Анализ финансовой отчетности

Методика обліку збільшення статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями

Збільшення статутного капіталу супроводиться офіційним внесенням змін до засновницьких документів підприємсва з іноземними інвестиціями (АТ) і може бути досягнуте двома шляхами: або шляхом збільшення номінальної вартості акцій, або шляхом розміщеная додатково емітованих акцій. Це означає одне з двох: або додаткові акції розміщуються серед вже зареєстрованих акціонерів або через оголошення додаткової підписки, на яку насамперед мають право ті ж акціонери. Законодавством України названо як джерела збільшення статутного капіталу тільки додаткові внески у формі грошових коштів та інших активів, та ще реінвестування дивідендів [1]. При цьому в разі збільшення статутного капіталу товариства за рахунок реінвестування дивідендів інформація про випуск акцій реєстрації не підлягає, відкрита підписка не проводиться. Що, однак, не означає скасування перереєстрації засновницьких документів у зв’язку із зміною розміру статутного капіталу. Більше жодних джерел збільшення статутного капіталу акціонерного товариства державою не санкціоновано. А це означає, що поняття “розбавляючої акції” разом з П(С)БО 24, в якому написано про конвертації інших цінних паперів і різних фінансових договорів у прості акції, на сьогодні просто не має сенсу. Отже, немає жодного практичного значення і в роботі бухгалтера над заповненням третього розділу Звіту про фінансові результати. Питання про розрахунок прибутку на акцію з урахуванням “розбавлення” представляє дуже великий інтерес, тому вважаємо за необхідне приділити їм увагу.
У світовій практиці відомі як мінімум чотири джерела збільшення статутного капіталу:
-за рахунок додаткових внесків учасників і внесків за відкритою додатковою підпискою;
-за рахунок реінвестиції дивідендів;
-за рахунок власних коштів акціонерного товариства;
-за рахунок конвертації інших цінних паперів і фінансових договорів у прості акції.
З названих чотирьох джерел два останні ми не можемо використати, оскільки жодної згадки про них у вітчизняних законах і підзаконних актах нема. Якщо не брати до уваги, звичайно, вищезазначеного П(С)БО 24 “Прибуток на акцію”, де багато говориться про конвертацію і навіть наводяться приклади в додатках до цього стандарту. Але законодавче питання конвертації інших цінних паперів і фінансових договорів в акції не відрегульоване, внаслідок чого такі операції фактично не можуть бути проведені. Але, на нашу думку, для швидшого впровадження позитивного досвіду зарубіжних країн у вітчизняну облікову практику, вважаємо за потрібне ввести в практику як джерело збільшення статутного капіталу конвертацію облігацій. Розглянемо облік цих операцій.
Одним із джерел збільшення статутного капіталу є використання різних резервів і додаткового капіталу, включаючи кошти, що збільшують розмір власного капіталу внаслідок переоцінки і отримання емісійного доходу. Це простий, зручний для бухгалтера і абсолютно нешкідливий для підприємства спосіб, який є перенесенням певних сум з одного рахунка на інший. Наприклад: дебет рахунка “Додатковий капітал” — кредит рахунка “Статутний капітал”, або: дебет рахунка “Резервний капітал” - кредит рахунка “Статутний капітал”. При цьому випущені акції (в тій же кількості, але з новим номіналом або додаткова кількість акцій з колишнім номіналом) розподіляються між акціонерами пропорційно до їх частки в колишньому статутному капіталі. Це все, що потрібно в таких випадках зробити після перереєстрації засновницьких документів. Вітчизняне законодавство не передбачає використання подібних джерел для збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства. Між тим, власні кошти акціонерного товариства — це і є власність акціонерів, яку вони не мають наміру вилучати доти, доки підприємство не припинить свого існування. Однак, збільшення капіталу за рахунок власних коштів товариства часто призводить до зниження біржового курсу акцій внаслідок збільшення їх кількості в обігу. Але ця справа суто внутрішня для кожного окремого підприємства. Жодне рішення про збільшення кількості акцій не приймається зборами акціонерів, якщо воно невигідне. Якщо при цьому нe випускають додаткової кількості акцій, а просто збільшують номінал тих, що вже є, то жодного пониження курсу в цьому випадку спостерігатися не може, а наявні вільні резерви і додатковий капітал для збільшення статутного капіталу могли б бути ідеальним засобом. Якщо накопичені кошти емісійного доходу (й додаткового капіталу взагалі) не можна використати у випадках, коли товариство приймає рішення збільшити статутний капітал, то призначення рахунка 421 “Емісійний дохід” не дуже зрозуміле. Утворюється емісійний дохід з перевищення продажної вартості акцій над їх номіналом, і використовується тільки для покриття збитків від продажу власних акцій, якщо їх курс згодом настільки знижується, що ці цінні папери доводиться продавати нижче від номіналу. А як же бути закритим товариствам, акції яких на ринку не обертаються?
Закрите акціонерне товариство — це якраз той випадок, коли наявний емісійний дохід цілком можна використати на збільшення статутного капіталу при перереєстрації акціонерного товариства. Вважаємо, для цього учасникам потрібно зареєструвати продажну ціну додаткових акцій на максимально низькому рівні, адже додаткова кількість акцій розповсюджується тільки серед них, і рішення вони ж самі вносять у протокол. Таким чином, ціна акції хоч і буде значно нижчою за ринкову на подібні акції цієї галузі, але навряд чи хто зможе заперечити, що такі низькі ціни не відповідають критерію “справедливої ціни”. Потім акціонери зможуть внести встановлену з кожного мінімальну суму в касу, а різницю між номіналом і продажною ціною цілком законно покрити за рахунок емісійного доходу.
Взагалі, додатковий випуск акцій — це завжди крайній захід, і вдаватися до нього треба обережно, причому як тим, хто їх випускає, так і тим, хто купує. Цілком зрозуміло, якщо рішення про додатковий випуск акцій (тобто, іншими словами про збільшення статутного капіталу) обгрунтовується відкриттям нових виробництв, розширенням операційних можливостей підприємства, то тоді нові додаткові вкладення обіцяють приносити додатковий прибуток, а отже—додаткові дивіденди. Всі решта випадків слід детально проаналізувати. Особливо це стосується додаткової кількості акцій, випущених у відкритий продаж під ризиковані проекти. Адже емітент повинен при цьому пам'ятати, що разом з новими додатковими грішми він матиме нові додаткові зобов’язання. Це — зобов’язання все життя (підприємства) виплачувати додаткові суми дивідендів. Що стосується збільшення статутного капіталу шляхом збільшення номіналу акцій, що вже є в обігу, то таке рішення, оскільки внаслідок цього не знижується курс акцій і не падають жодні інші показники роботи, швидше за все, можна розглядати як політичне. Адже володіння більшою, порівняно з іншими, сумою статутного капіталу підвищує шанси цього акціонерного товариства зайняти провідне місце на галузевому ринку. Розглянемо приклади.
Приклад 1. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок додаткових внесків учасників:
Загальними зборами акціонерів прийнято рішення про додатковий випуск акцій на загальну суму 50000 доларів для розширення виробничих потужностей в кількості 1000 шт. по 50 доларів за 1 шт. Враховуючи терміновість виконання намічених планів з впровадження у виробництво нових технологій, а також те, що первісне випущені акції були розміщені за ціною вищою від номіналу (тобто в підприємства є запас коштів емісійного доходу), акції, що додатково випускаються, вирішено продавати нижче від номіналу — по 40 доларів за 1 шт.( табл. 1.).

Таблиця 1
Таблиця 1


Приклад 2. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок реінвестування дивідендів.
Загальними зборами акціонерів прийнято рішення про додатковий випуск акцій на загальну суму 50000 доларів для розширення виробничих потужностей в кількості 1000 шт. по 50 дол. за 1 шт. На купівлю додаткових акцій вирішено спрямувати всю суму належних до виплати за звітний період дивідендів — 35000 доларів, яка лише частково покриває потребу в збільшенні статутного капіталу. Іншу частину — 15000 доларів — вирішено внести грошима. Акції продані за номіналом ( табл. 2.).

Таблиця 2.
Таблиця 2.


Обіг на вітчизняному ринку цінних паперів конвертованих облігацій нині неможливий тому, що поняття “конвертована облігація” не введено українським законодавством. Однієї тільки обставини, що цей термін нарівні з іншими, так само новими для нас фінансовими інструментами, згадується у П(С)БО 24 “Прибуток на акцію”, недостатньо. Розглянемо можливі варіанти обліку конвертованих облігацій, оскільки сподіваємося, що ці види цінних паперів можливо теж з’являться українському ринку. Враховуючи новизну і неврегульованість питання обліку конвертованих облігацій, спробуємо дати власне бачення такого обліку.
Спочатку дамо визначення конвертованим облігаціям та розглянемо їх особливості.
Конвертована облігація — довгострокове боргове зобов’язання емітента, що включає право інвестора на придбання акцій цього емітента (позичальника) на обумовлених при розміщенні позики і юридичне закріплених умовах. Перевага конвертованих облігацій перед акціями полягає в можливості інвесторів вибирати найоптимальніший варіант вкладення коштів.
Умови конвертації такої облігації в просту акцію передбачають її прямий обмін на акцію без здійснення операцій з викупу облігацій і подальшого розміщення акцій. Це означає, що при конвертації облігацій в акції зобов’язання позичальника за такими облігаціями погашаються, а видані натомість акції вважаються розміщеними в обороті.
У міжнародній практиці прийнято, щоб контракт про розміщення конвертованої позики містив ціну конвертації облігацій в акції або конвертаційний коефіцієнт.
Коефіцієнт конвертації — кількість акцій, що передаються позичальником інвестору при конвертації однієї облігації.
Ціна конвертації — частка від ділення номінальної вартості позики на коефіцієнт конвертації. Таким чином, ціна конвертації відображає частку номінальної вартості позики, яка підлягає обміну на одну акцію. Ця величина, як правило, близька до ринкової вартості акцій, але не настільки, щоб інвестор міг вимагати конвертації негайно. Проте, залежно від можливих змін свого фінансового становища, позичальник може виявити зацікавленість у зниженні частки довгострокової заборгованості і підвищенні частки власного капіталу в джерелах фінансування, внаслідок чого він може застосувати певні стимули стосовно держателів своїх облігацій з метою прискорення конвертації цих цінних паперів в акції. До таких стимулів належить, серед інших, і підвищення коефіцієнта конвертації.
Найчастіше конвертовані облігації продаються за ціною нижчою від звичайної, оскільки право конвертації має самостійну цінність (хоч і не є відділеним від позики) як засіб зниження ризику і отримання додаткового доходу при підвищенні курсу акцій підприємства-позичальника. Випуск конвертованих облігацій також дає позичальнику певні переваги, пов’язані з менш жорсткими обмеженнями і вимогами гарантій, ніж при розміщенні звичайної позики. Крім, того, це дозволяє знизити витрати позичальника, оскільки, встановивши ціну конвертації нижче ринкової ціни акцій, він отримує можливість віддати меншу кількість акцій за такий же обсяг вкладень.
Основною перевагою для інвестора при купівлі конвертованих облігацій є можливість отримання додаткового доходу у разі зростання вартості акцій підприємства-позичальника. При конвертації облігацій в акції вартість переданих позичальником інвестору акцій може бути визначена двома методами:
методом балансової вартості, що полягає у прирівненні вартості акцій до вартості переданих за них облігацій;
методом ринкової вартості, що полягає у прирівненні вартості акцій, що передаються в обмін, або до ринкової вартості аікцій підприємства - позичальника, або до ринкової вартасті облігацій за цією позикою.
При використанні другого із вказаних методів відображається або прибуток, або збиток, залежно від отриманої різниці між ринковою і балансовою вартістю обмінюваних облігацій.
При використанні методу балансової вартості рахунок, на якому враховувалися зобов”язання за облігаціями на балансі позичальника, замінюються рахунками обліку власного капіталу цього акціонерного товариства.
У разі використання методу ринкової вартості, рахунки власного капіталу акціонерного товариства кредитуються на повну суму ринкової вартості, так ніби відповідна кількість акцій була продана на дату конвертації. Якщо балансова вартість конвертованих облігацій більша від номінальної вартості додатково випущених і переданих інвестору акцій підприємства-позичальника, отримана різниця відноситься на дебет рахунка нерозподіленого прибутку підприємства-емітента.
Враховуючи “чужорідність” всіх вищенаведених методів конвертування облігацій в акції і невизначеність методів, які будуть згодом використовуватися в нашому вітчизняному обліку в майбутньому, коли такі операції стануть можливими в нашій країні, ми не будемо в нижченаведених прикладах наводити спеціальні обчислення й обмежимося показом загальної картини відображення конвертації облігацій в акції.
Приклад 3. Збільшення статутного капіталу підприємства за рахунок конвертування облігацій в акції.
Умови: - Облігації були продані з премією.
На дату конвертації сальдо за облігаціями, що підлягають обміну на акції емітента, становить суму 20300 грн, в тому числі премія — 300 грн.
Інвестор (держатель конвертованих облігацій) має право обміняти облігації на акції в кількості 9 шт. по 200 грн за акцію, на загальну суму 18000 грн. ( табл.3).

Таблиця 3 Продаж облігацій з премією
Таблиця 3 Продаж облігацій з премією


Умови:
Облігації були продані з дисконтом.
На дату конвертації сальдо за облігаціями, що підлягають обміну на акції підприємства-емітента, становить суму 9700 грн плюс дисконт 800 грн.
Інвестор (держатель конвертованих облігацій) має право обміняти облігації на акції в кількості 9 шт. по 100 грн за акцію на загальну суму 9000 грн.( табл. 4).
До змін статутного капіталу може призвести також деномінація акцій. Це питання насьогодні недостатньо розроблено законодавчо.
Реєстрація випуску акцій емітента при дробленні або консолідації акцій без зміни величини статутного капіталу здійснюється Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку або її територіальними органами, які відповідно до повноважень зареєстрували попередній випуск акцій цих товариств [2].

Таблиця 4 Продаж облігацій з дисконтом
Таблиця 4 Продаж облігацій з дисконтом


Дроблення і консолідація акцій у межах статутного фонду називається деномінацією акцій. При випуску акцій з новим номіналом акції попередніх випусків обмінюються на акції з новим номіналом. При цьому дотримується суворе співвідношення сумарної номінальної вартості акцій колишніх випусків до нового номіналу. Разом з тим повинне бути забезпечене виконання умови, за якою ціле число акцій колишніх випусків повинно бути обміняно на ціле число акцій нового випуску [2].
У міжнародній практиці збільшення або зменшення статутного капіталу шляхом обміну акцій колишніх випусків на акції нового випуску з новим номіналом називається зумовленим збільшенням або зумовленим зменшенням статутного капіталу. До зумовлених змін у статутному капіталі відноситься також конвертація облігацій в акції. Всі ці операції називаються “зумовленими” тому, що таким чином акціонери і кредитори реалізують своє переважне право придбання акцій нового випуску. Оскільки ні про яку реалізацію “зумовлених” прав або чого-небудь подібного у вітчизняному законодавстві не згадується, всі наведені нижче приклади, які стосуються обміну акцій колишнього номіналу на акції з новим номіналом, що супроводяться зміною величини статутного капіталу, пропонуємо як рекомендації. Конвертація акцій більшої номінальної вартості в меншу і конвертація акцій меншої номінальної вартості у більшу, якщо при цьому не зменшується або не збільшується розмір статутного капіталу, на рахунках бухгалтерського обліку не відображається, а фіксується у внутрішньому обліку у реєстратора за кожним акціонером. Конвертація в акції більшої номінальної вартості акцій меншого номіналу, які викуплені раніше і знаходяться на балансі акціонерного товариства і які не погашені раніше для здійснення конвертації, якщо при цьому не змінюється статутний капітал, відображається в бухгалтерському обліку так:
Д-т 795 “Результат інвестиційної діяльності” К-т 451 “Вилучені акції” — на суму вибуття акцій меншої номінальної вартості.
Д-т 451 “Вилучені акції” К-т 795 “Результат інвестиційної діяльності” —на суму оприбуткування акцій більшої номінальної вартості.
Д-т 795 “Результат інвестиційної діяльності” К-т 422 “Інший вкладений капітал” — на суму різниці між номінальними оцінками акцій колишнього випуску і акцій нового випуску.
Деномінація акцій може проводитися з метою збільшення розміру статутного капіталу. Конвертація в акції більшої номінальної вартості акцій меншого номіналу з метою збільшення статутного капіталу відображається в бухгалтерському обліку так:
ВАРІАНТ 1.
Д-т 46 “Неоплачений капітал” К-т 40 “Статутний капітал” — на суму збільшення статутного капіталу.
Д-т 42 “Додатковий капітал” (або 43 “Резервний капітал” ) К-т 46 “Неоплачений капітал” — на суму резервів, що є на балансі, виділених для цієї мети.
ВАРІАНТ 2.
Д-т 46 “Неоплачений капітал” К-т 40 “Статутний капітал” — на суму збільшення статутного капіталу.
Д-т 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” К-т 671 “Розрахунки за нарахованими дивідендами” — на суму нарахованих до виплати дивідендів.
Д-т 671 “Розрахунки за нарахованими дивідендами” К-т 46 “Неоплачений капітал” — на суму належних до виплати дивідендів, але спрямованих на реінвестування.
ВАРІАНТ З
Д-т 46 “Неоплачений капітал” К-т 40 “Статутний капітал” — на суму збільшення статутного капіталу.
Д-т 30 “Каса” К-т 46 “Неоплачений капітал” — на суму додаткових внесків готівкою.
Д-т 31 “Рахунки в, банках” К-т 46 “Неоплачений капітал” — на суму додаткових внесків в безготівковій формі.
В останніх двох проведеннях третього варіанта рахунок 46 може кореспондуватися з різними рахунками активів, залежно від того, в якій формі акціонери здійснюють додаткові внески.
Деномінація акцій може привести і до зменшення розміру статутного капіталу. Конвертація в акції меншої номінальної вартості акцій більшого номіналу з метою зменшення статутного капіталу відображається в бухгалтерському обліку так:
Д-т 40 “Статутний капітал” К-т 672 “Розрахунки з учасниками за іншими виплатами” — на суму зменшення статутного капіталу.
Д-т 672 “Розрахунки з учасниками за іншими виплатами” К-т 30 “Каса” — на суму зроблених виплат готівкою.
Д-т 672 “Розрахунки з учасниками за іншими виплатами” К-т 31 “Рахунки в банках” — на суму зроблених виплат у безготівковій формі. В останніх двох проведеннях варіанта рахунок 672 може кореспондуватися з різними рахунками активів, залежно від того, в якій формі здійснюються виплати акціонерам.
Важливим є також питання про прибуток на акцію. П(С)БО 24 “Прибуток на акцію”, затверджене Наказом МФУ від 16.07.2001 р. №344, розроблене на базі аналогічного МСБО 33 “Прибуток на акцію”, визначає методологічні засади формування інформації про чистий прибуток на одну акцію. Метою МСБО 33 є встановити єдині принципи визначення прибутку на одну просту акцію і подання у фінансових звітах про те відповідної інформації, яка використовується для порівняння результатів діяльності різних підприємств в одному і тому ж звітному періоді, а також результатів діяльності одного й того ж підприємства в різних звітних періодах. Важливо усвідомити: цей стандарт присвячений не тільки питанням визначення прибутку, що припадає на кожну акцію, а головним чином тим питанням, які характеризують зміни в показниках цієї прибутковості при коригуванні виведених показників з урахуванням змін у корпоративному управлінні, які відбуваються або потенційно можуть відбуватися найближчим часом.
У П(С)БО 24 не наведено визначень таких двох основних для цього стандарту термінів, як “проста акція” і “прибуток на акцію”. Проста акція (синоніми: звичайна акція, ординарна акція, акція з нефіксованим дивідендом) — це акція, за якою дивіденди виплачуються з частки прибутку, що залишається після сплати відсотка за привілейованими акціями [3]. Володіння простими акціями дає право голосу на загальних зборах акціонерів. Дивіденди за простими акціями не гарантуються.
Прибуток на акцію це частка чистого прибутку акціонерного товариства за період до середньозваженої кількості акцій, що перебувають в обігу. Цей показник характеризує прибутковість (рентабельність) підприємства для кожного окремого інвестора.
Інформація про прибуток на акцію показується у Звіті про фінансові результати в розділі “Розрахунок показників прибутковості акцій”. Під час заповнення рядків 300 — 340 цього звіту слід керуватися п. 39 — 45 П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”. Як П(С)БО 24, так і П(С)БО 3 вимагають подавати дані не тільки про базовий прибуток на акцію, а й про аналогічний розбавлений прибуток.
Розбавлений прибуток на акцію це прибуток на одну акцію, визначений з урахуванням припущення, що інші фінансові інструменти конвертуються в прості акції.
Такими фінансовими інструментами можуть бути: облігації, які можуть бути конвертовані в прості акції; привілейовані акції, які можуть бути конвертовані в прості акції; варанти на прості акції; опціони на прості акції; прості акції, які можуть бути передані в разі виконання вимог, передбачених контрактами (іншими словами окремі контракти, які можуть бути конвертовані в прості акції).
На відміну від показника базового прибутку на акцію, розбавлений прибуток є показником, що відображає можливу (гіршу) ситуацію. Така інформація є своєрідним попередженням акціонерам (користувачам фінансової звітності) про те, що може статися з їхньою часткою прибутку, якщо утримувачі інших цінних паперів, які за певних обставин можуть бути конвертовані в прості акції, або укладачі таких угод, які дають право власності на прості акції, стануть власниками цих акцій. Адже в такому випадку прибуток акціонерного підприємства буде поділено вже на більшу кількість простих акцій, отже, цей прибуток буде «розбавлено». Таким чином, користувачі фінансової звітності отримують інформацію про гірший варіант розвитку корпоративних подій, оскільки цей показник означає максимальний ліміт “розбавлення” прибутку, що припадає на одну акцію.
Усе вище перелічене береться до розрахунку як потенційні прості акції. Однак до розрахунку показника розбавленого прибутку на акцію беруться тільки розбавляючі акції, тобто ті потенційні прості акції, внаслідок випуску яких чистий прибуток зменшується. Формули розрахунку показників для заповнення Звіту про фінансові результати подано в графі 3 таблиці 5
Зміни, які беруться до уваги при розрахунку середньозваженої кількості простих акцій (показника рядка 300), відбуваються під час:
— виплати дивідендів простими акціями;
— дроблення акцій;
— зворотного дроблення (консолідації) акцій. Показник рядка 300 розраховується на базі даних кількісного обліку руху простих акцій за формулою:

А1 х ТІ +А2 х Т2 + ....... + An х Тn
____________________________________
365


де А— кількість акцій, що перебували в обігу протягом звітного року n-ну кількість днів;
Тn— кількість днів;
365— кількість днів у звітному році.

Таблиця 5. Звіт про фінансові результати (форма №2)
Таблиця 5. Звіт про фінансові результати (форма №2)


Таким чином, користувачі фінансової звітності отримують повну інформацію про рентабельність своїх інвестицій.
Ця інформація подана у двох ймовірних варіантах: кращий результат (рядок 320) і гірший (рядок 330), а також третій варіант (рядок 340) — реально отриманий
( див. табл. 5).
При цьому слід звернути увагу, що показник рядка 340 принципово відрізняється від показників рядків 330 і 320 і не є порівнянним з ними, бо в останньому варіанті до розрахунку береться не вся сума чистого прибутку, а тільки та її частина, яка зарезервована на виплату дивідендів (див. табл. 2.11.). У рядку 340 йдеться про показник дивіденду на акцію, а в рядках 330 і 320 — про прибутки на акцію (див. табл. 5).
В ході дослідження визначено, що прибуток на акцію є одним з аналітичних індикаторів, що використовуються для оцінки діяльності підприємства. Він потрібен інвестору для порівняння його з ринковою вартістю акцій або з аналогічними показниками інших об’єктів інвестування. Цей показник характеризує прибутковість (рентабельність) підприємства для кожного окремого інвестора. Але автором визначено певні недоліки даного показника. По-перше, алгоритм розрахунку ніяк не враховує тих ресурсів і можливостей, за допомогою яких було досягнуто фінансовий результат. Два підприємства з однаковим прибутком і кількістю акцій можуть мати в розпорядженні різні суми капіталу, основних і оборотних коштів, проте показник прибутковості буде однаковий. По-друге, кількість акцій в обігу не може подаватися як точний вимірник використання акціонерного капіталу. При однаково ефективній роботі, одинакових сумах акціонерного капіталу і фінансових результатах. Але при різній вартості акцій, показники прибутковості бубуть різними. Отже, якщо в одного підприємства акція коштує удвічі дешевше акції іншого, то і кількість акцій у нього буде вдвічі більшою. Тому і показник прибутку на акцію буде удвічі меншим. По-третє, цей показник можна вважати в деякій мірі сумнівним, адже на нього може впливати саме товариство. Адже, для підвищення прибутковості акцій акціонерному товариству достатньо викупити власні акції, тим самим знизивши кількість акцій в обігу. В результаті зростання прибутковості акцій буде досягнуто не за рахунок зростання прибутку, а суто технічного фактора зменшення кількості акцій. Тому автор дослідження рекомендує ввести цей показник до системи аналізу, де поряд з іншими аналітичними коефіцієнтами можна буде комплексно оцінити діяльність акцціонерного товариства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене Постановою Правління НБУ № 279 від 06.07.00 р. // Офіційний вісник України. - 2000. - № 32. - С. 228 - 252.
2. Положення про порядок визначення справедливої вартості та зменшення корисності цінних паперів, затверджене Постановою Правління НБУ № 561 від 17.12.03 р. // Офіційний вісник України. - 2004. - № 2. -С. 225 - 234.
3. Правила випуску та обігу фондових деривативів (рішення ДКЦПФР від 24.06.97 р. №13) // Бухгалтер. - 2002. -№ 8. - С. 12 -13.