Анализ финансовой отчетности

Удосконалення обліку нарахування та використання амортизації на підприємстві

Облік амортизації в країнах з ринковою економікою розглядається лише як поступове перенесення вартості необоротних активів на новостворений продукт. До переходу України на національні стандарти бухгалтерського обліку процес накопичення амортизації був налагоджений шляхом безумовного вилучення у суб’єктів господарювання нарахованої амортизації, формуванням на підприємстві відповідного амортизаційного фонду та централізацією коштів цього фонду на рахунках у банку. Таким чином, накопичення коштів в амортизаційному фонді було найважливішою умовою здійснення інвестиційного процесу в умовах планової системи управління економікою. Дослідження показало, що створення амортизаційного фонду, базувалося на кореспонденції двох пасивних фондових рахунків “Фонди спеціального призначення” і “Амортизаційний фонд”. Однак зараз застосовування терміна “амортизаційний фонд” є невиправданим, тому що викликає питання, за рахунок якого джерела він буде створений. У сучасних економічних умовах кореспонденцію рахунків встановлює Міністерство фінансів України. Зокрема у діючому Плані рахунків для нарахування амортизації відсутній рахунок “Амортизаційний фонд”, тобто концептуально не передбачається створення фонду і наповнення його реальними коштами.

Класифікація методів нарахування амортизації та їх представлення в економіко-математичному вигляді

Орієнтація на Європейські інтеграційні процеси потребує від нашої країни приведення нормативно-правової бази бухгалтерського обліку до норм та принципів Європейського Співтовариства. Тому процеси стандартизації та удосконалення системи бухгалтерського обліку України із застосуванням міжнародних стандартів, вибору раціонального методу амортизації основних засобів є актуальними і нині. Визначення напрямів та механізмів удосконалення амортизаційної політики як чинника активізації інвестиційної діяльності в державі є ключовим питанням у Концепції амортизаційної політики. Про необхідність подальшого вдосконалення амортизаційної політики в Україні вказує Фукс А.Е. у праці . Автор провів аналіз відношення до нової системи амортизації з боку науковців і керівників підприємств, і цей критичний аналіз діючої системи амортизації виявив певні переваги та недоліки системи амортизації, яка міститься в стандарті бухгалтерського обліку “Основні засоби”.

Виробничі витрати як об’єкт обліку і внутрішньогосподарського контролю

Основою життєдіяльності і розвитку будь-якого суспільства є матеріальні блага і послуги. В свою чергу, створення споживчих благ для задоволення потреб людства здійснюється в процесі виробництва, і тому останній є ключовим питанням, що розглядається в економічній науці і практиці. Невід’ємною складовою виробничого процесу є витрати, що виникають під час його здійснення. Таким чином, досліджуючи виробничий процес, особливу увагу слід звернути на витрати, оскільки виробництво починається саме із здійснення витрат, а доходи і прибуток виникають як їх наслідок. Серед вчених-економістів до теперішнього часу не склалося єдиної думки щодо визначення і складу витрат. Існування різних точок зору можна пояснити насамперед відсутністю єдиного підходу до розуміння процесу виробництва. У працях представників політичної економії можна виділити два фундаментальні підходи до цього питання. В основі першого з них лежить розуміння процесу виробництва з позицій трудової теорії вартості, засновниками якої вважають Петті У. та Буагільбера П. Згідно з даною теорією, людська діяльність є єдиним джерелом вартості. У відповідності до цього, Петті У. і Рікардо Д. вважали, що витрати підприємства слід розглядати як сукупність спожитих в процесі виробництва засобів виробництва (сировини, матеріалів, палива, енергії, устаткування тощо) та необхідної праці робочої сили, які визначають скільки коштує підприємству виробництво і реалізація товару (продукту) [1, с.45]. Заслугою Рікардо Д. слід вважати те, що він більш чітко розмежував споживчу і мінову вартість, звів вартість товару до праці. Проте у теорії вартості класичної школи політичної економії є суттєвий недолік: зводячи вартість сукупного суспільного продукту лише до величини заробітної плати, було упущено вартість постійного капіталу.

Організація обліку виробничих витрат при використанні сучасних комп’ютерних технологій

Вище нами визначено методичні засади організації обліку витрат на виробництво на підприємствах ЖКГ; підкреслено ефективність використання нормативного методу обліку; сформульовано принципи щодо управлінського спрямування обліку в галузі; наголошено на крайній необхідності виокремлення в обліку інформації про витрати, що формують тариф на відповідну комунальну послугу тощо. У результаті одержано облікову модель, підвищення ефективності функціонування якої можливе, у першу чергу, за рахунок застосування для її реалізації засобів сучасної обчислювальної техніки. До автоматизованої системи обліку та обробки інформації (АСО) про витрати на виробництво ставляться наступні вимоги: – відповідність її до обраної методики обліку витрат на виробництво; – автоматизація нормативного господарства інтегрованого до АСО; – повне охоплення процесу виробничого споживання автоматизованою системою норм та нормативів; – автоматизоване визначення нормативної та планової собівартості об’єктів обліку та калькулювання (у тому числі і тарифної собівартості); – автоматизація системи первинного документування виробничих витрат та відхилень від норм їх споживання (автоматизоване кодування відхилень за місцями виникнення, причинами, винуватцями і т.д.); – автоматична ідентифікація витрат на тарифні та нетарифні на стадії первинного документування; – автоматизоване віднесення витрат на виробництво на рахунки фінансової та внутрішньогосподарської (управлінської) бухгалтерії; – автоматизоване формування реєстрів аналітичного та синтетичного обліку витрат фінансового та управлінського спрямування; – інтеграція АСО з системою оперативного управління підприємством та системою публічної звітності (зокрема управлінської та фінансової).

Методика обліку витрат на виробництво в ЖКГ

Визначивши коло об’єктів обліку витрат та калькулювання собівартості на підприємствах ЖКГ, як напрямків збору, групування та опрацювання в системі бухгалтерського обліку відповідної інформації про витрати, логічним є розгляд питань про методи пізнання цієї інформації. Досить повно визначення методу обліку витрат, на нашу думку, надає проф. Маргуліс А.Ш.: ”Метод обліку витрат та калькулювання представляє собою єдиний процес дослідження витрат підприємств певних типів на виробництво та реалізацію продукції з позицій вимірювання, опрацювання та контролю цих витрат, визначення собівартості виробів та послуг” [1, с.30]. Дане визначення слід, на нашу думку, уточнити з урахуванням галузевих особливостей ЖКГ та все більшої інтеграції бухгалтерського обліку та управління підприємством (з позицій управлінського обліку). Таким чином, метод обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості на підприємствах ЖКГ слід визначити як єдиний процес дослідження витрат на виробництво послуг з позицій вимірювання, реєстрації, опрацювання цих витрат, визначення виробничої (тарифної) собівартості житлово-комунальної послуги, направлений на інформаційне забезпечення прийняття ефективних управлінських рішень.

Об’єкти обліку витрат і калькулювання собівартості

Науковому дослідженню будь-якої методики обліку витрат на виробництво передує чітке визначення його об’єктів. Не складає виключення і методика обліку витрат на підприємствах житлово-комунального господарства. Дослідження об’єктів обліку дозволяє визначити основу методики обліку витрат, яка застосовується на підприємствах ЖКГ у даний час, удосконалити діючу методику, автоматизувати її, наблизити до потреб оперативного управління підприємством. Ще одним напрямком дослідження, що розкрито в даному розділі, є визначення ієрархії об’єктів обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості. Тобто визначення об’єктів у залежності від необхідного ступеня деталізації (укрупнення) інформації, що є підставою для прийняття управлінських рішень. Згідно з П(С)БО № 16 об’єкт обліку витрат – продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат [1]. У Методичних рекомендаціях № 47 [2] зроблено спробу розширити визначення об’єктів обліку витрат з урахуванням галузевих особливостей ЖКГ. Дане визначення, на нашу думку, суперечить діючому П(С)БО № 16 та загальному визначенню філософської категорії об’єкт. Доведемо наші твердження.

Класифікація витрат на виробництво

Класифікація витрат залежно від їх складу, економічного значення, ролі у виробництві та реалізації продукції має велике значення для підприємств будь-якої галузі. Дане твердження випливає із визначення економічної сутності собівартості продукції як складового синтетичного показника, який об’єднує різнорідні витрати. Чітке виокремлення кожного виду витрат, розмежування витрат на підставі тих чи інших ознак є одним із головних питань облікової політики кожного підприємства. Запровадження раціональної класифікації витрат значно спрощує організацію облікового процесу, підвищує дієвість та оперативність контролю. Під класифікацією витрат в економічній практиці прийнято розуміти групування всього спектру витрат на виробництво та реалізацію продукції в однорідні економічно обґрунтовані групи. При цьому групування відбувається за певними ознаками, які визначають наближеність витрат однієї групи між собою. Вчені-економісти Сопко В.В. та Патрік А.М. відзначають: “Наукова класифікація витрат необхідна, перш за все, для визначення вартості, а відповідно ціноутворення, тобто суспільно необхідних витрат, а також визначення собівартості, тобто локальних витрат” [1, с.8]. Дане визначення, на нашу думку, тісно пов’язує питання класифікації витрат з процесом калькулювання собівартості.

Особливості підприємств житлово-комунального господарства та їх вплив на систему обліку

Житлово-комунальне господарство – це важлива соціальна галузь, яка забезпечує населення, підприємства та організації необхідними житлово-комунальними послугами, суттєво впливає на розвиток економічних взаємовідносин у державі. У галузі житлово-комунального господарства функціонує кілька тисяч підприємств і організацій, експлуатується майже 25 відсотків основних фондів держави, зайнято 5 відсотків працездатного населення країни. Підприємства та організації різних форм власності в сучасних умовах надають населенню понад 40 видів послуг на суму понад 6 млрд. гривень щороку [1]. Дослідження особливостей підприємств галузі житлово-комунального господарства, що впливають на організацію та методику обліку і контролю витрат на виробництво, необхідно, на нашу думку, розпочати з науково-обґрунтованої класифікації цих особливостей. Нами пропонується наступна класифікація галузевих особливостей ЖКГ, що впливає на організацію бухгалтерського обліку та контролю: – ринкові; – технологічні; – територіальні; – організаційні; – науково-технічного прогресу; – державного регулювання.

Економічна сутність витрат на виробництво

Вивчаючи на протязі багатьох років економічну природу витрат, як економічної категорії, вчені-економісти сформували декілька концепцій, які тісно пов’язані з дослідженням економічної природи вартості. При цьому, у процесі виявлення економічного змісту витрат в економічній науці позначилися два основні підходи, що мають місце внаслідок розробки в ній двох парадигм – трудової і ринкової. Відповідно до першого підходу, перш ніж визначити розмір ціни на товар, що продається чи купується, варто здійснити облік вироблених витрат праці, необхідних для його одержання. З цього прихильниками першої концепції робляться висновки: визнання витрат відбувається в процесі виробництва, вартість праці включається у вартість товару незалежно від їх ринкових цін, ціна готового товару повинна відповідати витратам. Прихильники другого підходу вважають, що між продавцем і покупцем товару досягається домовленість про величину його ціни. Далі виробник-продавець товару повинен так здійснювати свої витрати, пов'язані з його виробництвом та реалізацією, щоб вони були нижче чи хоча б рівні досягнутій домовленості про величину ціни. Таким чином, робляться висновки: визначення вартості готового товару відбувається на ринку, визнання витрат опосередковано розміром ринкових цін на готову продукцію та виробничі ресурси.

Організація і методика обліку процесу виробництва молочних продуктів

На етапі побудови системи управлінського обліку процесу виробництва вбачається його схожість із оперативним обліком. Оперативний облік відповідно до положень його теорії, повинен бути направлений на детальне і чітке відображення різних сторін діяльності підприємства – технічну (конструювання, технологія), виробничо-організаційну, постачальницьку, збутову, фінансову та управлінську. Ці сторони є об’єктами оперативного обліку. Сутність оперативності автори вбачали в можливості за допомогою обліку відобразити безпосередньо в ході виробництва швидко, щоденно господарські процеси і явища на всіх стадіях кругообігу капіталу. Але такий безмежний підхід до обліку виявився неспроможним ні в практичному, ні в теоретичному відношенні. Управлінський облік, на відміну від оперативного, фокусує увагу виключно на одній стороні діяльності підприємства, а саме управлінській.