Анализ финансовой отчетности

Спадкування земельних та майнових паїв: чи сплачувати податок з доходів

Коли заходить розмова про земельні та майнові паї, одержані громадянами в процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств (далі — КСП), перше, що спадає на думку, — ця тема цікава лише колишнім працівникам КСП. Що ж, спочатку так воно і було. Але згодом до категорії "зацікавлених" стали потрапляти і люди, достатньо далекі від сільгоспвиробництва. Адже серед шляхів використання вказаних паїв є можливість їх успадкування. І от уявіть собі ситуацію: від своєї бабусі (у минулому колгоспниці) на додаток до будиночка у селі онук успадковує земельний пай. Та раптом з'ясовується, що з вартості такого паю йому доведеться сплатити податок з доходу. На цьому наполягають фахівці податкової інспекції. Та чи праві вони? З редакційної пошти та консультаційної лінії нашої газети ми знаємо—такі запитання сьогодні в числі актуальних. Тож не могли залишити їх поза увагою. Аби розібратися із оподаткуванням успадкованих земельних та майнових паїв, зробимо екскурс в історію реформування КСП.

Як усе відбувалося
Земельні паї

Паювання земель як правове явище з'явилося у 1994 році, коли побачив світ Указ № 666/94. Утім, розповсюдження воно набуло після того, як Президент підписав Указ № 720/95. Паювали тоді тільки сільгоспугіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, утому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

По своїй суті паювання землі — це визначення розміру земельної частки (паю) кожного члена КСП у земельному масиві, який перебував у користуванні (колективній власності) такого підприємства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Одержати земельну частку (пай) мали можливість лише члени КСП, утому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишалися його членами відповідно до списку, що додавався до виданого КСП державного акта на право колективної власності на землю. Вартість та розміри часток (паїв) членів підприємства виводилися в умовних кадастрових гектарах і були для всіх однаковими. Розміри паю обчислювали комісії, утворені у сільгосппідприємствах з числа їх працівників. Ці розміри затверджували місцеві держадміністрації.

Право на земельний пай підтверджує сертифікат спеціальної форми (див. постанову № 801). Щоправда, такі документи було визнано правовстановлюючими лише в 1999 році. Указ № 1529/99 визначав їх такими лише при створенні нових підприємств, а також під час укладення договорів оренди. Згодом у Перехідних положеннях ЗКУ зафіксували заборону продавати або іншим способом відчужувати земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб (діє
така заборона до 1 січня 2007 року).

Хочемо уточнити: сертифікати на право на земельну частку (пай) планувались як тимчасові документи і весь цей час держава спонукала селян виділяти свої паї в натурі та в результаті отримувати вже акти на право приватної власності на землю (статус яких визначено ст. 125 та ст. 126 ЗКУ). Однак ще й досі чимало людей такого обміну не провели. Мабуть, тому в п. 17 Перехідних положень чинного ЗКУ сказано, що "сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості)відповідно до законодавства (тут і далі в цитатах виділено нами. — С.С., Р.Г.)". Згодом у 2003 році процедуру одержання реальних земельних ділянок врегулював Закон № 899.

Сертифікат на земельний пай діє до виділення власникам земельних паїв у натурі (тобто на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на землю. Тобто до фактичного виділення землі в натурі особа має лише право на виділення, а не реальний об'єкт — землю.

У контексті нашої теми це дуже важливо. Адже виділення паю в натурі та отримання акта на право власності на землю знімає будь-які непорозуміння в оподаткуванні спадщини. Тоді ми маємо справу з реальним об'єктом нерухомості, оподаткування якої чітко визначено Законом про доходи.

Ви запитаєте: а як же передача земельних паїв в оренду? Людина ж, укладаючи договір оренди земельного паю, нібито розпоряджається земельною ділянкою, яка припадає на цей пай? Так-то воно так, але дане розпорядження є дещо умовним, оскільки можливе лише, коли орендар взяв в оренду єдиний земельний масив, поділений на частки (паї) (див. форму Типового договору оренди земельної частки (паю), затверджену наказом № 5). Якщо ж хтось один захоче передати свій пай у такому масиві іншому орендарю — без виділення все одно не обійтися.

Спроби влади посприяти обміну сертифікатів на державні акти не досягли бажаного результату. Тому навіть сьогодні багато селян мають на руках документ, який підтверджує їхнє право на виділення землі, і, можливо, навіть успішно користуються нею (наприклад, передавши свої паї в оренду). Та юридично вони не є власниками конкретної земельної ділянки. Такий статус може дати виключно акт на право власності. Тому повторюємо: сертифікат — це виключно документ, який підтверджує право на виділення.

Разом із тим права на земельні частки вільно успадковують і тут немає жодних розбіжностей із цивільним законодавством. За ст. 1218 ЦКУ до спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Більше того, в Законі № 899 законодавці прямо записали: право на земельну частку (пай) мають громадяни — спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Майнові паї
На початку 1999 року Президент видав Указ № 62, яким визначив реформування аграрного сектора економіки на засадах приватної власності невідкладним завданням органів виконавчої влади. Згодом з'явився Указ № 1529/99, де вже була пряма вказівка запроваджувати заходи щодо реформування КСП протягом грудня 1999 — квітня 2000 року.

Під дією цих двох документів було розроблено нормативно-правові акти, які детально описували практичну реалізацію норм ст. 9 Закону № 2114. Саме в цій статті закріплено право працівника на частину пайового фонду КСП залежно від власного трудового внеску. Там же сказано, що пай — власність члена підприємства, але розпоряджатися нею на власний розсуд той може лише після припинення членства.

Отже, предмет нашої розмови — майновий пай, який є правом окремого працівника на частину майна КСП на дату паювання (за винятком землі).

У процесі реорганізації на базі КСП створювалося одне або декілька підприємств різної організаційно-правової форми (господарське товариство, сільськогосподарський кооператив тощо). До правонаступників у відповідних пропорціях переходили права та обов'язки попередника. Кожен із членів КСП під час реорганізації мав право вибирати, що робити (п. 8 Порядку №62, п. 14 Порядку №63):
— приєднатися до однієї з ініціативних груп зі створення нового підприємства (наслідком цього було виділення
майна в натурі);
— взяти участь у створенні підприємства-правонаступника (знов-таки учасники нового підприємства мали спочатку одержати належне їм майно);
— вийти з КСП, отримавши індивідуально визначене майно для господарських потреб, створення селянського (фермерського) господарства, здійснення підприємницької діяльності тощо;
— отримати майно спільно з іншими членами КСП, уклавши договір про спільне володіння та користування майном з
подальшою передачею його в оренду єдиним комплексом;
— поступитись належним йому майновим паєм на користь будь-якого іншого члена підприємства або третьої особи (тим самим майно часто концентрувалося в руках однієї особи (групи осіб), та щодо цього майна згодом потрібно було пройти процедуру виділення).

Спеціально створені комісії визначали перелік та вартість майна, що підлягало паюванню, з'ясовували кількість пайовиків та розмір індивідуального паю кожного із них. За бажанням власників паїв, їм виділяли майно.

А якщо жодну з перелічених можливостей не було використано? Усе просто. Майно на загальну суму невитребуваних паїв (майнові паї членів КСП, які не прийняли жодного із зазначених рішень) залишалося у юридичних осіб — правонаступників, разом із кредиторською заборгованістю перед співвласниками, які не отримали своїх майнових паїв у натурі в процесі вирішення майнових питань (п. 15 Порядку № 63). Тобто до новостворених підприємств перейшли зобов'язання КСП перед власниками невитребуваних паїв і, відповідно, майно КСП, що відповідає розміру таких паїв. Більше того: правонаступників зобов'язали вживати заходи щодо пошуку власників (спадкоємців) невитребуваних майнових паїв та у разі виявлення виділяти їм майно.

Документом, що посвідчує право власника на майновий пай, є свідоцтво, зразок якого затверджено постановою № 177. У ньому вказано розмір частки майна по структурі пайового фонду, яку має член підприємства. У спільному листі Мінагрополітики та Мін'юсту від 06.09.01 р. № 37-25-1-12/7842 читаємо: "при вчиненні нотаріальних дій, предметом яких є майновий пай, згадане свідоцтво є правовстановлюючим документом".

Ми з'ясували, що земельні та майнові паї можуть бути успадковані. Тепер розберемося, чому в їх оподаткуванні з'явилися непорозуміння.

Причини непорозумінь
Підґрунтям для непорозумінь стала певна туманність норм ст. 13 Закону про доходи. Нагадаємо, що в ній виділено такі групи об'єктів спадкування:
1) об'єкти нерухомого майна (пп. "а" п. 13.1);
2) об'єкти рухомого майна. Сюди включають предмети антикваріату або витвори мистецтва, природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінні метали, прикраси з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння, будь-який транспортний засіб та приладдя до нього, інші види рухомого майна (пп. "б"п. 13.1);
3) об'єкти комерційної власності, а саме — цінний папір(крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката),
корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею (пп. "в" п. 13.1);
4) суми страхового відшкодування (страхових виплат)за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу (пп. "г" п. 13.1);
5) кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю (пп. "д" п. 13.1).

Так от: відсутність прямої вказівки на те, до якої з названих груп потрапляють успадковані майнові та земельні паї, і є тим каменем спотикання, який не дає спокою спадкоємцям. Ще б пак, адже при віднесенні успадкованого до першої чи другої групи можна було б платити податок за ставкою 0% (це стосується тільки членів сім'ї спадкодавця 1 -го та 2-го ступенів споріднення). А от у складі 3-ї групи за такі об'єкти спадщини доводиться платити 13% від їх вартості (гадаємо, платників, які вирішать віднести паї до об'єктів 4-ї та 5-ї груп, немає). Існує й альтернативна думка: оскільки права на паї не згадані в жодній із названих груп об'єктів спадщини, їх не потрібно й оподатковувати.

На думку редакції, успадковані майнові та земельні паї однозначно підлягають оподаткуванню. Тільки от за якою ставкою? Ми звернулися до ДПАУ із запитом. Відповідь на нього — лист від 27.04.06 р. № 4757/6/17-0716 (далі — лист № 4757). Існують й інші подібні листи. Наприклад, нашу увагу привернув лист від 10.04.06 р. із подвійним номером № 21818/С/17-0715, № 6686/7/17-0717Сдалі — лист №21818)*. Висновки в обох листах однакові, що говорить про чітко вироблену позицію. Що ж, проаналізуємо її.

Думка ДПАУ
У згаданих листах ДПАУ заявила: земельні та майнові паї є об'єктами комерційної власності, або ще точніше — корпоративними правами. І аргументувала це так:
1. У ч. "в" пп. 13.2.1 Закону про доходи (де сказано про те, яку спадщину обкладають за ставкою 13 %) згадана така група успадкованих об'єктів, як комерційна власність, до якої, серед іншого, потрапляють і корпоративні права. ДПАУ до об'єктів комерційної власності відносить ще й майнові права (насправді нічого подібного немає, тож це — самостійна ініціатива авторів листа).
2. Сертифікат на право на земельну частку (пай) засвідчує право вимоги, тобто майнове право його власника (див. лист № 4757).
3. Згідно з п. 1.8 Закону про прибуток корпоративне право — це право власності на статутний фонд (капітал) юрособи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її* ліквідації відповідно до законодавства, незалежно від того, створена вона у формі госптовариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
4. Майно КСП належить на праві спільної часткової власності його членам (ст. 7 Закону № 2114). При цьому суб'єктом права власності на такому підприємстві є саме підприємство як юрособа, а його члени — в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Враховуючи це, ДПАУ робить у листі № 21818 висновок: "Зміст прав особи, які засвідчують майновий та земельний сертифікати, є тотожнім змісту корпоративних прав та засвідченням майнових прав відповідно". А у листі № 4757 ще раз підтверджує: земельний сертифікат — це майнове право, яке з метою оподаткування розглядають як об'єкт комерційної власності поряд з корпоративним правом.

Як наслідок, всі, хто успадкував право на земельний або майновий пай (незважаючи на ступінь споріднення), зобов'язані (за словами фахівців ДПАУ) до 1 квітня року, наступного за роком отримання цієї спадщини, подати річну декларацію та сплатити з такої спадщини податок з доходів за ставкою 13%.

Точка зору редакції
Якщо чесно, то аргументи ДПАУ буде важко спростувати. Ми навіть переконані, що саме її позиція пануватиме на практиці. Утім, вважаємо, що проблема набагато глибша, ніж її бачать спеціалісти цього поважного відомства. З огляду на це ми все ж таки вкажемо на ті моменти, які обґрунтовують інший підхід до оподаткування успадкованих паїв.

1.Права на земельні та майнові паї не можуть вважатися об'єктами комерційної власності в цілях Закону про доходи.

Перелік того, що належить до групи об'єктів комерційної власності, які спадкують, вичерпний {див. стор. 8).

Жодних узагальнених понять на кшталт "майнові права" чи слів "тощо" у пп. "в" п. 13.1 Закону про доходи немає.

2.Права на земельні та майнові паї не можуть сьогодні вважатися корпоративними правами.

Закон про доходи в пошуках визначення не названих у ньому термінів відсилає нас до інших законів з питань оподаткування (див. п. 1.21 документа). Тому не дивно, що ДПАУ звернулася до визначення корпоративного права із п. 1.8 Закону про прибуток. Однак у цьому пункті йдеться конкретно про статутний фонд чи частку в ньому (пай), а в КСП такого фонду не було в принципі. Втім, особливого значення дана "неточність" в нашій ситуації не несе. Оскільки тут нічого не змінить навіть ст. 167 ГКУ (де пояснено зміст корпоративних прав з точки зору господарського права):"Корпоративні права — це
права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності,
передбачені законом та статутними документами".

Процитована норма не підходить нам, бо з неї випливає, що чи не найважливішою ознакою корпоративного права є можливість управляти юридичною особою (до речі, про таку ознаку сказано і у п. 1.8 Закону про прибуток). На даний час ознака "управління" (як інші ознаки корпоративності) не працює ані для земельних, ані для майнових паїв. Дивіться самі.

Земельні паї
Член КСП при виході з цього господарства мав право отримати належну частину землі. Але це право ніколи не відкривало йому можливості брати участь в управлінні підприємством, отримувати прибуток тощо. А все тому, що земля не входила до пайового фонду.Вона — база для діяльності КСП і не більше того.

Нашу правоту підтверджує і згаданий на початку матеріалу п. 17 Перехідних положень ЗКУ. Як ми вже говорили, у ньому сертифікати на земельний пай, отримані громадянами, визнано правовстановлюючими документами тільки при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. І все. Жодних інших прав (тим більше корпоративних).

Майнові паї
Сьогодні майновий пай також не дає його власнику права на управління будь-яким підприємством чи одержання якихось прибутків від діяльності господарської організації. Як ми вже говорили, у ст. 9 Закону № 2114 зафіксовано: пай — власність члена підприємства, право розпоряджатися якою останній набуває після припинення членства. З ліквідацією (реорганізацією) КСП членство припинялося. Майно, призначене для паювання, виділили і роздали або передали правонаступникам КСП "для видачі". Тобто тепер за "майновим паєм" може стояти тільки реальне, чітко визначене майно, право на одержання якого з тих чи інших причин не реалізоване. З моменту розподілу майна КСП зник отой "корпоративний" зв'язок, при якому можна було говорити про існування корпоративних прав.

Що ж тоді успадковується? Успадкувати можна право витребувати майно. Адже на сьогодні сертифікати на майнові паї на руках мають тільки ті, хто не витребував своє. Відповідно, спадкоємці "тих, хто отримав", успадковуватимуть вже реальне майно, а спадкоємці "невловимих колгоспників" — тільки право його отримати. Правильність наших міркувань підтверджує лист Мінагрополітики від 05.05.01 р.№ 37-25-3-11/3923, де сказано, що Свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП видається, якщо особа, яка має право на майновий пай,не отримала його у натурі, грішми або цінними паперами. При цьому при видачі майна у натурі конкретному власнику у відповідності із рішенням загальних зборів співвласників майна підприємство-правонаступник одночасно з підписанням акта приймання-передачі майна вилучає свідоцтво і робить на ньому запис про видачу майна в натурі.

3. Після виділення майна в натурі успадкування майнового паю не можливе.

Візьмемо ситуацію, коли на базі майнових паїв були створені нові суб'єкти господарювання (сільгоспкооперативи, товариства, AT, приватні підприємства тощо). Тут вже успадкування права на майновий пай не буде. Адже перш ніж вносити таке майно до статутного капіталу нового підприємства, його мали виділити. А спадкоємець успадкує право на частку в активах новоствореного підприємства, тобто справжнє корпоративне право.

Або ще один приклад — об'єкт нерухомого майна видано двом і більше пайовикам. Тут ми маємо спільну часткову власність, яка знову-таки виникала після виділення майна. Відповідно, коли хтось із співвласників помирає, то спадкоємці отримують у спадщину право не на майновий пай (його давно вже реалізував спадкодавець), а на частку в спільному майні.

Виходить, для успадкованих майнових та земельних паїв потрібно шукати місце в іншій групі успадкованих об'єктів, ніж комерційна власність.

4. Для Закону про доходи права на отримання земельного або майнового паїв повинні розглядатися як рухоме майно.

Згодні, це досить смілива думка, з якою на перший погляд важко погодитися. Але не поспішайте. Ми казали, що права на земельні та майнові паї не можна розглядати як корпоративні права. До 4-ї чи 5-ї груп об'єктів спадщини вони, очевидно, теж не входять. Залишилося тільки рухоме або нерухоме майно.

Згідно з п. 1.10 Закону про доходи нерухоме майно (нерухомість) — об'єкти майна, які розташовуються на землі та не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля. Там же наведено виключний перелік нерухомого майна. Окрім землі, це:
а) будівлі, а саме: приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з даними приміщеннями;
б) споруди, а саме: об'єкти нерухомості, відмінні від будівель.

А от рухомим майном є майно, відмінне від нерухомого (п. 1.18 Закону про доходи), тобто будь-яке інше майно. Тому було б правильним відносити до нього і майнові права, зокрема, право на виділення в натурі земельного паю та право на отримання майна.

Такий наш висновок абсолютно не суперечить цивільному законодавству. У ч. 1 ст. 190 ЦКУ читаємо: майном як особливим об'єктом вважають окрему річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Навіть більше. У ч. 2 тієї ж статті записано: майнові права — неспоживна річ. Тобто ми переконані, що всі майнові права (крім тих, які в ст. 13 Закону про доходи виділено окремо) в цілях обкладення податком з доходів слід відносити до рухомого майна. Очевидно,саме для цього в пп. "б" п. 13.1 Закону про доходи згадано "інші види рухомого майна".

Звідси правильним, на наш погляд, був би такий порядок оподаткування: якщо земельну частку (пай) чи майновий пай успадковує член сім'ї спадкодавця, то податок з доходів платять за ставкою 0% незалежно від ступеня споріднення. Решті спадкоємців доведеться вносити 13% від вартості успадкованого майна за будь-яких умов.

Висновки
Розглянута нами ситуація дійсно складна і неоднозначна. Але згадавши, що вся аграрна реформа була спрямована на покращення рівня життя селян, було б правильним і в питанні оподаткування доходів підтримати їх. Адже однозначно не всім їм вистачить бажання та можливостей довести справу із оподаткуванням успадкованих паїв до суду. Та навіть якщо хтось і звернеться туди, не факт, що рішення буде позитивним.

Що ж до думки податківців, то було б несправедливим звинувачувати їх у фіскальному підході. Адже ДПАУ, виробляючи власну позицію, спиралася в першу чергу на закони. Тоді як ми з'ясували, що копати слід було глибше — у підзаконних нормативах. Тому без допомоги усіх відомств, які в тій чи іншій мірі на державному рівні керували реорганізацією КСП, податківцям, схоже, не обійтися.

Хоча, чесно кажучи, вирішувати такі проблеми — скоріше справа законодавців, ніж органів, які мають стежити за виконанням законів. Тож у першу чергу потрібні зміни в самому Законі про доходи. Від себе тільки додамо, що готові дискутувати із усіма, хто висловить власну думку щодо проблеми, яку ми підняли в цій консультації. Бо знаємо, що всі, хто успадковував земельні чи майнові паї, чекають на допомогу...

P.S. На завершення дамо важливу пораду тим, у кого на руках є документи про право на земельні та майнові паї. Не варто очікувати, що потрібні зміни з'являться вже завтра. Тому без зволікань починайте оформлювати права власності на реальні земельні ділянки та конкретне майно. Цим ви допоможете своїм нащадкам уникнути непорозумінь із законом та позбавите їх необхідності сплачувати зайвий податок.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. ЦКУ— Цивільний кодекс України.
2. ГКУ — Господарський кодекс України.
3. ЗКУ — Земельний кодекс України.
4. Закон про прибуток — Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-BR
5. Закон про доходи — Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 p. № 889-IV.
6. Закон № 899 — Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.03 p. № 899-IV.
7. Закон № 2114 — Закон України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.92 р. № 2114-ХІІ.
8. Указ № 666/94 — Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10.11.94 р. № 666/94.
9. Указ № 720/95 — Указ Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.95 р. № 720/95.
10. Указ № 1529/99 — Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03.12.99 р. №1529/99.
11. Указ № 62 — Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" від 29.01.01 р. № 62.
12. Постанова № 177 — постанова КМУ "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" від 28.02.01 р. № 177.
13. Постанова № 801 — постанова КМУ "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)" від 12.10.95 р. №801.
14. Наказ № 5 — наказ Державного комітету України по земельних ресурсах "Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю)" від 17.01.2000 р. № 5.
15. Порядок № 62 — Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.01 р. № 62.
16. Порядок № 63 — Порядок оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.01 р. № 63.
Сергій Строїч,Роман Гопцій