виділяє у Наказі про облікову політику наступні розділи:
Загальні питання: дані про підприємство - дата створення і реєстрації, форма власності, організаційно-правова форма, здійснювані види діяльності, підрозділи виділені на самостійний баланс, чисельність працюючих і т.д.
1. Організація обліку: формування складу та функцій бухгалтерії, визначення структури видів діяльності та форми обліку, забезпечення збереження комерційної таємниці, розробка робочого плану рахунків, формування графіків документообороту, організація управлінського обліку та контролінгу, формування списку матеріально-відповідальних осіб, створення інвентаризаційних комісій та ін.
2. Методологія обліку: визначення принципів контролінгу, фінансового та управлінського обліку, порядок забезпечення збору даних, використання способів та процедур отримання інформації, формування способів обробки даних.
3. Технологія обліку: визначення процесу отримання інформації та методів передачі її користувачам, а також технології перетворення даних на інформацію; порядок використання регістрів аналітичного і синтетичного обліку; методика обліку та розробка робочих інструкцій стосовно об’єктів спостереження.
4. Інші питання: встановлення відповідальності за порушення порядку складання звітності, документів та регістрів обліку; облікову політику та внесення змін до облікової політики; підвищення кваліфікації бухгалтерів та оснащення бухгалтерів технічними засобами обліку; нові методи обліку та наукову організацію праці; порядок використання чистого прибутку, а також збереження комерційної таємниці [10, с. 11].
Більш детальне висвітлення питань в обліковій політиці представлено Суком П.:
1. Загальні положення: встановлені обов’язки керівника і головного бухгалтера стосовно ведення обліку, ціль формування облікової політики.
2. Форма обліку: зазначається обрана підприємством форма обліку.
3. Робочий план рахунків: сформований на основі діючого плану рахунків перелік рахунків, які використовуються підприємством.
4. Графік документообігу: розроблений на підприємстві графік документообігу.
5. План проведення інвентаризації: зазначення переліку та часу проведення планових інвентаризацій.
6. Склад фінансової та статистичної, податкової та оперативної звітності. Зазначення переліку форм, порядку складання, затвердження та представлення звітності.
7. Положення про архів підприємства: визначення порядку формування та ведення на підприємстві архіву документів.
8. Методика ведення обліку – у відповідності до конкретних умов діяльності підприємства визначається: порядок створення резервів на оплату відпусток та по дебіторській заборгованості; мінімальна вартісна межа основних засобів та вибір методу нарахування амортизації; вибір оцінки вибуття запасів та спосіб обліку і розподілу загальновиробничих витрат; та інші особливості методики ведення обліку [23, с. 3].
Деталізований перелік щодо виділення складових розділів наказу про облікову політику пропонується професорами В.В. Сопком та В.П. Завгороднім:
1. Наведення загальних про підприємство відомостей.
2. Визначений порядок організації роботи бухгалтерської служби та обрана підприємством форма організації обліку.
3. Тривалість операційного періоду зазначених видів діяльності, які підлягають обліковуванню.
4. Сформований робочий план рахунків.
5. Порядок організації обліку пасивів, а саме основні аспекти організація обліку власного та позичкового капіталу; суспільного капіталу, тобто обліку податків та зборів.
6. Порядок організації обліку активів підприємства, зокрема організаційні основи обліку предметів та засобів праці, нематеріальних активів, грошових коштів та їх еквівалентів, розрахункових операцій, організація за видами діяльності затрат, доходів та результатів діяльності, орендних відносин.
7. Визначення організаційних аспектів виконання бухгалтерської роботи іншими підрозділами підприємства (небухгалтерськими службами).
8. Порядок організації проведення інвентаризації.
9. Порядок організація роботи стосовно складання звітності [13, с. 387].
Р.Т. Джогою, Л.М. Сінельник, М.В. Дунаєвою пропонується наступний зміст облікової політики саме для бюджетних установ:
1. За рахунок яких джерел покриваються видатки – доходів спеціального чи загального фонду.
2. Визначений через органи Державного казначейства України порядок отримання асигнувань.
3. Відповідно повний облік доходів на основі принципу нарахування.
4. Сформований за кодами економічної класифікації (КЕК) та кодами функціональної класифікації (КФК) метод обліку видатків.
5. Визначений раз на рік прямолінійний порядок нарахування амортизації необоротних активів.
6. Обраний метод оцінки вибуття запасів (за балансовою вартістю або середньозваженою собівартістю).
7. Передбачений, раз наприкінці року, порядок визначення результатів виконання кошторису [27, с.35].
Узагальнивши вище зазначені підходи до структури наказу (положення) облікової політики пропонується виділити в положенні облікової політики Пенсійного фонду такі розділи:
Розділ 1. Загальні положення. У даному розділі необхідно:
1) визначити відповідно до яких нормативних актів здійснюють свою діяльність органи Пенсійного фонду;
2) зазначити якими нормативними документами регулюється діяльність органів Пенсійного фонду. Умовно розділяємо дані документи на 3 групи:
- документи які носять загальний характер і використовуються усіма суб’єктами господарювання;
- типові методичні положення прийняті міністерствами і відомствами України стосовно формування бюджету надходжень і видатків державних установ;
- спеціалізовані документи, що регулюють окремі питання діяльності органів Пенсійного фонду;
3) зазначити підвідомчі управління органів Пенсійного фонду відповідно до їх ієрархічної структури. На базі Пенсійного фонду України організовані головні управління (до складу яких входять управління Пенсійного фонду в містах і районах), виділені на окремий баланс, що мають власний розрахунковий рахунок, володіють правами юридичної особи.
Розділ 2. Організація бухгалтерського обліку. У даному розділі зазначається:
1) на основі яких законодавчих актів організований облік у органах Пенсійного фонду;
2) структура відділу, що здійснює ведення обліку та документи у яких відображено обов’язки даного відділу;
3) в обліку органів Пенсійного фонду використовується два плани рахунків, тому важливо відзначити їх порядок використання та сформувати у відповідності до потреби робочий план рахунків;
4) перелік первинних документів та регістрів, що використовується. Складені первинні документи та регістри мають відповідати встановленій формі. У разі відсутності типової форми розробляється і формується альбом не уніфікованих форм документів, що є досить важливим в обліковому процесі.
При прийнятті бухгалтерських первинних документів слід пам’ятати про обов’язковість перекладу на українську мову складених документів на інших мовах. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88;
5) визначенні законодавством форми звітності та порядок їх заповнення, а також визначення термінів представлення звітності. Управління Пенсійного фонду, звичайно, самостійно ведуть бухгалтерський облік і складають звітність по встановлених формах, що потім поєднується з балансом головного управління і подається до Пенсійного фонду України. Обсяги, форми і терміни представлення бухгалтерської звітності нормативно встановлені. Для запобігання подання звітності в останній день раціонально в обліковій політиці затвердити внутрішній план представлення звітності (за декілька днів до граничного терміну представлення) та відповідальних за це осіб.
6) право підпису первинних документів надається особам, перелік яких затверджує начальник управління. Дане право підпису визначається у формі наказу або іншого розпорядчого документу. Тому в положенні про облікову політику рекомендується затвердити перелік посадових осіб управління, яким делегується право підпису, із зазначенням зразків підпису;
7) представлені форми документів внутрішньої звітності управління Пенсійного фонду. Дані форми звітності є джерелом додаткової інформації. Такі форми звітності існують в Пенсійному фонді України та його управліннях, то використовувані зразки необхідно привести як додаток до даного наказу про облікову політику;
8) порядок зберігання бухгалтерської документації в управліннях Пенсійного фонду;
9) графік та порядок проведення інвентаризації у відповідності до Інструкція № 90 від 30.10.1998 р.
Розділ 3. Методологічні основи бухгалтерського обліку. Зазначається:
1) визначення у відповідності до законодавства порядку та джерел формування коштів управління Пенсійного фонду;
2) визначення у відповідності до законодавства порядку та джерел використання коштів управліннями Пенсійного фонду;
3) якими нормативними актами регулюється порядок ведення обліку необоротних активів, запасів, доходів та видатків, оплати праці.
Розділ 4. Відповідальність осіб за організацію бухгалтерського обліку. Зазначається хто і за які пункти даного положення про облікову політику несе відповідальність (обов’язково із зазначенням посади та прізвища відповідальної особи).
Розроблена Пенсійним фондом облікова політика буде внутрішнім нормативним документом, що регулює основні питання формування облікового процесу та поєднує цілу низку законодавчих актів.
Вважаємо, що запропоноване Положення про облікову політику буде слугувати саме тим внутрішнім документом у якому відображено усі основні питання щодо побудови облікового процесу.
Отже, важливість формування облікової політики навіть у державних установах полягає в тому, що інформація, яка відображається в наказі чи положенні про облікову політику є саме тим головним інструментом щодо ведення бухгалтерського обліку всередині організації, а також важливим внутрішнім збірником законів і правил ведення облікового процесу організацією.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бутинець Ф.Ф. Історія бухгалтерського обліку: В 2-х частинах. Ч. І: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / 2-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2001. – 512 с.
2. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 01.07.1999 р. № 996-XIV // Збірник систематизованого законодавства. – 2007. – Вип.1. – С. 6 – 10.
3. Положение по бухгалтерскому учету «Учетная политика организации» № 1/98. Утверждено Приказом Министерства финансов Российской Федерации от 9 декабря 1998 г. № 60 н. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user= o1&find=1&typ=1.
4. Безруких П.С. Бухгалтерский учет. – 2-е изд., перераб. – М.: Бухгалтерский учет, 1996. – 576 с.
5. Астахов В.П. Теория бухгалтерского учета. – М.: Экспертное бюро, 1997. – 351 с.
6. Купер М. И. Бухгалтерский учет: основы теории. Учебное пособие. – М.: Экспертное бюро, 1997. – 496 с.
7. Бакаев А.С., Шнейдман Л.З. Учетная политика предприятия. – 2-е изд., перераб. – М.: Бухгалтерский учет, 1995. – 112 с.
8. Николаева С. А. Учетная политика организации. – М.: «Аналитика пресс», 1998. – 196 с.
9. Алборов Р. А. Выбор учетной политики предриятия. Принципы и практические рекомендации. – М.: АО «ДИС», 1995. – 80 с.
10. Пушкар М.С. Облікова політика і звітність. Навч. посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2003. – 141 с.
11. Свірко С.В. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 380 с.
12. Організація бухгалтерського обліку. Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів / За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. – 3-є вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2002. – 592 с.
13. Сопко В.В., Завгородній В.П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. – К.: КНЕУ, 2004. – 412 с.
14. Ловінська Л.Г., Стефанюк І.Б. Організація бухгалтерського обліку та фінансового контролю в сучасних умовах господарювання в Україні: Монографія. – К., 2006. – 237 с.
15. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К.: КНЕУ, 2001. – 334 с.
16. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. – К.: Лібра, 2001. – 840 с.
17. Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». – Житомир: ПП «Рута», 2002. – 544 с.
18. Дерій В.А. Організація бухгалтерського обліку в підприємстві: Курс лекцій. – 2-е вид., виправл. і доповн. – Тернопіль: Джура, 2004. – 92 с.
19. Облікова політика підприємства. Лист Міністерства фінансів України від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793 // Бухгалтерія. – 2006. – №7. – С. 16.
20. Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. спец. 7.050106 «Облік і аудит» / За ред. Ф.Ф. Бутинця; 3-тє вид., перероб. і доп. – Житомир: ПП «Рута», 2001. – 512 с.
21. Пушкар М.С. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерського обліку в Україні (теоретико-методологічні аспекти): Автореф. дис. …д-ра екон. наук: 08.06.04 / Тернопільська академія народного господарства. – Тернопіль, 2000. – 31 с.
22. Пилипенко А.А., Отенко В.І. Організація обліку і контролю: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. – Харків: ВД «Інжек», 2005. – 423 с.
23. Сук П. Облікова політика підприємства // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2005. – № 1 (130). – с. 2-4.
24. Барановська Т.В. Облікова політика підприємств в Україні: теорія і практика: Автореф. дис. …канд. екон. наук: 08.06.04 / Національний аграрний університет. – К., 2005. – 25 с.
25. Свірко С.В. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: методологія та організація: Монографія. – К.: КНЕУ, 2006. – 244 с.
26. Порядок складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 03.03.2003 р. № 5-2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=o1&find=1&typ=1.
27. Джога Р.Т., Сінельник Л.М., Дунаєва М.В. Облік у бюджетних установах: Підручник / За ред. Р.Т. Джоги. – К.: КНЕУ, 2006. – 480 с.
28. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. від 14 січня 1998 року № 16\98-ВР // Збірник систематизованого законодавства. – 2004. – Вип.8. – С. 7 – 13.