Анализ финансовой отчетности

Придбання товарів через Інтернет: як споживачу захистити свої права

Чимало тих, у кого є доступ до Інтернету, останнім часом купують різні товари тільки у всесвітній мережі. Це й не дивно, адже там, не встаючи з улюбленого крісла, можна вибрати й замовити майже все — продукти, постільну білизну, найрізноманітнішу побутову техніку... Тим більше що в Інтернеті товари нерідко дешевші, ніж у звичайних магазинах. Однак дехто побоюється придбавати через комп'ютер — раптом покупка виявиться бракованою? Куди її повертати? Ми допоможемо вам розібратися у цьому питанні. Інтернет-магазин Що таке інтернет-магазин (далі — і-магазин)? Ви заходите на сайт продавця, знаходите потрібний вам товар (при цьому можна роздивитися його фотографії, прочитати опис, а нерідко ще й відгуки тих, хто встиг його купити раніше), потім обираєте спосіб доставки і оплати. Доставляють товари, як правило: — кур'єр магазину; — поштою; — кур'єрські служби; — залізницею.

Не менш різноманітні й способи оплати. Найпоширеніші:
— готівкою (кур'єру);
— банківським переказом;
— платіжними картками (далі — кредитками) на сайті магазину.

Дехто згадає ще один варіант інтернет-торгівлі — покупець знаходить товар на сайті продавця, а потім чимчикує за вказаною адресою і купує те, що йому потрібно. Як бачите, вся відмінність від звичайного походу в магазин у тому, що людина спочатку пересвідчується, що продавець має необхідну їй річ. Назвати цей спосіб реальною торгівлею через Інтернет ми не можемо, а тому все сказане нижче його не стосується.

Отже, основні особливості інтернет-торгівлі, з точки зору покупця, такі:
1) отримання товару і оплата за нього не збігаються у часі (крім випадку, коли доставку здійснює кур'єр і він
же забирає гроші);
2) при отриманні товару не завжди можна перевірити його комплектність та якість (наприклад, якщо товар надсилають поштою).

Крім того, поки що не всі і-магазини повідомляють на своїх сайтах власну адресу та інші реквізити. Атому покупець не знає, де шукати продавця, якщо той не відвантажив товару замовнику або підсунув брак.

Але все не так сумно, як здається на перший погляд.Адже не так давно (13.01.06 р.) запрацювала нова редакція Закону про захист споживачів.

Одразу обмовимося: говорячи далі про споживача (покупця), ми будемо мати на увазі виключно фізосіб, які придбавають продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22 ст. 1 Закону про захист споживачів).

Оформлюємо документи
Купівлю-продаж товарів в Інтернеті п. 8 ст. 1 Закону про захист споживачів відносить до договорів, укладених на відстані. Це договір, укладений продавцем зі споживачем за допомогою "засобів дистанційного зв'язку", до яких належать телекомунікаційні мережі, поштовий зв'язок, телебачення та інформаційні мережі,зокрема Інтернет.

Вимоги до інтернет-торговця досить суворі. Перед укладанням договору купівлі-продажу він повинен (ч. 2ст. 13 Закону про захист споживачів) надати споживачеві інформацію про:
1) найменування продавця та його місцезнаходження. Якщо з найменуванням у більшості і-магазинів проблем немає (на будь-якому їхньому сайті є напис на кшталт "Інтернет-магазин "100 дрібниць"), то власну адресу оприлюднюють лише поодинокі сміливці;
2) порядок прийняття претензії. Закон не розшифровує, про які претензії йдеться. Ймовірно, про претензії покупця до продавця;
3) основні характеристики продукції. Ось із цим у будь-якого і-магазину все гаразд. Як правило, можна побачити і детальний опис товару, і його фотографії;
4) ціну, включаючи плату за доставку. Тут також усе зрозуміло. Якщо і-магазин бере окрему плату за доставку, про це, здебільшого, зазначають на його сайті. Ну а знайти сайт, де б не було ціни запропонованого товару, мабуть, просто нереально;
5) умови оплати;
6) гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом продукції. Переважно на товари, придбані в і-магазині, поширюється така ж гарантія від виробника, як і на продукцію у звичайних магазинах;
7) інші умови поставки;
8) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції;
9) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу. Найвірогідніше, що до інтернет-торгівлі подібна вимога не має ніякого стосунку. Адже за те, що покупець відвідує сайт і-магазину, останньому він нічого не платить;
10) період прийняття пропозицій. У випадку і-магазину такі дані можуть знадобитись, якщо продавець закуповує і постачає товар тільки під конкретне замовлення;
11) порядок розірвання договору. А от над цим більшості і-магазинів доведеться попрацювати. Про те, як можна розірвати договір, ми напишемо трохи згодом.

Згідно з ч. З ст. 13 Закону про захист споживачів те, що споживачу надано наведені вище відомості і-магазин повинен підтвердити письмово або за допомогою електронного повідомлення. Таким повідомленням називають інформацію, яку споживач може у будь-який спосіб відтворити або зберегти в електронному вигляді (п. 10 ст. 1 Закону). У нашій ситуації— інтернет-сторінка, на яку покупець потрапляє перед тим, як запит на купівлю товару буде сформовано. Однак радимо продавцям потурбуватись і продублювання всіх даних на папері або хоча б в електронному листі.

Якщо інше не передбачено договором, продавець повинен поставити товар не пізніше ЗО днів із моменту одержання згоди споживача на укладення договору (ч. 6 ст. 13 Закону про захист споживачів). Коли продавець не має замовленого товару і тому він не може виконати договір, йому необхідно повідомити споживача якомога швидше, але не пізніше ЗО днів з моменту одержання його згоди на укладення договору.

Ось товар замовлено і доставлено. Які документи слід отримати покупцю? Це залежить від того, хто продавець (юрособа чи приватний підприємець) і які способи оплати та доставки обрав покупець.

Справа в тому, що правочини між фізичною та юридичною особою, а також між фізособами на суму, що перевищує 340 грн., треба вчиняти у письмовій формі (ч. 1 ст. 208 ЦКУ). Виняток знайдемо у ч. 1 ст. 206 ЦКУ — усно можуть вчиняти правочини, які сторони повністю виконують у момент вчинення.

Виходить, договір купівлі-продажу не потрібно оформлювати письмово, коли:
— товар через і-магазин продає фізособа-підприємець і вартість товару не перевищує 340 грн.;
— момент оплати й отримання товару співпадають (незалежно від вартості покупки і того, кому належить і-магазин), тобто замовлення доставляє кур'єр магазину і він же приймає готівку в оплату.

У решті випадках правочин, який виникає при купівлі товару в і-магазині, оформлюють письмово. При цьому правочин вважають вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦКУ). Наприклад, у рахунку-фактурі,яку і-магазин надсилає покупцю після того, як той замовить щось на сайті. На нашу думку, правочин буде укладеним письмово тоді, коли і-магазин письмово підтвердить інформацію зі ст. 13 Закону про захист споживачів. Про те, що покупець визнає правочин, свідчитиме надходження від нього оплати або листа (телеграми), у якому він погоджується придбати товар.

Крім того, ЦКУ допускає, що сторони можуть виражати свою волю за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Тобто якщо продавець і покупець обмінялися електронними листами, теж можна було б сказати, що договір купівлі-продажу укладений письмово. Можна було б, аби обидві сторони дотримувались при цьому вимог Закону про
цифровий підпис. Але поки що він не набув в Україні широкого поширення.

Ідемо далі. І-магазин має видати покупцю розрахунковий документ, що засвідчує купівлю, з позначенням дати продажу (ч. 11 ст. 8 Закону про захист споживачів). А ще суб'єкти підприємницької діяльності (ут. ч. й і-магазини), які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів у сфері торгівлі, зокрема, зобов'язані (ст. З Закону про РРО):
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки через реєстратори розрахункових операцій (далі — РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, розрахунковий документ встановленої форми (ним може бути фіскальний касовий чек, товарний чек,розрахункова квитанція тощо) на повну суму проведеної операції.

РРО та розрахункові книжки не застосовують (ст. 9 Закону про РРО), серед іншого, при:
— виконанні банківських операцій (тобто коли покупець перераховує гроші за товар через банк);
— продажу товарів у системах електронної комерції (коли замовлення та оплату здійснюють на сайті продавця (ввівши дані банківської платіжної картки) або за допомогою електронного банкінгу);
— продажу товарів фізособами-підприємцями, які придбали фіксований патент або сплачують єдиний податок і ведуть Книгу обліку доходів і витрат. Тоді і-магазину слід виписати покупцю товарний чек (якщо продавець— фізособа-підприємець) або накладну (якщо продавець — юрособа).

Крім того, до товару повинні додати документ (паспорт, талон тощо), у якому виробник зазначає гарантійний строк на свою продукцію (ч. 2 ст. 7 Закону про захист споживачів).

Коли можна повернути товар
Договір купівлі-продажу, укладений через Інтернет,покупець може розірвати протягом 14 днівіз моменту підтвердження інформації про укладення договору від продавця або з моменту одержання товару чи його першої поставки (ч. 4 ст. 13 Закону про захист споживачів). Якщо згадане підтвердження не відповідає наведеним вище вимогам, покупець вправі розірвати договір протягом 90 днів віддати отримання інформації. Утім продавець може виправитися і надіслати нове, правильне, підтвердження. У такому випадку покупцю дозволено відмовитися від договору протягом 14 днів з моменту одержання уточненого повідомлення.

Якщо покупець вирішив розірвати договір, він має повідомити продавця про місце, де продукцію можна забрати назад (ч. 5 ст. 12 Закону про захист споживачів). Обов'язок споживача зберігати її в себе припиняється по закінченні 60 днів після одержання. Якщо протягом цього часу продавець не приїде за товаром, він стає власністю споживача, причому безоплатно.
Коли для доставки використовували послуги пошти, у договорі може бути передбачено, що покупець повертатиме товар також поштою. Тоді будь-які витрати, пов'язані з пересиланням продукції, покладають на продавця (він має відшкодувати споживачу гроші, які той заплатив у зв'язку з поверненням).

Щоб мати змогу розірвати договір купівлі-продажу,споживач повинен зберігати товар у незмінному стані (ч. 7 ст. 12 Закону про захист споживачів).

Однак повернути товар, що не сподобався, вдасться не завжди. У ч. 5 ст. 13 Закону про захист споживачів перелічено обставини, за яких це неможливо:
1) за згодою споживача поставка товару електронними засобами зв'язку відбулась до закінчення строку розірвання договору, про що споживачеві повідомлено у підтвердженні інформації (наприклад, при купівлі через Інтернет комп'ютерної програми її можуть надіслати споживачу дуже оперативно);
2) ціна товару залежить від котировок на фінансовому ринку, тобто поза контролем продавця;
3) договір стосується виготовлення або переробки товару на замовлення споживача, тобто товар не можна продати іншим особам (або можна з істотними фінансовими втратами для продавця);
4) споживач відкрив аудіо- чи відеокасету або носій комп'ютерного забезпечення (компакт-диск), які постачають запечатаними;
5) договір стосується доставки періодичних видань;
6) договір укладено щодо лотерей чи інших азартних ігор.

А тепер — увага: ч. 6 ст. 13 Закону про захист споживачів дозволяє продавцю використовувати у договорі стандартну умову про можливість заміни товару за його відсутності іншим. Про це покупця повинні повідомити перед укладанням договору.

Утім перейматися щодо такої умови пересічному покупцю не варто. Адже продавець може замінити товар тільки тоді, коли одночасно виконується три умови:
1) інший товар відповідає меті використання замовленого;
2) має таку ж або кращу якість;
3) його ціна не перевищує ціни замовленого товару.

Наприклад, людина замовила в і-магазині кольоровий телевізор. А їй надіслали аналогічний телевізор (за ті ж гроші), але ще й з функцією телетексту. Навряд чи хтось буде заперечувати. Та й можливість повернути протягом 14 днів товар, що не сподобався, у покупця залишається. Як бачите, придбавати товари в Інтернеті не так і погано — законодавство допоможе людині захистити свої інтереси. Атому якщо ви плануєте якусь покупку, запускайте свій Інтернет-броузер і набирайте: http://www...

Список використаних нормативно-правових актів:
1.ЦКУ — Цивільний кодекс України.
2.Закон про захист споживачів — Закон України "Про захист прав споживачів" у редакції від 01.12.05 р.№3161-IV.
3.Закон про цифровий підпис — Закон України "Про електронний цифровий підпис" від 22.05.03 p. № 852-IV.
4.Закон про РРО —- Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.
Олександр Башинський