Анализ финансовой отчетности

Концептуальні основи бухгалтерського відображення інтелектуального капіталу

Враховуючи протиріччя в завданнях бухгалтерського обліку, що продиктовані різними цілями існування підприємства в умовах різних економічних систем (X- й Y- економік) та відмінними підходами до регулювання бухгалтерського обліку, нами запропоновано дві концепції обліку інтелектуальних активів підприємства в умовах України (рис. 1).

Рис. 1. Концепції бухгалтерського обліку інтелектуальних активів
Рис. 1. Концепції бухгалтерського обліку інтелектуальних активів


Розглянемо методичні особливості відображення інтелектуальних активів в бухгалтерському обліку підприємств в розрізі сформованих концепцій. Вартісна концепція. Згідно цієї концепції в бухгалтерському обліку необхідно відображати всі складові інтелектуального капіталу – організаційні, людські, клієнтські активи. Основна мета відображення в обліку інтелектуального капіталу – орієнтація на зростання вартості підприємства, оскільки інтелектуальний капітал є основним фактор створення вартості за сучасних умов. Застосування даної концепції доцільне тоді, коли облікова методологія орієнтована на ринок капіталу, на надання інформації, що характеризує створення вартості підприємства. Основним користувачем облікової інформації, що надається у формі фінансової звітності, виступають суб’єкти ринку капіталу – інвестори. Відповідно, основним завданням бухгалтерського обліку є надання інформації про економічну ефективність господарюючих суб’єктів, що забезпечує перерозподіл виробничих сил між найприбутковішими і збитковими галузями національної економіки. Обліковуючи інтелектуальний капітал, підприємство намагається усунути інформаційний вакуум відносно розриву між ринковою та обліковою (книжною) вартістю підприємства, надати інформацію про інтелектуальний капітал, що виступає основним фактором підвищення вартості підприємства, що робить звітність більш прозорою та точною.
Нами виділено наступні шляхи, як відображення в бухгалтерському обліку всіх складових інтелектуального капіталу, навіть тих, що не є власністю підприємства, впливає на ринкову вартість підприємства:
1. Через ефективність фондового ринку, за класичною концепцією, розробленою неоінституціоналістами. Основні положення гіпотези ефективності ринку (EMH), сформульована Ю. Фама. Відповідно до неї зростання ринкової вартості підприємства залежить від оголошення результатів діяльності компанії, оголошення розміру прибутку, майбутніх дивідендів.
Вплив відображення в бухгалтерському обліку інтелектуального капіталу на вартість акцій прослідковується через політику капіталізації активів.
За існуючих методологічних принципів бухгалтерського обліку витрати на НДДКР необхідно відносити на поточні витрати, але на відміну від різних платежів, майбутні доходи від використання інтелектуальних активів у зв’язку з виникненням синергетичних ефектів є достатньо значними. Внаслідок віднесення таких витрат до поточних, враховуючи гіпотезу, сформульовану Ю. Фама, відбувається зниження ринкової вартості підприємства, тому такі дослідження або відкладаються на невизначений строк, а іноді навіть зупиняються.
Відносячи подібні витрати до складу інтелектуальних активів підприємства, за рахунок нарахування амортизації і його періодичного списання на витрати нівелюється значний вплив коливань ринкової вартості підприємства. Порядок впливу капіталізації інтелектуальних активів наведено на рис. 2.

Рис. 2. Алгоритм впливу капіталізації інтелектуальних активів на ринкову вартість підприємства
Рис. 2. Алгоритм впливу капіталізації інтелектуальних активів на ринкову вартість підприємства


Саме тому проф. А. Апчерч пише, що найголовнішим питанням, з яким зустрічається представник управлінського обліку, є питання визнання про капіталізацію чи некапіталізацію тих чи інших витрат. Капіталізувати те, що передбачають нормативні документи, тобто понесені затрати та включати до складу активів, чи не капіталізувати, тобто відносити затрати до складу витрат поточного звітного періоду. Такий підхід зрозумілий для цілей податкового обліку, а також для цілей біржового котирування акцій (4 завдання бухгалтерського обліку, притаманне країнам з ринковою економікою – С.Л.), але зовсім неприйнятне для цілей управлінського обліку [1, с. 944].
Особливо це стосується витрат, пов’язаних зі створенням інтелектуального капіталу. Полеміки про те, що інформаційно-інтелектуальний потенціал повинен бути оцінений і відображеним в обліку ведуться вже досить давно [2, с. 66].
Проблема некапіталізованості активів у методології обліку, на думку багатьох фахівців, – основна недостатність сучасної облікової системи [3, c. 5]. В обліку, капіталізуючи свої затрати, ми відкладаємо нарахування витрат на майбутнє, через амортизацію активів понижуємо затрати на етапах, що слідують за періодом, коли були понесені фактичні грошові витрати, тобто збільшуємо прибуток звітного періоду, а відповідно через ефективність ринку впливаємо на збільшення вартості підприємства. Тому проф. Я.В. Соколов і проф. І.А. Смірнова [1, с. 945] зазначають, що в управлінському обліку, що капіталізувати, а що некапіталізувати повинен вирішувати не бухгалтер, а менеджер, і приймаючи те чи інше рішення, він тим самим визначає фінансовий результат. У менеджера повинна бути своя фінансова політика, відмінна від облікової та податкової.
Відмінності, які виникають із-за несхожості в політиці капіталізації активів на думку К. Ферріса та Б. Пешеро [4, с. 186] можна об’єднати в дві групи:
1 Відмінності в правилах обліку під час придбання активів (включаються рішення про капіталізацію витрат на дослідження та розробку, маркетингових витрат та процентних виплат, пов’язаних з власним виробництвом активів).
2 Відмінності в правилах обліку в наступні після придбання періоди (включає рішення відносно амортизації капіталізованих нематеріальних активів, таких як торгові марки, гудвіл).
Вплив відображених в бухгалтерському обліку інтелектуальних активів (капіталізації витрат) на ринкову вартість підприємства ілюструє приклад з Seattle FilmWorks, що знаходилась в рейтингу “200 найкращих компаній малого бізнесу”. Вартість цінних паперів цієї організації зросла з 3 дол. на акцію у 1992 р. до 22 дол. в 1997, причиною чого була геніальна маркетингова стратегія компанії.
Аналіз фінансової звітності компанії за 1997 р. показав, що Seattle FilmWorks капіталізувала витрати, пов’язані з прямою доставкою потенційним клієнтам, а потім амортизувала їх протягом трьох років замість негайного списання після надання послуг. Хоча методика обліку маркетингових витрат компанією не була абсолютним порушенням GAAP, більшість аналітиків погоджувалися з тим, що такий спосіб визнання витрат був вкрай агресивним. Практика бухгалтерського обліку в компанії базувалась на припущенні того, що клієнти продовжать працювати протягом ряду років, і це було основною проблемою. Оскільки поведінка клієнтів непередбачена, більшість аналітиків надають перевагу списанню таких затрат на витрати, а не капіталізувати їх [4, с. 167.
Річний звіт FilmWorks показав, що більше 13,8 мільйона доларів маркетингових затрат були капіталізовані з внесенням відповідних записів в балансовий звіт, що склало більше 27% сумарних активів компанії. Якщо б компанія у 1997 р. віднесла на витрати 17,3 млн. Маркетингових затрат, прибуток на одну акцію складав би всього 0,48 дол. замість відображених в звіті 0,57. При коефіцієнті Ціна/Прибуток, що дорівнював 47, акції FilmWorks були переоцінені більше ніж на 4 долл. (чи 20%) за одну акцію [4, с. 167-168.
Таким чином, відображення інтелектуального капіталу в бухгалтерському обліку підприємства як нематеріальних активів, що частково переносять свою вартість на новостворений продукт, шляхом збільшення прибутку в звітному періоді, забезпечує зростання ринкової вартості підприємства на основі положень, що закладені в гіпотезу ефективності ринку.
2. Звіти про інтелектуальний капітал (інформація, яка надходить з системи бухгалтерського обліку). Для управління нематеріальними активами підприємства, та надання інформації зовнішнім користувачам про їх стан на підприємстві в практиці західноєвропейських підприємств використовують Звіти про інтелектуальний капітал. Цілі використання Звіту про інтелектуальний капітал наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Цілі використання Звіту про інтелектуальний капітал
Таблиця 1. Цілі використання Звіту про інтелектуальний капітал


Залежно від того, яке з розглянутих вище завдань передбачає публікація Звіту про інтелектуальний капітал, доцільним є виділення його наступних видів: 1) детальний звіт, що готується для внутрішніх потреб; 2) скорочений звіт, в якому відсутня інформація, що не підлягає оприлюдненню.
Звіт про інтелектуальний капітал дозволяє отримати необхідну інформацію для управління, проведення аналізу й оцінки нематеріальних активів, що дозволяє прийняти рішення, куди вкласти гроші, щоб забезпечити ефективність їх використання в майбутньому та отримання стійкого прибутку. Зовнішнім користувачів Звіт надає можливість визначити, яку роль інтелектуальний капітал відіграє в генеруванні їх прибутку, зростанні вартості.
3. Патентна статистика дозволяє прослідкувати взаємозалежність між сформованим патентним портфелем підприємства та його ринковою вартістю.
Використовувати патентну статистику в економічних дослідженнях намагались багато авторів, але результатів, які б підтверджували якісь тенденції або закономірності не досягало. Однак О.М. Козирєв, В.Л. Макаров, Б. Лев відокремлюють дослідження Ц. Гріліхеса, який опублікував свою найвідомішу працю “Патентна статистика, як економічний індикатор: дослідження” у 1990 р.
Результатом його досліджень є виявлення майже лінійної залежності між кількістю патентів, що належать корпорації, та її “невідчутним капіталом”. Під цим поняттям розумілась різниця між ринковою капіталізацією підприємства та відновлюваною вартістю його матеріальних активів з врахуванням ефекту діючого підприємства. Згідно запропонованої класифікації капіталу “невідчутний капітал” буде дорівнювати сумі інтелектуального капіталу та іншого невідчутного капіталу, що дозволяє нам використовувати результати дослідження Ц. Гріліхеса для пояснення впливу на ринкову вартість, оскільки інший невідчутний капітал займає незначну частку у порівнянні з інтелектуальним капіталом.
Тобто, кількість наявних у корпорації патентів виступає ефективним показником наявності інтелектуального капіталу, зокрема тієї його частини, яка не знайшла облікового відображення, і називається маркетологами брендом. Підтвердженням цього є кількість патентів, що мають компанії, вартість бренду яких займають перші рядки в дослідженнях компанії “Interbrand”.
Необхідно враховувати й те, що для дослідження використовувались дані підприємств у 80-ті роки, а за останні роки вплив інтелектуальних активів на зростання вартості підприємства набагато зріс, тому можна припустити, що майже лінійна залежність перетворилась на лінійну залежність.
4. Кодифікація знань. Розвиток нової економіки зумовлює зміну існуючої парадигми менеджменту, передовсім, це пов’язано з важливістю знань в сучасних умовах для потреб управління. Особливої актуальності набуває впровадження систем управління знаннями (Knowledge management), що забезпечує отримання багатьох переваг.
Забезпечення контролю над знаннями, які за умов їх кодифікації, ідентифікації можна перетворити на інтелектуальний капітал підприємства, забезпечують зростання ринкової вартості підприємства. Як пише К. Бурманн [5], чим краще підприємство кодифікує знання своїх працівників і трансферує його по своїх підрозділах, тим більшими є пов’язані з цим переваги в ефективності та оперативності, а відповідно й вищою є ринкова вартість підприємства. Ринкова вартість підприємства зростає, якщо воно добре контролює процеси абстракції та абсорбції знань.
Порядок впливу кодифікації знання працівників на зростання ринкової вартості наведено на рис. 3.

Рис. 3. Алгоритм впливу кодифікації знання працівників на ринкову вартість підприємства
Рис. 3. Алгоритм впливу кодифікації знання працівників на ринкову вартість підприємства


Таким чином, за умов, якщо підприємство добре кодифікує знання своїх працівників та передає (трансферує) по структурних підрозділах, забезпечуючи управління інтелектуальним капіталом, зростають переваги в оперативності та ефективності, що забезпечує підвищення ринкової вартості підприємства.
5. Необхідність користувачам ринку інформації про інтелектуальний капітал, також нефінансового характеру, що забезпечує прозорість формування вартості компанією перед акціонерами. Інтелектуальний капітал в умовах нової економіки виступає основним фактором зростання вартості підприємства на ринку капіталу. Чинна облікова система не забезпечує користувачів інформацією про інтелектуальний капітал, а відповідно, відсутні необхідні підстави для прийняття таких рішень з боку інвесторів, які б враховували реальний стан підприємства, тенденції зміни його ринкової вартості.
Тому інтелектуальні активи повинні знайти місце в системі бухгалтерського обліку, забезпечити управління такою інформацією, яка б відображала економічну дійсність. Подібна ситуація спостерігалась в кінці ХІХ на початку ХХ ст., з розвитком індустріального масового виробництва, що спрямовувалось на створення додаткової вартості. Розвиток виробництва потребував більш складного бухгалтерського обліку вартості, що не могли забезпечити існуючі на той час методи його ведення, для забезпечення керівників інформацією для управління, оптимізації створення вартості в існуючих конкурентних умовах.
Саме тому, як пише проф. Ф.Ф. Бутинець та інші [6, с. 14], на підставі розробки методів нормування праці (система Ф. Тейлора) було посилено контрольну функцію обліку через застосування системи калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень. Внаслідок нових підходів до управління вартістю виникають перші висловлювання про необхідність формування нової інформаційної системи про витрати підприємства [6, с. 16]. Розвиток економіки на початку ХХ ст. викликав суперечки серед вчених навколо методів обліку витрат і калькулювання. В цей час виникали спроби введення в калькуляцію методів “нормальної звітності” (Е.Е. Фельдгаузен), що отримали подальшого розвитку в “стандарт-кості” і нормативному обліку. Предметом полеміки вчених також були напівфабрикатний варіант обліку, послідовними прихильниками якого були А.З. Попов, Є.Є. Сіверс [7, с. 25-26].
Проф. В. Іноземцев пише з цього приводу: “Індустріальна епоха, що змінила аграрну, стала для людства гігантським кроком вперед: вперше виник значний сектор суспільного виробництва, в якому склались відносно незалежні від сил природи співвідношення між затратами праці та його результатами; залучення до процесу масового матеріального виробництва всезростаючого обсягу сировинних ресурсів, енергії і робочої сили призводило до пропорційного зростання суспільного багатства. Сьогодні набирає обертів процес, що розвивається в іншому напрямі: використання знань (інтелектуального капіталу, оскільки він, на відміну від знань, інтелектуального потенціалу забезпечує отримання прибутку – С.Л.) примножує результати набагато ефективніше, ніж застосування іншого виробничого фактора і, як сили природи в до індустріальну епоху, вони (знання) знаходяться поза контролем суспільства в цілому” [8, с. 4].
Тому в сучасних умовах, коли економічна система зазнає значних змін, як і на початку ХХ ст., необхідно включати в систему бухгалтерського обліку інтелектуальний капітал. Це дозволить підняти управління на новий якісний рівень, що забезпечуватиме управління основними факторами, які передбачають збереження і створення вартості, необхідний контроль використання інтелектуального капіталу як на рівні підприємства, так і суспільства в цілому.
Дослідження працівників компанії “PriceWaterhouseCoopers” [9] показали, що традиційні методи ринкової оцінки акцій, які базуються головним чином на виручці компаній та інших даних за попередні періоди, не можуть самі по собі виступати ефективних вимірником вартості компанії в умовах економіки, де багато залежить від інтелектуального капіталу. Тому систему корпоративної звітності необхідно привести у відповідність до вимог ХХI ст.
На другому аспекті проблеми ігнорування обліковою методологією інтелектуального капіталу наголошують Д. Андріссен, Р. Тіссен [10, с. 237-238]. Він полягає в тому, що за існуючої методики бухгалтерського обліку інтелектуального капіталу практично неможливо розрахувати показник доходності інвестицій (ROI), який використовується для визначення економічного прибутку (EV), на основі якого розраховується економічна вартість компанії. За існуючих правил значення ROI може бути набагато завищеним або заниженим.
Подібні тенденції в розвитку бухгалтерського обліку враховує концепція ValueReporting, однак, на нашу думку, вона не усуває існуючих проблем обліку інтелектуального капіталу, а зумовлює виділення окремої системи, що забезпечувати зовнішніх користувачів інформацією про фактори зростання вартості, в тому числі і про інтелектуальний капітал.
Застосування вартісної концепції, з врахуванням теорії інтелектуального капіталу, для забезпечення користувачів інформацією про інтелектуальні активи передбачає наступні зміни в Плані рахунків бухгалтерського обліку (табл. 2.).

Таблиця 2.Необхідні зміни в плані рахунків бухгалтерського обліку відносно інтелектуального капіталу при застосуванні вартісної концепції
Таблиця 2.Необхідні зміни в плані рахунків бухгалтерського обліку відносно інтелектуального капіталу при застосуванні вартісної концепції


Потрібно відокремити інтелектуальні активи від подібних активів невідчутної природи (інших невідчутних активів), а у їх складі виділити субрахунки за вищезапропонованою класифікацією.
Майнова концепція. Мета застосування майнової концепції відображення в обліку інтелектуального капіталу – забезпечення необхідної інформацією про інтелектуальний капітал для внутрішніх та зовнішніх користувачів. Основою її є те, що в бухгалтерському обліку повинна знайти відображення лише та частина інтелектуального капіталу, що є власністю підприємства, тобто ОПІВ. Вони повинні відображатись на балансі підприємств а інформація про них з системи бухгалтерського обліку надаватиметься користувачам.
Однак для управління необхідна інформація про всі його складові, оскільки вони також забезпечують ефективність діяльності підприємства за сучасних умов. Для вирішення цієї проблеми нами запропоновано два шляхи: 1) відображати інтелектуальні активи, що не є ОПІВ, в позабалансовому обліку, що забезпечить в умовах комп’ютеризації облікового процесу надання необхідної інформації для потреб управління; 2) використовувати існуючі моделі, системи, що забезпечують управління інтелектуальним капіталом підприємства, навіть без використання грошового вимірника. На рис. 4. наведено модель надання інформації про інтелектуальний капітал підприємства в основу якої покладено майнову приналежність об’єкта.

Рис. 4. Модель надання фінансової та нефінансової інформації про інтелектуальний капітал підприємства
Рис. 4. Модель надання фінансової та нефінансової інформації про інтелектуальний капітал підприємства


Наведена модель допомагає відокремити ті складові інтелектуального капіталу, які впливають на фінансові результати підприємства, і ті, вплив яких, із-за неможливості їх трактування як майна згідно чинної облікової методології нівелюється.
Вибираючи один з запропонованих варіантів, що реалізовані в комп’ютерному середовищі, необхідно враховувати принцип економічної доцільності. Впровадження окремої моделі, що забезпечуватиме облік інтелектуального капіталу, є досить коштовним, оскільки передбачає значні витрати на придбання, налагодження ефективного функціонування системи, навчання працівників тощо.
Застосування майнової концепції, що передбачає застосування теорії інтелектуального капіталу для забезпечення користувачів інформацією про інтелектуальні активи підприємства передбачає наступні зміни в чинному Плані рахунків бухгалтерського обліку (табл. 3.).

Таблиця 3. Необхідні зміни в Плані рахунків бухгалтерського обліку відносно інтелектуального капіталу при застосуванні майнової концепції
Таблиця 3. Необхідні зміни в Плані рахунків бухгалтерського обліку відносно інтелектуального капіталу при застосуванні майнової концепції


Вищенаведені зміни до діючого Плану рахунків та до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій в частині рахунку 12 “Нематеріальні активи” були запропоновані для розгляду до Управління методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Апчерч А. Управленческий учет: принципы и практика: Пер. с англ./ Под ред. Я.В. Соколова, И.А. Смирновой. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 952 с.
2. Яремко І.Й. Інформаційно-інтелектуальний потенціал: проблематика евальвації і верифікації // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу ’2004”. – 2004. – С. 64-66.
3. Яремко І.Й. Економічні категорії в методології обліку: Монографія. – Львів: Каменяр, 2002. – 192 с.
4. Феррис К., Пешеро Б.П. Оценка стоимости компании: как избежать ошибок при приобретении.: Пер. с англ. – М.: Издательский дом “Вильямс”, 2003. – 256 с.
5. Бурманн К. Нематериальные организационные способности как компонент стоимости предприятия // Управление предприятием. – 2003. – № 3 http://intellectualcapital.report.ru/_5FolderID_2428_.html
6. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів / Ф.Ф. Бутинець, Т.В. Давидюк, З.Ф. Канурна, Н.М. Малюга, Л.В. Чижевська; За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. – 3-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2005. – 480 с.
7. Бойко С.В. Генезис калькуляції // Вісник ЖІТІ. Економічні науки. – 2001. – № 17. – С. 22-27.
8. Иноземцев В. Парадоксы постиндустриальной экономики (инвестиции, производительность и хозяйственный рост в 90-е годы) // Мировая экономика и международные отношения. – 2000. – № 3. – С. 3-11.
9. PricewaterhouseCoopers определила факторы влияющие на решения инвесторов // http://www.rambler.ru/db/news/msg.html?mid=1485964&s=5
10. Андриссен Д., Тиссен Р. Невесомое богатство: определите стоимость вашей компании в экономике нематериальных активов. – М.: Олимп-Бизнес. – 2004. – 304 с.
11. Козырев А.Н., Макаров В.Л. Оценка стоимости нематериальных активов и интеллектуальной собственности. – М.: РИЦ ГШ ВС РФ, 2003. – 368 с.
12. Mouritsen J., Bukh P.N., Marr B. Reporting on intellectual capital: why, what and how // Measuring business excellence. – 2004. – Vol. 8. No 1. – P. 46-54.
13. A guideline for intellectual capital statements – a key to knowledge management. – Copenhagen, 2000, Danish Agency for Trade and Industry. – 112 p.
14. Zambon S. Accounting, Intangibles and Intellectual Capital: an overview of the issues and some considerations // Accounting, Audit, and Financial Analysis in the New Economy. First report. – 2002. – P. 1-39.