Анализ финансовой отчетности

Необхідність відображення інтелектуального капіталу в бухгалтерському обліку

У зв’язку з розвитком нової економіки вчені [1] вказують на необхідність відображення інтелектуального капіталу в бухгалтерському обліку. Так, акад. А.А. Чухно зазначає, що оскільки складові інтелектуального капіталу беруть участь у виробництві, то вони визначають цінність компанії, що має відбиватись в бухгалтерських документах [2, с. 50]. І.Й. Яремко пише, що бухгалтерія (у світогосподарській теорії і практиці) найбільше відстає від економічних проявів через те, що не вводить у свою методологію категорію “продуктивність капіталу” (продуктивною функцією якого є ідеальні ресурси, тобто, інтелектуальний капітал – С.Л.), визначену тим чи іншим способом. Облікова модель без урахування об’єкта “продуктивність капіталу” може розглядатися як сутність безцільна і суперечлива з точки зору як національної, так і глобальної економіки [3, c. 8-9]. Бухгалтерський облік, який ґрунтується на інтелектуальному капіталі, дає унікальну можливість комплексного використання всього того, без чого є неможливими сучасна економіка [2, с. 50-51]. Необхідно ж мати методологію обліку, яка б відповідала рівню розвитку економіки [4, с. 194].
Наведені думки дослідників та вчених підкреслюють те, що на даному етапі спостерігається надзвичайно швидкоплинні зміни в економіці, що здійснює прямий вплив на систему управління сучасного підприємства. Зміна напрямів розвитку управління, особливо в бік управління інтелектуальним капіталом, спрямованість управління на створення вартості, основним фактором зростання якої в сучасних умовах також виступає інтелектуальний капітал, зумовлює необхідність змін в системі бухгалтерського обліку, як підсистеми системи управління. Особлива увага повинна приділятись обліку інтелектуальної складової капіталу, враховуючи напрацювання розробників теорії інтелектуального та людського капіталу з існуючими правилами обліку тієї частини інтелектуального капіталу, що знайшла своє облікове відображення у формі нематеріальних активів.
Недостатність теоретичних напрацювань та розробок з обліку інтелектуального капіталу, що пов’язано, як з відсутністю досвіду відображення в обліку даного об’єкту, так і з його “новизною”, зумовлює необхідність виділення причин відображення в обліку такого специфічного об’єкту, що досить важко піддається ідентифікації та метрифікації. Нами виділено наступні причини необхідності бухгалтерського відображення інтелектуального капіталу (рис. 1.)

Рис. 1. Причини необхідності бухгалтерського відображення інтелектуального капіталу
Рис. 1. Причини необхідності бухгалтерського відображення інтелектуального капіталу


1. Для прийняття управлінських рішень. На початковому етапі розвитку теорії інтелектуального капіталу, за неможливості практичного впровадження методик його оцінки, їх недієвості, застосування даної теорії в бухгалтерському обліку уповільнилось. Вже в кінці 90-х рр., з домінуванням нової економіки та розвитком нових концепцій управління – Управління знаннями (Knowledge Management), Управління, спрямованого на створення вартості (Value-Based Management), питання відображення інтелектуального капіталу в обліку знову потрапили в коло досліджень вчених-обліковців.
Оскільки одним із завдань бухгалтерського обліку є надання інформації для прийняття управлінських рішень, тому облікова система повинна адекватно реагувати на зміни системи управління, створювати необхідні умови, безпосередньо через надання інформації про інтелектуальний капітал, для прийняття рішень як внутрішніми користувачами (менеджерами, маркетологами), так і зовнішніми користувачами (інвесторам).
Інформація про інтелектуальний капітал, необхідна для прийняття рішень внутрішніми користувачами. Визначальна роль інтелектуального капіталу в умовах нової економіки змінила потреби управлінців у інформації. За таких умов управлінський персонал потребує облікової інформації про інтелектуальний капітал, оскільки він є основним фактором зростання вартості та забезпечення отримання індивідуальних переваг та лідируючих позицій на ринку.
Як пише проф. Б. Райан, бухгалтери, фінансисти до сих пір використовують старі теорії менеджменту, що лежать в основі їх професій. Багато бухгалтерів в розумінні менеджменту знаходяться на рівні ХІХ ст., а не кінця ХХ [5, c. 12]. Підтвердженням чого є результати опитування компанії PriceWaterhousеCoopers у 1997-1998 рр. серед сотень інституціональних інвесторів та фондових аналітиків в 14 країнах. Так, тільки 38% керівників фірм в США вважають корисною для прийняття рішень звітність власних компаній [6, с. 3]. Для надання управлінню інформації, що забезпечить його ефективність, система бухгалтерського обліку повинна постачати таку інформацію, що відповідатиме розвитку системи управління в сучасних умовах.
Розвиток управління на сучасному етапі характеризується домінуванням тенденції управління інтелектуальним капіталом [7]. Новою парадигмою менеджменту виступають знання (управління знаннями (Knowledge management), оскільки вони надають можливість отримувати невідомі для більшості суб’єктів ринку сигнали про перспективні технології, майбутній попит та потреби, дозволяють визначити, що саме робить підприємство унікальним, та може підтримати і зберегти цю унікальність в майбутньому.
За результатами досліджень, проведених у 2000 р. компанією KPMG серед більше ніж 400 підприємств Європи та США, 81% опитаних зазначили, що в них впроваджена, чи розглядається програма управління знаннями і 13% відчувають потребу в даній програмі. А компанії, що налагодили управління знаннями, до основних отриманих вигод відносять покращення якості управлінських рішень (71% респондентів), прискорення реакції на зміни бізнесу (68%) та покращення роботи з клієнтом (64%) [8]. Управління знаннями не є чимось новим, однак в новій економіці стає основним фактором конкурентноздатності, що повинно враховуватись суб’єктами бухгалтерського обліку.
Value-Based Management (VBM) – концепція управління, спрямована на якісне покращання стратегічних та оперативних рішень на всіх рівнях організації за рахунок концентрації зусиль всіх осіб, що приймають рішення відносно ключових факторів вартості [9]. В її основу покладена ідея максимізації вартості компанії, а управління спрямоване на майбутнє.
Для визначення процесу створення вартості, ефективності її створення використовується значна кількість показників (EVA, MVA, SVA, CVA, CFROI). Найбільшого поширення серед них набув EVA (Economic Value Added) – економічна додана вартість, що визначається на основі грошових потоків, які відповідно до очікувань будуть отримані власниками протягом передбачуваної діяльності підприємства. EVA є індикатором якості управлінських рішень, додатна величина показника свідчить про збільшення вартості компанії, від’ємна – про зниження.
Розрахунок EVA передбачає внесення поправок до фінансової звітності підприємства (більше 150). Тобто, існуюча система обліку не забезпечує необхідною інформацією потреби управління, особливо, інформацією про інтелектуальний капітал підприємства. Ці поправки стосуються капіталізації інтелектуального капіталу в формі нематеріальних активів. Елементи інтелектуального капіталу, що відображаються в бухгалтерському обліку як витрати на НДДКР, повинні бути капіталізовані для розрахунку EVA. Необхідно також враховувати амортизацію гудвілу при розрахунку EVA.
Наведені поправки відносно інтелектуального капіталу свідчать про те, що в умовах використання підприємством VBM для отримання необхідної інформації про даний актив потрібно пристосовувати теорію інтелектуального капіталу до системи бухгалтерського обліку.
Для прийняття рішень зовнішніми користувачами. На сучасному етапі розвитку ринку користувачі, що використовують фінансову звітність, відзначають, що вона не забезпечує існуючих потреб. Виникає питання, чи потрібна така інформація, що формується системою обліку для користувачів в новій економіці? Відповіддю на це запитання можуть бути результати глобального опитування, проведеного компанією PriceWaterhouseCoopers у 1997-1998 рр. Всього 19% опитаних інвесторів та 27% аналітиків визнали фінансові звіти корисним інструментом виявлення справжньої вартості компаній. А для представників високотехнологічних галузей США і Канади, які уособлюють собою нову економіку лише 1% інвесторів, 16% аналітиків і 13% керівників фірм вважають дані фінансових звітів корисними для визначення справжньої вартості [10, с. 3].
З цього приводу Г.-Я. ван Тееффелен пише, що та мізерна інформація, що відображається в фінансовій звітності, застаріває вже тоді, коли вони тільки перевіряються. В існуючому вигляді звітність, можливо, корисна як засіб забезпечення підзвітності керівництву компаній третім особам... Але з точки зору інвесторів, інформація, що міститься в ній, далека від тієї, що їм необхідна [11, с. 219]. Проф. В.В. Бурцев [6, с. 3] пише, що в останні роки в економічній літературі часто звучить критика традиційних фінансових показників джерелом яких є система бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Показники, що формуються в середовищі традиційного бухгалтерського обліку, в останні роки значною мірою втратили цінність для менеджменту та інвесторів.
Використання традиційних методів звітності не дозволяє компаніям, акції яких котируються на ринку капіталу відображати справжню їх вартість. Це, насамперед, пов’язано з тим, що як ринки капіталу, так і практика ведення бізнесу зазнали значних змін, що не можна сказати про бухгалтерський облік. Відповідно, вихідна інформація для зовнішніх користувачів, що надається у вигляді фінансової звітності не задовольняє їх потреб, підкреслюючи відсталість розвитку системи бухгалтерського обліку в сучасних умовах. Результатом вирішення цієї проблеми можуть бути два варіанти:
1) Удосконалення системи бухгалтерського обліку та прилаштування до вимог користувачів шляхом надання інформації про інтелектуальний капітал.
2) Втрата системою бухгалтерського обліку ролі основного джерела інформації для зовнішніх користувачів, на заміну якій вийдуть альтернативні системи, моделі надання інформації (“Balanced Scorecard” Д. Нортона і Р. Каплана, “ValueReporting” розроблена працівниками PriceWaterhouseCoopers; карта акціонерної вартості “Enterprise Value Map”, розроблена працівниками Deloitte & Touche; “Value Explorer” Д. Андріссена та Д. Тіссена тощо).
Тобто, відсутність інформації про інтелектуальний капітал в фінансовій звітності порушує забезпечення виконання основної функції обліку, що залежить від виконання завдань бухгалтерського обліку. Зокрема, завдання, що полягає у отриманні та наданні суспільству інформації про економічну ефективність господарюючих суб’єктів і тим самим створенні інформаційної основи для перерозподілу виробничих сил між ефективними і збитковими галузями народного господарства [12, с. 261]. Розв’язанню даної проблеми сприятиме розробка методології обліку інтелектуального капіталу, яка забезпечить отримання системи показників, що дозволять з достатньою точністю прогнозувати успішність бізнесу в довгостроковій перспективі та враховувати умови, що продиктовані розвитком нової економіки.
2. Для відображення в обліку ринкової вартості підприємства. Для укріплення позиції компаній на ринку, обов’язковим є необхідність знання їх реальної вартості. На думку проф. Т. Трифонова, вимірювання вартості фірми є важливою ціллю бухгалтерського дослідження. Бухгалтерський облік якісно і кількісно досліджує вартість фірми через її активи і пасиви. Це здійснюється через грошову форму вартості, грошовий вимірник. Через нього якісно різнорідні за своїм змістом активи відповідають кількісно однорідним за своїм змістом пасивам [13, с. 64]. За сучасного ж стану, як пише І.Й. Яремко [14, с. 9], бухгалтерський облік неспроможний (без додаткових засобів, що докорінно змінюють облікові показники) задовольняти приватизацію, ліквідацію підприємства, вибуття і кооптацію фундаторів (поточно обслуговувати “корпоративні права”), репрезентувати загальну вартість економічного суб’єкта тощо.
Під ринковою вартістю необхідно розуміти вартість, яка утворюється на організованому ринку цінних паперів (ринку капіталу).
Ринкова вартість є показником, що відображає потужність економічної моделі підприємства до створення її майбутніх прибутків. Як пише А. Сливоцький ринкова вартість є мірою здатності ділової моделі утворювати і утримувати капітал [15, с. 19]. Вартість, яку пропонує ринок, є найкращою оцінкою вартості капіталу, що відображено в вартості відсотку, який фірма фактично платить за свій довгостроковий борг [16].
На основі ринкової вартості також розраховують коефіцієнт співвідношення ринкової та балансової вартості підприємства, який відображає остаточну і найбільш прискіпливу оцінку фондовим ринком загального положення і становища компанії. Цей показник ніби підсумовує погляд інвестора на компанію вцілому, на її менеджмент, прибутки, ліквідність та перспективи [17, с. 186].
Облік повинен дати відповідь на питання: яким (за розміром) реальним сукупним капіталом володіє підприємство? Яка ефективність використовуваного капіталу? [14, с. 5]. Відображення в обліку вартості підприємства, максимально наближеної до ринкової, забезпечить надання необхідної інформації користувачам для управління та здіснення аналізу.
З розвитком нової економіки розрив між балансовою та ринковою вартістю компаній, акції яких котируються на ринку капіталу, значно зріс.
Так, за твердженнями Л. Едвінсона та М. Мелоуна у 1992 р., в балансі середньостатистичної американської компанії не знаходило відображення близько 40 % її ринкової вартості [18, c. 5], за останні роки розрив між балансовою та ринковою вартістю підприємств набагато зріс. Проф. Б. Лев зазначає, що традиційні методи бухгалтерського обліку дозволяють оцінити приблизно 15 % реальної вартості компаній [19]. Проф. Ю. Даум пише, що частина повної ринкової вартості компанії, яка перевищує її книжну (балансову) вартість, збільшилась з 40% на початку 80-х рр., більше ніж до 80% в кінці 90-х рр. Тобто, це означає, що лише 20% від ринкової вартості компаній відображається в системі бухгалтерського обліку. Для компаній бізнес яких ґрунтується на знаннях, цей показник складає всього 10% [20]. Консультанти агенції Arthur Partners порівняли ринкову та балансову вартість 3500 американських компаній протягом двох десятиріч, внаслідок якого було визначено, що у 1978 р. балансова вартість складала 95%, а у 1998 р. балансова вартість складала 28% ринкової вартості досліджених компаній [21].
За результатами інформаційно-аналітичного агентства Standard & Poor’s сумарна ринкова капіталізація 500 компаній, що входять до зведеного індексу “Standard & Poor’s 500”, що в сукупності контролюють 70% фондового ринку США, в кінці 1995 року оцінювались в 4,6 трлн. дол., хоча їх активи оцінювались лише в 1,2 трлн. дол. У 1997 році співвідношення ринкової та балансової вартості (market-to-book) всіх компаній, за якими обчислюється індекс Dow Jones складало 5,3, причому у багатьох високотехнологічних фірм воно перевищувало 10. що свідчить про те, що статок підприємств подібний до айсбергу, а фізичні активи складають лиш видиму, відносно невелику складову його частину [22].
Відмінності між ринковою та балансовою вартістю спостерігаються не лише у американських компаній а й європейських, що означає, що дана тенденція набула міжнаціональних масштабів. Так, за даними британського Інституту захисту торгових знаків, за період з 1980-го по 2000 р. у Великобританії та США відношення балансової вартості компаній до їх ринкової вартості зменшилось в п’ять разів. Наприклад, в Англії зараз тільки 30% ринкової вартості компанії відображається в балансі, все інше припадає на нематеріальні активи: ноу-хау, патенти, ділову репутацію, авторські права та найважливіший нематеріальний актив – бренд [23]. За даними 1994 р. Комісії з бухгалтерських стандартів Великобританії, суми, що виплачуються за гудвіл, виросли з 1% у 1976 р. до 44% у 1986 р., а у 1996 р. гудвіл вже складав 90% від суми здійснюваних угод [25, с. 218]. Відношення між ринковою та балансовою оцінкою власного капіталу для молодих компаній, зареєстрованих на Франкфуртській біржі, в середньому складає 14,4 [24].
Вирішення проблеми забезпечення надання інформації про вартість підприємства, яка буде відповідати ринковій, проф. Н.А. Бреславцева та В.І. Ткач [26, с. 34] вбачають лише за допомогою складання системи актуалізованих балансів, тобто балансів, складених за біржовими цінами, цінами на певний момент в теперішньому часі чи в майбутньому. Актуалізований баланс має ціллю встановити та порівнювати в динаміці актуалізовану вартість підприємства в різні моменти. Але ж одночасно автори [26, с. 34] пишуть, що бухгалтерам практично невідомо, як вони розробляються і використовуються.
Вирішення цієї проблеми полягає у зміні методології бухгалтерського обліку відносно інтелектуального капіталу. В умовах нової економіки результати інтелектуальної діяльності у формі нематеріальних активів здатні створювати надприбуток, що підтверджує і фондовий ринок, який більш високо, ніж система бухгалтерського обліку, оцінює вартість підприємств, капіталізуючи оцінену чисту приведену вартість надприбутків. Причому оцінка на ринку набагато перевищує облікову. Вважаємо, що цей розрив пояснюється впливом тієї частини інтелектуального капіталу, що не врахована в балансі підприємств.
3. Для забезпечення прозорості звітності. До фінансової звітності значно втратилася довіра з боку користувачів після краху відомих компаній-гігантів (Enron, WorldCom). Прозорість, необхідна для створення і захисту вартості, дозволяє поповнити інформаційні прогалини ринку та допомогти інвесторам приймати обґрунтовані рішення, залучити більше довгострокових інвестицій та уваги аналітиків, полегшити доступ до нового та більш дешевого капіталу, зміцнити довіру до керівництва, посилити його відповідальність і, в кінцевому випадку, підвищити курс акцій (через гіпотезу ефективності ринку капіталу).
Прозорість фінансової звітності дозволяє збільшувати ринкову вартість акцій компанії. Як пише проф. Р.Г Каспіна, будь-яке приховування інформації відображається на вартості акцій в бік зниження. Проведене опитування показало, що 56% інвесторів вважають, що інформаційна прозорість є одним з факторів, що визначають ціну акцій на ринку. У корпорацій, що покращили прозорість фінансової звітності, в перший рік акції подорожчали в середньому на 7,1% більше, ніж в цілому по галузі, на другий рік – на 8,4% [27, с. 19].
Прикладом наведеного вище може бути досвід компанії SwissRe (Швейцарія) [28], яка у 1996 р. реалізувала плани по удосконаленню звітності за рахунок включення до звітності ряду позицій про управління затратами, матрицю по показниках діяльності по ряду сфер діяльності, в яку входили і показники про інтелектуальний капітал компанії. За період з кінця 1996 по 1998 р. ціна однієї акції компанії зросла на 2152 шв. фр. та склала 3581 шв. фр. Навіть враховуючи нестійку кон’юнктуру в області страхового бізнесу і на ринку капіталу удосконалена звітність компанії відіграла істотну роль у відновленні позицій на фондових ринках. Тобто, забезпечення більшої прозорості звітності компанії, з врахуванням елементів інтелектуального капіталу, що відіграє визначальну роль в формуванні стратегії підприємства, призводить до більш високих результатів.
При відображенні інтелектуального капіталу в бухгалтерському обліку, тобто тієї частини, що не знайшла свого облікового відображення, можна буде зменшити величину гудвілу, яка в останні роки стала надзвичайно великою, чого прагнуть й розробники МСФЗ [29, c. 352]. Існуючі суперечності до бухгалтерського обліку гудвілу в різних облікових системах [30, с. 4] погіршують прозорість обліку і звітності. Відображення в обліку інтелектуального капіталу дозволить нівелювати відмінності в методиках обліку гудвілу в різних країнах та покращити прозорість звітності.
Незадоволеність інвесторів існуючими фінансовою звітністю та правилами її складання набуло особливого розмаху після корпоративних скандалів в США. Реакцією на це стала ідеологія звітності, що основана на вартості, а не на прибутку, що отримала назву Value Reporting. Її суть полягає в тому, щоб доповнити фінансові показники звітності набором нефінансових показників, які слугують індикаторами підвищення вартості корпорації, причому з випередженням, на відміну від прибутку, який виникає в кінці, як результат. Ця ідеологія корелює з теорією інтелектуального капіталу.
Керівництво підприємств виражає прихильність до принципу прозорості через розкриття взаємозв’язків, що існують всередині компанії, та між нею і її ринками. Сукупність взаємозв’язків розкривається через інформацію про інтелектуальний капітал, що, враховуючи трирівневу модель забезпечення прозорості компанії необхідно відображати в галузевих стандартах (2 рівень) та спеціальній для кожної компанії інформації (3 рівень) [31, с. 35]. Ця модель дозволяє отримувати інвесторам реальний дохід за тієї умови, що вони будуть мати інформацію на кожному рівні, що дозволить їм мати повне відображення діяльності компанії, її можливостях на ринку, її стратегії і способи їх реалізації, складових вартості капіталу а фінансових результатів.
Для забезпечення прозорості звітності традиційні стандарти складання звітності необхідно доповнювати особливою інформацією про інтелектуальний капітал, як в межах окремої галузі, так і індивідуальною інформацією про кожне підприємство.
4. Забезпечення вимірювання інтелектуального капіталу, як складової частини національного багатства на макрорівні. В наш час формування та використання інтелектуального капіталу, стає головним фактором соціально-економічного розвитку країни. Інтелектуальний капітал є національним багатством. Підвищення його якості підвищує суспільне багатство нації, і навпаки, як відзначав А. Маршалл, “...бідність веде до виродження” [32, с. 354]. Оцінка інтелектуального капіталу на національному рівні дозволяє визначити фактори соціально-економічного розвитку держави, та сформувати реалістичну стратегію на майбутнє.
Якщо подивитись на інтелектуальний капітал на макрорівні, з погляду розвитку цивілізації, то зміна функцій знань за умов нової економіки змінює в ній й роль людини – монополіста результатів власної інтелектуальної діяльності, а також і відносини між підприємствами, як власниками інтелектуальних благ. Тобто, інтелектуальний капітал вважається складовою багатства (майна) не тільки на мікрорівні, а є складовою багатства нації вцілому, що є досить важливим для України в сучасних умовах.
Відображення інтелектуального капіталу в бухгалтерському обліку, що виконує контрольну функцію, забезпечує охорону інтелектуального капіталу, що набуває особливої значимості для підвищення якості стандартів життя. Світова практика показує, що стрімке зростання економіки держави залежить від використання інтелектуального капіталу, у випадку ефективного використання якого набагато поповнюється державний бюджет. Збереження, забезпечення та ефективне використання вітчизняного інтелектуального капіталу є національним пріоритетом держави, що забезпечить формування необхідних передумов та надбудов для становлення інноваційної моделі розвитку економіки, яку обрано Урядом у вигляді орієнтиру у державному регулюванні економіки. Це можливо лише за створення цілісної системи управління інтелектуальним капіталом, а відповідно, і системи бухгалтерського обліку, що забезпечить умови для його накопичення, збереження і ефективного використання.
На сучасному етапі розвитку суспільства за існуючих тенденцій глобалізації економіки виникає необхідність встановлення тісного взаємозв’язку між різними ієрархічно взаємопов’язаними рівнями управління економікою – мікро-, мезо- та макрорівнями [33, с. 34]. Це забезпечується гармонізацією системи бухгалтерського обліку та системи національних рахунків (СНР) відносно трактування і класифікації окремих статей доходів, витрат, активів тощо.
Якщо розвиток методології бухгалтерського обліку відбувається протягом тривалого часу, то останній варіант методології системи національних рахунків розроблений та прийнятий Статистичною комісією ООН у лютому 1993 р. СНР забезпечує взаємопов’язану характеристику економічних процесів на макроекономічному рівні, ув’язку з найважливішими показниками економічної статистики. Удосконалення СНР забезпечує більш повну гармонізацію показників з платіжним балансом, державним бюджетом та більш ретельну розробку показників національного багатства в СНР [34, с. 8].
Для здійснення успішної гармонізації мікро та макрообліку в Україні, необхідно забезпечити взаємозв’язок між системами, уточнити методики побудови рахунків відносно інтелектуальної складової капіталу.
В СНР існують особливості щодо відображення нематеріальних активів. Рекомендації СНР-93 не регламентують ні методів оцінки нематеріальних активів, ні строків їх служби, надаючи національним статистичним органам способи обчислення зведених оцінок цього елементу національного багатства [34, с. 473]. СНР 1993 рекомендовано виділяти окремо гудвіл [34, с. 460]. Тобто, в СНР можливим є використання чинних облікових стандартів щодо обліку нематеріальних активів.
Однак, розвиток економічної системи змінює погляди дослідників на розуміння поняття національного багатства, що зумовлює зміни в СНР. Так, експерти Всесвітнього банку у зв’язку з розробкою ООН концепції сталого розвитку людини запропонували першочергове розуміння приділити людському потенціалу, чи людському капіталу, як найважливішому елементу національного багатства і, як найважливішому фактору економічного зростання.
Відповідно, запропоновано нове розширене розуміння національного багатства як сукупність наступних форм капіталу: людського, природного та відтворюваного. На основі такої концепції група експертів розробила методологічні принципи та здійснила експериментальні оцінки названих вище трьох елементів сукупного капіталу чи національного багатства, використовуючи наявні у Всесвітнього банку детальні дані по 92 країнах світу [34, с. 475]. Використання такого підходу потребує нових трактувань в СНР для споживання та накопичення, щоб забезпечити інформаційну базу для нової концепції національного багатства. Це спричиняє внесення змін в чинну методологію бухгалтерського обліку шляхом впровадження теорії інтелектуального капіталу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Zambon S. Accounting, Intangibles and Intellectual Capital: an overview of the issues and some considerations // Accounting, Audit, and Financial Analysis in the New Economy. First report. – 2002. – P. 1-39.
2. Чухно А. Інтелектуальний капітал: сутність форми і закономірності розвитку // Економіка України. – 1999. – № 11. – С. 48-55.
3. Яремко І.Й. Економічні категорії в методології обліку: Монографія. – Львів: Каменяр, 2002. – 192 с.
4. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік в Україні. Міфологія. Частина 2. – Житомир: ЖДТУ, 2003. – 524 с.
5. Редченко К. Революция в учете // http://www.cfin.ru/ias/rev_in_acc.shtml
6. Бурцев В.В. Бухгалтерская отчетность по бизнес-сегментам: задачи и перспективы методологического обеспечения // Международный бухгалтерский учет. – 2004. – № 8 (68) – С. 3-9.
7. Барышников Ю.Н. Эволюция управленческой мысли http.www.koism.rags.ru/about/whoiswho/06.php
8. Смотри в корень: менеджмент знаний – основа новой модели управления // www.kmtecru/publications/library/authors/#1
9. Степанов Д.В. Интеллектуальный капитал, сбалансированная система показателей и экономическая добавленная стоимость в системе управления, нацеленной на создание стоимости // http://d-stepanov.narod.ru/publications/vbm01.htm
10.Бурцев В.В. Бухгалтерская отчетность по бизнес-сегментам: задачи и перспективы методологического обеспечения // Международный бухгалтерский учет. – 2004. – № 8 (68) – С. 3-9.
11. Андриссен Д., Тиссен Р. Невесомое богатство: определите стоимость вашей компании в экономике нематериальных активов. – М.: Олимп-Бизнес. – 2004. – 304 с.
12. Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку / Пер. з англ. О. Мінін, О. Ткач. – К.: Основи, 1997. – 943 с.
13. Трифонов Т. Теория на счетоводството. – София: Издателство Тракия-М. 1999. – 424 с.
14. Яремко І.Й. Економічні категорії в методології обліку: Монографія. – Львів: Каменяр, 2002. – 192 с.
15. Сливоцький А. Міграція капіталу: Як у замислах на кілька років випередити своїх конкурентів: Пер. з англ. – К.: Унів. Вид-во “Пульсари”, 2001. – 296 с.
16. Strassmann P. Calculating knowledge capital // Knowledge Management Magazine, October, 1999.
17. Уолш К. Ключові фінансові показники. Аналіз та управління розвитком підприємства: Пер з англ. – К.: Всеувито; Наукова думка, 2001. – 367 с.
18. Edvinsson L. Malone M.S. Intellectual Capital. Realizing Your Company's True Value by Finding Its Hidden Brainpower. New York , Harper Business, 1997. – 240 p.
19. Gu F., B. Lev. Intangible assets. Measurement, Drivers, Usefulness. Boston-New York, 2002. – 39 p.
20. Daum H. Jürgen. Intangible Assets: The Art of Creating Value // www.juergendaum.com
21. Мосин В.В. Система управления интеллектуальным капиталом – как фактор развития корпоративных структур. Актуальные проблемы модернизации подготовки экономистов международного профиля. Материалы заседания учебно-методического совета УМО по специальности “Мировая экономика”. – Волгоград. 18-20 сентября 2002.
23. Лукьянова Е. Неучтенные миллиарды // “Эксперт”. – 2001. – № 10 (70).
24. Бурманн К. Нематериальные организационные способности как компонент стоимости предприятия // Управление предприятием. – 2003. – № 3 http://intellectualcapital.report.ru/_5FolderID_2428_.html
25. Козырев А.Н., Макаров В.Л. Оценка стоимости нематериальных активов и интеллектуальной собственности. – М.: РИЦ ГШ ВС РФ, 2003. – 368 с.
26. Бреславцева Н.А., Ткач В.И., Кузьменко В.А. Балансоведение. Учебное пособие. – М.: “Издательство Приор”, 2001. – 160 с.
27. Каспина Р.Г. Тенденция развития бухгалтерской отчетности корпораций // Международный бухгалтерский учет. – 2004. – № 7 (67). – С. 16-21.
28. Филлипс Д. Value Reporting: время действовать // http://www.rcb.ru/archive/printrcb.asp?aid=2709
29. Epstein B.J., Mirza A.A. IFRS 2005. Interpretation and Application of International Accounting and Financial Reporting Standarts. – New Jersey: John Whiley and sons, inc, 2005. – 988 p.
30. Ткач В.И., Крохичева Г.Е. Концептуальный подход к исследованию современных тенденций развития и организации бухгалтерского учета // Международный бухгалтерский учет. – 2004. – 7 (67). – С. 4-10.
31. Дипиаза С. (младший), Экклз Р. Будущее корпоративной отчетности. Как вернуть доверие общества. – М.: Альпина Паблишер, 2003. – 212 с.
32. Философия экономики: Учеб. пособие для высш. учеб. заведений / Отв. ред. С.В. Синяков. – К.: “Альтерпрес”, 2002. – 384 с.
33. Малюга Н.М. Роль бухгалтерського обліку в макроекономічних методологіях (до проблеми гармонізації мікро- і макрообліку) // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. – 2005. – № 2 (32). – С. 20-37.
34. Национальное счетоводство: Учебник. – 3-е изд. / Под ред. Б.И. Башкатова. – М.: Финансы и статистика, 2005. – 608 с.: ил.