Анализ финансовой отчетности

Облік фінансових інвестицій

Серед об’єктів бухгалтерського обліку фінансові інвестиції займають особливе місце. Залежно від статусу інвестора на ринку цінних паперів змінюються і цілі придбання цінних паперів. Цей факт особливо важливий для бухгалтерського обліку, оскільки визначає порядок їх оприбуткування. Тобто цінні папери можуть бути оприбутковані інституціональними інвесторами як фінансові інвестиції, професійними інвесторами – як товар або грошові документи, депозитарієм – як майно, взяте на зберігання, довірчими товариствами – майно, взяте в довірче управління. В двох останніх випадках цінні папери не є власністю таких інвесторів і тому можуть розглядатися лише як позабалансові активи. В інших випадках цінні папери мають бути оприбутковані на рахунках майна підприємства.

Вказаний факт є основоположним моментом при формуванні методики бухгалтерського обліку фінансових інвестицій в цінні папери і складання звітності в залежності від суб’єкта, який здійснює інвестування. В подальшому ми будемо розглядати облік фінансових інвестицій в розрізі інституціональних інвесторів (підприємств).

Перехід права власності на цінні папери, що є об’єктом фінансових інвестицій, відбувається в момент відображення операції купівлі-продажу в реєстрі власників іменних цінних паперів. Іменні цінні папери передаються шляхом повного індосаменту. Згідно з Роз’ясненням ДКЦПФР від 04.08.99 р. №16 “Про порядок здійснення індосаменту при переході прав на іменні цінні папери в документарній формі” індосамент здійснюється через заповнення передавального розпорядження, яке разом з сертифікатами цінних паперів продавця та договором купівлі-продажу подається реєстратору для внесення змін до реєстру.
Операції з купівлі-продажу цінних паперів невласної емісії підпадають під визначення професійної діяльності на ринку цінних паперів і можуть здійснюватись тільки за наявності ліцензії. Відповідно, інвестор, який не має ліцензії, може придбати цінні папери тільки через торговця цінними паперами.

Що стосується ціни реалізації цінних паперів, то будь-яких обмежень законодавством не встановлено. Згідно із Законом України “Про господарські товариства” від 19.09.91 р. № 1576-ХІІ, зі змінами та доповненнями, цінний папір може бути придбаний на підставі договору з його власником або утримувачем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку.

Документальний облік фінансових інвестицій починається з надходження сертифікатів цінних паперів на підприємство. На сьогодні в обліку немає єдиного уніфікованого документу для відображення надходження і вибуття цінних паперів на підприємство. В зв’язку з цим в роботі для первинного обліку цінних паперів запропоновано використовувати розроблений автором акт прийомки-передачі цінних паперів.
we
we


Аналітичний облік фінансових інвестицій має проводитись за емітентами та видами цінних паперів. Зразки документів, в яких автор пропонує вести аналітичний облік фінансових інвестицій за вказаними напрямами, представлені в додатках К.2 та К.3.
Для узагальнення інформації про наявність і рух фінансових інвестицій наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356 рекомендується використовувати Журнал 4 (другий розділ) та Відомість 4.2. В Журналі 4 (з кредиту рахунків 14, 15, 18, 35) фактично показується зменшення (вибуття) вартості довгострокових інвестицій, які враховуються за методом участі в капіталі, а також введення в експлуатацію різних необоротних активів і вибуття (списання) поточних фінансових інвестицій.

У Відомості 4.2 довгострокові фінансові інвестиції поділяються на інвестиції в асоційовані, дочірні підприємства та у спільну діяльність і враховуються за методом участі в капіталі. Тут також доцільно розширити відомість для ведення аналітичного обліку по конкретних об’єктах фінансових вкладень і відображати вже конкретно по них всі зміни, що відбуваються.

Інші фінансові інвестиції, які не враховуються за методом участі в капіталі, поділяються на частки в статутному капіталі інших підприємств, придбані акції, облігації та інші цінні папери. Тут було б логічно відображати не тільки суми, але й показати аналітичний облік кількості акцій (облігацій), їх номінальну вартість, в кого вони придбані. Поточні фінансові інвестиції розглядаються в розрізі еквівалентів грошових коштів та інших поточних фінансових інвестицій за поточний період, а також відображається їх залишок на кінець звітного періоду та загальна сума протягом року.

Оборотно-сальдову відомість по рахунку фінансових інвестицій доцільно вести в розгорнутому вигляді в розрізі емітентів цінних паперів з наступним згортанням сальдо на початок і кінець періоду для відображення в балансі підприємства.
Бухгалтерський облік операцій з придбання фінансових інвестицій регулюється П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”. У момент придбання фінансові інвестиції відображаються за собівартістю, яка залежить від способу їх придбання. Після визначення собівартості акцій необхідно вибрати рахунки бухгалтерського обліку, на яких вони будуть відображатись.

Відображення фінансових інвестицій на рахунках бухгалтерського обліку
Відображення фінансових інвестицій на рахунках бухгалтерського обліку


Основними критеріями віднесення вартості фінансових інвестицій на той чи інший рахунок є термін і мета утримання, можливість вільного продажу, пов’язаність емітента та інвестора (рис.2.2).
На сьогодні немає чіткої методики обліку фінансових інвестицій, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо. В зв’язку з цим нами розроблена і обгрунтована власна методика визначення балансової вартості таких фінансових інвестицій, яка базується на досвіді США, Росії та інших країн [3, с.5].
Зменшення корисності фінансових інвестицій означає їх знецінення на фондовому ринку, тобто зниження вартості фінансових інвестицій, по яких не визначається поточна ринкова вартість, нижче величини економічних вигод від цих вкладень. В зв’язку з цим виникає необхідність встановлення розрахункової вартості фінансових інвестицій, що є різницею між їх вартістю за даними обліку і сумою зниження вартості.
Один із основних принципів бухгалтерського обліку, визначених Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІV від 16.07.1999 р., - принцип обачності – вимагає розкриття в річному бухгалтерському балансі інформації про фінансові інвестиції за ринковою вартістю, якщо остання виявиться нижче їх облікової (балансової) вартості.
Для коригування оцінки фінансових інвестицій в цінні папери дослідженням обгрунтовано необхідність створення резерву під знецінення вкладень в цінні папери. Такого роду резерв одночасно буде і фінансовим джерелом покриття втрат внаслідок можливого продажу на фондовій біржі цінних паперів по ціні, меншій, ніж їх облікова вартість. Відповідно, в бухгалтерській звітності буде відображатися облікова вартість фінансових інвестицій за вирахуванням суми резерву під їх знецінення.
Найбільш характерними прикладами знецінення фінансових інвестицій є такі ситуації:
• організація-емітент цінних паперів об’явлена банкрутом з відповідним знеціненням її власних цінних паперів, включаючи цінні папери в боржника за договором позики;
• кон’юнктура ринку аналогічних цінних паперів при здійсненні угод по цінах нижче їх облікової вартості;
• істотне зниження надходжень від фінансових інвестицій у вигляді відсотків чи дивідендів при прогнозуванні цього процесу в майбутньому.
Створенню резерву має передувати перевірка наявності умов стійкого зниження вартості фінансових інвестицій. Вона повинна проводитись не рідше одного разу на рік станом на 31 грудня звітного року, а також на звітні дати проміжної фінансової звітності.
Для формування узагальненої інформації про наявність і рух резервів в роботі пропонується ввести в облік контрарний регулюючий рахунок 477 “Резерви під знецінення вкладень в цінні папери”, який буде додатковим субрахунком до рахунку 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів”. По кредиту даного рахунку слід показувати створення резервів, а по дебету – їх використання. Сальдо по даному рахунку буде показувати залишок резервів на кінець звітного періоду.
Аналітичний облік по рахунку 477 “Резерви під знецінення вкладень в цінні папери” доцільно вести по кожному цінному паперу, що оцінюється в річному балансі у відповідності з принципом обачності.
Створення резерву під знецінення фінансових інвестицій на підприємствах може здійснюватись за рахунок їх фінансових результатів. В зв’язку з цим Планом рахунків передбачений спеціальний субрахунок 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”. Отже, для створення і подальшого використання резерву під знецінення фінансових інвестицій в обліку буде зроблено запис:
Дт 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”
Кт 477 “Резерви під знецінення вкладень в цінні папери”.
В результаті такого запису облікова вартість фінансових інвестицій, що відображаються на рахунку 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”, не змінюється. При цьому балансова вартість таких інвестицій дорівнює їх ринковій вартості, яка розраховується як різниця між обліковою вартістю фінансових інвестицій та величиною створеного резерву під їх знецінення.
Інформація про залишки резервів під знецінення вкладів в цінні папери не підлягає розкриттю в балансі. Сальдо рахунку 475 “Резерви під знецінення вкладень в цінні папери” лише коригує (зменшує) суму статті “Інші фінансові інвестиції”, забезпечуючи тим самим оцінку дольових і боргових цінних паперів по ринкових цінах.
Отже, втрати від зменшення корисності фінансових інвестицій відображаються у складі інших витрат з одночасним зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.
Якщо за результатами року ринкова вартість фінансових інвестицій в цінні папери підвищилась порівняно із сумою резерву під знецінення, то сума резерву має коригуватися до повного переведення коштів з резерву на рахунок інших доходів від звичайної діяльності. Відповідно, в бухгалтерському обліку ми пропонуємо зробити запис:
Дт 477 “Резерви під знецінення вкладень в цінні папери”
Кт 746 “Інші доходи від звичайної діяльності”.
Сума створеного резерву може коригуватися залежно від збільшення чи зменшення ринкової вартості фінансових активів порівняно з їх обліковою вартістю.
При вибутті фінансових інвестицій, розрахункова вартість яких ввійшла до складу резерву, необхідне його коригування за рахунок фінансових результатів, яке пропонується здійснювати таким записом:
Дт 477 “Резерви під знецінення вкладень в цінні папери”
Кт 746 “Інші доходи від звичайної діяльності”
Таке коригування проводиться або в кінці звітного року, або в кінці звітного періоду всередині року. Тобто, невикористана частина резерву перед складанням бухгалтерського звіту приєднується до фінансового результату звітного року. В додатку М.1 представлені бухгалтерські записи з обліку фінансових інвестицій, які обліковуються за собівартістю з врахуванням зменшення корисності, відповідно до запропонованої автором методики (на прикладі звітних даних ВАТ “Термопластавтомат” (м. Хмельницький), що займається виробництвом ковальсько-пресового устаткування).
Згідно з п.10 П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції” фінансові інвестиції, які утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій. Різниця між собівартістю і вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт чи премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка, який докладно розглянутий в додатку 1 до П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”.
Інвестиції в асоційовані, дочірні підприємства і у спільну діяльність зі створенням юридичної особи на дату балансу оцінюються за вартістю, визначеною за методом участі в капіталі. Відповідно до п.4 П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”, метод участі в капіталі – це метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій, відповідно, збільшується або зменшується на суму збільшення чи зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування.
Неоднозначна ситуація в податковому обліку фінансових інвестицій. Зокрема, чинні норми Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачають порядок формування валових витрат в емітента при емісії ним відсоткових цінних паперів (пп. 5.5.1 і пп. 7.9.3). Однак в Законі нічого не сказано про порядок формування валових доходів у платника податків – інвесторів. На наш погляд, треба дотримуватись тотожності при формуванні як валових витрат, так і валових доходів. Відповідно до пп. 5.5.1 згаданого Закону, збільшення валових витрат емітента боргового цінного паперу відбувається в момент нарахування відсотків.
Таким чином, інвестор повинен формувати свої валові доходи щомісяця, в ті ж податкові періоди, протягом яких відбувається збільшення валових витрат в емітента цього цінного паперу. В разі, якщо інвестиції знаходяться на підприємстві до моменту їх погашення, то вони оцінюються за амортизованою собівартістю, і при цьому сума валових доходів зменшується на суму премії і збільшується на суму дисконту.
В країнах з розвинутими ринковими відносинами більшість підприємств подають баланси, в яких поточні активи відокремлені від довгострокових у відповідності з вимогами МСФЗ 1 “Представлення фінансових звітів”. Поточні інвестиції включаються в оборотні активи, а довгострокові – в необоротні або показуються окремим рядком в балансі між оборотними і необоротними активами. Міжнародні стандарти вимагають у звітності відносно короткострокових інвестицій в цінні папери обов’язково відображати інформацію про сукупну ринкову ціну і сукупну собівартість цінних паперів.
У відповідності з 4-ою Директивою ЄС, в складі необоротних активів повинна розкриватися наступна інформація про довгострокові інвестиції:
1) частка в афілійованих підприємствах (пов’язаних сторонах);
2) позики афілійованим підприємствам;
3) частка участі в капіталі;
4) позики підприємствам, з якими дана компанія пов’язана часткою участі;
5) інвестиції, які знаходяться у власності в якості основного капіталу;
6) інші позики;
7) власні акції компанії по тих критеріях, по яких розкриття цієї інформації відповідає вимогам країни про відображення цієї інформації в балансовому звіті [1, с.402].
Різні теоретичні школи по-різному оцінювали роль і значення фінансових інвестицій. Виокремлюючи промисловий і фінансовий капітал (промисловий капітал функціонує у виробництві, фінансовий – є, по суті, фіктивним), основоположник сучасного інституціоналізму О.Веблен зазначає, що обидві форми порушують баланс капіталів, їхній раціональний перерозподіл між сферами суспільного виробництва та споживання, оскільки інвестування підлягає суб’єктивним бажанням представників бізнесового класу.
Сучасний стан теорій міжнародного руху інвестицій визначається неокласичними за своєю суттю теоріями, які обгрунтували неокейнсіанці, зокрема Р.Харрод та О.Домар. Вони виходили з того, що інвестиційна позиція країни визначається співвідношенням активів (цінні папери і прямі інвестиції), якими країна володіє за кордоном, і активів, якими володіють іноземці в країні [2, с.93].
Отже, перехід на національні стандарти, визначення основних методів оцінки фінансових інвестицій, досить прозорий облік – все це повинно полегшити налагодження контактів з іноземними партнерами і сприяти залученню іноземних інвестицій в Україну.

Література
1. Бутынец Ф.Ф., Соколов Я.В., Панков Д.А., Горецкая Л.Л. Бухгалтерский учет в зарубежных странах: Учебное пособие. – Житомир: ЧП «Рута», 2002. – 660 с.
2. Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій. – К.: КНЕУ, 2000. – 160 с.
3. Терехова В.А. Учет финансовых вложений. // Международный бухгалтерский учет. – 2003. - № 4. – С. 2-6.