Анализ финансовой отчетности

Перевірки дотримання прав споживачів: хто, коли і як

Якщо йдеться про перевірки, на думку відразу спадає податкова, Пенсійний фонд, пожежники і так далі. Справді, їх знають усі. А тим часом існує низка держорганів, які хоч і поступаються переліченим за популярністю, проте наділені широкими повноваженнями, у тому числі й у сфері контролю. До розряду таких відносять органи із захисту прав споживачів. І ми просто не можемо не приділити їм особливої уваги. Хто стоїть на сторожі прав споживачів Відразу скажемо, що таких органів багато. Наприклад,міліція вправі вилучати у громадян і посадових осіб предмети і речі, обмежені в обігу. Словом, той чи інший орган може бути наділений певними повноваженнями, які торкаються прав споживачів у рамках своєї ж компетенції, окресленої законодавством. Але, зрозуміло, є і спеціальні органи у цій сфері, які нам найбільш цікаві. Звернемося до нещодавно оновленого Закону про ЗП. У його ст. 26 говориться: спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі контролюють дотримання законодавства про захист прав споживачів. Що ж це за спеціально уповноважений орган? Пояснює п. 1 Положення № 225: Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі — Держспоживстандарт) — спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Отже, з головним спецорганом ми розібралися. Тепер ознайомимося з його правами, тому що їх реалізація відображається насамперед на суб'єктах господарської діяльності (далі — СГД), що виконують роботи, надають послуги та/або виробляють товари, а потім — на споживачах.

Усе, що дозволене Держспоживстандарту, визначено у тій самій ст. 26 Закону про ЗП і в п. 4 Положення № 225. Держспоживстандарт і його територіальні органи (далі - органи Держспоживстандарту) вправі:
— перевіряти у СГД сфери торгівлі та послуг, у т. ч. ресторанного господарства, якість продукції, дотримання
вимог з безпеки продукції, правил торгівлі та надання послуг;
— безперешкодно відвідувати й обстежувати, відповідно до законодавства, будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення СГД сфери торгівлі та послуг (ресторанного господарства);
— давати СГД обов'язкові для виконання приписи про припинення порушення прав споживачів;
— відбирати у СГД сфери торгівлі та послуг (ресторанного господарства) зразки товарів, сировини, матеріалів,
напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або для незалежної експертизи;
— проводити контрольні перевірки правильності розрахунків зі споживачами за реалізовану продукцію;
— отримувати безоплатно від СГД, що перевіряються,копії документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва продукції;
— припиняти відвантаження і реалізацію товарів, які не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення СГД виявлених недоліків;
— забороняти СГД реалізацію продукції (на яку немає необхідних документів або яка ввезена в Україну без документів, що підтверджують її якість, або яка фальсифікована чи з минулим строком придатності (або строк придатності не зазначений, зазначений з порушенням), або не має сертифікатів відповідності);
— опломбовувати виробничі, складські, торговельні та інші приміщення СГД сфери торгівлі і послуг (ресторанного господарства), а також несправні засоби вимірювальної техніки (з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним тавром або без нього, або з тавром, строк дії якого минув);
— приймати рішення про припинення діяльності СГД сфери торгівлі і послуг (ресторанного господарства), реалізації і виробництва продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів; або рішення про тимчасове припинення їх діяльності, а також діяльності складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності, якщо вони систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі і надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів;
— у межах своєї компетенції контролювати дотримання законодавства про рекламу (захист споживачів від порушень рекламодавцями, виробниками і розповсюджувачами законодавства про рекламу);
— накладати адмінстягнення;
— накладати на СГД сфери торгівлі і послуг (ресторанного господарства) стягнення, передбачені ст. 23 Закону
про ЗП;
— подавати до суду позови про захист прав споживачів;
— передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки злочину, органам дізнання або досудового слідства.

Що ж, ви переконалися, що права органів Держспоживстандарту не назвеш обмеженими. До речі, майже всі вони продубльовані і в п. 6 Положення № 169. Дуже важливо знати, що втілити в життя багато з перелічених прав можливо тільки за допомогою цілої низки нормативно-правових актів КМУ, ВРУ, що містять механізм їх реалізації. Докладніше про це ми поговоримо нижче, у розділі про перевірки. А зараз звертаємо вашу увагу на те, що, крім органів Держспоживстандарту, є ще виконавчі органи
сільських, селищних, міських рад, які наділені так званими делегованими повноваженнями у сфері захисту прав споживачів (пп. З пп. "б" ст. ЗО Закону про місцеве самоврядування).

Так ось, органи місцевого самоврядування (далі — ОМС) при виконавчих органах можуть створювати структурні підрозділи, що займаються захистом прав споживачів. І нехай їх повноваження виглядають не так грізно — знати їх теж потрібно. Стаття 28 Закону про ЗП дає їм право:
— розглядати звернення споживачів, консультувати з питань захисту їх прав;
— аналізувати договори, які укладають продавці (виконавці, виробники) зі споживачами, щоб виявити умови, які обмежують права споживачів;
— повідомляти територіальні органи Держспоживстандарту, інші органи, що здійснюють контроль і нагляд за якістю і безпекою продукції про виявлену продукцію неналежної якості, фальсифіковану, небезпечну для життя, здоров'я, майна споживачів та навколишнього природного середовища;
— тимчасово зупиняти (або припиняти) реалізацію продукції, яка не супроводжується необхідною, доступною, достовірною, своєчасною інформацією і відповідними документами, — до пред'явлення інформації, супровідних документів;
— готувати подання до органу, який видав дозвіл на даний вид діяльності, для вирішення питання про тимчасове призупинення його дії або про дострокове анулювання у разі систематичного порушення прав споживачів.

Звичайно, ми просто не можемо утриматися від коментарів. Спочатку про договори. Зауважте, йдеться тільки про ті, які укладають саме зі споживачами. Тобто з фізособами, що придбавають, замовляють або використовують продукцію для особистих потреб, не пов'язаних з підприємництвом або з виконанням обов'язків найманого працівника. Тепер подумайте, як часто СГД укладають зі споживачами договори, які можна було б проаналізувати. Відповідь: практично ніколи. Тобто договори, зрозуміло, укладають, але переважно в усній формі, які сторони повністю виконують у момент їх вчинення. З договорів, які укладаються в письмовій формі, можна виділити небагато, наприклад, договори споживчого кредиту. Ось і виходить, що представникам відповідних підрозділів ОМС зайнятися аналізом договорів зі споживачами, м'яко кажучи, буде дуже непросто (хіба що аналізувати усні договори). Торкатися ж договорів, укладених між СГД,вони не мають права.

Це, як кажуть, один бік медалі. Інший бік — виглядає так. У наведеному переліку ані слова про те, що цим органам
дозволено проводити перевірки, відвідувати або обстежувати які-небудь приміщення СГД. Виникає запитання: як можна виявити продукцію неналежної якості або, припустимо, небезпечну для життя, здоров'я споживачів? Варіантів мало: або видавати себе за споживача і прогулюватися, скажімо, по магазину, вишукуючи товари поганої якості, покладаючись на своє візуальне сприйняття, або купити щось і переконатися у поганій якості купленого. Так, набагато простіше виявити продукцію без
супровідної інформації, але знову-таки: а який механізм вони будуть використовувати для тимчасового призупинення реалізації продукції?

Загалом, як бачите, реалізація прав представниками підрозділів із захисту прав споживачів ОМС викликає масу запитань. А ось із відповідями доводиться імпровізувати.

Не варто забувати і про громадські організації споживачів (далі — ГОС). Це об'єднання громадян-споживачів, що діють на підставі Закону про об'єднання громадян. Права таких ГОС зафіксовані у ст. 25 Закону про ЗП. Так, вони можуть самостійно або за допомогою уповноважених органів проводити експертизи та випробування продукції.

Або ось, що ще цікаво. ГОС має право звернутися до суду з позовом про визнання протиправними дій продавця, виробника, виконавця щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих дій. Але найголовніше: якщо такий позов задовольнять, порушнику доведеться довести рішення суду у призначений судом строк через ЗМІ (іншим засобом) до відома споживачів. Більш того, рішенням суду про визнання таких дій протиправними щодо невизначеного кола споживачів (що набрало законної чинності) зобов'язаний керуватися суд, який розглядає позов споживача про цивільно-правові наслідки подібних дій
стосовно питань: чи мали місце ці дії і чи вчинялись вони цими особами. Іншими словами, рішення суду щодо даних питань буде преюдиціальним, тобто відіграватиме роль встановленого факту для суду, що розглядає позов споживача про застосування цивільно-правових наслідків таких дій.

Перевірки: види, порядок, результати й оформлення
На диво, поки що про порядок і правила проведення перевірок органами Держспоживстандарту нормативно-правові акти мовчать. Тобто ні в Законі про ЗП, ні в Положенні № 225, ні в інших документах про це ані слова. Є, щоправда, один документ — наказ Держспоживстандарту "Про підвищення ефективності роботи державних органів у справах захисту прав споживачів при здійсненні перевірок суб'єктів господарської діяльності" від 14.03.03 р. № 42 (далі — наказ № 42), але він не має сили нормативно-правового акта. І все-таки ми його відкриємо, нехай хоч він проллє світло на перевірки, що цікавлять нас. До
того ж перевіряючі повинні ним керуватися.

У ньому читаємо, що перевірки органів Держспоживстандарту бувають плановими і позаплановими.

Планові проводять згідно із затвердженим начальником управління щоквартальним планом проведення перевірок. Отже, вони можуть повторюватися кожний квартал. Позапланові — виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення СГД вимог законодавства про захист прав споживачів. Те саме з приводу позапланових перевірок містить п. 10 Указу № 817.

Перевіряючий (для планових, позапланових перевірок) зобов'язаний мати розпорядження керівника управління на проведення відповідної перевірки. Нічого про його зміст у наказі № 42 не сказано. Однак як будь-який документ він повинен мати реєстраційний номер, дату видачі,ПІБ посадових осіб, що направляються на перевірку, найменування перевіряючого(их) СГД. Його підписує начальник (його заступник) територіального управління Держспоживстандарту, підпис скріплює печаткою. Врахуйте: попереджувати про перевірку, планову або позапланову, перевіряючий не зобов'язаний. Тобто будь-яка перевірка для СГД буде раптовою. Мало того, її тривалість теж не встановлена, тому не виключений варіант з її затягуванням.

Усі ми майже щодня щось купуємо, користуємося послугами громадського транспорту, словом, виступаємо споживачами, тому є сенс придивитися до заяви-скарги про порушення наших прав, яка буде підставою для позапланової перевірки. Згідно з п. 10 Указу № 817 у скарзі зазначають: ПІ Б, місце проживання, серію і номер паспорта (іншого документа, що посвідчує особу) споживача, а також дані про товар, при продажу якого були порушені права. Відомості про споживача, записані у скарзі,органам Держспоживстандарту розголошувати заборонено.

Оскільки найчастіше під час перевірки Держспоживстандартівці можуть скористатися своїми правами, з якими ми вже встигли ознайомитися, пора краще вивчити,як це відбувається на практиці.

Відбір зразків для перевірки якості
Ви вже в курсі, що право відбирати зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів передбачене п. З ч. 1 ст. 26 Закону про ЗП. Саму ж процедуру регламентує Порядок відбору зразків. Цим займається посадова особа органів Держспоживстандарту, що має посвідчення. Причому повинен бути присутній продавець товару (той, хто надає послугу, виконує роботу) і, по можливості, представник СГД, що перевіряється.

Процедуру оформлюють актом відбору зразків (проб), форма якого затверджена наказом № 679. Його складають у 3-х примірниках. Підписує посадова особа,що проводила відбір, а також продавець (виконавець) і представник СГД (якщо він присутній). Останні можуть письмово виразити свою незгоду з результатами перевірки, які краще записати на зворотній стороні акта. Якщо ж вони відмовляться підписувати акт, перевіряючий робить у ньому відмітку про те, що вони з його змістом ознайомлені, але підписати відмовилися. Так що, на наш погляд, краще прочитати акт, і якщо є зауваження, викласти їх прямо в ньому, підписавши із зауваженнями. Перший примірник акта залишається у перевіряючого, другий додається до відібраних зразків товарів, а третій віддають продавцю чи представнику СГД.

Перевіряти складові частини технічно складних або великогабаритних об'єктів можна, якщо це не пошкодить основного виробу. Відбір зразків швидкопсувних товарів або зі строком придатності, що незабаром минає, звичайно, здійснюють без заборони на їх реалізацію (відвантаження).

Відібрані зразки перевіряючий зобов'язаний упакувати, опломбувати й опечатати на місці у присутності продавця і представника СГД (якщо він є). Іноді зразки залишаються у продавця на відповідальному зберіганні, про що в акті ставлять відмітку.

Згідно з п. 10 Порядку відбору зразків оплачує їх вартість, упаковку, транспортування й обстеження СГД, що перевіряється. Але якщо заглянути ще раз у п. З ч. 1ст. 26 Закону про ЗП, то ми побачимо, що оплата вартості зразків й дослідження (експертизи) проводиться за рахунок коштів держбюджету. Однак якщо експертиза встановить факт реалізації товарів неналежної якості та/або фальсифікованих, СГД, що перевіряються, відшкодовуватиме ці витрати. Хоча ця норма запрацює
тільки з 01.01.07 p., а поки що витрачатися доведеться СГД. Списати відібрані зразки СГД може на підставі акта. Якщо ж після дослідження (експертизи) зразки не втратили своїх якостей і придатні для реалізації, їх обов'язково повертають СГД, який приймає їх за прибутковою накладною, роблячи запис: повернення після перевірки якості. Один її примірник видають співробітнику органу Держспоживстандарту.

Контрольна перевірка (закупівля)
Один із не багатьох органів, наділений правом проводити контрольні закупівлі згідно з п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону про ЗП,—Держспоживстандарт (його територіальні органи). Вимоги до даної процедури наведені у Порядку проведення КП. Які попередня, вона проводиться тільки посадовою особою органу Держспоживстандарту, у якої при собі є посвідчення. Тобто контрольну перевірку (закупівлю) не можуть проводити представники підрозділів із захисту прав споживачів ОМС або ГОС. Щоправда, посадова особа для участі у цій дії може залучити представників ГОС. А ось контрольна перевірка послуги можлива в особливих випадках і за письмовим дозволом керівника (його заступника) Держспоживстандарту, його територіальних органів (п. 17 Порядку проведення КП).

Звичайно, неждані гості про свій візит СГД попереджувати не будуть, тобто з порогу магазину проголошувати прилюдно: "Увага, зараз ми проведемо контрольну закупівлю!" — вони точно не стануть. Швидше за все, вони постануть звичайними покупцями, і навіть досвідчене око продавця навряд чи зможе розпізнати в них контролерів. Розкриють вони себе тільки після передачі (оформлення, надання) продавцем (виконавцем) товару (послуги), проведення грошового розрахунку і видачі розрахункового документа, що засвідчує факт продажу товару (послуги). Справжньою знахідкою для перевіряючих може стати продавець, який забув видати фіскальний чек (квитанцію, товарний чек). Він уже, точно, відразу після видачі здачі
почує коротку фразу: контрольна закупівля.

Відбувається вона в такій послідовності:
1) визначають:
— правильність заповнення розрахункового документа встановленої форми, який посвідчує факт продажу товару (надання послуги) і грошового розрахунку;
— правильність реалізації товару (надання послуги) за кількістю, мірою, вагою, обсягом (фактичну кількість товару перевіряють шляхом його перерахунку, а міри, маси та обсяги — повторним зважуванням (виміром));
— якісні показники (сорт, компоненти, комплектність) товару (послуги) (органолептичним методом);
— стан дотримання і правильність застосування цін (чи відповідають ціни (тарифи) прейскурантам (калькуляційній картці тощо), чи правильно обґрунтовані ціни (тарифи) і чи дотримуються нормативні акти про ціноутворення, чи достовірна надана споживачам інформація про ціни (тарифи) на товари (послуги), чи правильно застосовані ціни при продажу товарів);
— суму справжньої вартості проданого товару (замовленої, отриманої послуги) (чи правильні грошові розрахунки і сума фактичної вартості усіх закуплених товарів(послуг));
2) зіставляють справжню вартість проданого товару (замовленої, отриманої послуги) з отриманою продавцем (виконавцем) платою й оформлюють акт за результатами контрольної закупівлі.

Майте на увазі, що закуплені товари повинні залишатися на місці (на прилавку, вузлі розрахунку тощо). Перенести їх в інше місце для перерахунку кількості, зважування, виміру можна тільки у присутності продавця, який їх продав, і по можливості представника СГД.

На завершення контрольної закупівлі, як було сказано, у двох примірниках складають акт контрольної перевірки правильності розрахунків за реалізовані товари, надані послуги (форма № 3, затверджена наказом № 679). Перший залишається у посадової особи, що проводила закупівлю, другий — у продавця (виконавця) або представника СГД. У ньому теж можна, а якщо є, то й потрібно викласти свої зауваження, перш ніж його підписати. Якщо продавець або представник СГД відмовляються підписувати, в акті роблять запис про те, що вони з його змістом ознайомлені, але підписувати відмовилися. Так що обов'язково читайте зміст акта. Якщо ж на будь-якому з етапів контрольної закупівлі виявиться порушення, оформлюють проміжний акт, який підписує перевіряючий й особа, що допустила порушення, а також представник СГД (якщо він присутній під час перевірки). Коли товар, використаний під час контрольної закупівлі, повернути вже не можна, відшкодування затрат відносять на результати діяльності СГД.

І ще кілька слів про особливості контрольної перевірки в СГД сфери торгівлі і ресторанного господарства деяких товарів. Об'єм лікеро-горілчаних виробів,вина, пива і т. д. перевіряють мірчою колбою, циліндром за нижнім краєм меніска. Мірча колба, циліндр і лійка, за допомогою якої переливають рідину, попередньо повинні бути обполіскані такою самою рідиною. Масу квашеної капусти і солоно-маринованих грибів перевіряють разом із соком, розсолом і маринадом. Солоні квашені огірки,помідори і мочені яблука зважують без рідини. Таку смакоту, як оселедці (нефасовані), а також інші рибні товари,живу і морожену рибу зважують без тузлуку (ропи), води,льоду. А ось масу заздалегідь розфасованих СГД продуктів харчування перевіряють зважуванням 10 одиниць (порцій) товару або його залишків з подальшим визначенням маси його однієї одиниці (порції) (п. п. 11 — 15 Порядку проведення КП).

До контрольної перевірки послуг підхід, зрозуміло,зовсім інший. її можуть влаштувати на різних стадіях надання послуги: під час її замовлення, отримання, виконання робіт і при остаточному розрахунку. Потримати в руках послугу, звичайно, не вдасться, тому перевіряють документи, які засвідчують факт її оформлення і надання, на відповідність обсягу і вартості послуги діючим тарифам,калькуляції, прейскурантам (з урахуванням конкретного виду послуг). Значить, у поле зору перевіряючих потрапляють договори, квитанції, розписки, касові чеки та інші документи. Ще перевіряють розрахунки за використані матеріали, сировину, комплектуючі вироби, фурнітуру та інше, сплату (отримання) штрафів, пені.

Тимчасове припинення діяльності
Йдеться про припинення на конкретний строк (до усунення недоліків) роботи структурних підрозділів (секцій, відділів, складів, цехів) СГД, пов'язаних з обслуговуванням споживачів і реалізацією (виробництвом) товарів. Якщо це зробити неможливо — тимчасово припиняють всю діяльність СГД. У разі необхідності приміщення СГД можуть опломбувати. Такий захід застосовують до підприємств сфери торгівлі, громадського харчування (по-новому — ресторанного господарства) і послуг. Наприклад, це магазини, ринки, кафе, ресторани, бари, перукарні, хімчистки. Діяльність цих та інших СГД, згідно з п. З Положення про припинення, може бути тимчасово припинена, якщо:
— повторно виявлять протягом 90 календарних днів одне й те саме порушення (наприклад, обман споживачів, продаж товарів без видачі документа, що підтверджує факт купівлі);
— виявлять недоліки, причини яких не можуть бути усунуті негайно, а подальша діяльність СГД може заподіяти шкоду життю, здоров'ю або майну споживачів;
— СГД не виконає припису органів Держспоживстандарту про припинення порушень прав споживачів.

Тимчасове припинення діяльності СГД оформлюють відповідним приписом, прийнятим на підставі акта перевірки. Копію припису надсилають СГД або вручають його представнику.

Якщо діяльність СГД протягом 365 календарних днів тимчасово припинять повторно, орган Держспоживстандарту зобов'язаний поставити перед власником такого СГД або його уповноваженим органом питання про звільнення керівника СГД з посади або перед держреєстратором — про скасування держреєстрації, перед іншим органом — про анулювання спеціального дозволу (ліцензії) на певний вид діяльності. Якщо анулювання спецдозволу ще можливе, то скасування держреєстрації, на наш погляд, нереальне, оскільки Закон про держреєстрацію не передбачає її скасування у такій ситуації.

Не можна тимчасово припинити діяльність СГД, який займається роздрібним продажем продовольчих товарів першої необхідності, якщо, крім нього, втому населеному пункті цього ніхто більше не робить. Коли у нього повторно виявлять порушення, то вносять пропозицію про звільнення винних осіб з посади або про застосування до них інших заходів впливу.

Відновити свою діяльність СГД вправі тільки за письмовим дозволом органу Держспоживстандарту, який прийняв рішення про її тимчасове припинення, або вищого органу.

Припинення (заборона) відвантаження, продажу, виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг
Ось ще один суворий захід, реалізацію якого регулює Положення про застосування заборони. У його п. З сказано: орган Держспоживстандарту може прийняти рішення про припинення (заборону) відвантаження, реалізації (продажу) товарів, виконання робіт і надання послуг (далі— припинення), якщо він безпосередньо під час перевірки діяльності СГД сфери торгівлі, громадського харчування та послуг виявить, що:
1) якість товарів, робіт, послуг не відповідає вимогам нормативних документів;
2) порушені умови зберігання, транспортування, реалізації (продажу) товарів, виконання робіт, надання послуг, які впливають на погіршення якості товарів, робіт, послуг або створюють небезпеку для життя, здоров'я споживачів, можуть заподіяти шкоду їх майну або навколишньому природному середовищу:
3) відсутні документи, що посвідчують (підтверджують)належну я кість і безпеку товарів, робіт, послуг.

Прийняти рішення про припинення можуть, якщо знайдуть товари, роботи, послуги із системними недоліками, недоліками, які мають поширений характер або виявлені внаслідок дослідження (експертизи), аналізу інших матеріалів, пов'язаних з перевіркою, проведеною посадовою особою органу Держспоживстандарту. На це рішення може вплинути і те, що виявлено причини, які не дозволять відвантажувати, реалізовувати (продавати) і виробляти товари, продовжувати виконання робіт і надання послуг згідно з вимогами нормативних документів, а на їх усунення буде потрібно багато часу і цілий комплекс організаційно-технічних заходів.

Що стосується рішення про припинення (заборону) відвантаження і реалізації товарів СГД сфери виробництва, то його можна очікувати, якщо товари створюють небезпеку для життя, здоров'я споживачів або можуть завдати шкоду їх майну чи навколишньому природному середовищу, мають поширений характер або виробничі недоліки, які виявлені повторно протягом року.

Тут, як і в попередньому випадку, рішення про припинення оформлюють на підставі акта перевірки у вигляді припису, який СГД повинен виконати відразу ж, як тільки його одержить (про наслідки невиконання ми поговоримо далі), або оскаржити в суді.

Особливо хочемо звернути увагу на п. 5 Положення про застосування заборони. У ньому читаємо: якщо недоліки партій товарів, відвантаження, реалізацію (продаж) і виробництво яких припинили (заборонили), не можна усунути, вони підлягають вилученню з обігу у встановленому порядку. І такий порядок навіть існує — це Положення про порядок вилучення. Але давайте пригадаємо, що з 13.01.06 р. Закон про ЗП діє у новій редакції. І якщо зараз ви заглянете у його ст. 26, то побачите, що право органів Держспоживстандарту на вилучення неякісних товарів з неї зникло. Тепер відкриємо п. 2 Заключних положень Закону про ЗП:"До приведення у відповідність з цим Законом інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону". Отже, з 13.01.06 р. такий захід,як вилучення неякісних товарів, документів та інших предметів, що свідчать про порушення прав споживачів, застосуванню не підлягає.

Щоб відновити відвантаження, реалізацію (продаж),виробництво товарів і надання послуг, треба діяти так. Спочатку усунути недоліки (порушення), якими такий суворий захід був викликаний. Потім письмово повідомити органу Держспоживстандарту про це. Наступного робочого дня після одержання письмового повідомлення про усунення недоліків даний орган приймає рішення про проведення повторної або контрольної перевірки СГД.

Повторну перевірку проводять в СГД сфери торгівлі, громадського харчування та послуг; якість товарів, робіт і послуг якого не відповідали нормативним документам. Перевіряють як їх якість, так і те, які заходи з усунення недоліків,
виявлених попередньою перевіркою, були здійснені.

З контрольною перевіркою приходять до СГД сфери виробництва товарів, відвантаження і реалізацію яких раніше припинили (заборонили). Дану перевірку проводять на складі готової продукції або в експедиції.

Перевірки з дотримання законодавства про рекламу
Ні, це не окремий вид перевірок, скоріше, напрямок, якому перевіряючі можуть приділити особливу увагу під час планової або позапланової перевірки. Ще раз нагадаємо:право слідкувати за дотриманням законодавства про рекламу органам Держспоживстандарту надане п. 4 Положення № 225. Але найголовніше: воно передбачено ч. 4 ст. 27 самого Закону про рекламу: спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у частині, що стосується захисту прав споживачів, контролює дотримання законодавства України про рекламу. Наприклад, органи Держспоживстандарту контролюють рекламу алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Свій контроль вони здійснюють через планові та позапланові перевірки, про які ми розповідали раніше на стор. 3. Додамо лише, що ВГСУ підтвердив можливість застосування органами Держспоживстандарту Указу № 817 і наказу № 42 у частині проведення планових і позапланових перевірок, спрямованих на контроль за дотриманням рекламного законодавства (лист від 16.03.06 р. № 01 -8/638).

Зверніть увагу: згідно з ч. 2 ст. 26 Закону про рекламу виробники і розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати на вимогу органів Держспоживстандарту документи, усні або письмові пояснення, відео- і звукозаписи та іншу інформацію, необхідну для контролю. Тобто все перелічене перевіряючі можуть попросити у СГД у ході його перевірки, і цю вимогу доведеться задовольнити.

За результатами перевірки складають акт перевірки дотримання законодавства про рекламу (форма № 5, затверджена наказом № 679). А якщо будуть зафіксовані порушення, складають протокол. І тут велика ймовірність того, що СГД нарветься на штрафи.

За які порушення рекламного законодавства їх можуть задіяти, в якому розмірі й порядку, а також про інші види порушень і штрафів у сфері захисту прав споживачів, ми розповімо у нашому наступному розділі.

Відповідальність за порушення прав споживачів
Насамперед тут нам знадобляться ст. 23 Закону про ЗП,ст. 27 Закону про рекламу і КпАП. Саме ці документи покладають тягар відповідальності на будь-якого неслухняного. А вже потім — Положення про штрафи, а також Порядок про штрафи у сфері реклами.

Розпочнемо з перших 2 документів, що передбачають відповідальність СГД за порушення законодавства про захист прав споживачів. Зведемо всю інформацію в таблицю 1.

Таблиця 1
Відповідальність СГД за порушення у сфері захисту прав споживачів згідно із Законом про ЗП і Законом про рекламу





* Вартість розповсюдженої реклами визначають виходячи із її договірної вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом про систему оподаткування (ч. 5 ст. 27 Закону
про рекламу).

Процедура накладення штрафів, передбачених ст. 23 Закону про ЗП
Вона викладена в Положенні про штрафи. Підставою для цього заходу може послужити акт перевірки. Якщо перевіряючі побачать якесь порушення, вони його, звичайно ж, занесуть до акта, який необхідно підписати обом сторонам (представник СГД вправі відмовитися підписувати акт або підписувати його із зауваженнями). Потім представника СГД повинні запросити до органу Держспоживстандарту, який розглядатиме питання про застосування штрафу. Без представника СГД можуть обійтися тільки в тому випадку, коли, незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи, від представника не надійшло клопотання про відкладення цієї процедури. Дамоклів меч у вигляді постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" (форма № 4 наказу № 679) (далі — постанова про накладення стягнення),вправі занести Голова Держспоживстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживстандарту та їх заступники.

Дану постанову складають у 3-х примірниках: 1 -й і 2-й — для відповідного органу Держспоживстандарту, а 3-й — для СГД. Останньому його повинні надіслати у 3-денний строк після прийняття або видати під розпис представнику СГД. Якщо СГД вважає, що його оштрафували неправомірно, він вправі оскаржити постанову у Держспоживстандарті або в суді. Причому це має бути окружний адміністративний суд (ч. 2 ст. 18 КАСУ), а якщо він ще в тому регіоні не створений, то господарський суд, але він розглядатиме справу за нормами КАСУ (п. 6 Прикінцевих і перехідних положень КАСУ). Звертатися слід з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення стягнення.

Заплатити штраф СГД потрібно в 15-денний строк після того, як надійшла постанова про накладення стягнення, про що протягом 3-х днів письмово повідомити орган Держспоживстандарту, який наклав штраф, зазначивши номер і дату платіжки. Якщо ж постанова була оскаржена — не пізніше 15 днів після повідомлення про залишення скарги без задоволення. Принаймні так написано в п. 6 Положення про штрафи. Але якщо 15-денний строк після оскарження в Держспоживстандарті порахувати ще можна, то з оскарженням в адміністративному суді інша справа. Адже він не залишає скаргу без задоволення, а приймає рішення про задоволення адміністративного позову (повністю чи частково) або про відмову в його задоволенні (повністю чи частково) або приймає ухвалу про залишення позову без руху або про його повернення (вирішує ухвалою інші питання) (ст. ст. 160, 162 КАСУ). А ще судове рішення може бути переглянуте. Одним словом, на наш погляд, у разі судового оскарження постанови про накладення стягнення 15-денний строк слід відлічувати після набуття законної чинності остаточним рішенням (постановою) суду, яким відмовлено у задоволенні позову(повністю або частково).

Якщо ж постанову про накладення стягнення добровільно виконано не буде, орган Держспоживстандарту вправі звернутися з нею до державної виконавчої служби для примусового виконання (ч. З ст. 23 Закону про ЗП). Така постанова, згідно з п. 9 ст. З Закону про виконавче провадження, буде виконавчим документом.

І ще треба враховувати один важливий момент: якщо постанова не була звернена до стягнення протягом року з дня її прийняття, вона не підлягає виконанню (п. 7 Положення про штрафи).

Процедура накладення штрафів за порушення рекламного законодавства
Перед тим, як перейти до неї безпосередньо, хочемо загострити вашу увагу на тому, що у Порядку про штрафи у сфері реклами досить докладно описані випадки, що відносяться до того чи іншого виду порушення, зазначеного в таблиці 1 (див. стор. 11) (порушення 12 —15). Наведемо кілька прикладів. До недотримання встановлених законом вимог до змісту реклами лікарських засобів, медичної техніки даний Порядок відносить: розміщення у рекламі інформації, яка викликає страх захворіти через невикористання рекламованих ліків або медтехніки (повний перелік подібних випадків містять пп. 2 п. З Порядку у про штрафи у сфері реклами). Аналогічне порушення тільки стосовно реклами алкогольних напоїв і тютюнових виробів — заохочення до споживання алкоголю або паління чи негативне розцінювання утримання від їх споживання, залучення до реклами фотомоделей, яким не виповнилося 18 років, та інші порушення, перелічені у пп. 2 п. 4 Порядку про штрафи у сфері реклами.

А зараз безпосередньо про процедуру. Зазвичай розпочинається все з перевірки. Якщо виявляться порушення законодавства про рекламу, складають протокол. Причому це вправі зробити уповноважена посадова особа АМК України, Нацради з питань телебачення і радіомовлення або органу Держспоживстандарту. Протокол подають Держспоживстандарту або його територіальним органам за місцем вчинення порушення. На його розгляд відведено 1 місяць. Якщо ознаки порушення справді є, приймають рішення про початок розгляду справи, на що також є місяць (сюди не зараховують час, який знадобився для одержання доказів і проведення експертизи) з дня прийняття такого рішення. Продовжити строк розгляду можуть Голова Держспоживстандарту, його заступники, начальники територіальних органів, їх заступники, але не більше, ніж на 3 місяці.

Про дату розгляду справи рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами повідомляють не пізніше, ніж за 3 дні до її настання, а у невідкладних випадках — не пізніше, ніж за день. Тобто справу розглядають у присутності порушника. Його відсутність не перешкода, якщо він був оповіщений про місце і час розгляду справи і не клопотав про його відкладення.

За результатами розгляду приймають рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу (форма № 6, наказ № 679) або про припинення провадження у справі. Застосувати штраф вправі тільки вище перелічені посадові особи органів Держспоживстандарту, а якщо його розмір 300 НМДГ і більше — тільки уповноважена особа Держспоживстандарту. Рішення
оформлюють у 2-х примірниках. 1 -й — для органу Держспоживстандарту, 2-й — для СГД. Останньому його надсилають у 10-денний строк або видають представнику під розписку.

Дане рішення, звичайно, можна оскаржити в адміністративному суді. Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, на відміну від постанови про накладення стягнення, — не виконавчий документ, а тому примусове стягнення штрафу можливо тільки в судовому порядку.

Ну що ж, саме час перейти до останнього виду відповідальності, з яким ми сьогодні ознайомимося в рамках даної статті — адміністративної. Як і відповідальність СГД,її ми покажемо в таблиці 2 (див. стор. 14).

Таблиця 2
Адміністративна відповідальність за порушення в сфері захисту прав споживачів





Протокол про адміністративне правопорушення за ст. ст.155, 1552, 156, 156\ 1562 можуть скласти співробітники органів внутрішніх справ. Посадові особи органів Держспоживстандарту—за ст.ст.422, 156,168\ 1682,1701,172,1882. А посадові особи, уповноважені виконкомами сільських, селищних, міських рад — за ст. ст. 155,156 за адмінправопорушення, вчинені у заборонених ними місцях торгівлі.

Органи Держспоживстандарту розглядають справи про адмінправопорушення, пов'язані із захистом прав споживачів за ст. ст. 155, 1552, 156 — 1562, 1682, 1882 КпАП. А також за ст. 168і КпАП (крім порушень щодо лікарських засобів і санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм), за ст. 1701 КпАП (тільки за порушеннями, допущеними під час реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг громадянам-споживачам), за ст. 172 КпАП (за порушеннями на підприємствах (організаціях) торгівлі, громадського харчування, сфери послуг і громадян-підприємців).

Від імені органів Держспоживстандарту розглянути справу і накласти адмінстягнення вправі Голова Держспоживстандарту і його заступники, начальники територіальних органів Держспоживстандарту та їх заступники (ст. 2444 КпАП).

Ось, власне, і все, що ми хотіли вам розповісти про відповідальність за порушення у сфері захисту прав споживачів. Є ще, зрозуміло, і кримінальна відповідальність, наприклад, за ст. 227 КК (випуск і реалізація недоброякісної продукції), але на ній ми сьогодні зупинятися не будемо. Думаємо, що наданої інформації цілком достатньо для того, щоб з усією серйозністю поставитися до вимог законодавства про захист прав споживачів і тим самим захистити себе від неприємностей.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення.
2. КАСУ — Кодекс адміністративного судочинства України.
3. КК— Кримінальний кодекс України.
4. Закон про ЗП — Закон України "Про захист прав споживачів" у редакції від 01.12.05 р. № 3161-IV.
5. Закон про рекламу — Закон України "Про рекламу" від 03.07.96 р. №270/96-ВР.
6. Закон про виконавче провадження — Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 p. № 606-XIV.
7. Закон про місцеве самоврядування — Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 р. № 280/97-ВР.
8. Закон про держреєстрацію — Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" від 15.05.03 p. № 755-IV.
9. Положення про припинення — Положення про порядок тимчасового припинення діяльності підприємств сфери
торгівлі, громадського харчування та послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі і надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів,затверджене постановою ВРУ від 25.01.95 р. № 26/95-ВР.
10. Положення про застосування заборони — Положення про порядок припинення (заборони) господарюючими суб'єктами відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів,виконання робіт і надання послуг, які не відповідають вимогам нормативних документів, затверджене постановою ВРУ від 25.01.95 р.№ 26/95-ВР.
11. Положення про вилучення — Положення про порядок вилучення неякісних товарів, документів та інших предметів,
що свідчать про порушення прав споживачів, затверджене постановою ВРУ від 25.01.95 р. № 26/95-ВР.
12. Указ № 817 — Указ Президента України "Про деякі заходи щодо дерегулювання підприємницької ДІЯЛЬНОСТІ
23.07.98 р. №817/98.
13. Положення № 225 — Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики, затверджене Указом Президента України від 18.03.03 р.№ 225/2003.
14. Порядок відбору зразків — Порядок відбору у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування та послуг зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості,затверджений постановою КМУ від 02.04.94 р. № 215.
15. Порядок проведення КП — Порядок проведення контрольної перевірки правильності розрахунку зі споживачами
за надані послуги і реалізовані товари, затверджений постановою КМУ від 02.04.94 р. № 215.
16. Положення про штрафи — Положення про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення законодавства
про захист прав споживачів, затверджене постановою КМУ від 17.08.02 р. №1177.
17. Порядок про штрафи у сфері реклами — Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою КМУ від 26.05.04 р. № 693.
18. Положення № 169 — Положення про Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, обласні, Севастопольське міське управління у справах захисту прав споживачів і Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві, затверджене наказом Держспоживстандарту України від 09.10.03 р. № 169.
19. Наказ № 679 — наказ Держстандарту України "Про затвердження форм актів перевірок дотримання законодавства про захист прав споживачів, про рекламу, відповідної постанови і рішень" від 27.11.2000 р. № 679.
Юрій Хілінський