Анализ финансовой отчетности

Методи обліку виробничих витрат

Будь-яка управляюча система повинна бути забезпечена необхідною об’єктивною та достовірною інформаційною базою. Інформаційна база представляє собою певну цілеспрямовану сукупність даних, що відображають стан об’єктів та їх взаємовідносини в певній предметній області дослідження. Стан та взаємовідносини між об’єктами в процесі виробництва зумовлюються організаційними та технологічними особливостями цього процесу на виробничих підприємствах. Спрямованість системи обліку виробничих витрат на певного користувача (внутрішнього або зовнішнього) вказують на цілеспрямованість такої інформаційної бази. Тому створення інформаційної бази про виробничі витрати підприємства можливе тільки на основі системи обліку, побудованої адекватно до організаційних та технологічних особливостей підприємства та зосередженої на потребах користувачів як внутрішніх, так і зовнішніх. Зовнішні та внутрішні користувачі інформації зацікавлені в отриманні адекватної інформації про зростання, розвиток та отримання прибутку підприємством, але при цьому аспекти, стосовно яких проходить аналіз, обробка інформації та подання її як продукту готового до вжитку, цими категоріями користувачів дещо різняться. Перших цікавить фінансова та майнова стійкість, спроможність розрахуватись з боргами, маркетингові позиції підприємства та ефективність управління ним у цілому. Інформація, що подається для таких користувачів, наводиться у фінансовій звітності підприємства, яка складається з метою відобразити результати діяльності у минулому та дати змогу сформувати думку про становище підприємства та тенденції його розвитку у майбутньому.

Концептульні засади побудови управлінського обліку процесу виробництва

На початку ХХІ століття дивним може видатись та повільність і неуважність у підготовці інформації та її аналізі, які були властиві управлінському персоналу тільки десятиліття тому. Швидке реагування на зміни зовнішнього середовища, адекватна реакція на отриману з зовнішніх та внутрішніх джерел інформацію, постійний власний розвиток та розвиток організації у цілому, необхідність застосування нових альтернативних або ж експериментальних методів ведення бізнесу - ось основні ознаки нашого часу. Тому необхідно відзначити такі основні моменти, що визначають спрямованість інтелектуального потенціалу підприємства на пошук, виявлення та використання інформаційних ресурсів, які дозволяють проводити ефективне управління за сучасних умов: - вступ у еру, коли підтримання та розвиток діяльності підприємств проводиться завдяки інформаційним технологіям; - успіх залежить від швидкості застосування нової інформації до поточних операцій, проблем і можливостей; - збереження, формування та передача інформаційного ресурсу, по суті, залежать від інформаційних технологій та облікових чи інших працівників, але швидкість застосування цієї інформації визначається керівництвом; - ефективне застосування нової інформації означає, що управлінському персоналу необхідно швидко реагувати на неї та приймати нові управлінські рішення чи проводити регулювання поточної діяльності для приведення господарської системи у стійкий стан постійного зростання та розвитку; - необхідність проведення постійного пошуку та застосування нових підходів у зборі, обробці інформації та шляхів її використання для приведення інформаційного ресурсу у стан максимальної відповідності господарським процесам, що відбуваються на підприємстві, та потребам управлінського персоналу.

Організаційні особливості підприємств молочної промисловості, їх вплив на будову облікового процесу

Аналіз побудови облікового процесу на підприємствах молочної промисловості дозволив виділити такі основні проблеми обліку виробничих витрат на молочних підприємствах: - штучний поділ продукції загального технологічного процесу на основну (цільову), а саме: вершки та побічну (нецільову) – знежирене молоко. При такому розподілі застосовують умовний вимірник обсягу витрат на знежирене молоко. Найчастіше таким умовним вимірником є ринкові ціни на знежирене молоко, “нульова” вартість, ціни на сировину у перерахунку знежиреного молока на базовий показник жирності або ж штучно вирахувана вартість, яка дозволяє зменшити збитковість певної групи продуктів за рахунок прибутків, що приносять інші види продукції; - відсутність підходу до виробництва молочних продуктів як до комплексного виробництва; - “котловий” облік витрат на виробництво, який призводить до втрати індивідуальної собівартості окремого виду продукції та усереднений розподіл усіх показників статей виробничих витрат між абсолютно різними видами продукції. Вирішення таких проблем можливе за умови побудови системи обліку виробничих витрат, адекватної організаційним та технологічним особливостям виробничого процесу та адаптації наукових розробок щодо способів розподілу витрат комплексних виробництв до характерних рис галузі.

Роль і місце управлінського обліку в інформаційній системі управління підприємством

Протягом останнього десятилiття в Українi надзвичайною популярністю почали користуватися іноземні підручники та монографії, що висвітлювали особливості розвитку економіки у ринкових відносинах та наукові досягнення у сфері мікроекономіки, менеджменту та бухгалтерського обліку. так званий “ринковий романтизм” досить часто заставляв забути про існуючі досягнення вітчизняних науковців та практиків у економічній науці. Неправомірно було б вважати управлінський облік чимось новим для українських науковців та практиків. Однак, як зазначає М.Чумаченко: “У бувшому Радянському Союзі неможливо було пропагувати формування управлінського обліку, оскільки він був породженням капіталістичної системи. Але необхідність у комплексному вирішенні проблем собівартості продукції існувала. Тому було запропоновано формування системи управління собівартістю продукції, яка повинна включати у себе: планування і прогнозування собівартості, нормування виробничих витрат, облік фактичних витрат, калькулювання фактичної собівартості продукції, аналіз собівартості продукції і відхилення від норм, контроль і регулювання собівартості”.

Облікова політика відображення операцій з векселями

Основним нововведенням в галузі нормативного регулювання бухгалтерського обліку за останні роки стало надання підприємствам прав самостійно формувати методологію обліку господарських операцій. Як в теорії, так і на практиці існує сукупність різноманітних способів, що дозволяють один і той же факт господарського життя відобразити в бухгалтерському обліку зовсім по-різному: він може бути представлений як прибуткова, так і збиткова операція. Бухгалтерські прийоми, що формують оцінку активів, порядок визнання виручки і списання витрат мають безпосередній зв’язок з оподаткуванням, з одного боку, і фінансовими вкладеннями підприємства, що демонструються засновникам (учасникам), потенційним інвесторам і кредиторам – з іншого. Використовуючи різноманітні варіанти облікової методології в дозволених законом рамках, існує можливість обирати найвигідніший для себе спосіб ведення обліку, що забезпечує бажану величину прибутку.

Облікова оцінка векселів

Однією з основних невирішених і дискусійних проблем бухгалтерського обліку є проблема оцінки. Це пов’язано з тим, що грошова оцінка об’єктів обліку, як елемент методу бухгалтерського обліку, забезпечує співставність даних різноманітних активів (вимог) і пасивів (зобов’язань). Без такого співставлення бухгалтерський облік уявити неможливо. На практиці, економічна сутність векселів, як безумовного боргового зобов’язання, розмита, оскільки одержати за ними грошові кошти можна далеко не завжди – деякі підприємства здійснюють платежі за векселями тільки власними послугами (електроенергією, енергоносіями, залізничними перевезеннями і т.п.). Тоді виникають проблеми з оцінкою векселів, що не мають чітко вираженої ринкової ціни. Порядок вирішення проблеми оцінки є предметом гострих дискусій різних груп користувачів бухгалтерської звітності, кожна з яких переслідує власні цілі, які в короткостроковій перспективі співпадають далеко не завжди.

Підходи до класифікації векселів та сучасні проблеми обліку вексельних операцій

Види векселів за своєю сутністю різноманітні та залежать від обраних ознак класифікації. Завданням класифікації векселів є, насамперед, зручне кодування інформації, отже, система класифікації може мати з точки зору змісту штучний характер. Проте в науці вибір системи класифікації векселів диктується змістом і не може зводитися до простої угоди з погляду зручності. Оскільки класифікація є необхідною умовою кожного пізнавального процесу, в практиці розвитку науки відбираються такі системи, які відображають глибинні закономірності руху та розвитку об’єктивної дійсності. Класифікація векселів за різними ознаками необхідна, передусім, для розуміння їх економічної сутності, для правильного використання векселів у практиці і прискорення та зручності розрахунків між учасниками господарського процесу. В умовах ринку господарюючі суб’єкти повинні мати чітке уявлення про окремі види векселів як засобів платежу, які сприяють прискоренню розрахунків і тим самим розвитку економіки країни. Науково обґрунтована класифікація векселів має досить велике значення при організації обліку векселів, зважаючи на те, що векселі не є одноманітними ні за своїм складом, ні за роллю в діяльності господарюючих суб’єктів.

Вексель.

Успішне реформування народного господарства потребує налагодження управлінського процесу на макро- і мікрорівнях. Створюючи управлінську інформаційну базу на рівні окремих суб’єктів господарювання, бухгалтерський облік повинен давати обґрунтовані відповіді на питання економіко-правового характеру. Без розкриття інформації про вексельні операції бухгалтерський облік не буде повним і таким, що відповідає інформаційним потребам зацікавлених сторін, серед яких – власники, акціонери, кредитори, управлінці, контрагенти. Ринкові умови господарювання викликали необхідність переосмислення теоретичних і методичних підходів до управління підприємством, зокрема бухгалтерського обліку і, передусім, до обліку операцій з векселями. Процес дослідження в кожній конкретній галузі знань розпочинається з уточнення основних понять і наукової термінології. Будь-яке наукове вивчення об’єктів потребує уточнення основних термінів.

Розвиток обліку вексельних операцій

Сучасний інститут векселя, так само як і прийоми здійснення вексельних операцій, є наслідком тривалого історичного розвитку вексельного обігу, протягом якого і сам вексель, як універсальний фінансовий інструмент з усталеними економічними функціями, і норми вексельного права набули тієї форми, яку можна бачити сьогодні. Очевидно, що без аналізу історії векселя і вексельних операцій неможливо вірно зрозуміти ні економіко-правову сутність цього своєрідного фінансового інструменту, ні побудувати адекватну методику бухгалтерського обліку вексельних операції. Тому зупинимося на основних моментах історії вексельного обігу та його обліку. Питання про появу векселя привертало увагу багатьох авторів, але воно й досі залишається достатньо складним, хоча тривалий історичний розвиток векселя і вексельних операцій дозволяє сьогодні дати комплексну оцінку різних теорій походження векселя.

Відтворення основних засобів: нормативно-правовий аспект

Загострення проблеми несвоєчасної заміни чи поновлення основних виробничих засобів на підприємствах впливає на економіку України та обумовлює необхідність аналізу особливостей сутності капіталізації, відтворення та пошук нових шляхів збільшення основного капіталу в сучасних умовах. Сучасна економічна теорія розглядає капіталізацію як перетворення частки нерозподіленого прибутку в основний капітал, тобто використання її на розширення виробництва (збільшення основних виробничих засобів підприємства). Згідно з П(С)БО 2 “Баланс” у статті “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)” відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Реінвестований прибуток – це будь-який прибуток після сплати податків, який реінвестується (повертається) в підприємство, а не виплачується його власникам у вигляді дивідендів. Тому відправною точкою цих економічних перетворень вважається збільшення основного капіталу за рахунок капіталізації нерозподіленого прибутку.